Із якою метою лідери Казахстану, Вірменії й Таджикистану приїхали на зустріч із президентом країни-агресора Росії Володимиром Путіним 9 травня і хто з них міг погодити такий візит із Китаєм? Що буде з інфляцією в Україні? Яким має бути рішення саміту НАТО, котрий проведуть у Вільнюсі в липні? Які корисні для України речі робить власник визнаної у світі злочинною організацією ПВК “Вагнер” Євген Пригожин? Про це, а також про міністра оборони РФ Сергія Шойгу і про начальника російського Генштабу Валерія Герасимова, про далекобійні ракети Storm Shadow, які Британія передає Україні, про ситуацію в Бахмуті Донецької області, про розбудову Воєнно-морського флоту України, про курс долара, про вибори в Туреччині – “напевно, найбільший тест” у кар’єрі чинного президента країни Реджепа Ердогана, про збиті у Брянській області РФ винищувачі й гелікоптери, про спецпредставника Китаю Лі Хуея та багато іншого прем’єр-міністр України у 2014–2016 роках, лідер партії “Народний фронт” Арсеній Яценюк говорив під час стриму із засновником видання “ГОРДОН” Дмитром Гордоном.
У Москві все йде не за планом
– Доброго вечора, шановні друзі, доброго вечора, шановний Арсенію Петровичу.
– Добрий вечір усім.
– Я не знаю, як у вас, а в мене дуже гарний настрій. І для цього є декілька причин. Перше – думаю, ще ніколи путінська Росія не мала такого жалюгідного вигляду, як цього тижня: провальний парад у Москві на Красній площі – один танк ішов, і той старий, ну це вже зовсім… Далі – протистояння Пригожина з Кремлем. Пригожин уже таке каже: назвав Путіна старим “дедушкой-мудаком”, каже: “Шойгу и Герасимов, дайте снаряды”, продавили вже йому фланги там, у Бахмуті. Окупанти відступають, і є ризик реального оточення росіян під Бахмутом, і наші займають висоти.
Далі – істерика росіян щодо так званого наступу ЗСУ на Бєлгород. Ну і сьогодні – це взагалі краса – два військові гелікоптери і два військові літаки (один – найновіший) збито в небі Брянської області. Це ж свято якесь сьогодні просто. І я відчуваю, як нарощується це все. Відчуваю якийсь рух – міцний, швидкий. Що відчуваєте ви?
– У мене теж позитивний настрій, Дмитре Іллічу. Тому що ви, як правило, коли ми розпочинаємо наші інтерв’ю, завжди запитуєте, як настрій. Як реаліст я доволі обережно ставлюся до всіх новин, у першу чергу – до негативних, а у другу чергу – треба придивлятися й до позитивних. Але те, що відбувається протягом останнього тижня, є підтвердженням, у принципі, нашої минулої розмови, коли я дуже обережно вам сказав, уперше фактично, що в Москві таки дійсно щось відбувається. І коли ми кажемо щось, то це означає, що там точно все йде не за планом, як запланував їхній кормчий, воєнний злочинець, наслідник Гітлера Володимир Путін. Це точно: все відбувається не так, як вони планували.
Тобто він як кадебіст планував спецоперацію, а не війну. Саме тому він назвав її спецоперацією. Він думав, що це все швидко закінчиться. Вони їхали в парадній формі. В результаті парадної форми навіть не вистачило на так званий “парад великой победы на Красной площади”.
Більше того, ви сказали про один танк. Десь я натрапив у мережах про те, що фахівці кажуть, що навіть цей танк – і то його було зроблено в Харкові. Я не знаю, це так чи це не так, але навіть із цього вже смішно.
– На заводі Малишева.
– Звичайно. Хоча, ви знаєте, що в цій ситуації ніколи не можна недооцінювати ворога. І ми до цього повернемося. Тому що ця потвора має значний обсяг людського ресурсу. Вони вже повитягували Т-55. З одного боку, це смішно. А з іншого боку, їх було виготовлено загалом 100 тис. штук і, за різними оцінками, на російських складах знаходиться від 10 тис. до 20 тис. цього заліза. Вони легко взаємозамінні, тобто із трьох можна зробити один. Зрозуміло, що це позаминуле століття, але воно їде і стріляє.
Тепер, повертаючись до символів. Пригадуєте, ми з вами минулого разу казали про те, що відбувається десакралізація. Десакралізація Путіна, десакралізація Кремля. І те, що дрони були над їхньою, як це, Сенатською. Я просто не знаю їхніх географічних локацій. Знаю точно, що над Красною площею. І над їхнім логовом, у якому вони засідали й незаконно визнавали так звані “ЛНР”/”ДНР” і охрещували. Вони, до речі, хрестяться. Ви бачили, Шойгу хреститься. Як цей антихрист може хреститися, я не розумію. Там мав би впасти хрестик із кожної їхньої російської православної церкви. Але, на превеликий жаль, російська православна церква також далека від Бога.
– Його хрестили в Україні, в Луганській області, Шойгу.
– А він що, християнин? Він, у принципі, взірцевий антихрист. Їх там усіх зібрати, з них усіх можна робити, це можуть бути чудові герої для будь-яких фільмів про антихристів, про вампірюг. Оце звідтіля все, ця гидота. Потвори, так.
Тому відбувається десакралізація. І цей так званий парад путінський. Ну, він-то розуміє, він же не повний ідіот. Він-то розуміє, що відбувається. Він точно знає, що все відбувається не так, як він задумав. Він поки що грає, старі звички кадебіста нікуди не подінеш, він поки що грає. Але ця вже гра видна. Тому що немає металу в голосі. Ви бачили його спіч на Красній площі? Це пустий, як барабан тувинський. У них є там барабани, не знаєте?
Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube
– Бубни.
– Бубни. Тобто пусте. І, в принципі, цей образ другої армії світу – українці його розвалили. Високою ціною, але розвалили. Лідера ядерної держави – українці його розвалили. Самого сильного, самого хитрого і самого комбінаційного – українці також, разом із нашими західними партнерами, його розвалили. Ну коли вже дійшло до того, що у The New York Times пулітцерівський лауреат написав статтю. [Томас] Фрідман. Він написав декілька днів тому статтю. Я не пригадую, щоб The New York Times узагалі за всю історію цієї газети будь-коли назвала президента країни, засновника ООН і постійного члена Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй ідіотом.
Усередині Росії триває пошук, на кого показати пальцем. Поки що пальцем показують на всіх, окрім Путіна, але він точно буде наступним
– Там сказано “найбільший дурень у світі”.
– Так, дурнем фактично. Тобто, дійсно, відбуваються зміни. І те, про що ви сказали, усякі воєнні злочинці пригожини, його повари. Чомусь мені згадалося, як він розповідав про те, що Пригожин – не його кухар. Йому, здається, у 2018 році ставили це запитання. То він розповідав, що в нього всі – повари. Він не сказав, що Пригожин – не його кухар. Він сказав, що в нього всі кухарі – працівники ФСО. Це в них така “Федеральная служба охраны”. Тобто це означає, що Пригожин – працівник ФСО, я так розумію, або ГРУ. Хтось же його “кришує”, цього воєнного злочинця.
Тобто загальна картина в Росії така. Перше – відбувається повна десакралізація. Друге – ця десакралізація стосується і зовнішнього світу. Третє – усередині Росії це не постановочні протистояння, усередині Росії триває пошук, на кого показати пальцем. Поки що пальцем показують на всіх, окрім Путіна. Четверте – Путін буде точно наступний. П’яте – вони вже зараз думають про те, як їм жити, якщо Путіна не буде. Я не кажу про те, що завтра Путіна не буде. Я підкреслюю.
Тому що це бонусний сценарій, який ми з вами обговорювали. Але це ж психологія людини: “а что, если”. І вони правильно ставлять собі запитання: “Что, если?” Тому що всі ці особи будуть у міжнародному розшуку. На всіх них буде видано ордер Міжнародного кримінального суду. За ними будуть ганятися по всіх країнах і по всіх вірогідних місцях, куди вони будуть тікати. Вони, у принципі, будуть тікати, як нацистські злочинці. Їм треба буде десь знайти притулок.
Тому отака комбінація подій за останній тиждень. Уже не кажучи про те, що наші героїчні Збройні сили… Реально по Бахмуту є рух уперед.
– Обнадійливий рух.
– Звичайно. І так само те, що відбулося із Су-34, Су-35 і двома російськими гвинтокрилами, – це ще одне, з одного боку, свідчення військової майстерності. Треба з‘ясувати, як це сталося. Було б важливо нам знати, як це сталося. Але це свідчення того, що точно в Росії паніка.
І туди ж я зарахую “Кинджал”. Нагадаю вам про те, як Путін… Він же лякав увесь світ цими “Кинджалами”. Тоді, коли було ухвалено нарешті рішення постачати Україні системи Patriot, а це була взагалі червона ганчірка для Москви десятиліттями, система Patriot. І вона стосувалася не тільки України. Вона стосувалася навіть розміщення Patriot у Польщі. І тоді Путін просто зходив на все, що в ньому всередині є, а в нього всередині – тільки фекалії. І тут сталося те, що Україна отримала ці Patriot.
І тут стається ще одна річ. Путін заявляв, що як тільки з’являться Patriot, то вони їх знищать, у результаті Patriot знищив їхній “Кинджал”. Я думаю, що, по-перше, це ще одні аплодисменти українським Збройним силам, які опанували американську систему. І друге – це аплодисменти американцям, які, по-перше, дали Україні Patriot і не тільки їх, а по-друге, та система, яка є протиракетною, довела, що вона навіть здатна збивати гіперзвукові ракети, якими Путін лякав увесь світ і Сполучені Штати в тому числі.
У росіян з’явилася більш потужна система радіоелектронної боротьби. Тобто вони кладуть дрони
– 2382 людини дивиться наш ефір, ми вдячні всім. Ви бачите на екрані прямокутник, на ньому написано: “Донать на дрони для ЗСУ”. Я хочу доповісти глядачам, що ми вже зібрали на 30 дронів для ЗСУ. У нас є амбітна ціль, ми перед собою поставили – зібрати на 100 дронів. І я певний, що ми зберемо. Завадити нам може лише те, що війна закінчиться і дрони не будуть потрібні (усміхається). Але ми збираємо, тому донатьте на дрони DJI Mavic 3 Fly More Combo для конкретних бригад ЗСУ.
– Кожен раз ви кажете про дрони. І я минулого разу вам казав, що 32 дрони FPV ми віддали на фронт. І наші хлопці, молоді люди, які безпосередньо роблять плати, вони монтують ці дрони, вони їх вдосконалюють. Це ударні дрони. Там у мене на сторінці є відео, де ці дрони потрапляють. Позавчора хлопці знайомі приїхали, то на бригаду “Едельвейс” віддали п’ять дронів Mavic.
Але я вам скажу, що розповідають мені хлопці. Що в росіян, у принципі, зараз з’явилася більш потужна система радіоелектронної боротьби. І це факт.
– Проти HIMARS зокрема.
– Вона не тільки проти HIMARS. Бо розмова була про дрони. Тобто кладуть дрони. Вони вже адаптувалися до нас, а нам треба зараз робити наступний крок і, в принципі, у нас ще є пів року з погляду на те, що скоріш за все, так звані цивільні дрони на кшталт Mavic, скоріш за все, вони відпрацювали своє. Ще буде певний період часу, від трьох до шести місяців. А далі треба й нам іти вперед по вдосконаленню наших технологій. Тому ці потвори також вчаться. Але наші хлопці просто роблять неймовірну роботу, неймовірну.
– Арсенію Петровичу, я думаю, що, схоже, на 15-му місяці війни Росія надірвалася. Ви поділяєте цей оптимізм?
– Ні, поки що. Відбулися серйозні зміни, надзвичайно серйозні зміни. Тобто Росії не вдалося перше, що ми сказали, – це реалізувати план бліцкригу, це ключова річ. Друге – Росії не вдалося втримати ті території, які вона захопила. Нагадаю, що на найгарячішій стадії війни Росія контролювала приблизно четверту частину української території. Третє – вона втратила станом на сьогодні майже 7% територій, які контролювала. Тобто із 25%, які вони контролювали, сьогодні приблизно 18% контролює Росія. Четверте – Росії не вдалося зібрати ресурс для проведення контрнаступальної операції взимку. Хоча про це було дуже багато дискусій, і вони зі шкіри вилазили.
П’яте – Росії не вдалося підірвати українську мораль і підірвати всю українську енергетичну систему. І не тільки енергетичну систему, але й систему і забезпечення постачання води, каналізації. Тобто взагалі життєвих умов існування українців. Це не вдалося зробити.
Наступне. Ракетні удари Росії, так, вони на першому етапі були жахливими і з погляду людських жертв, і є жахливими з погляду людських жертв. І з погляду знищення об’єктів критичної інфраструктури.
Але з часом завдяки тому, що наші західні союзники дали нам протиракетну оборону, ви подивіться тепер на показники нашої системи протиповітряного захисту, як борються з російськими ракетами й іранськими, підкреслюю ще раз, іранськими дронами, які запускають росіяни. Сьогодні вони знову, холера, цілу ніч. Оце як із третьої ночі почалося. Але наші відпрацювали на п’ять із п’яти.
Тобто, у принципі, є цілий комплекс речей, щодо яких ми можемо казати про те, що Росії не вдалося. Ключове, що їй не вдалося: Росії не вдалося захопити Україну – перше. І друге – Росії не вдалося позбавити Україну неймовірної підтримки Сполучених Штатів Америки й усіх наших західних союзників. Оце дві ключові речі.
– Запитують глядачі, що у вас за книжка така яскрава з тризубом позаду вас.
– (Показує) Це альбом “За Україну, за її долю, за честь, за славу, за народ”. Хто мені її подарував? Це Степан Кубів робив. Це до 100-річчя української національної революції така книжка. З архівними документами і з фотографіями.
– Пишуть, що ви – саєнтолог. Що це таке, скажіть, щоб і я знав. (Сміється)
– Я також про це прочитав, напевно, років із 10 тому. Про мене дуже багато цікавих речей пишуть. Там якщо прочитати все, вони, звичайно, креативні, ці придурки. Хоча вони не такі придурки. Бачите, пишуть, а там же якийсь такий самий чоловік, або бот, або просто дійсно людина запитує, що таке саєнтолог. Я тому також дізнався, що таке саєнтолог. Це, виявляється, якась там секта, і в цю секту входять, це, знаєте, як масонський орден. Там Том Круз, наприклад. Ну, я так подивився, думаю, у принципі… Просто я греко-католик, і в ту їхню секту саєнтологів вступати точно не буду. Але звучить непогано. Але звучить – саєнтолог. Я ж не знав, що це таке. Треба було залізти в інтернет і почитати. Думаю: саєнс – це, значить, щось таке наукове, пізнавальне. А це якась течія.
– Повертаючись до параду [9 травня в Москві]. Путін, ми це бачили, страшенно злякався якогось хлопка. Шойгу хрестився, Лукашенко взагалі поводився дивно, зник раніше, не пішов на обід з усіма цими керівниками. До речі, це таке паскудство, я вважаю, що лідери Казахстану, Вірменії, Таджикистану приїхали до фашиста Путіна на парад, ну це взагалі. Токаєв, Пашинян у моїх очах – усе. Я не знаю, як вони змиють цей стид.
– Повірте, вони про це не дуже переживають. Змивати вони нічого не будуть. Я вам потім свою версію скажу.
Лідери Казахстану, Вірменії, Таджикистану приїхали 9 травня в Москву не на парад. Це ж східні люди. Східні люди приїхали подивитися: а він ще живий чи не живий? А що далі? А що ми можемо із цього отримати? А це довго буде чи не довго?
– Китайці попросили приїхати?
– Бачите. Не тепло, а гаряче, я думаю. Це ж східні люди. Чому вони туди приїхали? По-перше, розумієте, не було ж анонсування їхніх візитів. Не було анонсування візитів із двох причин. Перша причина – це причина безпеки. А друга причина – це причина взагалі наявність чи відсутність цих людей, вони приїдуть чи вони не приїдуть. І, скоріш за все, це була скоординована дія. І точно казахи, точно, провели із цього приводу консультації зі своїми китайськими партнерами.
Чому вони туди приїхали всі? Вони приїхали, це ж східні люди. Східні люди приїхали подивитися: а він ще живий чи не живий? А що далі? А що ми можемо із цього отримати? А це довго буде чи не довго?
Фото: ЕРА
– Я думаю, щось отримали.
– Я не знаю, що вони отримали, але точно вони їхали з тією метою, щоб щось отримати. Вони туди не приїхали на парад. І це такі хлопці, які не будуть просто декораціями для воєнного злочинця. Тобто для них це точно мінус із погляду міжнародної репутації. Більше того, для них це й мінус із погляду їхньої внутрішньополітичної ситуації, це їм нічого не дає. Їм будуть ставити запитання: до кого ви поїхали? Ви поїхали до воєнного злочинця, який програє війну? Більше того, ви розумієте, що в цих країнах, у більшості із цих країн, а я думаю, що в усіх із цих країн, тому що у Вірменії я був, у Казахстані я був, у Таджикистані я був, у Киргизстані я був…
– У Туркменістані були?
– У Туркменістані я був. І то не по одному разу. І Бердимухамедова знаю, тата, сина не знаю, а тата знаю. Я вам точно можу сказати, що там такі утаємничені антипутінські настрої є.
Я не був де? У Білорусі я не був ані разу і точно нічого не втратив. Але з Лукашенком, не один раз із ним мав перемовини, із цим іще одним воєнним злочинцем. Тому, у принципі, там є антипутінські настрої. Але це східні люди, вони ніколи їх не покажуть, вони: “То, се, йди сюди, поцілуємо, ми до тебе приїдемо. Ми приїдемо – ми хочемо подивитися, що в тебе відбувається, як будуть далі розвиватися події. І ми все це робимо точно в координації з тією країною, яка має найбільший вплив на той регіон”. Це з китайцями.
Історії про те, що вони були виключно живим щитом, – я не купую цих історій. Вони ж не ідіоти, слухайте. Як-не-як, а глави держав, яких не можуть використовувати просто для живий щит. Одна якась конспірологічна версія може така бути, але ні. Це було цілеспрямоване політичне рішення всіх цих країн, яке, скоріш за все, було ухвалено в консультаціях із китайцями – приїхати туди до Путіна для того, щоб не кидати його одного. Не час. І це ще відповідь на ваше запитання, чи є вже перелом, чи немає. Не час. От якщо б вони всі не приїхали, це вже була б зовсім інша історія. Тобто це посилення зовнішньої ізоляції. Поки що не час. Поки що ця потвора і його приспішники ще живучі.
Чи може Пригожин замістити Путіна й дістати доступ до ядерної кнопки? У Мордорі може бути все. Але я не вірю в цей сценарій
– Гризня Пригожина з Кремлем може дати поштовх до силового протистояння всередині Росії?
– А давайте з вами поговоримо. А хто такий Пригожин? Хто це? Що вартує Пригожин без свого даху? Хто в нього дах? У нього дах – явно Путін. І я думаю, що в нього дах, те, що пишуть наші західні друзі, що він співпрацює з ГРУ, Головним розвідувальним управлінням. Тобто його хтось повинен прикривати. А уявіть, що станеться з Пригожиним у ту секунду, коли його перестануть прикривати? Де ми знайдемо його? Ми навіть могилки його не знайдемо. А ми би хотіли на неї подивитися.
Тому це взагалі пуста персоналія. Але чим добре це все, що там відбувається? Ви розумієте, російський народ – він же однаково якусь інформацію отримує. Не тільки із засобів масової інформації. Хоча в них дуже смішна історія. Я вам про статистику скажу. Якщо ви подивитеся російську статистику, найбільші обсяги придбання в них із побутової техніки, знаєте, чого? Телевізорів. Телевізорів, здається, у них 18%. А холодильників у них, здається, падіння на 7%. Тобто телевізор замінив холодильник. Тобто вони всі живуть у телевізорі, в інформаційній пропагандистській бульбашці. Тобто телевізорів більше, ніж холодильників.
– Цікаво.
– Повертаючись до самого цього персонажа Пригожина. Це ніхто. Дуже добре, що росіяни отримують інформацію про те, що якийсь ніхто витирає ноги й мочиться фактично на їхнього міністра оборони та їхнього начальника Генерального штабу. Це прекрасно. Що він робить? Він робить так само: ґрунт готує для того, щоб показати пальцем на того, хто винен у програші, чи то в Бахмуті, чи то в цілому у війні. Він шукає зараз винних, для того щоб себе якимось чином захистити.
Чи є в цієї людини майбутнє? Я вважаю, що у Пригожина є європейське майбутнє. У Міжнародному кримінальному суді в Гаазі.
Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube
– Але ви знаєте, що в нього зростає рейтинг? У нього, у [колишнього ватажка бойовиків “ДНР” Ігоря] Гіркіна зростає рейтинг. Чи може Пригожин замістити Путіна й дістати доступ до ядерної кнопки?
– Ви знаєте, у Мордорі може бути все. Але я не вірю в цей сценарій. Я взагалі в цей сценарій не вірю. І дискусії про те, який у нього рейтинг… Я вам іще раз кажу: його вимкнути – одна секунда. Тобто він зараз з погляду цієї всієї навіть не конфліктності, а сварки всередині Росії, робить для нас корисні речі. Нехай більше обзиває своїх колег – воєнних злочинців Шойгу, Герасимова й усіх інших. І нехай ширше все це йде широкими народними масами Російської Федерацїї.
Зі сталінських часів у Росії нічого не змінилося
– У Росії вал доносів. Учителі доносять на учнів, учні – на вчителів, сусід – на сусіда. Що відбувається, вони повертаються в 1937 рік?
– Вони не повертаються – вони звідти й не вийшли. Вони звідтіля не вийшли. Це їхній код ДНК. І, в принципі, узагалі це і є однією з характеристик і путінської Росії, і більшовицької, і совєтської Росії. Тобто те, що вони пишуть доноси, це ж має декілька вимірів. Перший вимір – це свого сусіда посадити. Другий вимір – себе захистити.
І тут нічого немає нового. Зі сталінських часів у Росії нічого не змінилося. Тобто це так само характеристика саме людських стосунків. Вони ж підтримують війну Путіна проти України, а точніше, Росії проти України. Вони ж ідуть на цю війну. Вони ж беруть гроші за цю війну. Вони беруть гроші за тих, яких убили українці, захищаючи нашу країну проти Росії. Вони ж це все роблять? Роблять. Вони ж не виходять на протести? Не виходять. А вже минуло 14 місяців. Вони ж не змістили Путіна? Не змістили.
Тому, у принципі, це ще одна просто характеристика російського суспільства, яке, з одного боку, задурманене і воно звикло до Івана Грозного, воно звикло до його опричників. Адже хто такий Пригожин, до речі? Це класика опричника, класика. Тобто мало що з історичного погляду в самій Росії змінилося. Так само й доноси. Так само й тоді, за часів Івана Грозного, вони одне на одного доносили. І так само зараз, за часів невдахи Путіна, вони також одне на одного доносять.
Я аплодую рішенню відзначати 9 травня День Європи в Україні. Відбулося ще одне відновлення історичної справедливості
– Як ви ставитеся до того, що 9 травня ми тепер відзначаємо День Європи? І що б ви сказали поколінням людей, які звикли святкувати 9 травня День перемоги над нацистами?
– Я, навіть не дивлячись на те, що взагалі не є прихильником Володимира Зеленського, хочу йому подякувати за це рішення. Тобто, у принципі, це правильне з історичного погляду рішення. Це правильне з погляду справедливості рішення. І це правильне рішення з погляду побудови української нації на правді, саме на правді.
Щодо Другої світової війни може бути дуже довга дискусія. Але я коротко вам скажу, що я був також народжений в радянській Україні. У радянській Україні ми практично не знали про Другу світову війну. У радянській Україні ми знали тільки про “Великую Отечественную войну”. У радянській Україні ми точно не знали про пакт Молотова-Ріббентропа. У радянській Україні ми не знали про змову Гітлера і Сталіна. У радянській Україні ми не знали про спільний парад нацистів і Червоної армії. У радянській Україні ми не знали про наявність нацистів на параді в Москві 1 травня 1941 року. А це ж є кадри.
– Почесні гості.
– Аякже. У радянській Україні ми не знали дуже багато чого. У радянській Україні був міф про те, що “только какой-то советский народ победил”. А те, що загинуло приблизно 7 млн українців, і основний театр бойових дій був саме на території України, – це було викреслено з історії.
У радянській Україні совєти і НКВД, КДБ розповідали про те, як вони боролися “с украинскими националистами и нацистами, и что это были пособники гитлеровской Германии”. А це були українські патріоти, які боролися проти більшовиків і проти нацистів.
У радянській Україні були міфи про бандерівців. Я можу дуже довго перераховувати це все. У радянській Україні казали… Я наводжу цей приклад, я не пригадую, вам говорив чи ні. Я дуже добре пригадую історію зі своєї школи. Це був урок історії, і тоді була заміна на уроці історії. Тоді, коли була заміна, якраз обговорювали Другу світову війну, тоді “Великую Отечественную”. І хтось із класу поставив запитання про те, скільки загинуло американців. І я пам’ятаю відповідь учительки. Вона сказала: один, і то втопився. Я прийшов додому й запитую свого батька, історика. Він каже: ти що, Арсене, там 400 тис. американців.
– Так.
– Чому я так довго про це все переповідаю? Я довго так переповідаю, тому що настільки було зазомбоване українське суспільство совєтською пропагандою, що минуло вже десятки років після того, коли Україна стала незалежною державою, а наша свідомість не стала незалежною. Наша свідомість залишається, в особливості в таких людей, такого віку, як я, напевно, залишається залежною від стереотипів і від брехні.
Я завжди проти цього боровся. Можливо, я вибираю не зовсім коректні фрази. Розумієте, я не можу бути коректним, коли мені кажуть на біле чорне, коли мені кажуть на правду, що це брехня, я ніколи не буду коректним. Тому що мене вже ця політкоректність, вона мені вже отут сидить за мої роки. Уся ця політкоректність призводить до компромісів, а ці компроміси призводять до поразок і падінь. А ці компроміси призводять до зради. Ці компроміси призводять до брехні. Ці компроміси призводять до того, що ми не туди йдемо. Це не компроміси, це внутрішні зради.
Тому те, що відбулося відновлення, ще одне відновлення історичної справедливості, – я цьому аплодую. І тому рішення Зеленського я повністю, повністю вітаю. Тепер ще парламент повинен проголосувати. І парламент зобов’язаний це зробити.
Фото: Kyiv Security Forum / Facebook
– Окрім 400 тис. американців під час Другої світової війни загинули ще й сотні тисяч британців.
– Так а ви згадайте взагалі цей наратив. У Путіна був наратив, що “мы бы победили в Великой Отечественной без Украины”. Це його пряма фраза. Тобто хворі історичні уявлення і перекручення фактів у Путіна в голові. Він же є наслідником совєтської пропаганди. А радянська пропаганда [розповідала про] другий фронт. По-перше, не було такої речі, як другий фронт. Тобто була антигітлерівська коаліція і союзні війська. Другий фронт – це вже совєти придумали.
– І лендліз який!
– А якби не було лендлізу, не було б ніякої перемоги над нацизмом. Її би просто не було. І це так само історичні факти. Чому я так, можливо, зараз емоційно включився? Тому що, розумієте, я ненавиджу, коли переписують історію, в особливості під себе.
Я пригадую, як пробували переписувати історію і про 2004 рік, і про 2014 рік. І ще будуть пробувати переписувати історію про 2022 рік. Цього не можна допускати, тому що це знищення коду самоідентифікації. Тобто це самознищення. Тому що переписування історії – це значить версія правди, а, точніше, нова версія брехні. А нам треба керуватися тільки фактами і правдою.
Британські далекобійні ракети Storm Shadow вважаються знищувачами бункерів. Російським мерзотникам час міняти підгузники
– Я недаремно згадав про британців. Тому що є ще одна погана новина для Путіна: Великобританія передає (чи вже трошки передала) високоточні крилаті ракети з дальністю, кажуть, до 300 км, а деякі люди кажуть – і більше ніж 300 км. У російських ЗМІ піднявся такий галас, така істерика. Я дивлюся, мені надсилають фрагменти, у Telegram викладають фрагменти [пропагандистських програм], у Скабєєвої та Соловйова – ті кажуть: “Треба щось робити”, а військові відповідають: “А що ми можемо зробити із цими ракетами? Нічого не можна зробити, узагалі нічого”. І такі приречені вже. Що ви думаєте стосовно цього?
– Великобританія займає не перший раз дуже послідовну і таку флагманську позицію. Давайте будемо відверті, зрозуміло, що Великобританія не ухвалила цього рішення самостійно. Великобританія – член Альянсу. Друге. Це рішення не перше. Ви пам’ятаєте дискусію про доцільність чи недоцільність надання Україні танків. Хто перший видав танки Challenger? Британці. І зняли питання одразу по Leopard. А потім одразу пішли й Abrams, і Leopard.
Тобто рішення про надання далекобійних ракет, за їхніми ТТХ 250 км, але я так розумію, що там є різні модифікації цих ракет. Ми не знаємо кількості цих ракет. У Великобританії, що мені сьогодні натрапило, чи то 1 тис., чи то більше цих ракет. Тобто в їхньому арсеналі більше ніж 1 тис. ракет точно. Просто треба мені глянути, де я сьогодні це прочитав. Вартість таких ракет, за різними оцінками, від $1,4 млн до $2 млн.
– Однієї ракети?
– Так, однієї ракети. Це високоточна зброя. Ця зброя використовується із 2002 року. Ця зброя вже була випробувана в багатьох військових кампаніях, у тому числі і в Іраку. Ці ракети вважаються знищувачами бункерів. Це надзвичайно серйозна ракета. Там до пів тонни сам бойовий заряд. Ви уявляєте, що таке пів тонни.
І дуже правильно, що ці мерзотники на кшталт усіх російських пропагандистів, що, у принципі, їм треба міняти памперси. Це дуже правильно. Оскільки вони були не готові до такого розвитку подій. І я повернуся ще раз до дискусії, яка була вже не перший раз у нашій з вами передачі. Що ще прийде час, і точно будуть літаки, точно будуть іноземні літаки. Американці списують і F-15, і F-16, приблизно 200 літаків у них іде на списання й на заміну на нові літаки. Є літаки Gripen, про які ми минулого разу говорили, які концерн Saab виготовляє. Тобто, у принципі, з погляду наявності цього ресурсу, він є.
Тепер треба ще тільки одну річ – вона називається політична воля. І, в принципі, наші західні партнери її проявляють. Хотілося б, щоб вони її просто набагато швидше проявляли. Але, бачите, там настільки багато балансуючих речей у голові в кожної країни, і це природні речі. Це природно, тому що ще кожен думає про себе. Тільки вони повинні усвідомити, що коли ми захищаємо Україну, ми не тільки Україну захищаємо – ми і їх захищаємо. Ми так само думаємо про них. І ми настільки подумали про них, що, у принципі, Росію можна сміливо викреслювати з основних загроз для національної безпеки країн – членів НАТО. Окрім наявності ядерної зброї. Ну, це така данність.
США і Китай – це ідеологічні опоненти, але протистояння між цими великими економіками і ядерними державами не потрібне ні одним, ні іншим
– Арсенію Петровичу, нас дивляться 5353 глядача. І я читаю запитання: “Радник президента США Джо Байдена з питань нацбезпеки Джейк Салліван і топдипломат Китаю Ван І цього тижня провели зустріч у Відні. Розмова тривала вісім годин. Чи можливе потепління у відносинах між цими країнами, і що це означає для України?”
– Ці країни є опонентами. Немає сумніву. Ці країни є опонентами в дуже багатьох сферах. Ключове – це те, що ці країни є опонентами ідеологічними. Сполучені Штати є лідером вільного світу, це країна, яка є взагалі захисником і провідником демократії. Китай будує зовсім іншу модель, авторитарну систему управління. І Китай зацікавлений у тому, щоб світ був настільки багатополярний, щоб усі ці полюси розмилися і щоб кількість демократії успішно зменшувалася, а кількість автократій і тих країн, тих режимів, які співпрацюють із Китаєм і співпрацюють під Китаєм, збільшувалася. Тобто це ідеологічне, стратегічне і геополітичне завдання Китаю.
Друге. Чи є Китай настільки сильним, щоб сьогодні протистояти Сполученим Штатам Америки? Якщо ви подивитеся статистику за останні три десятки років, то, у принципі, дійсно, Китай зробив неймовірний економічний потужний стрибок уперед. Це взагалі можна тільки аплодувати тому, як Китай став динамічно розвиватися. Тільки є одна невелика річ. Сполучені Штати Америки як 30 років тому були 25% від світового ВВП, так і лишилися. Вони не впали. Так, Китай виріс, тільки Китаю до Сполучених Штатів ще трошки довго йти. Велика розбіжність, тому що США займають 25% світового ВВП, а китайці займають 17% світового ВВП. Повірте мені, там за кожні 0,1% треба міцно боротися.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Не кажучи вже так само про військово-промисловий комплекс. Звичайно, Китай нарощує неймовірними зусиллями обсяги своєї військової машини. Але Сполучені Штати Америки і країни – члени НАТО на декілька років уперед по військових технологіях і по військовому й оборонному бюджету.
Тепер до того, чи Китай буде шукати з американцями точки дотику й навпаки. Звичайно, що для Сполучених Штатів Америки і для Китаю не потрібно, щоб горіло на всіх фронтах. Це дві великі ядерні держави, адже китайці також власники ядерної зброї, і в їхній програмі – збільшення ядерного потенціалу в чотири рази. Це надзвичайно серйозно. І тому протистояння між цими великими економіками і ядерними державами не потрібне ні одним, ні іншим.
Сам Салліван, це радник президента Сполучених Штатів Джо Байдена з питань національної безпеки, у принципі, досить зважено ставиться до Китаю. Його політика полягає в тому, що там, де можна знайти точки дотику, там, де можна не перегрівати ситуації, там її треба не перегрівати, і з китайцями не треба зайти далеко в частині протистояння. Тому це очікувано, що відбулися ці перемовини. Я вам нагадаю, що взагалі ці перемовини мали відбутися набагато раніше. Вони мали відбутися тоді, коли Ентоні Блінкен, це державний секретар Сполучених Штатів Америки, повинен був летіти до Китаю. Чому він не полетів? Він не полетів до Китаю, тому що полетіла китайська кулька на територію Сполучених Штатів. Шпигунська куля, яку було збито військово-повітряними силами США. І тоді було скасовано візит.
Але зараз, по-перше, уже перемовини американців із китайцями. Це перше. Друге. Міністр фінансів і міністр комерції Сполучених Штатів планують їхати до Китаю. Третє. Що це означає для Росії? Росія не отримала те, чого вона очікувала. Росія думала, що Китай закриється за муром китайським і повністю стане виключно на її сторону, фактично підтримає Росію і буде ізольовуватися від Заходу. Цього не сталося.
Тепер четверте. Чи Китай завершив якусь свою гру? Ні, ні в якому разі. Я вважаю, що Китай однаково буде грати на розподіл і на розділ між Європейським союзом і Заходом. І в мене під це є дуже простий доказ. Оцього спецпосланника, якого Сі [Цзіньпін] у розмові із Зеленським сказав, що відправить, подивіться географію, куди він його відправляє. Він його відправляє: Україна, Росія, а далі Берлін, Париж і, здається, Брюссель.
Кого там немає? Там немає Лондона. Кого там немає? Там немає Вашингтона. Чому це робиться? Робиться це на тлі, в тому числі, й візиту Макрона до Китаю, після якого він узагалі фактично зробив антинатовський і антиамериканський спіч. Ну, помилився, повпливала китайська кухня. Тобто вони далі будуть розділяти.
Тепер що це для нас? Для нас, я вважаю, найосновніше – це те, що Володимир Зеленський повинен мати прямий контакт із Джозефом Байденом щодо конкретних деталей перемовин між радником із питань національної безпеки й високим представником Китаю із зовнішньої політики. Так його назвемо.
Тобто Україна фактично повинна бути опосередковано долучена до цих перемовин. І Володимир Зеленський повинен знати максимальний обсяг інформації, який стосується України щодо цих перемовин. І, навпаки, президент Сполучених Штатів так само повинен знати всі позиції України щодо вірогідних перемовин із китайцями.
Для Ердогана ці вибори вкрай складні. Це, напевно, найбільший тест за всю його політичну кар’єру
– Президентські вибори в Туреччині. Попередні опитування свідчать, що Ердоган може втратити президентство. Там гостре протистояння між двома головними кандидатами на пост президента на теми Росії. Якщо в Туреччині зміниться влада (а я так гадаю, що до того йде), як це вплине на Україну?
– Україна – це держава, яка, на відміну від Росії, не втручається в жодні політичні процеси й у жодні виборчі процеси в жодній із країн. Що повинно цікавити Україну? Україну повинно цікавити тільки те, щоб у Туреччині як фактично країні-сусіді з Україною через Чорне море, у Туреччині як країні – члені НАТО повинні відбутися чесні, прозорі, демократичні вибори.
Ми не знаємо, хто стане наступним президентом Туреччини. Дійсно, зараз опитування свідчать, що є висока вірогідність того, що опозиційний кандидат [Кемаль Киличдароглу], якого підтримують усі об’єднані опозиційні партії, і до цих опозиційних партій приєдналася одна з найбільших партій, це Курдська партія, – що він може виграти президентські вибори.
Кемаль Киличдароглу. Фото: ЕРА
– У нього курс західний.
– Так. Я уважно читав його програму. Він каже про відновлення інститутів держави. Це ключова річ. Баланс влад, про зміни до конституції Туреччини, про передання виконавчих функцій від президента до парламенту й уряду. Для цього йому, справді, треба мати конституційну більшість, а поки що, навіть якщо він виграє президентські вибори, до конституційної більшості дуже далеко. Тому що там на парламентських виборах, опитування свідчать, що у кращому випадку буде проста більшість, а не конституційна більшість. Тому саме ключове питання – це демократія.
Для Ердогана ці вибори вкрай складні. Це, напевно, найбільший тест за всю його політичну кар’єру. І бачите, як склалося. Адже Ердоган прийшов у велику політику і виграв вибори, знаєте, на тлі чого? На тлі трагедії, на тлі землетрусу.
– І землетрус перериває його президентство.
– Ми ще не знаємо. Але зараз цей землетрус, який відбувся, це велика, велетенська трагедія, 50 тис. людей, які загинули, – він так само впливає. І не тільки землетрус. Там же рівень інфляції сягав 85%. Станом на сьогодні – 46%. Там довго розповідати про політику національного банку, коротше кажучи, не буду займати ваш ефір.
Тому які там ознаки? Я побачив таку цікаву інформацію, це вчора The Economist опублікував. Про те, що на їхньому центральному державному каналі Ердогана показували 32 години, а конкурента, лідера опозиції також показували – 32 хвилини. Так буває.
Тому найголовніше – щоб ці вибори в демократичний спосіб відбулися, а це непросто. І друге – щоб кожна сторона, той, хто програв, визнав ці вибори, а той, хто виграв, відповідно мав можливість реалізовувати те, що він пообіцяв своїм виборцям.
– Пишуть із Росії: “Арсений, сдавайся, будет тебе булка с маслом”.
– Матюкнувся б я вам, хлопці. Що вам буде. Але матюкатися я не буду, то не добре.
Двері НАТО відкриті, тільки в них зайти неможливо. І знайти ще й ці двері не можемо
– Арсенію Петровичу, більшість німців – я теж читаю – відкидає запрошення України до вступу в Північноатлантичний альянс. 54% німців проти цього. Тим часом Сенат Польщі одностайно підтримав резолюцію про пришвидшений вступ України в НАТО. Як переконати всіх наших партнерів, що Україна потрібна НАТО?
– Уже 15 років я – голова Київського безпекового форуму. 15 років тому я заснував форум. Є Мюнхенський безпековий форум, безпекова конференція. Є Київський безпековий форум. Масштаби різні, тому що в них історія набагато довша. Але, у принципі, в Україні це був перший і залишається єдиним жорстко пронатовським форумом. Тобто 15 років тому було чітко заявлено мною – я тоді був міністром закордонних справ України, коли розпочав цю роботу, – про те, що членство України в НАТО взагалі навіть не повинно дискутуватися. Це мета України і це повинно бути завдання, з якими ми повинні справитися і наші союзники повинні справитися.
Зараз буде саміт у Вільнюсі. Утретє повторюся, що, на превеликий жаль, на цьому саміті у Вільнюсі, за моїми очікуваннями, нас не приймуть у НАТО. Але це взагалі не означає, що саміт у Вільнюсі повинен відбутися так, як відбутися Бухарестський саміт у 2008 році, із хорошою декларацією про те, що двері НАТО відкриті. Двері НАТО відкриті, тільки в них зайти неможливо. Класно відкриті двері. І знайти ще й ці двері не можемо.
Тому мені видається, що іншої альтернативи для Європи, і для НАТО, і для України, ніж членство України в НАТО, не існує. Її просто не існує. Іншого шляху забезпечити мир у Європі немає. Іншого шляху забезпечити мир в Україні немає. Іншого шляху забезпечити розвиток економіки в Україні немає. Іншого шляху забезпечити повернення українців в Україну немає. Іншого шляху забезпечити безпеку кожної країни – члена НАТО також немає.
Тепер щодо опитувань. 54% [німців] кажуть про те, що треба йти на мирні переговори з Росією, і про те, що Україну не треба брати членом НАТО. У мене питання не до людей у цьому випадку, в мене питання виключно до політичного класу. Як політики будуть займати позицію, так і потім будуть займати позицію їхні виборці. А не навпаки. Тобто ти не можеш підлаштовуватися.
Я на дух не переношу політиканів. Я знаю, що це надзвичайно розповсюджена хвороба політичного класу. Вона лежить у дуже простій площині. Як ми йдемо на вибори або як ми керуємо країною? Ми кожен тиждень: у нас є омнібус, ми робимо опитування. І от за що народ? От народ за це. От за що народ? От за це. От ми і йдемо тільки виключно цим шляхом. Для того, щоб підтримувати власний рейтинг і аплодувати.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
А воно не завжди так. М’яко кажучи, не те що не завжди, а часто-густо це неправильно. Тобто треба, навпаки, зайняти лідерську позицію. У лідерській позиції треба йти проти течії. І коли ти йдеш проти течії, так, ти можеш втратити рейтинг. Я це по своїй шкурі знаю. Але тоді ти знаєш, що ти виконуєш історичну місію. Ти розумієш, навіщо ти витратив свій рейтинг. Ти розумієш, навіщо ти пішов на ці кроки, і що в результаті цих кроків не сьогодні, а післязавтра отримає країна. Можливо, країна післязавтра про тебе вже й забуде або буде пам’ятати не дуже добре. Але те, що країна отримала через ці рішення, – це і є результат твоєї політичної і державної діяльності.
Тому, повертаючись до німців, і не тільки до німців. У 2008 році Україна не набула членства в НАТО. Не членства – некоректно говорити. Плану дій щодо членства в НАТО. Через Німеччину і через Францію. Це були ключові речі, це були дві ключові країни. Але не тільки вони, тому що на них орієнтувалася ціла низка ще країн – членів Європейського союзу.
Часи дуже кардинально змінилися. Ціну за зміну політичної свідомості заплачено українцями, і частково фінансово сплачено цю ціну нашими партнерами по Заходу. Для того, щоб не платити так дорого: ми – життями, вони – грошима, то рішення про членство України в НАТО повинно бути ухвалено. У Вільнюсі повинно бути ухвалено рішення про прискорений процес членства України, так само, як і набула членства Фінляндія й набуде Швеція. Тому що, до речі, Туреччина до сьогодні так і не дала зеленого світла для Швеції щодо членства в НАТО.
Краху російської економіки в цьому році точно не буде. Їм вистачить реально мінімум на два роки ще подушки
– Арсенію Петровичу, декілька швидких запитань на економічні теми. У січні – квітні нафтогазові доходи Росії скоротилися на 52% у порівнянні з показниками минулого року за аналогічний період. Чи відчують це росіяни на своїх холодильниках, які вони купують менше, ніж телевізори?
– Не відчують, тому що їм по телевізору розкажуть, що в них у холодильнику все є. А щодо витрат, то, у принципі, війна Путіну вартувала, якщо рахувати із травня до травня, дефіцит бюджету в розмірі $100 млрд. Тобто ми можемо сказати, що сотку вона йому вартувала, це прямими витратами.
– 100 млрд?
– Так. Сотку вона йому точно коштувала. Плюс я взагалі не кажу про суму, яку необхідно буде потратити Росії на відновлення того, що Україна демілітаризувала. Тому поки що краху російської економіки немає, але запроваджені санкції, нафтова стеля, відмова від російського газу, санкції щодо російської нафти і неймовірні витрати російського бюджету, у принципі, створюють суттєві економічні проблеми для цього нацистського режиму. Але краху в цьому році точно не буде. Їм вистачить, я їм даю реально мінімум на два роки ще подушки, мінімум.
– Із 19-го до 21 травня відбудеться саміт “Великої сімки” в Японії. Чи мають G7 і ЄС заборонити експорт до Росії?
– Заборонити, звичайно, мають. Більше того, і зараз навіть заборона не тільки експорту до Росії, але й придбання в Росії, уже навіть до діамантів дійшли. Хоча там усього-на-всього 4 млрд. Тобто так, усе це треба робити. Але мені видається, що зараз нашим західним союзникам, і в першу чергу країнам “Великої сімки”, треба відповісти на ключове запитання – наскільки запроваджені вже санкції ефективні.
Якщо ви подивитеся розслідування газети Financial Times про те, що відбулося із 2 млрд товару, який прямував із Європейського союзу до третіх країн транзитом через Росію… Знаєте, що відбулося? На $1 млрд товар пропав, він не доїхав до третіх країн. Це так званий перерваний транзит, це все залишилося в Росії. Тобто це означає, що Росія дістала можливість обходити санкції. І вона робить те саме, що робили й роблять іранці, що роблять корейці. Ми про це не один раз у цих передачах говорили. Тому для країн “Великої сімки” номер один завдання – це ефективність уже запроваджених санкцій і запровадження так званих вторинних санкцій.
– У квітні зростання цін у нас лише 0,2%. Що нам чекати від цін в Україні надалі?
– У принципі, у нас з економічної статистики важко знайти позитивні речі. А це позитивна. Тобто темпи інфляції падають, зростання цін падає. Погляньте, в Угорщині інфляція становить у річному вимірі 24%. А в Україні становить 18% у річному вимірі. Тому, у принципі, зараз буде сезонне зменшення темпів зростання цін, це природно. Я думаю, що воно протримається десь до вересня місяця. І це позитивно, це позитивно впливає на реальні доходи населення. Тому це хороший показник.
Якби в Україні був потужний військово-морський флот, нам не треба було б просити Росію про продовження “зернової ініціативи”
– А що з курсом долара буде?
– Курс долара повністю залежить від двох речей. Перша ключова річ – це гранти і міжнародна фінансова допомога. Про що ще раз: ми знаходимося на апараті фінансового штучного дихання, зробленому у Сполучених Штатах і Європейському союзі. Тобто всі гроші, які сьогодні є в золотовалютних резервах країни, основа цих грошей – це, звичайно, західна підтримка. І друга складова – це український експорт. Саме тому росіяни не хочуть продовжувати так звану “зернову угоду”, тому що із $7 млрд квартальних, які Україна отримає від експорту, десь приблизно 5–5,5 – це безпосередньо від продажу аграрної продукції. А без того, щоб відкрити шлях для продажу цієї продукції Чорним морем, нам логістики не вистачає через залізницю.
Тому мені видається, що наступним етапом, що повинні зробити наші західні союзники, окрім постачання Україні винищувачів, – нам потрібен військово-морський флот. Якби в Україні був потужний військово-морський флот, нам не треба було б просити Росію про продовження “зернової ініціативи”. Ми прокладемо шлях українському зерну українськими військовими кораблями. І тому це було б украй важливо, щоб наші західні союзники приділили цьому найбільшу увагу, по повному відновленню і фактично будівництву нових Військово-морських сил України.
Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube
– Володимиру Зеленському не дозволили звернутися до глядачів “Євробачення”. І Ріші Сунак, і Борис Джонсон засмучені такими діями організаторів. Сьогодні фінал “Євробачення”, субота. Скажіть, будь ласка, ви взагалі за когось вболіваєте на “Євробаченні”? Ви взагалі дивитися цей конкурс і чи будете дивитися фінал?
– Перше – стосовно виступу Володимира Зеленського на “Євробаченні”. У них дійсно є правило про те, що це не політичний конкурс. У них дійсно є правило про те, що такі звернення не практикуються. І тому наші кажуть, що не зверталися. Вони кажуть, що ми зверталися, але їм відмовили. Я прокоментую це тільки наступним чином. Правила змінюються, тому що наше життя міняється.
Так само в історії “Євробачення” я не пригадую випадку, щоб країна, яка повинна була проводити “Євробачення”, а це Україна, передавала своє право іншій країні. Справді, цього ж не було? Не було. Якщо навіть така річ відбулася, якщо відбувся найбільший воєнний конфлікт після Другої світової війни, то чи є проблемою змінити правила? І це мова йде не про те, що це політика. Ні, це не політика. Мова йде про захист людських цінностей. І “Євробачення”, у принципі, точно би не програло від того, якби Зеленський звернувся до його учасників.
Друге, щодо того, я дивлюся чи не дивлюся. Я вам відверто скажу: я бачив про “Євробачення” тільки у блоці новин на ВВС, тому що ВВС постійно крутить “Євробачення”. І CNN, до речі, що дивно для американців. Американці так само постійно говорять про “Євробачення”. Тож за кого я вболіваю? Звичайно, я вболіваю за Україну. Але ми ж за Україну голосувати не будемо, за їхніми правилами, ми не можемо цього робити.
Тому, там, я далі можу вболівати за те, що я сьогодні почув, здається, шведи мають найбільшу вірогідність виграти. Будемо підтримувати шведів із двох причин. Перша причина – вони підтримують нас. Друга причина – прапор. А третя причина – ми їх підтримуємо, тому що їм треба дати підтримку для того, щоб вони стали членами НАТО. Хорвати, кажуть, якусь цікаву антипутінську фактично пісню зробили. Тому ми підтримуємо весь вільний світ, але сподіваюся, що всі проголосують знову за Україну.
– Не знаю, як там “Євробачення”, але мені подобається Михайло Хома і його пісня про Марічку. Я знаю, що ви її теж любите.
– Я її дуже люблю, дуже. Це взагалі витвір, це історична річ. Це настільки глибоке українське виконання. Я просто в захваті, я реально в захваті.
– Арсенію Петровичу, я вам вдячний. І наші глядачі також. Знаєте, час від часу наші ефіри гарнішають, тому що є новини, які нас надихають, окрилюють і обнадіюють. Будемо чекати наступної суботи.
– На все воля Божа і воля українського народу.
– Я вже казав колись, на “Українському радіо” ще за радянських часів була програма “Від суботи до суботи”, так і в нас – “Від суботи до суботи”, дякую вам, Арсенію Петровичу, і слава Україні.
– Героям слава й усім хорошої суботи й неділі.
ВІДЕОВідео: В гостях у Гордона / YouTube
Дмитро ГОРДОН
засновник проєкту
Джерело: gordonua.com
