“`html
Там, де супротивник закладає міни в садах і полях Репортаж 18.11.2025 10:10 Укрінформ Мінери 121 бригади вже два роки діють на звільненій Херсонщині, знешкоджуючи вибухові пастки, залишені росіянами
Інженерно-саперний загін 121 окремої бригади Територіальної оборони ЗСУ здійснює службу на Херсонщині. Тут солдати не лише очищають від мін територію, але й встановлюють міни на місцевості супротивника, здійснюють інженерну розвідку, контролюють шляхи постачання та ліквідують мінні загородження, залишені росіянами. Їхня діяльність забезпечує пересування українським військовим, а громадянам – перебування в безпеці. До воїнів у дислокацію прибула журналістка Укрінформу.
НА ХЕРСОНЩИНІ РОСІЯНИ МІНУЮТЬ І БУДИНКИ, І ЛАНУ, І ШЛЯХИ
З армійцями зустрічаємось в одному із сіл Херсонської області. Вони зайняті: готують до злету дрон, інспектують спорядження, а також розвантажують з машини щойно доставлене приладдя. Перед бесідою доводиться трохи зачекати – робота в розпалі.
Молодший лейтенант Дмитро між справами розповідає, що основні бойові завдання підрозділу – мінування, інженерна розвідка, контроль логістичних трас у зоні бойових дій та розмінування як звільнених земель, так і позицій наших військ.
Він пояснює, чим вирізняється інженерна розвідка від інших: це насамперед виявлення замінованих зон і прокладання безпечних шляхів. «Ми спостерігаємо, чи можливо там прокласти інші шляхи, стежки, чи вони безпечні», – говорить Дмитро.
На Херсонщині, додає він, ризиковано пересуватися поблизу лісосмуг, тому інженерна розвідка часто супроводжується запитом аерозйомки, створенням маршруту й подальшим розмінуванням. Так працюють над тим, щоб українські вояки залишались неушкодженими.
– Є такі випадки, що, приміром, був маршрут і супротивник його замінував, а там на позиціях наші військовослужбовці, яких треба змінювати, здійснювати ротації. Для таких випадків ми забезпечуємо або розмінування, або, якщо це неможливо з певних причин, створюємо новий маршрут. Це залежить від того, чи обстрілюється те місце та якими типами боєприпасів заміноване. Там багато аспектів. Неодноразово таке траплялося, що під час розмінування, знищення інженерного боєприпасу, який ворог встановив, одразу туди починається артобстріл.
Про методи розмінування у непростих умовах Дмитро розповідає просто: якщо є можливість, використовують інженерні боєприпаси, які скидають з повітря, – під час вибуху вони й очищають ділянку. Наприклад, на метод нанесення поразки ворогу, поки ми розмовляємо, є можливість і подивитися: бійці підрозділу саме прикріплюють боєприпас (скид) до дрона, який відправить його у потрібний сектор на ворожій території. Поки що виліт навчальний, з нейтралізованим боєприпасом. Разом з тим, роботу ведуть не тільки безпосередньо проти ворога чи для нашої логістики, а й для місцевих жителів, каже військовий:
– Тут жахливі події відбуваються, оскільки це зона бойових зіткнень. І противник не обирає, що мінувати. Він мінує людям подвір'я, городи, шляхи між ланами, ми виїжджаємо, розміновуємо. Люди тут живуть у селах, не хочуть виїжджати, залишати свої домівки. Але противнику все одно, що він руйнує, що він мінує.
«З ДОНЕЧЧИНОЮ НІЩО НЕ ЗРІВНЯЄТЬСЯ»
Після тренувального вильоту армійці перевіряють, чи виконано завдання, і зауважують, що все добре: в потрібний квадрат умовно влучили. Оскільки виліт не бойовий, це фіксують візуально. Після цього «допомагають» військовим маскувати дрон сіткою місцеві коти. Час наближається до вечірньої трапези, тому їх зібралося навколо чимало – виглядають з усіх місць. Бійці їх підгодовують, тож пухнасті точно знають, коли прийти. Деякі з них – зовсім бездомні, а хтось хитрує і приходить з обійсть неподалік. Тож поки ми з Дмитром заходимо у приміщення й сідаємо біля столу, розмовляємо про село.
Дмитро розповідає, що місцеві жителі також допомагають військовим:
– Трапився випадок нещодавно, коли після дощів ми застрягли в полі. І фермер трактором заїхав туди, витягнув наші машини. Цю територію відстежує ворог, і росіяни б досить швидко зрозуміли, що ми застрягли, – були б наслідки.
Також боєць каже, що, окрім поточної роботи з розмінування ланів, часто потрібно знешкоджувати FPV-дрони супротивника, які теж знаходять на полях, а також фермерські та інші будівлі.
Загалом таку діяльність тут проводять з осені 2022 року, коли звільнили Херсонщину. Але Дмитро пояснює, що його підрозділ тут працює кілька років, крім цього, декілька разів були ротації на Донеччину:
– Там також були замінування, розмінування. Але там прямі зіткнення були, стрілецькі бої. Нас прикривали стрілецькі роти. В цілому з Донеччиною ніщо не порівняється. Там ситуація змінювалася дуже швидко. Траплялося, говорили, що треба зайти за позиції метрів 100 вперед, там на фермі наші ще стоять. А ми коли збиралися заходити – то звідти вже не наші працювали. У нас дні проходили як хвилини. Не розрізняли вже – чи ніч, чи день. Часто між нами і позиціями ворога було 300–500 метрів. І ми метрів 100 від наших позицій відповзали і встановлювали мінне загородження.
Або, згадує Дмитро, траплялося так, що українські військові тільки виходили з позиції, а ворог у цей момент починав йти в наступ. У підрозділі є хлопці, які й самі потрапляли в оточення, й інших з оточення виводили. Також підрозділ зазнав втрат на Донеччині: двоє побратимів Дмитра вважаються зниклими безвісти.
– Дуже потужний артобстріл був. Де тягнулася лісосмуга – от її просто не стало. Викосили всю.
Також військовий згадує свій перший вихід на завдання. Йти треба було близько п’яти кілометрів.
– У мене, крім іншого, бухта колючого дроту, це кілограмів 25–30. Я вже як звідти вийшов, подивився – у мене з ніг і рук кров тече, все порізане, але ми встановили загородження і повернулися, – розповідає Дмитро.
РОСІЙСЬКІ БОЄПРИПАСИ – РИЗИК І ДЛЯ ТИЛУ
Військовий наголошує, що ворог, на жаль, прогресує: почали виникати мінні пастки на дорогах Херсонщини – гранати кумулятивні чи навіть термобаричні. Тепер їх знаходять набагато далі, ніж раніше: буває, що навіть БПЛА переносять FPV-дрони, а ті, своєю чергою, доставляють вибухівку – тому небезпека від таких боєприпасів уже не тільки фронтова реальність, а й загроза в досить глибокому тилу.
Разом з тим сапери не можуть наближатися до деяких боєприпасів, щоб знешкодити вручну, каже Дмитро:
– Часто це вибухові пристрої, які реагують на вібрацію, шум, кроки, зміну електромагнітного поля. Наприклад, пристрій дає можливість машині над ним проїхати і тільки тоді вибухає, а нам можливості до нього наблизитися не дає – на відстані 10–15 метрів спрацьовує, тому може вбити особовий склад. До нього неможливо підійти, щоб розмінувати. А відпрацьовуєш з безпечної відстані – по тобі починає діяти артилерія чи FPV. Тому ми теж постійно вчимося.
ПОЛЯ ХЕРСОНЩИНИ РОЗМІНОВУВАЛИ НА КОЛІНАХ
Найскладнішими Дмитро вважає ті завдання, де ризик для людей найвищий. Тому головне, за його словами, – правила поводження з вибухівкою й техніка безпеки. «Саме з таких причин у нас тут втрат чи травмувань не було», – додає він і зауважує, що навіть журнал техніки безпеки, над яким іноді кепкують, – сувора необхідність. Тут цікавлюся, чи цей чіткий підхід до роботи здобутий уже в армії. Дмитро відповідає, що хоч служба і має свої порядки, але він звик до тієї ж техніки безпеки ще на попередній роботі – на шахті, де й працював інженером до початку повномасштабного вторгнення Росії. Тому все, що знав і вмів, використовує і тут. «Будь-де основне – це правила поводження з вибухівкою. Це святе», – каже Дмитро.
Є визначеною і тривалість роботи, говорить військовий:
– Оптимальний час – чотири години. Виходять шестеро людей, трійками. І якщо довго сапер працює над розмінуванням, то його дії після двох годин можуть перетворитися на розмахування міношукачем, просто тому, що вже такої уваги не буде, як на початку. Це я по собі знаю – дуже одноманітно. Та й ти ж не просто йдеш. Бронежилет, обладнання, кілочки, якими заміновані місця позначаємо. Коли лани в бур’янах розміновували, на колінах їх проходили, бо не видно нічого. Одне з таких полів неподалік було все засіяне мінами ПФМ-1 – «пелюстками». Тому треба перепочити; тоді саперів змінює наступна група. Це теж техніка безпеки.
На питання про вид роботи, який не надихає, Дмитро такою називає «паперову» й уточнює, що віддає перевагу діям у полі.
Й одразу з натхненням згадує нещодавню успішну роботу: запросили аерозвідку, перевірили, чи тільки ворог у будинку, звідки спостерігали атаки, і тепер готуються залишати там «сюрпризи».
– Виліт уже був бойовий. Хлопці відпрацювали на всі 100 відсотків. Тепер працюємо над боєприпасами і плануємо завдавати ураження за допомогою БПЛА, – говорить воїн.
Дмитро запевняє, що цінує складні завдання, і додає, що кожен із бійців підрозділу охоче їх бере на себе; багато саперів уже навчилися керувати дронами й виконують різні завдання.
Боєць зазначає, що підрозділу зараз не вистачає тільки людей: «Є багато засобів: і наземні роботизовані комплекси, і БПЛА. Але потрібні люди. Інженерної справи навчимо, навіть якщо раніше ніколи такого не робив».
У розмові про майбутнє Дмитро ділиться мріями про перемогу і своїми, звичайними, але теж важливими бажаннями: «Хочу просто тихе місце, де буде якомога менше людей. І виспатися».
БПЛА Херсонщина Міна Знешкодження мін ЗСУ Військові Безпека Війна з Росією FPV-дрон “`
Источник: www.ukrinform.ua
