Битва за Покровськ: оточення відсутнє, оборона продовжується, перспективи зберігаються 04.11.2025 18:27 Укрінформ Загін спеціального призначення – це не політичний крок, а військова необхідність у битві, що відбувається з використанням передових технологій у густо забудованому міському середовищі
За останні кілька тижнів Покровськ по-справжньому став найгарячішою точкою фронту Великої війни. На цьому відрізку тривають найбільш інтенсивні бойові дії, а медіапростір переповнений повідомленнями про «майже повне оточення», «мішок» і «неминучу здачу міста». Для чого подібні новини так активно підхоплюють, пишуть і поширюють певні ЗМІ – це тема для окремої розмови. Разом з тим, українське командування говорить про «мінливу, але підконтрольну» обстановку та початок унікальної спецоперації.
Так що ж насправді відбувається в місті, чим відповідає ворогу Україна, наскільки безвихідна ситуація і до чого варто готуватися?
Розбираємося разом із військовими аналітиками.
«Салат» замість «котла»: що (не) відбувається в Покровську
Перше і найважливіше питання, на яке потрібна відповідь: чи оточений Покровськ і чи можна вважати його оборону завершеною? Незважаючи на панічні настрої в соцмережах і радісні заяви російських «воєнкорів», аналітики закликають зберігати обережний оптимізм.
Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко рішуче заперечує заяви про оточення: «Якщо бодай подивитися на карту, то будь-яка людина, яка має хоча б початкові знання у військовій справі, скаже: ні про яке оточення не йдеться. Але ситуація дійсно напружена. Російські окупанти продовжують впроваджувати свої підрозділи в місто, і частині з них вдалося зафіксуватися в центральній частині Покровська, зокрема поблизу Центрального ринку, на вулицях Миколи Лисенка та Волонтерській. Звідти вони намагалися просуватися в бік вулиці Залізничної. Саме в цій зоні ворог має декілька укріплених позицій».
Те, що відбувається в місті, не є типовою окупацією або навіть чіткою лінією фронту. За словами Коваленка, це скоріше хаотична міська сутичка у великій «сірій зоні».
«Якщо подивитися на Покровськ в цілому, то місто зараз більше нагадує велику «сіру пляму». Чому саме сіру? Тому що в більшості районів точаться бої, діють російські диверсійно-розвідувальні групи, але немає стабільно утримуваних позицій. Мапа DeepState, в принципі, досить об’єктивно відображає поточну ситуацію в місті. Натомість російські джерела публікують схеми, які з реальністю мають мало спільного. Там, де з’являється їхня ДРГ, вони відразу позначають цю територію як «зону контролю». Але через годину цієї групи вже може не бути – наші сили її знищать. Однак на російських картах ця червона пляма все одно залишається, створюючи враження просування», – пояснює аналітик.
Фактично, значна частина Покровська переповнена диверсійними групами, але не є захопленою. Коваленко уточнює, що реально закріплені райони противника – це переважно південна частина міста (мікрорайони Лазурний, Південний, Троянда, Леонтовичі), в той час як в районах Дурняк, Собачовка, Первомайка, Ріг відбуваються постійні зіткнення без чіткого контролю.
З цією оцінкою погоджується керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук, який використовує ще більш живу метафору: «Покровськ – це салат. Зараз там і наші війська, і війська противника фактично перемішані. Там відсутня безперервна лінія оборони, відповідно, і безперервна логістика».
Цей «салат» означає, що постачання ускладнене для обох сторін. «Оточення наших військ немає, але значною мірою дистанційно за допомогою дронів противник контролює нашу логістику, і це дуже ускладнює роботу наших. З іншого боку, точно так само наші Сили оборони руйнують логістику росіян. Скажімо так: удари спрямовані на логістику з обох сторін, їх зараз значно більше, ніж логістика може витримати», – зазначає Лакійчук.
Він також додає, що військове значення Покровська дещо змінилося, але його політична вага зросла до неймовірних висот. Це сталося через те, що російське командування, очевидно, збрехало Путіну про «успіхи».
«Путіну ще місяць тому його військові відзвітували, що Покровськ захоплений. Путін цим «вихвалявся» у розмовах з європейськими політиками, з американцями, з Трампом особисто. Саме політичне значення Покровська, воно не зменшується, а навпаки зростає. Ворогу кров з носа потрібно щось показати як результат», – вважає Лакійчук.
На фоні цих емоційних коливань військовий експерт Денис Попович закликає до поміркованості: «Незважаючи на коментарі, що Покровськ практично втрачено – а це пишуть досить відомі та авторитетні люди – я б закликав не поспішати з висновками та прогнозами. Так, я теж казав, що Покровськ може впасти, якщо збережеться та тенденція, яка була ще тиждень тому. Але ситуація змінюється. Ми бачимо дії Сил оборони, які дають можливість сподіватися на зміну тенденцій. Дочекаємось розвитку подій. Однак у мене поки що немає підстав вважати, що наші Покровськ збираються залишати».
Отже, місто не втрачено. Олександр Коваленко підсумовує: «Ситуація дійсно максимально напружена. Але вона ще не в тій фазі, коли можна стверджувати, що все втрачено… Однозначно говорити про безвихідь зарано. Бої тривають, оборона тримається».
Тактика «просочування»: як ворог змінив підхід і чому це працює (поки що)
Якщо Покровськ не оточений, то чому ситуація настільки складна і як росіянам вдалося проникнути в місто? Відповідь – у зміні російської тактики та надзвичайній концентрації ворожих сил.
За словами Президента Володимира Зеленського, на Покровськ припадає майже третина всіх бойових зіткнень на фронті, а близько половини російських КАБів застосовуються саме в цьому секторі. Військовий експерт Олександр Мусієнко дає оцінку чисельності ворога: «Орієнтовно 170 тисяч російських військових знаходяться в районі Покровсько-Мирноградської агломерації і намагаються там проводити наступальні дії з метою захоплення Покровська».
Однак ключовим фактором стала не лише кількість, а й тактика. Олександр Коваленко детально описує механізм «інфільтрації», який росіяни використали замість провальних «м’ясних» або механізованих штурмів.
«Якщо коротко пояснити тактику росіян – вони закидають у місто невеликі групи, переважно саме в сірі зони… Йдеться про дрібні підрозділи по дві–чотири особи або навіть окремих бійців, які розосереджуються між кварталами, провулками, вулицями. Вони намагаються переховуватися у приватних будинках, а потім рухаються далі – не для того, щоб облаштовувати там постійні вогневі точки… а скоріше щоб перечекати, скористатися моментом і просунутися вглиб», – розповідає Коваленко.
Ці малі групи, часто переодягнені в цивільний одяг, вкрай важко виявити та знешкодити в умовах міської забудови. А їх рух підтримує інший ключовий елемент – FPV-дрони, які ворог тут використовує нетрадиційно.
«Росіяни економлять вагу, щоб ставити більш ємні батареї. Завдяки цьому дрони можуть літати довше й нижче, фіксуючи розташування вогневих точок і позицій Сил оборони. Основна мета цих FPV не лише в коригуванні вогню… а насамперед – у створенні «карти обходу» наших позицій. Таким чином невеликі диверсійні групи противника уникають прямого зіткнення, обходять українських військових і просуваються вглиб міста», – пояснює Коваленко.
Саме ця комбінація (малі групи + дрони-навігатори) дозволила ворогу «просочитися» в місто.
Павло Лакійчук доповнює тактичну картину стратегічною: росіяни кинули на цей напрямок колосальні сили, їм вкрай потрібен результат через згадану брехню Путіну.
«Навіть z-блогери критикують Герасимова (начальник Генштабу ЗС РФ, – ред.), викриваючи брехню цього «полководця». Тож що тепер їм робити? Насамперед, треба підтвердити ці брехливі заяви. Тому саме на ці ділянки кинуто максимум зусиль», – каже Лакійчук.
Він зазначає, що початковий план росіян – оточити агломерацію – провалився. «51-ша російська армія, яка заходила з півночі, розділила свої зусилля на два напрямки… охопити Покровськ та Мирноград із півночі, а частиною сил – пробитись в тил Костянтинівки та Дружківки».
Зараз, за даними Лакійчука, довкола Покровська зосереджено фактично три російські армії: «На півдні – Друга армія… З півночі – 51-ша, на яку покладені головні зусилля… І там же діє ще й Восьма армія. А якщо додати до цього ще й імпровізований… резерв із бригад морської піхоти, стає зрозуміло, яка потужність там накопичена».
Наслідки цього тиску описує Олександр Мусієнко: «За минулі декілька днів та тижнів ворог мав певні тактичні успіхи, дійсно російські війська зайшли на околиці Покровська та в сам Покровськ, там діють їхні ДРГ. Але ворог зараз не контролює весь Покровськ, оточення відсутнє».
Спецназ проти хаосу: чим відповідає Україна
У відповідь на критичну ситуацію Україна вдалася до надзвичайних заходів. У Покровську було помічено не лише посилення регулярних частин, але й елітні підрозділи Сил оборони, включно з вищим їх керівництвом.
За заявою головнокомандувача Олександра Сирського, у місті триває комплексна операція з витіснення російських окупантів, до якої залучені: Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР), Сили спеціальних операцій України (ССО) та Служба безпеки України (СБУ).
Відомо, що керує особисто начальник ГУР Кирило Буданов, який перебуває безпосередньо на місці подій. Повідомлялося навіть про десант з вертольотів. У ГУР лаконічно поінформували: «Триває злагоджена робота… Мета – захист логістичних шляхів українських військ і стримування ворога».
У медіа це миттєво назвали «контрнаступом». Проте експерти закликають до точності у формулюваннях.
Олександр Коваленко вважає, що це не зовсім контрнаступ: «Роботу підрозділів ГУР МО, СБУ чи Сил спецоперацій у районі Покровська я коментувати не можу. Але протидія є – і вона відчутна… Використовується тактика швидких висадок спецпризначенців, що свідчить про якість і професійність залучених сил».
Водночас Олександр Мусієнко вважає, що елементи контрнаступу присутні: «Ви бачили, мабуть, що британське видання The Economist та Інститут вивчення війни написали про те, що українські сили контратакують в районі Покровська. Це правда… Активна оборона працює, є певний задум… мета – стримати ворога і дещо відкинути його і посилити наш контроль за цією ділянкою».
На фото Олександра Сирського з фронту "засвітився" генерал розвідки Кирило Буданов |
Але найважливіше пояснення, чому знадобилися саме елітні спецпідрозділи, а не лише лінійні бригади, дає Павло Лакійчук. За його словами, це пряма відповідь на нову російську тактику.
«Тут треба враховувати, що на відміну від попередніх битв (за Бахмут, за Авдіївку), росіяни урок цей вивчили і діють фактично у форматі штурмових підрозділів, як спецпризначенці, малими групами… Якраз міський бій потребує високої кваліфікації саме спецназу. І те, що на Покровськ перекинули і ССО, і спецназ ГУР, і ще низку спеціальних підрозділів… свідчить про те, що бої в місті будуть тривати і їх результат непередбачуваний», – наголошує Лакійчук.
Він пояснює, що тактика «двоє-троє» для міських боїв вимагає від ворога високої координації, але й для протидії їй потрібен такий самий, якщо не вищий, рівень майстерності. Хаотичний «салат» у місті вимагає від Сил оборони нового рівня ведення бою.
«Саме тому туди кинуті спецпідрозділи… Група з 11 осіб Головного управління розвідки Міноборони, яка готувалася до проведення операції, була висміяна росіянами, мовляв, “це українці називають десантом?”. Ні, українці не називають це десантом. Українці знають – це тільки один з елементів. Це 11 осіб, група спецпідрозділу. Таких груп багато, вони добре підготовлені до ведення саме такого виду бойових дій», – підкреслює експерт.
Таким чином, присутність Буданова та спецназу – це не політичний жест, а військова необхідність, викликана переходом битви у формат високотехнологічних боїв малих груп у щільній міській забудові.
Важливо підкреслити, що окрім спецпризначенців, оборону Покровська тримають інші підрозділи Сил оборони. «Всередині Покровська працює наш 425 штурмовий полк, найбільше навантаження сьогодні саме на них. Також хочу подякувати 35 та 38 бригаді, вони також на цьому напрямку виконують завдання, 68 окрема єгерська, 32 і 155 бригада», – наголосив Президент Зеленський.
Найкращий сценарій та потенційні ризики
До чого призведе битва під Покровськом? Експерти розглядають декілька сценаріїв, і вони кардинально різняться, особливо в оцінках того, що станеться після Покровська, якщо ворогу все ж вдасться його захопити.
Олександр Коваленко окреслює два основні шляхи. Найкращий сценарій: «Ми зможемо стабілізувати обстановку і отримати можливість оточувати окремі російські підрозділи. Це – реалістична перспектива навіть зараз. Так, ситуація складна, але вона не безнадійна».
Найгірший сценарій – повний контроль окупантів над Покровськом і Мирноградом. Але що далі? Коваленко не вірить у кидок на Дніпропетровщину: «Рух уперед по трасі М-30 у напрямку Дніпропетровщини, зокрема Павлограда – один із них, але я в це менш вірю. Я вважаю, що вони, швидше за все, залишаться в межах Донецької області… і спробують перекинути зусилля… щоб підсилити наступ на Добропілля… Частину сил вони одночасно сконцентрують на Дружківці, тобто їхній пріоритет – Слов’янсько-Краматорська агломерація».
Цю думку повністю поділяє Павло Лакійчук. Він також вважає загрозу для Павлограда перебільшеною. «Дехто піднімає зараз хвилю, що росіяни, якщо захоплять Покровськ, то полізуть на Павлоград, на Дніпропетровщину. Я з цим зовсім не згоден, тому що там у нас і оборонні рубежі уже створені, та, власне кажучи, це не є метою російських окупантів. Їхня перша задача – це лінія міст Костянтинівка-Дружківка-Краматорськ і Слов'янськ – на півночі. У випадку, якщо їм вдасться взяти Покровськ… вони намагатимуться підійти з тилу до Костянтинівки».
Проте Олександр Мусієнко пропонує кардинально інший, більш тривожний прогноз щодо напрямку головного удару ворога. Він вважає, що Покровськ потрібен Росії саме як логістичний вузол для просування на захід. «Покровськ є одним із ключових центрів Донецькій області. Тут проходять автомобільні й залізничні шляхи, і в разі, якщо б ворогові вдалося взяти під контроль Покровсько-Мирноградську агломерацію, Росія могла б готувати наступ вглиб Дніпропетровщини. На сьогоднішній день цей варіант, можливо, навіть є більш ймовірним, ніж те, що ворог посуне на північ в бік Краматорсько-Слов’янської агломерації», – вважає Мусієнко.
Ця розбіжність в оцінках експертів лише підкреслює, наскільки Покровськ є важливою стратегічною точкою, падіння якої відкриває ворогу одразу декілька вкрай небезпечних оперативних напрямків.
Висновок
Битва за Покровськ триває. Всупереч панічним заявам, місто не перебуває в оточенні, а перетворилося на «сіру зону» хаотичних міських боїв, «салат», де українські сили та російські ДРГ ведуть бої за кожну вулицю. Логістика критично ускладнена для обох сторін.
Росія кинула на цей напрямок величезні сили, змінивши тактику з «м’ясних» і механізованих штурмів на «розумну» інфільтрацію малими групами за підтримки розвідувальних дронів. Це й дало їм змогу просочитися в місто.
Україна відповіла безпрецедентною спецоперацією за участі ГУР, ССО та СБУ. Мета – «активна оборона»: контрударами вибити ворога, відновити логістику та завдати окупантам максимальних втрат, змусивши їх взяти операційну паузу.
Ситуація залишається надзвичайно складною, але простір для рішень, здатних змінити ситуацію, є. Остаточне слово в битві за Покровськ ще не сказане.
Мирослав Ліскович. Київ
Генштаб Оборона СБУ Україна ЗСУ Україна проти Росії Війна Дрон Сирський ССО Буданов Війна з Росією Сили оборони Покровськ ГУР
Источник: www.ukrinform.ua
