Інтервальне голодування (ІД) – лідер серед дієтичних трендів останніх років. Схеми 16/8, 5:2 обіцяють не лише втрату ваги, а й “омолодження клітин”, “покращення роботи мозку” та “детокс”.
Звучить привабливо: можна їсти майже все (у певне вікно), а потім просто не їсти, повідомляє кореспондент Біловини.
Але чи така універсальна і безпечна ця методика? Чому для багатьох людей вона перетворюється на цикл жорстких обмежень, зривів та нав'язливих думок про їжу?
Настав час поглянути на зворотний бік модного голодування і зрозуміти, кому воно може принести більше шкоди, ніж користі.
Принцип ІГ простий: ви чергуєте періоди їди з періодами повного утримання від калорій (дозволені вода, чай, кава без цукру, молока).
Найпопулярніша схема – 16/8 (16 годин голоду, 8 годин на їжу). Теоретично, тривала перерва в їжі дозволяє рівню інсуліну знизитися, що сприяє спалюванню жиру.
Деякі дослідження на тваринах та обмежені дослідження на людях показують потенційні переваги для метаболізму, чутливості до інсуліну та навіть довголіття.
Однак важливо розуміти: більша частина гучних заяв про “чудові” ефекти ІГ заснована на попередніх даних або дослідженнях на гризунах.
Масштабних довгострокових досліджень на різноманітних групах людей поки що недостатньо.
Головний механізм схуднення на ІГ – це той самий дефіцит калорій. Просто обмежуючи час їди, люди часто несвідомо скорочують загальну кількість з'їденого за день.
Але тут криється перша пастка. У відведене “харчове вікно” (наприклад, 8 годин) можна легко переїсти, особливо якщо голод, накопичений за 16 годин, стає неконтрольованим.
Людина накидається на їжу, з'їдає більше, ніж потрібно, вибирає калорійні продукти – і дефіциту немає.
Більше того, постійне почуття сильного голоду під час посту може уповільнити метаболізм, як будь-яке тривале обмеження калорій.
Друга, і часто серйозніша проблема – вплив ІГ на харчову поведінку та психіку. Для багатьох людей, особливо схильних до розладів харчової поведінки (РПП) або мають в анамнезі, ІГ може стати спусковим гачком.
Жорсткі часові рамки посилюють нав'язливі думки про їжу під час голодування.
Періоди прийому їжі можуть перетворюватися на “харчові запої” через страх перед майбутнім голодом.
З'являється почуття провини та сорому, якщо не вдалося витримати піст або з'їдено “надто багато”. Це створює хворий цикл обмежень та зривів, який руйнує нормальні відносини з їжею.
Навіть для людей без РПП ІГ може бути непросто психологічно: соціальні заходи, що випадають на час посту, стають джерелом стресу; постійний фокус на годиннику (“коли можна поїсти?”) заважає зосередитися на інших справах; почуття голоду викликає дратівливість та занепад сил.
Для кого ІД може бути особливо ризикованим?
- Для людей з діабетом (особливо 1 типу), які приймають інсулін або цукрознижувальні препарати (ризик гіпоглікемії);
- для вагітних і жінок, що годують; для підлітків;
- для людей з недостатньою вагою або відновлення після РПП;
- для тих, хто має високий рівень повсякденного стресу або проблеми зі сном.
Що зрештою? Інтервальне голодування – не чарівна паличка.
Воно може працювати для деяких людей як інструмент контролю калорій, але тільки за умови усвідомленого харчування в період вікна та відсутності протипоказань.
Якщо ви відчуваєте сильний дискомфорт, нав'язливі думки про їжу чи зриви – це явний сигнал, що такий підхід вам не підходить.
Здорове харчування – це гнучкість, увага до сигналів голоду та ситості, баланс поживних речовин.
Не заганяйте себе в жорсткі часові рамки в гонитві за модним трендом. Довіра до свого тіла та його потреб – основа довгострокового здоров'я та гармонії з їжею.
Читайте також
- Фруктові соки: чому натуральне – не завжди означає корисне
- Обруч для тонкої талії: міф чи робочий інструмент
