“`html
Вдалині від значних берегових ліній, обширна водна територія в південній частині Індійського океану вже тривалий час привертає погляд океанологів через просту причину. Водна гладь тут надмірно насичена сіллю. Незмінне сонячне світло та стабільне випаровування виводять з води значний обсяг вологи, залишаючи після себе концентровану сіль і утворюючи один з найбільш солоних районів у Південній півкулі.
Протягом багатьох десятиліть цей район був надійним індикатором у вивченні хімічного складу світового океану, як зазначає Indian Defence Review. Судна, буї та наукові експедиції відбирали зразки з цих вод з середини минулого століття. Вимірювання допомогли науковцям зрозуміти, яким чином сіль переміщається по океану та як це впливає на щільність морської води.
У цьому плані регіон перетворився на природну лабораторію для вивчення солоності океану – однієї з ключових характеристик, що визначають циркуляцію води на планеті.
Проте, коли науковці почали зіставляти найбільш свіжі вимірювання зі старими даними, цифри не відповідали очікуванням. Поступово поверхневі води в цьому історично солоному регіоні, здавалося, почали втрачати свою визначальну особливість. Спершу розбіжності були достатньо малими, щоб сприйматися як природна мінливість.
Але як тільки експерти з’єднали дані спостережень за декілька десятиліть в єдиний масив даних, почала проявлятися чітка тенденція. Зміни вказували на те, що океан у цій місцевості отримує постійний потік прісної води, порушуючи баланс, який підтримував цю зону незмінно солоною для багатьох поколінь океанографів.
Шість десятків років спостережень виявили значні трансформації
Дослідники з Колорадського університету в Боулдері проаналізували дані вимірювань океану за понад шістдесят років, щоб зрозуміти, що відбувається в регіоні. Їхня праця під орудою Вейцин Хань, оприлюднена в журналі Nature Climate Change, досліджувала записи спостережень разом із комп’ютерним моделюванням для відновлення довготривалих тенденцій солоності по всьому басейну.
Аналіз засвідчив, що зона, в якій домінує висока солоність, з плином часу суттєво скоротилася. Відповідно до дослідження, територія, вкрита найбільш солоними поверхневими водами, зменшилася приблизно на 30 відсотків за останні 60 років. Вчені характеризують це як найбільш стрімкий широкомасштабний тренд опріснення, зафіксований будь-де у Південній півкулі.
Масштаб змін стає більш зрозумілим, коли науковці оцінюють, скільки прісної води необхідно було додати в океан, щоб розбавити сіль. Генсінь Чень, запрошений науковець факультету атмосферних та океанічних наук в Колорадо і дослідник Китайської академії наук, розрахував обсяг, необхідний для того, щоб спричинити спостережуване зрушення.
Чень підрахував, що опріснення дорівнює щорічному додаванню в регіон приблизно 60 відсотків прісної води озера Тахо (близько 90 кубічних кілометрів). Цей постійний потік поступово зменшує концентрацію солі в поверхневих водах, які колись залишалися сильно солоними через випаровування та обмежену кількість опадів.
Прісна вода надходить з Індо-Тихоокеанського регіону
На перший погляд, найбільш очевидним поясненням змін може здатися збільшення обсягу опадів над басейном Індійського океану. Однак науковці з’ясували, що тенденції випадання опадів у цій зоні недостатньо значні, щоб пояснити обсяг прісної води, необхідний для спостережуваного зниження солоності.
Натомість команда простежила шлях води до величезного резервуару, відомого як Індо-Тихоокеанський прісноводний басейн. Цей регіон простягається через тропічну частину Тихого океану та частини східної частини Індійського океану, де постійні дощі роблять поверхневі води природним чином менш солоними, ніж в середньому.
Використовуючи моделювання циркуляції океану, вчені встановили, що зміни в моделях атмосферної циркуляції трансформували те, як течії транспортують воду через Індо-Тихоокеанський регіон. Більш потужні вітрові системи тепер виштовхують частини цього прісноводного басейну на південь, дозволяючи їм поширюватися у води, які історично залишалися набагато солонішими.
Згодом це поступове переміщення розбавляє солоні води південного басейну. Процес відбувається не внаслідок одиничної драматичної події, а через стабільний рух поверхневих течій, які перерозподіляють прісну воду на тисячі кілометрів відкритого океану.
Чому сіль має значення для глобальної циркуляції океану
Трансформації солоності морської води впливають не лише на локальну хімію океану. Вміст солі безпосередньо впливає на щільність морської води, яка визначає, чи опускається вода, піднімається або залишається біля поверхні. Ці відмінності в щільності сприяють приведенню в рух повільного глобального переміщення води, відомого як термохалінна циркуляція.
Однією з найбільш важливих частин цієї системи є Атлантична меридіональна перекидаюча циркуляція, часто скорочувана як AMOC. Ця система великих течій переносить теплу солону воду на північ через Атлантику, перш ніж більш прохолодна і щільна вода опуститься і потече на південь на глибині.
Інше дослідження під керівництвом Педро ДіНеціо, також з Колорадського університету в Боулдері, вивчило, як змінювалися режими випадання опадів у періоди ослаблення цієї циркуляції в минулому. Відновивши кліматичні умови останніх 17 000 років і поєднавши їх із сучасним кліматичним моделюванням, дослідники вивчили, як зміни в циркуляції океану можуть впливати на тропічні погодні системи.
Їх аналіз показав, що сповільнення перекидної циркуляції Атлантики може значно трансформувати кількість опадів у тропічних регіонах. У деяких симуляціях у частинах тропічних лісів Амазонки спостерігалося зменшення кількості опадів, що наближалося до 40 відсотків, при ослабленні циркуляції.
Опріснення, яке спостерігається в південній частині Індійського океану, не сповільнює безпосередньо атлантичну циркуляцію. Проте дослідження підкреслює, як зрушення в солоності та океанічному переносі можуть відображати більш широкі зміни в тому, як вода переміщається через взаємопов’язані океанські басейни.
Дослідження робить висновок, що регіон високої солоності в південній частині Індійського океану зменшився приблизно на 30 відсотків з середини двадцятого століття, що знаменує собою найбільш стрімкий тренд опріснення в масштабах басейну, виявлений в цій півкулі.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News
“`