Релігія у полум’ї війни: як Росія репресує Українську Церкву на тимчасово окупованих територіях 24.05.2024 16:02 Укрінформ Довіра українців до Церкви
Соціологічне опитування, яке провів Центр Разумкова на початку року, показало, що 61% українців довіряють Церкві. Рівень довіри до Церкви вищий, ніж до Національної поліції та громадських організацій. Це свідчить про важливу роль релігійних інституцій у суспільному житті України. Хоча порівняно з дослідженнями, які проводив Центр Разумкова раніше, рівень довіри до Церкви дещо знизився.
Після початку повномасштабної війни Росії проти України істотно менше стало тих, хто вважає себе вірними УПЦ МП (з 13% у 2021 р. до 6% у 2023 р.).
Протягом останніх років істотно зменшилася й частка тих, хто вважає себе приналежними до «просто православних» – від 27% у 2020 р. до 22% у 2021 р, 19% у 2022 р. і 13% у 2023 р. У 2023 р. найбільша частка вірних ПЦУ – у Центральному регіоні (52%). На Півдні – 40%, на Заході – 36,5%, на Сході – 31%. Вірні УПЦ МП у Західному і Центральному регіонах становлять 4% усіх опитаних, у Східному – 8%, у Південному – 11%. Найменше «просто православних» у Західному регіоні (4%), в інших регіонах – 15–16%.
Упродовж десятиліть в Україні сформувався унікальний релігійний ландшафт, який кардинально відрізнявся від російського. Ключова риса цього ландшафту – різноманіття та щільна мережа релігійних організацій. За даними Департаменту у справах релігій і національностей, тоді ще Міністерства культури України, на початок 2014 року в Україні було офіційно зареєстровано 35 646 релігійних організацій, тоді як у Російській Федерації, що приблизно в 30 разів більша за розміром, діяла 29 831 організація. Навіть після окупації частини території України кількість релігійних організацій в РФ так і не зрівнялася з українською. Зокрема, за даними Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті, на 1 січня 2021 року в Україні налічувалося 37 049 релігійних організацій, з яких 35 453 – це громади, а решта – духовні управління, монастирі та інші типи організацій. На той час у Росії було зареєстровано 31 598 релігійних організацій, включно з організаціями, зареєстрованими у тимчасово окупованому Росією українському Криму. Зауважимо, що в Україні релігійні організації можуть діяти і без реєстрації. Проте, якщо порівнювати лише кількість зареєстрованих громад (в Україні це 35 372 громади), то у нашій державі їх на кілька тисяч більше, ніж у РФ, де проживає майже вчетверо більше людей.
Для розуміння специфіки релігійної ситуації в Україні важливо, що жодна з Церков так і не стала монополістом, тобто аналогом Російської православної церкви (РПЦ), яка б акумулювала понад половину зі всіх релігійних організацій та отримала привілейований статус у взаємодії з державною владою.
Натомість у Російській Федерації спостерігається формування жорсткої ієрархічної моделі державно-церковних відносин, обмеження релігійної свободи та навіть заборона діяльності деяких релігійних спільнот через звинувачення їх у екстремізмі. В Україні принципи свободи совісті та плюралізму в релігійному житті зберігаються і під час воєнного стану. Навіть більше, у часи війни плюралізм став однією із запорук стійкості громад, продемонструвавши численні приклади взаємопідтримки між представниками різних релігійних організацій. Але численні ракетні удари по релігійних спорудах, їх обстріли та захоплення військовими країни-агресора спричинили те, що люди не можуть (особливо у регіонах, де ведуться активні бойові дії) безпечно та вільно здійснювати релігійні практики. Обмеження релігійної свободи в Україні (зокрема, на тимчасово окупованих територіях) з боку РФ є не лише порушенням міжнародного гуманітарного права, а наступом на український спосіб життя, своєрідною війною одного проти цивілізованого суспільного устрою.
ВЕЛИКА ВІЙНА ЗНАЧНО ПОСИЛИЛА РОСІЙСЬКИЙ ТЕРОР ПРОТИ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році терор з боку Росії проти українського духовенства, релігійних центрів та вірян ще більше посилився. Значно погіршилося становище Церков та інших релігійних громад, а на тимчасово окупованих територіях України майже всі релігійні спільноти зіткнулися з репресіями. Церкви на цих територіях опинилися сам-на-сам із російськими військовими.
Серед звинувачень: співробітництво зі Службою безпеки України, зберігання зброї, перевезення вибухівки, заклики до збройного повстання проти окупаційної влади.
Попри заяви керівництва РПЦ, російські війська руйнують і нищать українські церкви, зокрема й ті, які росіяни визнають канонічними, найчастіше це роблять саме російські військові. Згідно з даними проєкту «Релігія у вогні», протягом 330 днів повномасштабного російського вторгнення було пошкоджено щонайменше 530 релігійних споруд – храмів, мечетей, синагог, капличок. З них половина належить саме до Української православної церкви, яка є в єдності з Московським патріархатом і на службах якої згадують досі ім’я одного з ідеологів так званої СВО – патріарха Кирила, якого вони поминають в молитвах як «великого господина и отца нашего».
Майже чверть пошкоджених окупантами храмів уже неможливо використовувати – вони зазнали суттєвих руйнувань або ж зруйновані повністю. 9% із цих 530 будівель цілком знищені, а 16% зазнали таких руйнувань, що їх неможливо буде відновити.
Найбільше пошкоджених релігійних споруд у Донецькій області – 102. У Київській області пошкоджено 81 об'єкт, у Луганській – 62, у Харківській – 61, у Херсонській – 56, у Запорізькій – 32. Крім того, десятки релігійних споруд пошкоджено в Сумській, Чернігівській, Миколаївській та Дніпропетровській областях.
РОСІЯ ТАВРУЄ УКРАЇНСЬКІ ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ЦЕРКВИ «АМЕРИКАНСЬКИМИ АГЕНТАМИ»
Ще одним фактором утисків релігійної свободи у російській окупації є використання української мови під час богослужінь.
Відомі випадки, коли до релігійних громад на богослужіння приходили співробітники російських спецслужб або засилали спостерігачів, які були дуже помітними серед решти вірян, що зазвичай відвідували церкву.
Репресії проти всіх релігійних меншин, подібно, як у радянські часи, повернулися на українські території, тимчасово окуповані Росією. Від переслідувань окупаційної влади особливо страждають українські євангельські Церкви, яких російська пропаганда таврує «американськими агентами», «сектантами» або «екстремістами».
Про переслідування євангельських Церков детально розповів британський журналіст, професор Інституту глобальних питань Лондонської школи економіки Пітер Помаранцев у своїй статті у виданні «Time»: «Російське переслідування протестантів здійснюється через залякування, експропріацію, примусове навернення і навіть убивства. Це переслідування вказує на те, що вторгнення Росії в Україну – це більше, ніж просто остання ітерація багатовікової спроби Кремля придушити свободу України. Це також частина Великої війни Кремля проти Америки».
Пастор Церкви «Добра Новина» Петро Дудник пояснює, що окупаційні війська «так думали і говорили: ви – американська віра, американці – наші вороги, ворогів треба знищувати». У Росії Свідки Єгови заборонені, як і місіонерська діяльність мормонів. Євангельські групи обмежені законами, що забороняють місіонерську діяльність і позначають деякі групи як «небажані організації». Комісія конгресу США з міжнародної релігійної свободи вважає Росію одним із «найгірших порушників» релігійної свободи у світі нарівні з Іраном і Пакистаном.
Источник: www.ukrinform.ua
