Військовий експерт – про фронт восени: Росія не здатна на вирішальний прорив

Фото: Генеральний штаб ЗСУ

Останні фази переговорного процесу щодо завершення війни в Україні показали, що Росія не має наміру зупиняти агресію. Москва намагається за будь-яку ціну продемонструвати якийсь показовий успіх на фронті, щоб з цим вийти на черговий раунд переговорів і закріпити за собою якомога більше української території, а отже, висувати ще більше абсурдних вимог.

Журналіст Коротко про разом із військовим експертом Іваном Тимочко розбирався, чого очікувати восени на фронті та як Україна намагатиметься з позиції сили тиснути на агресора, щоб змусити його піти на поступки для досягнення справедливого миру.

Восени росіянам буде важче наступати

– Росія фактично зірвала черговий раунд переговорів, а це означає, що вона знову намагатиметься активізуватися на лінії зіткнення. Чого чекати восени на фронті?

Військовий експерт Іван Тимочко. Фото: ФБ Іван Тимочко

– Я не думаю, що перебіг подій там особливо зміниться. Це пов’язано з тим, що Росія не має змоги провести загальну мобілізацію і поповнити свої війська в Україні. І навіть якщо у ворога й буде загальна мобілізація, то йому знадобиться як мінімум два місяці для того, щоб підготувати нових солдатів. Крім того, їм треба буде поставити на фронт нову техніку, визначити місця дислокації, узгодити цілі, а це все займе час.

Також на ситуацію на фронті вплине й сезонність, адже осінь дає свої виклики – дощі, погіршення стану доріг та інше. Зменшення світлового дня також вплине на наступи росіян, на їх інтенсивність, тому що російська армія зараз порівняно мало має телевізійного оснащення, приладів нічного бачення, що обмежуватиме їхні дії вночі.

Та й загалом вони зараз і так на максимумі своєї сили на фронті. Є показові приклади. Главком Сирський розповів, що три населені пункти звільнено, плюс до того ж росіяни не змогли під Добропіллям розгорнути свою наступальну операцію, і там уже збиті їхні наступальні порядки.

Якщо брати північ Слобожанщини та Сумський напрямок, то ворог хоч і провів там двічі ротацію та перекинув туди сили з Криму, але все одно втратив на Сумщині кілька населених пунктів.

– Де слід очікувати масштабного наступу росіян?

– Покровськ, Мирноград, Лиманський напрямок, Краматорськ, Слов’янськ.

– А чи вдасться ворогу охопити кліщами Покровськ?

– Ні, не вдасться, тому що ворогу там треба буде посилити всі свої особові сили, а це зараз дуже складно для них. Їм також буде складно окупувати Покровськ, бо цей населений пункт разом з Мирноградом з’єднані між собою лінією оборони, яку росіянам буде дуже важко подолати.

– А це правда, що на Покровському напрямку ворог зосередив понад 100 тисяч особового складу?

– Станом на сьогодні – так, але потрібно враховувати, що на піку наступу у них там 150 тисяч чоловік. Зараз менше. Тобто якогось серйозного посилення там не відбулося. Хоча вони там і провели ротацію, підтягнули морську піхоту, дронщиків та інше.

Руйнування російських НПЗ – це процес руйнування економіки противника

– А чого очікувати на Запорізькому напрямку?

– Зараз це важко спрогнозувати, але ворог спробує рухатися вздовж русла Дніпра і з того боку наступати на Запоріжжя. Але це більше виглядатиме як відволікаючий маневр.

– Як ми можемо протистояти наступам росіян на Покровськ, Запоріжжя, у нас є для цього якісь ресурси?

– Звичайно, якщо ми говоримо, що противник готується, то він розуміє, що його там чекає серйозна зустріч. Але зараз деталізувати готовність і наявність наших сил на цих напрямках не варто.

– Прогнози показують важкий стан російської економіки. Чи зможуть наші атаки на російські нафтопереробні об’єкти критично надламати економіку?

– Безумовно, бо нафтопереробні, нафто- і газоперекачувальні станції становлять основу російського бюджету. Крім того, вони безпосередньо постачають паливо для російської техніки на фронті. Тому процес їхнього руйнування – це, перш за все, процес руйнування економіки противника.

А якщо взяти до уваги, що їхнє відновлення – це дуже складний технологічний процес, то їх руйнування посилюватиме кризу російської економіки та логістику агресора на фронті. І ціни на нафту піднялися після того, як Україна посилила атаки на російські енергетичні об’єкти, що викликало занепокоєння через можливе скорочення поставок російської нафти.

У них уже зараз спостерігається дефіцит окремих видів палива, зокрема, як авіаційного, так і того ж бензину 95-го. Але при цьому ми маємо усвідомлювати, що для армії Путін забере останнє у свого населення, щоб вона функціонувала на максимумі її можливостей.

– На кого зараз працює час – на нас чи на Росію?

– Ні на тих, ні на тих. Час зараз дуже умовний, тому що в будь-який момент можуть відбутися непередбачувані і непрогнозовані зміни. Це і включення в процес третіх сторін, рішення світових лідерів, стан їхньої готовності підтримувати нас. З іншого боку, на це може вплинути дія країн «осі зла» (Північна Корея, Іран, частково Китай), які підтримують Росію.

Для Путіна війна в Україні – це питання виживання його диктатури

– А як ви вважаєте, коли Росія піде на припинення вогню, на переговори – хоч приблизно в які часові рамки?

– Важко сказати. Але тут потрібно розуміти, що для Путіна це екзистенційна війна, для нього це питання виживання його диктатури. Що він і не приховує. Тому Росія завжди буде шукати нові вимоги, нові претензії до світу та України. Єдине, що може вплинути на російського диктатора, то це, якщо вони побачать, що російська армія готова до бунту. Або що економіка Росії не зможе підтримувати агресію в Україні.

– Як ви вважаєте, Сполучені Штати Америки, Дональд Трамп і надалі будуть тиснути на Україну піти на компроміс і віддати свої території?

– Трамп весь час буде переслідувати одну мету – це своє збагачення і збагачення близьких до нього американських корпорацій. І щодо цього він будуватиме свою лінію поведінки як по відношенню до України, так і по відношенню до Росії. А швидше за все, він намагатиметься йти шляхом меншого спротиву заради досягнення миру. Але з урахуванням того, що Україна більш залежна від США, він буде тиснути на Україну.

– Тобто на нього надії немає?

– Нам завжди треба сподіватися тільки на себе. Бо якщо ми захищаємося і боремося, тоді у нас і з’являються союзники. І навпаки – чим більше ми стаємо слабшими, тим більше якась із країн захоче за наш рахунок збільшити як території, так і свої економічні доходи.

Источник: kp.ua