Що насправді криється за «планом Віткоффа-Дмітрієва» 21.11.2025 20:23 Укрінформ Важливе питання сьогодення: чи є документ з 28 пунктів, оприлюднених в медіа, дійсним?
20 листопада може увійти до історичних хронік як день значної дипломатичної афери або ж як зразок найграндіознішої інформаційно-психологічної кампанії доби Великої війни. Президент Зеленський мав зустріч з представниками Дональда Трампа з Пентагону та офіційно отримав від них розробку того, що у Вашингтоні називають «мирною ініціативою». Ця подія, вкрита мовчанням офіційних осіб, негайно викликала сенсацію в інформаційному просторі.
Які аспекти розглядаються в документі, які його головні положення – достеменно невідомо. Втім, західні ЗМІ встигли розповсюдити інформацію про деталі. І те, що з’являється на сторінках авторитетних видань, викликає у звичайного українця потрясіння, а у експертів – великий сумнів.
РОЗБІР «ЗРАДИ»: 28 ПОЛОЖЕНЬ, ЯКІ ЗБУРИЛИ СВІТ
Перед тим, як поглибитися в аналітику експертних висновків, варто зобразити ті обриси реальності, які вже відомі безсумнівно. Офіційна позиція України лишається незмінною, незважаючи на будь-який пресинг.
По-перше, Україна категорично відмовляється розглядати територіальні компроміси як такі, однак виявляє відкритість до непростих обговорень щодо статусу окупованих територій.
По-друге, Київ відхиляє будь-яку ймовірність заборони на створення власної далекобійної зброї – це питання життєво важливого значення.
По-третє, Україна готова проаналізувати концепцію «максимальних обмежень кількості ЗСУ». Тут важливо прояснити: йдеться не про зменшення особового складу постійної армії мирного часу, а про деякі ліміти в обмін на непорушні гарантії безпеки та, що вкрай важливо, еквівалентне обмеження цієї кількості з боку РФ.
До процесу активно долучилася Європа, яка явно не в захваті від заокеанських починань. 21 листопада Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц провів перемовини з Володимиром Зеленським, Еммануелем Макроном та Кіром Стармером. Європейські очільники підтвердили повну підтримку України, схвалили зусилля США, але – і це суттєво – відкинули головні частини американської пропозиції.
Такої самої твердої позиції дотримуються лідери ЄС: Антоніу Кошта, Урсула фон дер Ляєн та Кая Каллас. Остання чітко наголосила, що Європа підтримає лише той план, в якому братимуть участь Україна та Євросоюз, і який принесе справедливий мир.
Але що ж пропонують «миротворці»? 18 листопада видання Axios, спираючись на особисті джерела, поінформувало про секретні наради між адміністрацією Трампа та російською стороною. Ключовими особами тут є представник Білого дому Стів Віткофф та російський емісар Дмітрієв. Саме цей тандем, за версією журналістів, створив так званий «28-пунктний мирний план».
Спочатку Financial Times надрукувало лише частину вимог, які виглядали як перелік ультиматумів здачі: відмова від Донецької області, зменшення армії вдвічі, надання російській мові офіційного статусу та узаконення філії РПЦ. Згодом перелік розширився ще більш сумнівними пунктами: відмова від НАТО, заборона розташування іноземних миротворців, амністія воєнним злочинцям та скасування всіх санкцій.
Вчора ж світ побачив ще одну – вже повну – версію цього документа. І якщо це дійсно той текст, який опинився на столі в Києві, то ситуація виглядає дуже серйозно. Ось повний перелік того, що визначають як «американську пропозицію» (у скороченому вигляді):
Перше, що приходить на думку після ознайомлення з цим «планом», – дуже схоже на те, що документ створювався в Кремлі, а не в Білому домі. Занадто багато пунктів, які виглядають як реалізація нездійсненних бажань російських імперців. Більше того, деякі експерти вважають, що оприлюднення всіх цих «планів» у ЗМІ – це складова цілеспрямованої інформаційної кампанії. Знову ж таки, не відкидаємо такої ймовірності. Зрештою, англійці кажуть: «Якщо щось виглядає, як качка, крякає, як качка, і плаває, як качка, то це і є качка». До слова, про британців: кореспондент The Guardian Люк Гардінг звернув увагу на те, що окремі пункти "плану", здається, були спочатку написані (!) російською. Як приклад він навів третій пункт плану, у якому йдеться: «Передбачається, що росія не вторгатиметься в сусідні країни, а НАТО не буде розширюватися надалі».
«"Передбачається" — це незграбна пасивна конструкція в англійській мові. російська версія — "ожидается" або ozhidayetsya — має більше сенсу і є звичною дієслівною формою», — зазначив журналіст.
Серед інших російських виразів, які, на його думку, могли «проникнути» в мирний план, — «неоднозначности» (ambiguities) та «закрепить» (to enshrine). Люк Гардінг зазначає, що це «викликає питання щодо авторства тексту».
ПАРАД «МИРНИХ ПЛАНІВ»: ВЖЕ П’ЯТИЙ ЗА ОСТАННІЙ РІК
Варто нагадати, що нинішній «злив» – далеко не перший. Це вже п’ята спроба за останній рік перевірити реакцію соціуму та політиків. Аналіз хронології демонструє, як трансформувалася риторика та «ставки».
У грудні 2024 року вперше заговорили про «план Трампа», який передбачав передачу зброї лише за умови переговорів та створення демілітаризованої зони. Тоді мова йшла про відкладення НАТО на 10-20 років, а повернення територій вбачалося виключно дипломатичним шляхом.
Вже у лютому 2025-го до цих умов додали вимогу проведення виборів.
Квітень-травень 2025 року принесли семипунктний план, де з'явилася ідея спільного управління ЗАЕС та фактичного визнання російського контролю над окупованими землями.
А в серпні того ж року ЗМІ інформували про пропозицію Москви: припинення вогню без мирної угоди та відтермінування питання територій на 49 або 99 років.
Динаміка очевидна: з кожним новим «вкидом» умови для України стають жорсткішими, а преференції для Росії – більш вигідними. Тож чи є цей останній документ дійсним планом адміністрації США, чи майстерною фальсифікацією російських спецслужб?
ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК: СКЕПТИЦИЗМ, ЗАСТЕРЕЖЕННЯ, А ІНОДІ – ВІДКРИТЕ НЕЗАДОВОЛЕННЯ
Українські експерти, дипломати та політологи мають різні думки, але погоджуються в одному: ситуація вимагає спокійного обмірковування.
- «Остання крапка в історії світового порядку»
Політолог-міжнародник Максим Ялі акцентує увагу на синхронності виникнення цього плану з корупційними скандалами всередині України та загальне погіршення умов для Києва в порівнянні з попередніми пропозиціями.
На його погляд, пропозиції щодо визнання Криму та окупованих територій російськими, навіть якщо це робиться під виглядом компромісу, є руйнівними: «У новому плані пропонується визнання не лише Сполученими Штатами, а й іншими країнами Криму та окупованих територій Донбасу російськими. Це абсолютно неприйнятно для України… В принципі, це є порушенням міжнародного права і фактично стане останньою крапкою в історії світового порядку, заснованого на системі норм і права… Тобто нас фактично повертають у XIX століття».
За словами політолога, це і було довготривалою ціллю Путіна, оголошеною ще на Мюнхенській конференції 2007 року. Легітимізація окупації сформує юридичне підґрунтя для третього етапу війни, адже згідно з конституцією РФ, навіть неокуповані частини Херсонщини та Запоріжжя Москва вважає «своїми».
- «Спроба поновити переговори до Різдва»
Політолог Володимир Фесенко закликає об’єктивно оцінювати ситуацію, розглядаючи цей документ не як вирок, а як проект для торгів, хоча й визнає його небезпеку. Він проводить паралелі з попередніми спробами нав'язати Україні російський порядок денний.
«На тлі наших внутрішньополітичних змін, які потенційно можуть перетворитися на політичну кризу, не менш сенсаційними стали повідомлення про переговорний ажіотаж з боку США щодо завершення російсько-української війни. З’явилася ціла низка публікацій західних ЗМІ про існування мирного плану Віткоффа-Дмітрієва з 28 пунктів, який фактично передбачає завершення російсько-української війни шляхом односторонніх поступок України. Витоків про зміст цього плану опубліковано достатньо багато, тому не буду їх повторювати. По суті це та сама «демілітарізація» і «денацифікація» України, про що постійно заявляють в Кремлі, а також легалізація російської окупації частини української території у нібито компромісній формі», – аналізує Фесенко.
Водночас експерт радить не панікувати, а готуватися до складної дипломатичної гри, де згода на перемовини не означає згоди на капітуляцію.
«Не треба впадати у відчай. Це не перший мирний план з боку США. І далеко не перша спроба російсько-американської «солодкої парочки» нав’язати нам по суті російські умови завершення війни. Коротка оцінка так званого «мирного плану» США з 28 пунктів – він безперспективний, тому що в цьому вигляді він для нас неприйнятний. Згода на переговори щодо цього плану, це не згода на нього, це тактика нейтралізації ризиків, пов'язаних з цим планом. Інша річ, як вона спрацює. Заява про агресивний графік підписання – це психологічний тиск. Реалізація деяких пунктів цього плану вимагає згоди європейців».
Фесенко вбачає в діях адміністрації Трампа прагнення швидкого результату, але попереджає про пастки, які Білий дім сам собі створює, недооцінюючи Кремль.
«Цілком вірогідно, що в адміністрації Трампа хочуть реанімувати і прискорити переговорний процес. Напевно є бажання припинити війну в Україні до Різдва. Цей план не остаточний документ, а скоріше проект (draft), для подальших переговорів. І в цьому контексті треба розуміти, що буде неминучий тиск на нас. Враховуючи нашу воєнну і внутрішньополітичну ситуацію від нас будуть вимагати більше поступок, ніж від росіян. І тому треба ретельно продумати гнучку тактику переговорів з американцями. Її основа вже зрозуміла і заявлена Президентом Зеленським: ми готові розпочати мирні переговори, до яких треба залучати і європейців, а далі треба шукати компроміси і узгоджувати спірні питання. Треба наполягати на припиненні бойових дій, як мінімум повітряної війни, на час переговорів. При цьому можна буде використовувати відверте небажання росіян припиняти війну. На жаль, Білий дім в черговий раз повторює свої тактичні помилки. Вони думають, що поступки Кремлю будуть шляхом до миру, а результат буде прямо протилежним», – підсумовує він.
Також Володимир Фесенко скептично оцінює шанси на швидкий прорив. «Росія зараз не зацікавлена в припиненні війни. Російські війська активізували бойові дії в Донецькій області і на Запорізькому напрямі. Як силовий аргумент на майбутніх переговорах їм потрібний хоча б Покровськ. По-друге, в Кремлі уважно стежать за розвитком в Україні конфліктних процесів і дуже зацікавлені у виникненні в Україні гострої політичної кризи, яка б послабила нас зсередини. Поки не відбудеться хоча б відносної стабілізації ситуації на фронті і у внутрішньополітичних процесах в Україні, навряд варто очікувати продуктивних мирних переговорів».
- Якщо нас через вкиди активно намагаються в чомусь переконати, то, швидше за все, реальність сильно відрізняється від того, що нам малюють
Політолог та військовослужбовець ЗСУ Кирило Сазонов пропонує ще більш реалістичний погляд. Він закликає відокремлювати факти та інформаційний шум.
«Давайте відокремимо зерна від полови, реальність від туману війни, інформацію від маніпуляцій. Отже: основні джерела інформації – це видання Axios, Financial Times і непрямі публікації у соцмережах. Віткофф пише, що інформацію зливає Кирило Дмітрієв, а Рубіо – «ми працюємо». Нічого не впадає в око вже на старті? Ну звісно! Заяв Дональда Трампа – нуль. Заяв європейських лідерів по суті – нуль. Заяв офіційних осіб Києва та Москви – нуль. Усі видання, канали й незалежні журналісти посилаються на джерела. А це ми вже не раз проходили. Тобто в сухому залишку на найвищому рівні ми взагалі не маємо нічого від серйозних людей. Є якісь плани Віткоффа з Дмітрієвим? Безумовно. Але вони не ухвалюють рішень», – зауважує експерт.
Сазонов нагадує, що реальність на фронті та в геополітиці не змінилася: Москва тисне, Київ стоїть, Захід чекає.
«Є реальна позиція Москви – вони не посунулися ні на крок і наполягають на програмі-максимум. Є позиція Києва – вона теж не змінилася. Єдиною відповіддю України на амбіційні вимоги Москви залишається намальоване індіанське житло. Називається «фігвам». Все, далі можна не читати та й не писати. Це, по суті, все, що є на сьогодні в реальності. Решта – домисли та вкиди бажань і хотілок. Реальність не змінилася порівняно з тижнем чи місяцем тому. Кремль тисне на фронті, обстрілює українські міста й вимагає капітуляції. Україна тримає оборону, є втрати територій – як і раніше, некритичні, завдає удари по інфраструктурі агресора. США та Європа запровадили санкції проти Росії, і про їхнє скасування не йдеться. Усі чекають, коли посиплеться російська економіка. Вона вже сиплеться. Не миттєво, але відповідних сигналів достатньо. За таких умов ми вже не раз виходили на переговори. І щоразу з нульовим результатом. Що змінилося? Та нічого».
Сазонов також застерігає від паніки.
«В Україні – плівки Міндіча, у США – плівки Епштейна, є внутрішні політичні кризи, але не настільки, щоб принципово змінити погляд на війну. У Росії імпотентна опозиція революцію не починає, «Лебедине озеро» по телевізору, на жаль, не крутять. У нас проблем і втоми – по самі вуха, але армія, волонтери й активна частина суспільства – не деморалізовані, не здаються і продовжують боротьбу. Візит американських військових до Києва – це про спільний бізнес із виробництва дронів, а не про політику. Тож немає причин для паніки, криків «Зрада» чи «Нас зливають». Працюємо. Кожен на своєму місці за спільну Перемогу. І пам’ятаймо: якщо нас через вкиди активно намагаються в чомусь переконати, то, швидше за все, реальність сильно відрізняється від того, що нам малюють».
- ІПсО та «Госплан»
Досвідчений дипломат Валерій Чалий прямо називає події останніх днів інформаційною атакою, яка дивним чином збігається з меседжами російської розвідки.
«Бачу, як «заходить» чергова інформаційна атака в український простір. Як ніж у масло… Ну а як же? Там же про «мирний план» (очевидно, всіх цікавить), та ще й в американському впливовому медіа (не в українських же!), з посиланням на відомі прізвища (нічого, що деякі з цих персонажів сумнівні). Як заявляють російські технологи чергового ІПСО, «фронт оборони розвалився», «українське суспільство вже підтримає будь що»; «європейські партнери більше підтримувати Україну не будуть», «Президента України, на тлі корупційного скандалу, примусять до капітуляції на російських умовах! Американці в цьому допоможуть на умовах, які були погоджені на Алясці…» Все пропало? Не думаю. В мене є своя версія», – іронізує Чалий.
Дипломат вважає документ компіляцією російських забаганок і частиною масштабної психологічної операції ворога.
«По-перше, якийсь черговий «план миру» дійсно ходить по руках, але судячи зі всього це – компіляція з попередніх російських «хотєлок». Реалістичних пропозицій для виходу із війни наразі так і немає. По-друге, враховуючи, що паралельно вийшла публічна (!) заява ворожої СВР (російської служби зовнішньої розвідки) з такими ж приблизно тезами, а ми вже такого надивилися, то все це скоріше чергове тестування настроїв, яке вороги на наших очах перетворюють на масштабну ІПСО, «підкріплюючи «мирний план» цілеспрямованим вбивством ракетами українських жінок і дітей, щоб змусити народ до капітуляції».
Прогноз Чалого стримано оптимістичний: план залишиться на папері, але тиск зростатиме.
«Це «план Дмітрієва – Віткоффа», що не має шансів зараз на реалізацію. Це – дійсно початок вибудовування певних рамок «компромісів» на майбутнє з боку США. Але росіяни вже зараз використають ситуацію для своєї ІПСО, додавши терористичного тиску через удари по інфраструктурі та масові вбивства. Ну і розгон теми: «це Америка спеціально зробила корупційний скандал під такий план капітуляції України, щоб тиснути на Зеленського», звучить, як мінімум, сумнівно, якщо згадати, коли саме починалися закулісні процеси навколо рослідування НАБУ. А нам треба повертати знову до практики «нічого про Україну без України» і також серйозно попрацювати над своїм реалістичним планом виходу з війни, координуючи позиції з європейськими партнерами, США, Канадою, Японією, Республікою Корея, Австралією та іншими ключовими країнами, які не припиняють ресурсну (зброя, фінанси) підтримку України. Тому з цього «мирного плану» буде, скоріше всього пшик… А нам поки що своє робити: долати кризу, підсилювати фронт і тил, покращувати свою переговорну позицію й тримати стрій».
Перший заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця реагує коротко, але влучно, порівнюючи план з радянськими практиками: «Читаю тут про деякі плани і спадає на думку щонайменше два феномени – Держплан (Госплан московською) – фабрика нереалістичних планів і ІПСО – спланована маніпуляція інформацією для впливу на думки та емоції людей, яка відрізняється від звичайних фейків своєю продуманістю і чіткими цілями. Остання використовуються також для того, щоб посіяти паніку, розколоти суспільство…»
У схожому ключі висловлюється і дипломат та політик Роман Безсмертний, який повністю відкидає реальність цього тексту як документа: «Весь той «текст» існує хіба що у хворій московській уяві. Нинішні розмови не торкалися жодного «тексту», бо тексту як такого немає. Йдеться про нове прочитання угод, які Москва запропонувала США та НАТО у грудні 2021 року», – впевнений він.
Голова правління Інституту світової політики Віктор Шлинчак розглядає цей «вкид» як спецоперацію із цілком прагматичними цілями: «Спецоперація двох пройдисвітів – Віткоффа і Дмітрієва – з просування так званого «мирного плану» – покликана виконати кілька завдань: поставити на паузу введення американцями санкцій; розсварити США та ЄС; внести негативний дискурс всередині України; активізувати вчергове діалог Трампа і Путіна; врятувати від конфіскації заморожені російські активи. Жоден із цих пунктів не наблизить мир, навпаки вчергове додасть хаосу. Чого і прагне Москва».
Шлинчак також нагадує про офіційну відповідь України в ООН, яка розставляє всі крапки над «і».
«Вчора на засіданні Ради Безпеки ООН Христина Гайовишин, заступниця Постійного представника України, сформулювала чітку відповідь на «мирні ініціативи», закинуті Білому Дому двома російськими агентами – Віткоффом та Дмітрієвим. Ця позиція України, як на мене, є а) чіткою, б) виваженою, в) дорослою. Основні тези: «Ніколи – ані формально, ані неформально – Україна не визнає українські території, тимчасово окуповані Російською Федерацією, російськими», «Україна не прийме жодних обмежень на своє право на самооборону або на розмір і спроможності наших Збройних сил. Так само ми не допустимо жодного посягання на наш суверенітет, включно з суверенним правом обирати союзи, до яких прагнемо приєднатися», «Ми не будемо винагороджувати геноцидні наміри, що лежать в основі російської агресії, підривом нашої ідентичності, включно з нашою мовою».
ВИСНОВОК
Отже, що ми маємо в результаті? Документ, що поширюється у світових ЗМІ, більше нагадує перелік бажань Кремля, обгорнутий в обгортку американської дипломатичної ініціативи. Експерти сходяться на думці, що навіть якщо цей текст дійсно обговорювався деякими радниками Трампа, він є лише чернеткою, спробою відчути межі можливого, або ж – і це найбільш вірогідно – елементом масштабної інформаційної операції.
Мета таких «зливів» зрозуміла: посіяти розчарування в українському суспільстві, розколоти єдність західних партнерів та схилити Київ до завідомо невигідних переговорів ще до того, як вони розпочнуться. Україна ж чітко окреслила свої «червоні лінії». Жодні фейкові плани не замінять реальної дипломатії, яка має базуватися на принципі «нічого про Україну без України». Тож замість паніки, українцям варто набратися терпіння та критичного мислення – попереду складні дипломатичні змагання, але капітуляція в них точно не передбачена.
Мирослав Ліскович. Київ
Перше фото: AP
Источник: www.ukrinform.ua
