Мобілізація нон-стоп: Кремль готує нескінченний потік «гарматного м'яса»? 07.10.2025 18:54 Укрінформ Щорічний призов на службу, «змішані» шляхи поповнення «гарматного м’яса»… Розглядаємо, що за цим приховано і чого очікувати Україні
Літній наступ російських окупантів, незважаючи на великі збитки, не приніс Кремлю важливих досягнень. Однак РФ вже готується до нового, осінньо-зимового етапу, де основним планом, очевидно, стане залучення Сил оборони України у виснажливі міські битви за ключові населені пункти, в першу чергу Донецької області. Успіх цих операцій для ворога прямо залежить від наявності двох основних ресурсів: техніки та особового складу. І якщо з першим у РФ все більше труднощів, то другий ресурс Москва намагається зробити майже невичерпним.
Путін, зважаючи на вкрай негативну реакцію соціуму на «часткову» мобілізацію 2022 року, уникає її повторного публічного оголошення. Замість цього Кремль впроваджує нові, більш «змішані» методи поповнення армії, які можуть перетворити мобілізацію на безперервний, щорічний процес. Новий наказ про осінній призов та проєкт закону про його цілорічне проведення – це не просто адміністративні зміни, а ознаки того, що Росія готується до тривалої війни на виснаження, де головною ставкою стане людський ресурс.
«Змішаний формат» замість відкритого призову: чому Кремль вибирає тіньовий спосіб
Питання про те, чи зважиться Кремль на нову хвилю відкритої мобілізації, лишається одним із важливих у передбаченні подальшого розвитку війни. Більшість експертів погоджуються, що прямого розпорядження, як у вересні 2022 року, Путін намагатиметься уникнути до кінця. Причина – високі політичні ризики та суспільна напруга, яку такий крок неминуче викличе. Досвід дворічної давнини, коли сотні тисяч росіян тікали з держави, а рівень занепокоєння в суспільстві різко зріс, став для Кремля неприємним сюрпризом.
Замість цього російська влада обрала інший шлях – прихований, але регулярний набір людей до війська. Як зазначає військовий експерт, майор НГУ у відставці Олексій Гетьман, юридично «часткова» мобілізація в Росії ніколи не припинялася.
«Часткова» мобілізація в Росії, якій підлягають люди віком від 18 до 50 років, яких поділяють на категорії «А» та «Б» – повністю або частково придатні, була оголошена ще у вересні 2022 року. (…) Юридично нічого нового тут немає, але фактично оголошена мобілізація майже не застосовувалася. Кремль робив акцент на контрактників, в’язнів, вагнерівців, а також вербування в депресивних регіонах, де заманювали пільгами на покриття боргів чи іншими соціальними перевагами. Це давало змогу уникати масового невдоволення всередині Росії, – пояснює експерт.
За його словами, смерть контрактника сприймається російським суспільством набагато спокійніше, адже людина нібито зробила «свідомий вибір» в обмін на гроші. Ця тактика дозволяла Кремлю щомісяця поповнювати армію на 30-35 тисяч осіб, що приблизно відповідає щомісячним втратам. Тобто, існуюча система вербування ледь компенсує втрати, але не дає можливості створювати значні резерви для великих наступальних операцій.
Саме в цьому контексті варто розглядати нещодавній наказ Путіна про осінній призов 135 тисяч осіб. Хоча деякі медіа назвали це число «рекордним», насправді воно цілком вписується в середньостатистичні показники останніх років. Як відзначають аналітики Інституту вивчення війни (ISW), кількість призовників збільшується поступово з кожним сезоном, але різкого стрибка не відбулося: «Росія призвала 147 000 навесні 2023 року та 130 000 восени 2023 року; та 150 000 навесні 2024 року та 133 000 восени 2024 року».
Тоді в чому суть?
Річ не стільки в самій цифрі 135 тисяч, скільки в тому, як система використовуватиме цих строковиків. Це ключовий елемент «змішаної мобілізації»: призов на строкову службу стає першим етапом конвеєра, кінцева мета якого – відправлення на фронт у статусі контрактника. Як зауважують аналітики ISW, «російські чиновники продовжують обманювати та змушувати призовників підписувати військові контракти з Міністерством оборони Росії, щоб збільшити кількість військовослужбовців, розгорнутих для участі в бойових діях в Україні». Цей механізм дозволяє формально не порушувати закон, який забороняє відправляти строковиків у зону бойових дій, але фактично перетворює призов на приховану мобілізацію.
Отже, осінній призов – це не терміновий захід, а запланована частина великої «змішаної» мобілізаційної машини. Вона працює повільніше, ніж відкрита мобілізація, але створює менше соціальних ризиків для режиму. Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко переконаний, що Путін і надалі діятиме саме в такому форматі.
«Він не оголошуватиме відкриту мобілізацію, а діятиме у "змішаному форматі". Підвищувати темпи мобілізації особового складу він змушений, адже лише добровольцями вже не може забезпечити потреби армії. Потенціал "добровільної мобілізації" вичерпано, і Кремлю цього явно недостатньо», – зазначає Коваленко.
Цілорічна війна: як Держдума хоче узаконити «нескінченний» потік солдатів
Якщо осінній призов – це тактичний елемент, то законопроєкт про цілорічний призов, схвалений Держдумою РФ у першому читанні 24 вересня, є вже стратегічною зміною. Ця ініціатива, що передбачає проведення призову з 1 січня до 31 грудня, фактично перетворює мобілізаційну систему з перервної на постійну. Це означає, що військкомати працюватимуть в режимі non-stop, а потік людей до армії стане безперервним.
В геополітичному сенсі це є чітким сигналом: Путін не планує зупинятися і готує Росію до тривалої, виснажливої війни не тільки проти України, а й, можливо, до майбутніх зіткнень. Створення постійно діючого механізму поповнення армії дозволить Кремлю підтримувати високу інтенсивність бойових дій та формувати нові угруповання військ.
Олександр Коваленко пропонує просту арифметику, яка демонструє масштаб прихованої загрози цього законопроєкту: «Раніше він [призов] проводився лише двічі на рік – навесні та восени. Середні показники цих кампаній становили близько 130 тисяч осіб кожна. Відповідно, за рік Росія могла мобілізувати приблизно 260 тисяч призовників. Якщо ж новий формат цілорічного призову буде запроваджено, фактична кількість мобілізованих може збільшитися щонайменше вдвічі. Це означає, що протягом усього року російські військкомати збиратимуть особовий склад – без пауз і перерв – і загальна цифра може досягти приблизно 500 тисяч осіб на рік».
Але це лише частина загальної картини.
Якщо додати до цих 500 тисяч потенційних призовників близько 350 тисяч «добровільних контрактників», яких РФ вербує за рік, загальний мобілізаційний потенціал може досягти 850 тисяч осіб щорічно. Це величезне число, яке, навіть з урахуванням втрат, дозволить ворогові не лише утримувати фронт, а й накопичувати резерви.
Ключовим механізмом перетворення строковиків на повноцінних бійців окупаційної армії є примус до підписання контракту. Як пояснює Коваленко, для російського командування це лише формальність: «потрібен лише підпис у відповідному документі, і людина вже вважається боєздатною одиницею регулярних сил». Тиск може бути різним: від психологічного до прямого примусу. І не виключено, що в майбутньому Кремль може законодавчо прирівняти строкову службу до контрактної для участі у «спеціальних операціях».
«У наступному циклі тиску можливий і більш жорсткий сценарій – коли строковиків без додаткових процедур одразу відправлятимуть на фронт. Це вже не питання "морального переконання", а прямого примусу або репресивних заходів. Саме таким способом Росія зможе закріпити та утримувати високі показники поповнення», – прогнозує експерт.
Кількість проти якості: «м'ясні штурми» як стратегія та виклик для України
Нарощування мобілізаційного потенціалу неминуче створює для Росії іншу проблему – неспроможність якісно забезпечити, озброїти та підготувати таку велику кількість людей. Про це говорить генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун.
«Головною проблемою РФ є не лише нестача техніки, а й неможливість забезпечити мільйони мобілізованих озброєнням і бронею. Натомість ворог робить ставку на чисельну перевагу та масові "м’ясні штурми"», – стверджує Ягун.
За його словами, більшість новобранців, яких Росія набирає щомісяця, швидко гинуть на фронті, оскільки їх кидають на передову майже без підготовки. Це підтверджує тезу, що для російського командування людське життя залишається засобом, а головною тактикою – завалювання українських позицій трупами.
Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук пропонує розглядати «розрив» між щомісячними втратами ворога та його мобілізаційними можливостями. Зараз ці показники приблизно рівні.
«Десь 1200-1300 щодня вони можуть запускати в цю мобілізаційну машину. А ЗСУ скільки завдають втрат? Приблизно таку ж кількість. (…) Росіяни спроможні за рахунок мобілізації компенсувати втрати особового складу, але не можуть накопичити значні сили для створення резервів», – аналізує Лакійчук.
Однак введення цілорічного призову може змінити цей баланс, дозволивши РФ не тільки компенсувати втрати, а й формувати нові угруповання. І це створює серйозні загрози не лише для України.
Як застерігає Олександр Коваленко, така кількість особового складу «дає Кремлю не лише можливість продовжувати нинішню інтенсивність бойових дій в Україні, а й формувати нові оперативні угруповання, що створює потенційну загрозу сусіднім державам – як країнам-членам ЄС, так і країнам пострадянського простору – щоб розширювати, збільшувати війну, адже саме за рахунок війни й живе режим Путіна».
Що це означає для України? Нам доведеться протистояти величезній людській масі. Відповідь на цей виклик має бути несиметричною. Якщо ворог робить ставку на кількість, ми повинні протиставити їй технології та ефективну тактику знищення живої сили.
Олександр Коваленко пропонує конкретні кроки: «Потрібно відійти від виключно тактики протидії ворогу, який переміщується механізованими колонами… Нині ж пріоритет повинен зміститися: мета – максимально ефективно знищувати живу силу противника. Дуже важливо переорієнтуватися на системне застосування протипіхотних засобів: розширити використання протипіхотних мін і загороджень, активніше застосовувати засоби, що перешкоджають наступу піхоти, – колючий дріт, спіральні бар’єри («Єгоза») тощо; а також розглядати інші інструменти, які дають можливість уражати великі скупчення людей. Ми повинні гіпертрофувати класичні протипіхотні засоби й зробити саме цей аспект ключовим пріоритетом нашої нинішньої стратегії активної оборони».
Йдеться про те, щоб зробити кожен метр української землі смертельною пасткою для окупанта, максимально підвищуючи ціну кожного «м’ясного штурму».
Висновок
Аналіз останніх кроків Кремля не залишає сумнівів: Росія готується до тривалої війни на виснаження. Замість ризикованої відкритої мобілізації, влада РФ вибудовує постійну «змішану» систему, яка дозволить безперервно поповнювати армію людським ресурсом. Законопроєкт про цілорічний призов є ключовим елементом цієї нової стратегії, що має на меті перетворити всю державу на військовий табір, що працює на потреби фронту.
Це створює для України екзистенційний виклик. Протистояти ворогові, що готовий безкінечно кидати у бій своїх громадян, можна лише за рахунок технологічної переваги, інноваційних тактичних рішень та максимальної ефективності у знищенні живої сили противника. Боротьба з «м’ясною» навалою вимагає від нас не лише стійкості в обороні, а й стратегічного переосмислення методів ведення війни, де головним пріоритетом стає не просто утримання територій, а максимальне знищення живої сили противника усіма доступними засобами.
Мирослав Ліскович. Київ
Мобілізація Путін ЗСУ Держдума РФ Росія Україна проти Росії Війна Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
