Мисливці на «шахеди» на Херсонщині: принцип дії

“`html

Як працюють ловці «шахедів» на Херсонщині Звіт 24.11.2025 13:50 Укрінформ Знищувачі дронів повітряної оборони 121-ї окремої бригади тероборони встигають ліквідувати мішені, а в проміжках між нападами – готувати борщ

Росіяни невпинно удосконалюють свою техніку: покращують її приховування, встановлюють різноманітні способи заглушення, прагнуть створювати перешкоди роботі наших радіолокаційних систем. Потрібно постійно пристосовуватися до нових викликів, що вимагає, своєю чергою, цілковитого порозуміння всередині підрозділу. Журналістка Укрінформу відвідала місцезнаходження підрозділу 121-ї окремої бригади ТрО ЗСУ на Херсонщині, де бійці утримують передову лінію захисту від дронів-камікадзе. Вони розповіли їй про специфіку своєї праці та почастували борщем, який встигли зготувати у вільний час між ворожими атаками.

«ШАХЕДИ» СТАЛИ БІЛЬШ СКЛАДНОЮ ЦІЛЛЮ

У невеликому старому будинку, де знаходиться екіпаж перехоплювачів, ледь помітне світло, тут розміщене обладнання та військове спорядження. Микола, командир зенітно-кулеметного відділення, зазначає, що основне завдання його команди – нейтралізація будь-яких ворожих об’єктів, що потрапляють у повітряний простір. Йдеться про ударні безпілотники-камікадзе на зразок Shahed-131 та Shahed-136, а також про ударні «крилаті» на кшталт «Молнія» або «Ланцет». Усе, що з’являється в небі й становить загрозу, вони повинні збивати.

Навіть за обсягом апаратури тут зрозуміло, що робота велика та нелегка.

Микола повідомляє, що останні збиті ними ворожі дрони були вдосконалені – щоб уникати виявлення та ліквідації. Ті ж самі 136-ті «шахеди», однак манера поведінки відрізняється: маневрують, рухаються ривками ліворуч-праворуч, різко змінюють висоту. За словами військовослужбовця, зараз вони летять з швидкістю 200-280 кілометрів на годину, і це ще їхній «звичайний» режим. Він також робить припущення, що двигуни замінили:

– Імовірно, двоциліндрові двигуни замінили на чотирициліндрові. І вони дуже швидко рухаються та намагаються «втекти» від нас. Звісно, таку ціль важче знешкодити.

Про розвідувальні дрони Микола говорить окремо – вони не ударні, проте їх складніше розпізнати через маскування. На виробництві корпуси часто білі, а росіяни перефарбовують їх, щоб було важче помітити і візуально, і за допомогою приладів. Він наголошує, що маскування супротивник постійно покращує.

ЗА КІЛЬКА ТИЖНІВ ЗБИЛИ БІЛЬШЕ 10 ВОРОЖИХ БПЛА

Підрозділ працює в складі трьох осіб. Іноді чергують по одному, проте найчастіше – усі разом.

– Це Херсонщина. За останні кілька тижнів знищили понад десяток «шахедів». І це лише ми, а нас тут багато, – говорять військові.

За їх словами, інтенсивність навантаження тут постійно змінюється:

– Трапляються ночі, коли менше. Цієї ночі пролетіло шість «шахедів» і вони обминули нас, пройшли поза межами зони ураження. Хтось інший відпрацював. А буває, коли летять і два десятки через нас, і три.

Зазвичай робота відбувається вночі – саме тоді росіяни найчастіше запускають ударні дрони. Двоє відпочивають, один слідкує за планшетами, підтримує зв’язок з оперативними черговими. Як тільки з’являється об’єкт, він підіймає інших – і всі готуються, очікують наближення.

– Ми все налагоджуємо, чекаємо, поки «шахеди» не наблизяться. Підлітають, ми сідаємо, навкруги тиша, повна зосередженість. Чай з мелісою в будинку чекає, – жартує Микола.

Разом з бійцями виходимо за дім, вони показують місце, де вночі відбувається бойова діяльність.

Розпитую про перші дні бойових дій у нинішньому складі.

Після спільно збитих дронів, розповідає Микола, було багато емоцій:

– У перший день роботи нинішнім складом збили два дрони. Вже після першого відчували ейфорію. Однак трималися, тому що вони ще летіли. Не можна було давати волю емоціям. А коли знищили другу ціль і більше не бачили, то тоді так, тут було чути крики радості. Ну і в наступні рази пішов третій збитий, четвертий, п’ятий…

«ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ – ОБОВ’ЯЗКОВА УМОВА»

Про те, як вони сюди потрапили, Микола розповідає просто. Він знаходився за кордоном, у Штутгарті, виїхав ще до повномасштабного вторгнення. Після повернення, шукав, де служити, і йому порекомендували 121-шу бригаду. Його посада – старший зенітної установки. Товариші по службі прийшли схожим шляхом: поради, запис, служба. Всі родом з Кіровоградщини.

У трійці взаєморозуміння – обов’язкова умова, стверджують військові:

– Якщо немає злагодженої роботи та взаєморозуміння – нічого не вийде. Ми повинні один одного дуже чітко розуміти. Якщо я кажу, що потрібно ось на стільки лівіше повернути, тому що «шахед» має з’явитися, ми зараз його маємо побачити, то потрібно от рівно на стільки і повернути, а не як заманеться.

Визначати, який саме підрозділ знищив ціль, теж іноді доводиться окремо. Він пригадує випадки, коли інша група звітувала про збиття, а їхній розрахунок відповідав: «Ні, це ми». Вирішальним зазвичай стає відео.

Микола пам’ятає і випадки з місцевими жителями, коли служив на попередньому місці – у мобільній вогневій групі:

– Коли ми збивали «шахед», то місцеві вже іноді стояли з прогрітими машинами, щоб злити пальне з того БпЛА або вкрасти двигун. Що потрібно – забирають, що в господарстві не знадобиться – віддають. Корпус залишають, а двигун йде на якийсь мотоблок. А корпус – це може бути як доказ збиття, тому що не завжди мобільній вогневій групі, навіть з відео, можуть підтвердити ліквідацію цілі.

Військові наголошують, що подібні дії, звичайно ж, є небезпечними. Окрім того, деталі від ворожих БпЛА у ЗСУ напряму не використовують, проте є інше застосування. Наприклад, збитий бійцями «Ланцет» вони передали на дослідження – зразок був оновленої модифікації, фахівцям потрібно проаналізувати його начинку.

А в цілому місцеві жителі на Херсонщині, кажуть хлопці, ставляться до них добре:

– На щастя, тут люди чудові. Кажуть: «Ми вночі бачили, як летіло, а потім почули “бах" і вже знаємо, що хлопці збили». Кажуть, що поки ми тут – люди сплять спокійно. Допомагають чим можуть, ласощі приносять.

А ще військові стверджують, що їм приємно усвідомлювати: їхня бойова робота захищає не тільки країну в цілому, але й Кіровоградщину, звідки вони родом. Виходить, що захищають і рідний дім. Після бесіди залишається відчуття, про яке, можливо, і говорили військовим мешканці цього села на Херсонщині: спокій, тому що бачиш, в чиїх руках твій захист і що тут роблять усе можливе.

І навіть післясмак залишається не лише метафоричний. Перед від’їздом йдемо скуштувати гарячого борщу – він особливо смачний. І тому, що це Херсонщина. І тому, що зготували його військові, і це честь – розділити з ними трапезу.

Фото авторки та надані 121 окремою бригадою ТрО

Безпілотник БПЛА Військові Дрон Тероборона Війна з Росією ППО “`

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *