Зустріч у Білому домі: нічого нового про Трампа і його політику 20.10.2025 16:49 Укрінформ Подібний висновок у поточних обставинах скоріше є позитивним. Україна та Європа обізнані, як діяти Інформація, котра почала поступати відразу після переговорів у Білому домі, у п’ятницю 17 жовтня, вразила українців доволі відчутно. І це попри їх звичку до різких перемін у риториці та в поточній політиці 47-го президента США. Однак вже у неділю експертна думка зійшлася на тому, що лиха не трапилось, що результат перемовин – в межах реальних передбачень. Ще до переговорів Дональда Трампа з Володимиром Зеленським міркування щодо надання Україні ракет Томагавк сприймалися багатьма українськими оглядачами з явним сумнівом. Досить розмиті обіцянки Трампа сприймалися радше як елемент політичної гри із залякуваннями Путіна заради примусу російського агресора до початку справжніх переговорів: мовляв, або домовляйтеся про припинення війни, або ми надамо Україні далекобійні ракети. Проте хвилювання додали передбачені наслідки розмови Трампа з Путіним напередодні: раніше їх прямі контакти завжди призводили до ускладнень ходу російсько-української війни у 100% випадків. 16 жовтня не стало виключенням. Отже, в остаточному підсумку: нічого проривного від зустрічі президентів 17 жовтня в Україні не очікували. Як то кажуть, щоб не стало гірше. То чи стало гірше насправді? Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц одразу зазначив, що зустріч не виправдала певних сподівань Зеленського. Чимало західних медіа, посилаючись на анонімні джерела, написали, що обстановка на перемовинах була напруженою; що Трамп нібито ледь не відкидав мапи (добре, що хоч не розірвав!), привезені у Білий дім українською стороною. Тобто, обстановка на фронтах російсько-української війни президента США, котрий давно обіцяє її зупинити, не цікавила. А його спецпредставник Стів Віткофф (якого минулого тижня, ніби обіцяли звільнити від цих обов’язків) взагалі «заспівав» знову під кремлівську мелодію, запевняючи Президента Зеленського, що Україні слід віддати Путіну увесь Донбас, бо там «більшість населення говорить російською». Звісно, це все не додавало оптимізму. Проте по завершенні перемовин, Дональд Трамп вийшов до преси і сказав, що воєнні дії треба заморозити там, де війська перебуватимуть на момент припинення вогню. Ми свідомо не наводимо точну цитату з її «художніми образами» в стилі Трампа, її опубліковано стільки разів, що ці слова бачили всі, кому вони цікаві. Але ми точно передаємо суть цитати, яка повністю співпадає з баченням української сторони. Тож підсумуємо. З одного боку, прикрашені яскравими подробицями свідчення анонімних джерел, а з іншого – особиста заява президента США, причому повторена, як мінімум, двічі: по завершенню перемовин та на борту президентського літака US One. Що переважить за значенням в подальшому? Питання риторичне. Путінський поплічник Пєсков вже поспішив заявити у понеділок, що Росія не підтримує пропозицію Трампа заморозити війну по лінії зіткнення, але підготовка до зустрічі в Будапешті вже розпочалася. Цікаво тільки про що тоді вони тепер говоритимуть і чи відбудеться зустріч взагалі. До речі, те, що американську групу з підготовки нових американо-російських контактів очолив професійний дипломат Марко Рубіо теж можна віднести до позитиву минулого тижня й українські оглядачі одностайно цей факт підкреслили. Проте гарантій і тут немає. Їх взагалі не існує і на них не варто покладатися у сучасному світі. Тільки достатньо сильна власна позиція – воєнна, економічна – є гарантією. Так, Дональду Трампу дуже не хочеться прощатися зі своєю «рожевою мрією»: хоч трохи віддалити Москву від Пекіна, зробити з РФ противагу могутньому Китаю, тобто провести таку собі операцію «реал-політік – 2 навпаки», за лекалами Ніксона/Кісінджера, яким у 1970-ті роки вдалося це зробити щодо Китаю проти Радянського Союзу. Скільки б Трампу не говорили, що це в сучасному світі нереально, що нині Москва від Пекіну залежить критично, що жодного рішення масштабу навіть на порядок меншого Путін не приймає без дозволу Сі, президент США ніяк не хоче у це повірити, що типово, загалом, для подібного психотипу. Але ми не будемо більше про це. Існує чимало факторів, які заважатимуть президенту США рухатися саме в цьому напрямку. Внутрішньополітична ситуація у Сполучених Штатах серед них – чи не на першому місці. Вона складна для Дональда Трампа. Ролики з президентом США в королівській короні, котрий виливає бруд на голови мільйонам американців (тільки на протести в минулі вихідні вийшли 7 мільйонів людей), дипломатично кажучи, означають те, що він і не збирається боротись за прихильність тих, хто з ним не погоджується. А кампанія по довиборах у Конгрес і Сенат, які відбудуться рівно через рік, фактично, вже стартувала. І тема України виявилася актуальною саме в цьому контексті. Адже 70% американців виступають за допомогу Україні й соціологія свідчить, що більшість з них – прихильники республіканців, тобто «ядерний електорат» Дональда Трампа. Як йому при цьому «кинути Україну»? Звісно, ми звикли чекати від нинішнього американського президента всього, чого завгодно. Тож і не треба нічого особливого чекати… Побачимо: стане зустріч Трамп-Путін у Будапешті Анкоріджем-2, чи не стане? Ми би поставили на те, що її взагалі не буде. Принаймні, не через два тижні і не в місті Будапешті. США Трамп Україна Росія Україна проти Росії Війна Білий дім Зеленський Вашингтон Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
