Черевики, які рятують від мін, є, але потрібні ще ідеї 15.07.2025 17:24 Укрінформ В Україні вдосконалюють та продовжують далі розробляти протимінне взуття, що рятує життя. Однак сучасна війна потребує нових рішень
Війна змінює не лише долі людей, а й саме уявлення про безпеку й технології. «Павуки», вони ж протимінне взуття, нещодавно були так само невідомі більшості, як і антидронові рушниці. Нині цей, здавалося б, вузькоспеціалізований засіб, може стати додатковим захистом, а для саперів і цивільних розміновувачів його поява й удосконалення стають одним з питань виживання. В нинішніх реаліях щільного мінування в Україні та великих від того загроз про протимінне взуття варто знати всім.
Приводом взятися за цей матеріал став допис письменника і ветерана Павла Матюши. У ньому чоловік розповів: «Останні два роки я присвятив чимало часу створенню нової версії протимінних черевиків, які б відповідали потребам підрозділів під час розмінування територій, густо засіяних протипіхотними мінами. Складність полягала в тому, що наявні моделі були надто важкі, незручні й занадто дорогі. Я прагнув зробити їх легшими й водночас ефективнішими, тобто безпечнішими для наших хлопців. Головна мета – розсіювати енергію вибуху так, щоб запобігти травматичній ампутації кінцівок».
У процесі роботи Павло залучив однодумців і створив готовий продукт, проте ситуація на фронті змінилася. Як він пояснює: «Від кінця 2023 року я залучив до цієї роботи багатьох однодумців, які підтримували проєкт на всіх етапах. Однак за цей час характер бойових дій кардинально змінився: активний наступ змінився позиційною війною, а поле бою заполонили дрони. Саме дрони, а не міни, тепер стали головним смертельним чинником».
Саме влітку 2023 року, під час контрнаступу через щільно заміновану ворожу «лінію Суровікіна», коли чимало його побратимів із 47-ї бригади втратили кінцівки через підриви на мінах, Павла спонукала до розробки саме ця гостра потреба. Але нині, каже він, у піхотних та інженерних частинах такий засіб втратив пріоритетне значення: «Нині наші захисники вже не потребують даного допоміжного засобу в нових умовах. Використання протимінного взуття в піхотних, інженерних чи допоміжних частинах більше не відповідає пріоритетам сьогоднішнього фронту».
Водночас він наголошує, що такі черевики можуть бути надзвичайно корисними для цивільних розміновувачів або гуманітарних організацій: «Розробку завершено, і я переконаний, що ці черевики можуть стати в пригоді цивільним чи гуманітарним організаціям, які займаються розмінуванням там, де немає прямої загрози дронів або ворожого вогню. Рівень їх захисту під час руху замінованими територіями дуже високий, тож я відкритий до співпраці або передачі напрацювань зацікавленим структурам».
Прототипи «павуків», над якими працював Матюша, фб-сторінка автора.
Ця історія – не перший приклад в Україні, коли військові та волонтери удосконалюють протимінне взуття під реальні потреби війни. Якби не повномасштабне вторгнення, ми б навіть не задумувалися про те, що існують різні типи такого спорядження, з різними рівнями захисту та сценаріями використання.
ІСТОРІЯ ПРОТИМІННОГО ВЗУТТЯ ТА ЙОГО ВИДИ
Протимінне взуття – це не військове спорядження «фронтової першої лінії» у звичному сенсі, якби не хотілося саме цього. Його історія пов’язана передусім із гуманітарним розмінуванням, яке потребує максимальної безпеки й терплячої роботи.
Військовий сапер із псевдо «Лісник», автор блогу та посібників для військових саперів, пояснює: «Протимінне взуття з’явилося в країнах Сходу – там, де було дуже багато саме американських мін М-14. Сила вибуху таких мін значно менша, ніж у радянських ПФМ-1. Зрештою, поява такого взуття була вже ініційована гуманітарними місіями, коли бойові дії не велись і можна було не поспішаючи розміновувати території».
Простіше кажучи, це був не солдатський «штурмовий» засіб, а рішення для саперів, які могли працювати планомірно. Ефективність подібного взуття залежить від «начинки» міни. Якщо вона більша за еквівалент 200 грамів тротилу, то ця амуніція при контакті не зможе, на жаль, допомогти. В основі ж конструкцій такого взуття – спроба або запобігти підриву зовсім, або зменшити його наслідки. «Лісник» розповідає про два основні підходи.
«Павуки», протимінне взуття такого типу.
«Павуки» з піднятою підошвою, англійською їх називають spider boots / spider soles / standoff anti-mine boots – це конструкція, де підошва винесена на кілька сантиметрів униз, часто на жорстких опорах.
І справді, у світі протимінне взуття типу «павуки» – це окремий клас засобів захисту саперів. Вони мають підняту над землею платформу на ніжках або опорах. Така конструкція дозволяє «відвести» ударну хвилю вбік у разі вибуху – вона не б'є прямо в ногу, а розсіюється під підошвою. Якщо міна підривається під платформою, вибухова хвиля розходиться в повітрі під підошвою, а не б'є прямо в стопу.
Найвідомішим прикладом є Spider Boot від канадської компанії Med-Eng Systems (український ринок на сьогодні пропонує таке взуття від 40 тисяч гривень), яке використовують гуманітарні організації по всьому світу. Подібні моделі виробляють британська Mine Detection Equipment (MDE Spider Boots) і бельгійська Sioen Ballistics.
Головна перевага таких «павуків» – суттєве зниження ризику травматичної ампутації навіть у разі підриву на міні з тисковим підривачем. Але є й серйозний мінус: через підняту конструкцію й ніжки саперу дуже важко рухатися по перетятій місцевості, швидко змінювати позицію чи працювати під обстрілом. Це обмежує застосування таких черевиків лише гуманітарним, а не бойовим розмінуванням.
Види протимінного взуття: балістичне, пневматичне та «павук».
Ізраїльські «подушки», як називає їх «Лісник», багатошарові підошви або накладки, що працюють як амортизатори. Вони розсіюють силу вибуху й завдяки великій площі зменшують тиск на ґрунт. Це дає шанс узагалі не активувати міну з тисковим підривачем. «В Ізраїлі придумали протимінні подушки, які складаються з кількох шарів, що розсіюють силу вибуху, плюс велика площа – розподіляється вага, і міна може просто не спрацювати», – каже сапер. Тепер таке взуття має потовщену підошву зі значною кількістю відділень.
З 1980-х років удосконалили протимінні черевики й додали накладки з дуже великою підошвою – іноді ширшою за ступню вдвічі. Ця підошва складалася з кількох шарів матеріалів, які мають розсіювати силу вибуху й водночас зменшувати тиск на ґрунт. Завдяки великій площі сапер ніби «не натискає» на міну, а якщо вибух усе ж ставався – багатошаровий амортизатор рятує від травматичної ампутації. Подібні рішення й досі використовують гуманітарні організації на кшталт The HALO Trust, які розміновують території повільно й системно, без ризику бойових обстрілів чи атак дронів. Проте для умов сучасної маневреної війни таке масивне взуття залишається радше обмеженим за призначенням, оскільки працює лише з малими мінами.
Протимінні берці. Ціна такого взуття українського виробника коливається від 10 тисяч гривень.
«Лісник» визнає, що в наших умовах такі рішення мають обмежене застосування: «Таке взуття може захистити від «пелюстки», яку розкидають росіяни. Але є міни зі вбудованим датчиком руху – металева пластина підіймається вгору. А 200 грамів тротилу – це надто багато». Це взуття завжди компроміс: воно має масивну платформу або спеціальні матеріали, але зберігає відносну рухливість сапера, якому треба повільно й уважно перевіряти ґрунт.
Протимінне взуття, підкреслює «Лісник», не для маневреної війни. «У ньому дуже важко ходити. А особливо важко, коли треба присісти чи втримати рівновагу. А на мінному полі це може бути критично».
Він зазначає, що таке взуття диктує повільне пересування: «Бігати в ньому – нонсенс». Спроби робити «просту» версію з товстезною підошвою й кевларовими устілками часто теж малоефективні: «На мій погляд, таке взуття точно не для нашого театру воєнних дій. Воно корисне там, де йде гуманітарне розмінування».
УКРАЇНСЬКІ «ПАВУКИ» РІЗНИХ МОДИФІКАЦІЙ
Протимінне взуття в Україні – це не просто копіювання чужих ідей, а пошук власних рішень під конкретні умови війни й розмінування. З початком повномасштабного вторгнення й величезними площами мінувань тема стала гострою як ніколи. Ініціативи з’являються на дуже різних рівнях – від студентських проєктів до виробництва тисяч пар для рятувальників та військових.
Прототип «павука» Романа Здоровила.
Один із прикладів – розробка 16-річного киянина Романа Здоровила, вихованця Малої академії наук. Побачивши відео, де український боєць підірвався на міні одразу після виходу з БТР, він вирішив створити дешевший і зручніший аналог відомих канадських Spider Boots. Разом із науковим керівником вони спроєктували легші черевики з металевою V-подібною платформою й чотирма ніжками. Така конструкція розсіює вибухову хвилю вбік і захищає ногу навіть при вибухах до 100 г тротилу. Винахід орієнтований на саперів, рятувальників, фермерів та інших людей, які працюють у деокупованих районах.
АНТИМІННЕ ВЗУТТЯ УРЦ
Ще один приклад – уже серійне виробництво харківського підприємства «Український ресорний центр», про яку розповідав Укрінформ. Його директор Ігор Єфименко розповідає, що ідея створення «чоботів-павуків» з’явилася після трагедії з другом, який підірвався на міні. Основою стала та ж канадська конструкція, але харків’яни доопрацювали її, використавши власні технічні рішення й матеріали. Протягом року чекали на патент, отримали сертифікати за стандартами НАТО й випустили вже понад 2000 пар. Єфименко каже про щонайменше 20 підтверджених підривів, після яких сапери зберегли кінцівки, хоча й зазнавали травм чи переломів. (Ціна українських аналогів стартує від 17 тисяч гривень)
Ці приклади показують, як різні люди й команди – від учнів до виробничих колективів – намагаються зробити протимінне взуття доступнішим, надійнішим і більш пристосованим до українських реалій. І кожне таке рішення, навіть якщо воно різниться за ціною, масою чи підходом, допомагає рятувати життя й здоров’я на замінованих територіях.
АЛЕ Є ОДНЕ АЛЕ…
Втім, питання безпеки щодо протимінного взуття залишається поки що відкритим. Скажімо, Стів Браун, колишній сапер із Великої Британії у статті Kyivpost пише: «У дослідженні 2004 року, яке ініціювало НАТО та проведене Науково-технічною організацією Альянсу (RTO), було проведено наукову оцінку всіх черевиків для розмінування, і воно було досить неоднозначним щодо ефективності захисного взуття.
Дослідження Програми оцінки стану нижніх кінцівок (LEAP) Інституту хірургічних досліджень армії США (USAISR), яке пропонує незалежні наукові докази, свідчить про те, що практично неможливо забезпечити захист від мін такого розміру, з якими більшість саперів, ймовірно, зіткнуться в Україні».
Попри всі труднощі в пошуку компромісів щодо якості, надійності та ціни, українські військові, інженери, волонтери й просто небайдужі люди не зупиняються у спробах зробити протимінне взуття кращим – надійнішим, зручнішим для користувачів і доступнішим за ціною. Війна навчила українців шукати рішення там, де їх ніхто не чекав, і робити те, що інші вважали неможливим.
Чи вдасться створити ідеальний протимінний черевик, який захищатиме від потужних російських мін краще за всі попередні спроби, – покаже час. Але вже зараз зрозуміло головне: українці приймають виклики й готові шукати відповіді. Можливо, це не станеться миттєво. Але кожна спроба – це ще один крок до безпечнішої дороги і врятованих життів там, де нині лежать смертоносні пастки. І дуже хочеться, щоб у майбутньому ці поля були засіяні не мінами, а звичною українською пшеницею, соняшником чи солодкими кавунами.
Ярина Скуратівська, Київ
Перше фото: ressori.com.ua
Для довідки:
- За даними ООН і міжнародних гуманітарних організацій, Україна – одна з найбільш замінованих держав у світі.
- Станом на початок 2025 року майже 29 % території України (приблизно 174 000 км²) може бути засмічених мінами або вибухонебезпечними залишками боїв.
- За оцінками Міністерства оборони України, загальна площа потенційно забруднених територій у 2024 році – 139 000 кв. км, після зусиль саперів зменшена приблизно на 17 000 кв. км. Це найбільша площа мінувань серед країн світу: площу замінованих земель можна порівняти з територією цілої Греції або двох Австрій.
- Зона ризику – 11 областей: Чернігівська, Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Херсонська, Миколаївська, Київська, Луганська, Одеська, Сумська й Запорізька.
- Понад 5–6 млн людей живуть або працюють на забрудненій території, щодня піддаючись смертельній загрозі.
- З лютого 2022 року через вибухонебезпечні предмети в Україні загинуло 336 осіб (з них 18 – діти), 825 осіб було поранено, дані пресслужби Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС).
Технології Військові Взуття Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
