Трирівневий щит України: демілітаризована зона неприйнятна, щодо решти – питання 29.08.2025 20:06 Укрінформ Аналізуємо оприлюднений у медіа «проєкт гарантій»: від зони без військ, де РФ отримає право впливу, до розміщення іноземних сил на українській території
Цього тижня інформаційне поле знову активізувалося через низку матеріалів у західних ЗМІ (Financial Times, Politico, Bloomberg та The Guardian), які, цитуючи анонімі джерела, описують контури можливого триетапного захисту для України у післявоєнний період. Цей «витік» інформації, ймовірно, є масштабним тестуванням реакції – як українського суспільства та влади, так і, безсумнівно, Кремля.
Запропонована структура включає три оборонні рівні. Перший – формування зони без військ (ДМЗ) вздовж лінії фронту. За різними оцінками, її ширина може становити від 20 до 40 кілометрів. Найсуперечливіший аспект: патрулювання мають здійснювати миротворчі сили, склад яких має бути схвалений Києвом та Москвою. Другий рівень – потужна укріплена лінія оборони під охороною ЗСУ, які отримають озброєння від партнерів та пройдуть підготовку в Україні та країнах НАТО. Третій, тиловий рівень – розміщення на українській території військових контингентів від країн-гарантів, так званої Коаліції добровільців. Серед можливих учасників найчастіше згадують Велику Британію та Францію, чия присутність мала б стати останнім стримуючим чинником для російської агресії.
Однак позиції ключових учасників залишаються неоднозначними. За даними Bloomberg, близько 10 держав теоретично готові направити свої сили. Проте, як повідомляє The Guardian, Лондон не бажає розміщувати своїх військових біля лінії фронту. Країни Східної Європи, за інформацією The Wall Street Journal, побоюються ослабити власні кордони, а Німеччина та Італія взагалі виключають таку можливість.
Під час візиту українського президента та європейських лідерів до Вашингтона / 18 серпня 2025 року
Окремо виділяється позиція США. Адміністрація Дональда Трампа, як заявив представник Білого дому, «остаточно відмовилася» від відправки власних військ. Натомість Вашингтон пропонує стратегічну допомогу: розвідувальні дані, спостереження, управління, а також – що критично важливо – постачання та розгортання додаткових систем ППО, таких як Patriot, NASAMS та потенційно THAAD. Обговорюється навіть можливість патрулювання українського неба винищувачами F-35 з румунських баз.
Таким чином, на столі опинилася складна комбінація з ДМЗ, високотехнологічної української армії, європейських контингентів та американського «повітряного щита». Але чи є ця схема життєздатною?
МІЖ УТОПІЄЮ ТА ПРАГМАТИЗМОМ: ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА КОНЦЕПЦІЇ
Перший рівень пропозиції – демілітаризована зона під патрулюванням миротворців за згодою обох сторін – став головним об'єктом критики українських аналітиків. Ідея надання РФ, країні-агресору, права впливу на склад та завдання місії розцінюється як абсурд та шлях до замороження конфлікту на кремлівських умовах.
Дипломат Володимир Огризко ставиться до подібних публікацій з обережністю, вважаючи їх інструментом «розвідки настроїв». Він категорично відкидає перший етап плану: «Усі ці матеріали – це «витіки», спрямовані на перевірку реакції різних країн, лідерів та суспільств. Якщо говорити про конкретну пропозицію, то раціональні елементи присутні лише у другому та третьому етапах. Надання Росії права втручатися у систему гарантій – неприйнятне. Ми вже мали «гарантії» від РФ – Будапештський меморандум та угоду про територіальну цілісність. Результат відомий. Будь-яка участь Росії у гарантіях безпеки має бути виключена».
Політолог Ігор Рейтерович вважає план «умовно прийнятним» як основу для переговорів, але наголошує на проблемі ДМЗ: «Важко уявити країни, прийнятні для обох сторін. Теоретично – Туреччина, але вона член НАТО. Це лише один із сценаріїв для обговорення. Головне – чи готовий Кремль до діалогу про лінію розмежування. Якщо ні – плани втрачають сенс».
Найбільшим каменем спотикання є ідея демілітаризованої зони за участі Росії, яку експерти одностайно відкидають як політичний нонсенс і військову утопію
Рейтерович також згадує швейцарський план з 5–7 тисячами спостерігачів, оснащених сучасними технологіями: «За наявності чіткого мандату цього могло б вистачити. Але досвід ОБСЄ у 2014–2022 роках викликає сумніви. ООН має довести свою ефективність, але чи має вона ресурси?».
Дипломат Вадим Трюхан називає дискусії про гарантії передчасними, а ідею ДМЗ – нереалістичною: «Для контролю тисячі кілометрів фронту потрібно 250–300 тисяч військових. Звідки їх взяти? Це фінансово та організаційно неможливо. Розмови про патрулювання – утопія».
ЄВРОПЕЙСЬКІ «СИЛИ СТРИМУВАННЯ» ТА АМЕРИКАНСЬКИЙ «ЩИТ»: ЧИ ДОСТАТНЬО ЦЬОГО?
Другий та третій рівні плану – потужна армія та іноземні контингенти – отримують більше схвалення, але викликають дискусії щодо деталей.
Ідея «Коаліції добровільців» з Великою Британією та Францією розглядається як стримуючий фактор. Огризко вважає: «Достатньо двох-трьох країн НАТО для прецеденту. Їхні рішення матимуть юридичну силу, а присутність військових зробить будь-який удар по Україні атакою на їхні держави».
Військова присутність сил Великої Британії та Франції у ключових регіонах України може слугувати останнім фактором стримування для будь-яких майбутніх агресивних намірів Росії
Трюхан сумнівається в європейських можливостях: «Реальні контингенти можуть надати лише Британія та Франція. Країни Балтії чи Литва – це символи. Головна гарантія – сильна українська армія з достатньою зброєю».
Участь США у форматі «повітряного щита» оцінюється неоднозначно. Огризко вважає це ключовим: «Американці вміють захищати небо. Комбінація їхньої підтримки, сильної армії та коаліції – реальні гарантії». Рейтерович додає: «США готові передати літаки – це показує їхню серйозність».
Білий дім виключив відправку американських військ. Натомість Вашингтон готовий розгорнути свій «небесний щит» над Україною
Трюхан критикує відмову США від активної ролі: «Без американців серйозної європейської присутності не буде. При першій загрозі союзники покинуть позиції. США мають усвідомити це».
Щодо позиції Росії експерти одностайні: вона не має впливати на гарантії. Рейтерович зазначає: «Гарантії надаються Україні, а не РФ. Будь-який орієнтир на Кремль – провальний».
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ
«Трирівневий план» є початком дискусії, а не готовим рішенням. Українські експерти відкидають ДМЗ з участю РФ, але підтримують посилення ЗСУ та обмежену присутність союзників. Ключові питання – масштаби, готовність Європи до ризиків та роль США.
Головна гарантія – потужна українська армія. Завдання партнерів – забезпечити її всім необхідним, а не створювати складні схеми з нереалістичними умовами. Саме сила ЗСУ має стати остаточним аргументом для Росії.
Мирослав Ліскович. Київ
Источник: www.ukrinform.ua
