Фото: kravchenko_mykola_bfl / Instagram
Правду кажучи, дітям шкодить не спорт, а відсутність відповідальності, нечіткі обмеження та необмежена свобода. Замість того, щоб розвивати стійкість, ми навчаємо їх уникати труднощів.
Подумайте, як часто таке трапляється: тренер говорить з легкою різкістю — і тут виникає обурення. Дитина згадує про труднощі — батьки швидко втручаються. Який результат очікується? Юнак, вихований як тендітна квітка, що розсипається від першого пориву життя?
Реальність не має милосердя; дитячі вподобання не мають ваги. Ми повинні або кувати внутрішню силу, або спостерігати, як наші діти хитаються під тиском життя.
Щодня я спостерігаю це на тренуваннях. Діти прибувають — деякі з переповнених сімей, сироти або переселенці. Їхні погляди палають рішучістю. Вони тут не просто для того, щоб тренуватися, а для того, щоб витримати, триматися за мету, довести свої можливості. І ось вони? Вони стають незламними.
А ще є дитина з усіма перевагами: найновіші гаджети, ідеальне спорядження, але без мотивації. Коли життя дає тобі все, навіщо старатися?
Наш клуб обрав простий підхід. Для початківців жодних бойових тренувань — лише вправи на гнучкість, перекиди та базова структура. Через місяці тренери оцінюють: один схиляється до боксу, інший блищить у танцях. Ми уникаємо нав'язування чемпіонства. Наша мета? Переконатися, що жодна дитина не відступить, коли виникнуть труднощі.
Молода людина, не вміюча витримувати, стає дорослою, непідготовленою до невдач, критики чи невдач. На жаль, таких людей щодня стає все більше.
Батькам я кажу ось що: не бійтеся труднощів для вашої дитини. Труднощі формують характер. Сльози, розчарування, падіння та одужання — це не катастрофи, а повчання. Не блокуйте їм шлях до стійкості.
Сьогодні ми надаємо пріоритет захисту дітей, а не підготовці їх до життєвих випробувань. Цей баланс має бути відновлений.
