Пілот Ф-4 Олександр Бондарев: З дитинства мріяв бути схожим на Блискавку МакКвіна з «Тачок»

Фото: особистий архів Олександра Бондарева

16-річний киянин Олександр Бондарев – відома особистість у світі автогонщиків нашої країни. Прославився він ще в 7 років, коли виграв чемпіонат України-2016 з картингу, ставши наймолодшим чемпіоном країни. Далі були перемоги в європейських турнірах з картингу та перехід на складніші боліди і змагання. А на початку серпня 2025 року Олександр став першим українцем, який переміг у гонці “Формули-4”. Сталося це в італійській Імолі. Не “Формула-1”, звичайно, але вона у спортсмена ще попереду. І це мета, до якої він прагне. Про інші життєві завдання молодий чемпіон розповів в інтерв’ю Коротко про.

У “Формулі-4” ти не можеш ризикувати так, як у картингу

– Що для вас означає перемога в Імолі? Це етап, вершина чи хороший старт?

– Перемога в Імолі – це неймовірний момент, який я ніколи не забуду. Це важливий крок на шляху до моєї мрії – “Формули-1”. Вона показала, що я можу боротися з найкращими і перемагати в конкурентній серії, як італійська “Формула-4”. Це надихає рухатися далі і додає впевненості, що я на правильному шляху.

– Як знаходите на трасі ту саму грань між доцільним ризиком і нерозсудливістю?

– Це приходить з досвідом. У “Формулі-4” ти не можеш ризикувати так, як у картингу, бо болід важчий, а пошкодження можуть коштувати дорого. Я слухаю інженерів і тренерів, аналізую дані, щоб зрозуміти, де можна атакувати, а де краще зберегти стабільність. Наприклад, в Імолі я чекав ідеального моменту для обгону, щоб зайве не ризикувати.

– Чи є у вас талісмани або ритуали перед заїздом?

– Я завжди перед гонкою слухаю улюблену музику, щоб увійти в потрібний настрій. Ще стараюся кілька хвилин побути наодинці, щоб зібратися з думками і налаштуватися на трасу. Це допомагає заспокоїтися і сфокусуватися. А ще я завжди кладу шолом з одного боку боліда, а сідаю в нього з іншого.

– Як психологічно налаштовуєтесь на гонку?

– Уявляю трасу в голові, згадую ключові повороти і точки. Допомагає розмова з тренером – він нагадує про мої сильні сторони і вказує, на що звернути увагу. Ще я намагаюся думати про гонку як про виклик, а не тиск. Це дозволяє залишатися спокійним навіть у напружені моменти.

– Які у вас стосунки з пілотами з інших команд?

– На трасі це конкуренція. Усі хочуть перемогти, і там немає місця для поблажок. Але поза трасою ми нормально спілкуємося. З багатьма пілотами ми знайомі ще з картингу. Буває, що з напарниками з моєї команди Prema ділюся досвідом, а з іншими можу просто поговорити про гонки чи життя. Дружба є поза треком, а конкуренція є, коли справа стосується змагань.

– Що вас надихнуло прийти саме в автоспорт?

– Усе почалося з мультфільму «Тачки». Я був малим, дивився на Блискавку МакКвіна і мріяв бути таким, як він. У п’ять років батьки привели мене на картодром «Чайка» в Києві, і коли я сів за кермо, відчув швидкість, тоді зрозумів – це моє. Відтоді швидкість і перегони стали частиною мого життя.

Саша на п’єдесталі в 7 років. Фото: особистий архів Олександра Бондарева

Після аварії в 2022 році переніс 10 операцій

– Як батьки ставляться до ризиків, пов’язаних зі швидкістю у вашій професії?

– Мої батьки – моя найбільша підтримка, але, звісно, вони хвилюються. Особливо після аварії 2022 року. Вони не з автоспорту, тато працює в будівельній сфері, мама – музикант, але вони завжди вірили в мене. Ми говоримо про безпеку, вони довіряють моїй команді та тренерам. Їхня підтримка дає мені впевненість.

– Аварія в 2022 році – один з важливих моментів у вашій кар’єрі. Як вона змінила ваш погляд на спорт і життя?

– Аварія була дуже важким моментом для мене. Я отримав серйозні травми ноги, переніс десять операцій і пів року відновлювався. Це навчило мене цінувати кожен день і не здаватися, навіть коли здається, що все проти тебе. Я став обережнішим на трасі, але не втратив жаги до перемог. Цей досвід зробив мене сильнішим і як пілота, і як людину.

– Перемога в WSK (міжнародні змагання з картингу) і європейська першість – вперше для українського гонщика. Що для вас значать ці титули?

– Ці титули – це гордість за себе і за Україну. Бути першим українцем, який виграв WSK Super Master Series і чемпіонат Європи з картингу – це величезна відповідальність. Я хочу показати світу, що українські пілоти можуть бути серед найкращих. Ці перемоги – доказ, що праця і віра в себе дають результат.

– Як вплинув на ваші амбіції вступ в Williams Academy (школа гонщиків – одна із найвідоміших у світі команд “Формули-1” Williams Racing. – Авт.)? Зробило це вас ближчим до Ф-1?

– Вступ до академії гонщиків Williams – це величезний крок. Це честь – бути частиною такої легендарної команди. Вони дають мені доступ до найкращих тренерів, інженерів і симуляторів, що дуже допомагає в розвитку. Це точно наближає мене до мети, але я розумію, що попереду ще багато роботи. Моя мета – стати чемпіоном світу, і Williams допомагає мені до цього йти.

– Чи є у вашому житті місце для звичайних речей, як у всіх підлітків, – навчання, вечірки, друзі?

– Так, звичайно! Я живу в італійській Монці, ходжу до школи, хоча через гонки часто доводиться наздоганяти матеріал. З друзями люблю просто гуляти, їздити разом на симуляторі чи дивитися фільми. Вечірки не дуже моє, бо графік щільний, але я намагаюся знаходити час для звичайного життя. Це допомагає перезавантажитися.

Олександр на п’єдесталі після першої перемоги в Ф-4. Фото: особистий архів Олександра Бондарева

Фанат Феттеля і Палмера

– Хто ваші кумири в автоспорті і поза ним? І чому?

– В автоспорті – Себастьян Феттель, бо він не лише чотириразовий чемпіон світу, а й прекрасна людина. Також я підтримую гонщиків Williams Карлоса Сайнса і Алекса Албона. Поза автоспортом – футболіст Коул Палмер з «Челсі». Його дисципліна і холоднокровність – це приклад для мене.

– Як автоспорт вплинув на вашу особистість? Чи відчуваєте, що через це ніби дорослішаєте раніше, ніж має бути?

– Автоспорт навчив мене дисципліни, відповідальності та вміння справлятися з тиском. Я точно почуваюся трохи старшим за свій вік, бо доводиться приймати серйозні рішення на трасі й у житті. Але я стараюся не втрачати той драйв і радість, які є в підлітковому віці.

– Які особисті риси хочете розвивати, щоб рухатись вперед у кар’єрі?

– Хочу бути ще більш терплячим і стійким до невдач. В автоспорті багато залежить від дрібниць, і іноді потрібно вміти чекати свого шансу. Також хочу вдосконалювати комунікацію з командою – це ключ до успіху у “Формулі-4” і вище.

– Ким хочете бути як спортсмен і як людина через 10 років? Ким себе бачите?

– Через 10 років я хочу бути пілотом “Формули-1”, боротися за подіуми і навіть за титул чемпіона світу. Як людина – хочу залишатися щирим, підтримувати свою сім’ю і надихати молодих спортсменів з України. Бачу себе тим, хто несе прапор України на світовій арені.

У гонках за підготовку боліда і пілота відповідає ціла команда. Фото: особистий архів Олександра Бондарева

Навушники, телефон і прапор України

– Чи є у вас улюблені автомобілі поза трасою, в звичайному житті?

– Мій фаворит серед автомобілів – Ferrari F40. Але в повсякденному житті я ще не так часто думаю про власне авто, бо весь час на трасі.

– Які три речі є завжди з вами у поїздках?

– Мої навушники – без музики нікуди. Телефон, щоб залишатися на зв’язку з родиною і командою. І маленький прапорець України – він нагадує мені, звідки я і за кого виступаю.

– Чи є фільм або комп’ютерна гра, яка вразила вас найбільше з нещодавніх? І чому?

– Нещодавно переглядав «Гонку» (Rush) – це історія про пристрасть до перемоги, ціну успіху та людські стосунки на тлі екстремального спорту. З ігор люблю iRacing (гоночний симулятор), бо це допомагає готуватися до реальних перегонів та тренувати траси.

– Що обрали б по життю: швидкість чи стабільність?

– Швидкість! Це те, що мене драйвить. Але я розумію, що стабільність у результатах і в житті важлива, щоб досягати великих цілей. Тому, напевно, швидкість з розумною дозою стабільності.

– Яку музику слухаєте перед стартом?

– Зазвичай щось енергійне, такі треки заряджають і допомагають увійти в ритм. Але іноді можу увімкнути і щось більш спокійне, щоб заспокоїти нерви перед стартом.

– Що по-справжньому вас радує, крім перемог на трасі, в житті?

– Час із сім’єю і друзями – це завжди заряджає. Люблю просто посидіти з ними, поговорити, посміятися. Ще радію, коли вдається подорожувати і відкривати нові місця. І, звичайно, коли бачу, як мої успіхи надихають інших українців – це теж мотивує.