Не биті, не фарбовані: що відомо про важкі наземні роботизовані комплекси, створені в РФ 22.07.2025 09:30 Укрінформ У медіа й суспільній уяві саме повітряні дрони домінують як образ нового покоління зброї: масового, багатозадачного, інноваційного. А що із безпілотниками на землі? Як із цим видом озброєння в армії країни-агресорки?
Попри минулорічні заяви міністерства нападу РФ про нібито постачання 700 наземних роботизованих комплексів у підрозділи окупантів на передову в Україну, незалежних підтверджень цього немає – тож подібну інформацію варто сприймати критично. Проте треба визнати: РФ запровадила розроблення наземних роботів ще задовго до початку широкомасштабного вторгнення в Україну. За останнє десятиліття її військово-промисловий комплекс накопичив певну базу в цій сфері. Тож, на цьому тлі виникає закономірне питання: що насправді являють собою російські наземні безпілотні системи?
Укрінформ проаналізував відкриту інформацію про розробки російських НРК та сфокусував увагу на найскладнішому сегменті – важких роботизованих платформах, які Росія теоретично може використати в наступальних чи інженерних операціях.
ВАЖКИЙ МЕТАЛ З УРАЛУ
27-тонний наземний робот «Сталкер» – це російський дрон-сапер, призначений для розмінування місцевості, зокрема, для очищення територій від вибухонебезпечних предметів і протипіхотних мін.
НРК «Сталкер» під час випробувань. Фото з відкритих джерел.
Створили цей НРК в Челябинську, на заводі «ДСТ-Урал». Робот-розміновувач оснащений гідростатичною трансмісією та двигуном потужністю 540 к. с. Керує ним оператор за допомогою пульта на відстані до 1 км. Дронар має доступ до зображення з чотирьох камер водночас, установлених на ро́боті. НРК може рухатися зі швидкістю до 10 км/год., а з навішеним тралом – від 1 до 5 км/год. Також «Сталкер» обладнаний бойковим тралом, який дає змогу проробляти проходи в мінних полях, що містять протипіхотні та протитанкові міни, встановлені на глибину до 30 см. У разі підриву на протитанковій міні ушкоджується захисний кожух, який є витратним матеріалом, і його легко можна замінити. За інформацією з відкритих джерел, цей роботизований комплекс розмінування випробовували на Донбасі під Авдіївкою у 2024 році.
ВИЙШЛО ЯК ЗАВЖДИ
«Уран-9» – бойовий багатофункціональний робототехнічний комплекс, призначений для дистанційної розвідки та вогневої підтримки. Його розробив та виробляє концерн «Калашников».
До складу комплексу входять чотири ро́боти розвідки та вогневої підтримки, пункт управління на шасі КАМАЗ і два тягачі з платформами для їхнього перевезення. Обслуговує комплекс 7 сім осіб. Радіус дистанційного керування роботами з пересувного пункту керування – три кілометри. Ззовні «Уран-9» нагадує бойову машину піхоти, натомість, поступаючись у габаритах, – довжина дрона становить близько 4,5 м, ширина – 2 м. Загальна бойова маса сягає десяти тонн. Робот оснащується 30-міліметровою автоматичною гарматою 2А72, спареною з 7,62-міліметровим кулеметом. По обидва боки башти встановлені пускові установки з чотирма протитанковими ракетами 9М120 «Атака». Їх за потреби замінюють на зенітні ракети «Ігла», що забезпечує потенціал протиповітряної оборони. У задній частині башти розташовані шість реактивних вогнеметів «Джміль».
Бойовий багатофункціональний робототехнічний комплекс «Уран-9», призначений для дистанційної розвідки та вогневої підтримки. Фото з відкритих джерел
Уперше публічно демонструвався на виставці та форумі «Армія-2016». Комплекс було залучено до навчань «Схід-2018» та «Захід-2021». Також він був випробуваний під час бойових дій у Сирії, де було виявлено низку недоліків. А саме: частим виходом з ладу напрямних та опорних катків гусениць, украй нестабільна робота основної гармати, низька швидкість та слабка реакція на маніпуляції оператора, неможливість вести вогонь у русі тощо. Окрім цього, заявлені три кілометри дистанційного керування на практиці виявилися значно меншими. Попри виявлені недоліки, в 2019 році цього ро́бота прийняли на озброєння росармії.
ЩЕ ОДИН ІЗ РОДУ КАЛАШНИКОВИХ
7-тонна роботизована броньована гусенична машина «Соратник» – також розробка концерну «Калашников». Призначена для ведення розвідки, патрулювання та охорони територій і важливих об'єктів, розмінування, розгородження, ретрансляції.
Роботизована броньована гусенична машина «Соратник». Упродовж останніх двох років щезла з радарів ЗМІ. Фото з відкритих джерел.
Ця гусенична платформа, оснащена двигуном внутрішнього згоряння. На неї можуть встановлюватися різні змінні бойові модулі. Машина розвиває швидкість до 40 кілометрів на годину та може проїхати на одній заправці 400 кілометрів. Автономність «Соратника» – близько десяти діб у пасивному, засадному режимі. У разі переміщення чи у випадку бойових дій цей термін зменшується.
Комплекс уперше був показаний на військовому форумі «Армія-2016», що відбувся у вересні в підмосковній Кубинці. Останнє оприлюднене презентаційне відео із цією залізякою датується 2023 роком.
ДЛЯ YOU TUBE, ЧИ ПОЛЯ БОЮ?
Роботизований комплекс «Маркер» може стати першим російським екземпляром нової ери безпілотних наземних бойових машин. Про це пише бельгійське видання Army Recognition. Система, розроблена НВО «Андроїдна техніка», може відіграти значну роль у сучасних бойових діях, особливо в контексті війни, що триває в Україні, зазначають журналісти.
3-тонний роботизований комплекс «Маркер» – розроблений компанією «Андроїдна техніка» спільно з Фондом перспективних досліджень. Це модульна платформа, яка може нести озброєння включно із протитанковими керованими ракетами (ПТУР) «Корнет», та потенційно розгортати рої дронів. Ділки російського ВПК позиціонують цю платформу, як перспективну для подальшого підвищення потенціалу, зокрема, інтеграції функцій ШІ.
Волога мрія окупантів, роботизований комплекс «Маркер». Фото з відкритих джерел.
Відомо, що цей наземний дрон можуть випускати у двох версіях: колісна модель розвиває максимальну швидкість до 80 км/год, гусенична версія – до 70 км/год. Обидві моделі мають запас ходу до 1000 км по дорогах із твердим покриттям. Ця система також може долати водні перепони завглибшки до 0,8 м.
Наразі із відкритих джерел відомо, що до серійного виробництва цього НРК так і не дійшло. Упродовж останніх років в росЗМІ повідомлялося про випробування декількох одиниць колісних та гусеничних автономних платформ, які були оснащені уніфікованим модулем корисного навантаження та модулем касетного запуску безпілотних літаючих апаратів.
9 РОКІВ УСПІШНИХ ВИПРОБУВАНЬ!
«Нерехта» – бойовий робот, створений заводом ім. Дегтярьова (м. Ковров) разом із Фондом перспективних досліджень РФ. Випробування розпочалися у 2016 році.
Вантажопідйомність платформи сягає 700 кг. Для переміщення використовуються електромотори, встановлені на гусеничному шасі. Дистанційно керувати роботом можна з мобільного пункту керування на відстанях до 20 кілометрів, а якщо використовувати вежі-ретранслятори, або керувати з природного підвищення, то дистанція може бути значно збільшена. Опрацьовують також варіанти управління з використанням БпЛА Мерлін-21Б (БАК Флібустьєр).
НРК «Нерехта». Марафон до серійного зразка розпочато у 2016 році, дистанцію досі не подолано. Фото із відкритих джерел.
Робот Нерехта має модульну конструкцію, на його платформі можна створити: розвідувальну машину, машину для коригування чи ведення вогню, допоміжний транспортний засіб тощо. Один із варіантів озброєння – кулемети калібру 7,62 мм або 12,7 мм, ПТРК тощо.
Результат дев’ятирічної метушті навколо цього дива техніки з мерянським корінням – на початку 2025 року запоребрикова пропаганда повідомила, що «аналоговнет» минулого літа вкотре пройшов успішні випробування на полігоні в Алабіно.
ХИЖАК ДЛЯ АСАДА
Бойовий роботизований комплекс Арго (у перекладі з грецької Арго – хижа, швидка) – безпілотна машина, створена в Державному науковому центрі «Центральний науково-дослідний та дослідно-конструкторський інститут робототехніки та технічної кібернетики». Призначена для ведення розвідки та патрулювання місцевості, здатна вражати живу силу, а також неброньовану або легкоброньовану техніку противника. Може оснащуватися бойовим модулем з дистанційним керуванням із кулеметом ПКТ калібру 7,62 мм, трьома РПГ-26 або РШГ-2. Особливість – машина плавуча, має захищене днище, низько розташований центр ваги, колеса із спеціальним малюнком протектора. Управління рухом машини здійснюється гальмуванням коліс одного з бортів. Можливе підвищення прохідності із застосуванням гусениць. Може застосовуватися під час проведення десантних операцій на воді.
Бойовий роботизований комплекс Арго. Фото з відкритих джерел
Повна споряджена маса не перевищує 1020 кг. Максимальна швидкість пересування 20 км/год, по воді – до 5 км/год. Час безперервної роботи, щонайменше 20 годин. Габарити: 3350×1850×1650 мм.
За повідомленнями деяких ЗМІ, росіяни застосовували цей роботизований комплекс під час війни в Сирії, підтримуючи режим диктатора Башара Асада.
«НЕВДОБНО» ВИЙШЛО
«Платформа-М» – російський роботизований комплекс, призначений для дистанційної розвідки та вогневої підтримки, а також патрулювання місцевості. Може використовуватися для підтримки штурмових підрозділів, а також для виконання завдань у складі бойових груп та підрозділів охорони. Він може оснащуватися кулеметами, гранатометами або ПТРК. Дистанційне керування – до 5 км. Прийнятий на озброєння армії РФ.
Основні характеристики:
• Корисне навантаження: До 300 кг.
• Власна маса: 800 кг.
• Розміри: 1,60×1,20×1,20 м.
• Швидкість: до 12 км/год.
• Час роботи: до 48 годин.
• Оснащення: тепловізор, РЛС, далекомір, відеокамери.
• Додаткові можливості: постановка димових завіс, дистанційна установка мін, пророблення проходів в мінних полях.
«Платформа-М», той самий російський роботизований комплекс, який недолюблює російських пропагандистів. Фото з відкритих джерел
До слова, це саме той робот, який набув «слави» завдяки роспропаганді. У вересні 2016 року під час зйомки військово-технічного пропагандистського телешоу «Военная приемка» оператор направив машину в яр і комплекс перекинувся, ледь не розчавивши пропагандиста-ведучого.
ДАЛІ БУДЕ
Підіб’ємо проміжний підсумок. Попри десятиліття розробок і десятки презентованих зразків, наземні роботизовані комплекси наразі не є суттєвою опорою російської армії у війні проти України. Головною проблемою є не лише технологічні обмеження, а й брак підготовленого людського ресурсу. Кваліфіковані оператори, здатні ефективно керувати НРК, є дефіцитом, особливо після втрат досвідченого особового складу. У результаті навіть потенційно ефективні системи залишаються на маргінесі війни.
Натомість у сфері масового та технічно нескладного озброєння – передусім у виробництві FPV-дронів – РФ демонструє більшу гнучкість, оперативність і темпи впровадження. Це вкотре підкреслює: ставка Кремля залишається на кількість, а не на якість, на дешеві рішення, а не на складні технології.
Водночас не варто повністю ігнорувати російські напрацювання в галузі наземної робототехніки. З урахуванням тенденції до автоматизації бойових дій у світі та за умови зовнішньої допомоги (наприклад, з боку Китаю чи Ірану), певні моделі можуть у перспективі бути доопрацьовані до рівня серійних і небезпечних систем.
Утім, на поточному етапі війни важкі НРК у складі росармії лишаються радше елементом пропаганди та демонстрацій, ніж повноцінним компонентом бойових порядків.
У наступному огляді впорядкуємо інформацію про більш компактні російські НРК: логістичні, інжернерні, штурмові.
Богдан Булава, Іван Ступак
Ілюстрації з відкритих джерел у мережі «Інтернет»
Источник: www.ukrinform.ua
