Ескалація конфлікту на Близькому Сході та перекриття Ормузької протоки викликали різкий підйом цін на енергоресурси та добрива, що вже відбивається на світовому аграрному секторі. Для України це, в свою чергу, обертається здорожчанням аграрного виробництва та додатковим фінансовим тягарем на плечі фермерів під час посівної.
Згідно з інформацією, наведеною в публікації “Економічної правди”, на початку березня рух суден через Ормузьку протоку, що є однією з головних транспортних магістралей глобальної торгівлі, майже повністю припинився. Якщо в лютому там щоденно проходило в середньому 129 кораблів, то вже на старті березня цей показник в окремі дні впав до чотирьох. Зараз протока контролюється Іраном, який проводить вибіркові перевірки суден, та, крім того, фіксуються атаки на цивільні судна – лише за перші два тижні березня було зареєстровано щонайменше 22 подібні випадки.
Паралельно з цим, протистояння відчутно вплинуло і на енергетичну галузь. Зокрема, Катар припинив випуск зрідженого газу, що, в свою чергу, спровокувало різке збільшення вартості пального в Європі: з 27 лютого по 19 березня ціни на газ підскочили на 103%. Це безпосередньо впливає на ринок добрив, оскільки природний газ є основною складовою для виготовлення аміаку — ключового компонента азотних добрив.
Загалом, країни Перської затоки займають провідне місце в міжнародних поставках добрив. В матеріалі вказується, що на них припадає приблизно 49% експорту карбаміду, 30% аміаку та майже половина світової торгівлі сіркою, яка використовується у виготовленні фосфатних добрив. А припинення поставок з цього регіону вплинуло на весь виробничий цикл та викликало загальний стрибок цін.
Загалом, ринок відреагував досить оперативно. Так, ціни на аміак зросли до 750 доларів за тонну (+8,7%), а на карбамід — до 683 доларів (+32,4%). При цьому в США та Канаді за два тижні ціна доступних партій карбаміду збільшилася більш ніж на третину. На цьому фоні Китай, щоб уникнути нестачі перед посівною, почав вивільняти добрива з державних запасів раніше, ніж зазвичай.
Міжнародні організації, у свою чергу, застерігають про можливі ризики для продовольчої безпеки. В ООН заявляють, що доступ до добрив може ускладнитися для найбідніших країн, а Всесвітня продовольча програма оцінює, що приблизно 45 мільйонів людей можуть зіткнутися із загрозою гострого голоду через подорожчання продуктів харчування та пального.
Найбільш відчутним є вплив кризи для держав, які значною мірою залежать від імпорту добрив з Перської затоки. Так, наприклад, Бразилія у 2025 році імпортувала весь обсяг карбаміду, причому приблизно 41% поставок здійснювалося через Ормузьку протоку. А от Індія щороку купує добрив на суму близько 18 млрд доларів, і понад 40% її потреб у карбаміді та фосфатах покриває саме Близький Схід. Крім того, на її власне виробництво вплинуло зменшення поставок газу з Катару.
У Бангладеш, наприклад, через брак газу були змушені зупинити чотири з п’яти заводів, що виробляють добрива. Разом з тим, у низці африканських країн, зокрема Судані, Танзанії, Сомалі, Кенії та Мозамбіку, вагома частка імпорту добрив також припадає на регіон Перської затоки, що, ймовірно, позначиться на врожайності зернових культур.
Незважаючи на те, що Україна безпосередньо не залежить від постачання добрив з даного регіону, вона, безумовно, відчуває наслідки глобальних змін. Основними постачальниками карбаміду залишаються Азербайджан і Туркменістан, аміачної селітри — Польща, також стабільно відбуваються поставки з Болгарії. Проте, через загальне скорочення пропозиції на світовому ринку, ціни ростуть і для українських споживачів.
Ситуацію додатково ускладнюють внутрішні обставини. Зокрема, у 2025 році в Україні працювали лише два з шести великих підприємств, що виробляють аміак, а залежність від імпорту азотних добрив перевищувала 60%. Крім цього, вплив мають воєнні ризики, високі ціни на енергоносії та нестійка логістика, пов’язана з обстрілами портової інфраструктури.
За оцінками фахівців, навіть за відносно невеликого дефіциту карбаміду — до 10% у 2026 році — ситуація в Перській затоці може спричинити збільшення собівартості виробництва зерна на 3–5%. У той же час, інші розрахунки показують, що витрати на вирощування пшениці та кукурудзи можуть зрости приблизно на 7%, а соняшнику — на 5%.
В Національному банку прогнозують, що у 2026 році українські імпортери можуть витратити на закупівлю добрив орієнтовно на 140 млн доларів більше. При цьому, вплив зростання цін буде неоднаковим: ті господарства, які завчасно придбали ресурси, матимуть менше навантаження, тоді як інші будуть змушені працювати в умовах нових цін.
Окремо слід зазначити, що Росія, яка є найбільшим експортером добрив у світі, потенційно може скористатися ситуацією. Збільшення світових цін, відповідно, створює для неї можливості збільшення прибутків та розширення присутності на міжнародних ринках, хоча її можливості залишаються обмеженими виробничими та логістичними факторами.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Підписатися
Загострення війни на Близькому Сході та блокування Ормузької протоки спричинили різке зростання цін на енергоносії й добрива, і це вже позначається на світовому аграрному ринку.
Ізраїль та США розраховували на швидке падіння теократичного режиму в Ірані завдяки внутрішньому бунту. Проте через три тижні після початку війни стало зрозуміло: план Моссаду базувався на хибних очікуваннях.