Позаштатний співробітник чи агент? Хто і як працює на спецслужби

Фото: СБУ (ілюстративне)

В соцмережах продовжують сперечатися, чи справді міг журналіст Богдан Буткевич працювати на ГУР МО, чи його місія дещо перебільшена. Нагадаємо, сама служба заперечила, що мала такого співробітника. В той час як дружина Богдана – Марина Данилюк-Ярмолаєва написала у фейсбуці, що чоловік «позаштатно виконував проєкти для ГУР на території ворога».

Про позаштатних співробітників спецслужб ми чуємо не часто, але знаємо, що вони є. Так, у червні цього року журналіст-розслідувач Деніс Бігус записав на відео зізнання у співробітництві з оперативним підрозділом СБУ на таких засадах.

Що це може бути за робота і чим різниться вона від агентурної – дізнавалась журналістка Коротко про.

Тотального стеження давно немає, але співпраця залишається актуальною

За всіх часів у всіх країнах спеціальні служби – секретні, оперативні, розвідувальні, детективні – залучали до своєї роботи сторонніх осіб, які могли бути джерелом інформації або принести якусь іншу користь. Вони не входили до штатного розкладу, не отримували зарплату по відомості, але виконували певну місію і мали за це винагороду – фінансову або моральну.

У літературі таких прийнято називати «агентами», якщо це наша сторона, або «шпигунами», якщо мова про деструктивні дії противника. Проте це не означає, що кожного, хто співпрацює зі спецслужбами, можна віднести до таких категорій. За часів СРСР випускників академії КДБ, коли ті заступали на службу, найперше зобов’язували завербувати собі двох сексотів. Це міг бути хоч дядько із колгоспу «Промені Ілліча», який вистежував, хто погано говорить про Леніна, хоч інтелігент з конструкторського бюро – мисливець за політичними анекдотами. На агентів такі особи явно не тягли, але підтримували мережу тотального стеження за «будівниками комунізму». Ті часи давно в минулому, але співпраця громадян зі спецорганами залишається актуальною.

– Позаштатне співробітництво може бути гласним і негласним. Гласне – це коли до виконання певних завдань залучають людей, які на якомусь етапі можуть бути корисними службі своїми знаннями, – консультує військовий експерт, колишній співробітник СБУ Іван Ступак. – Це консультанти з певних питань, фахівці у сфері ІТ, навіть історики, коли відкривають архіви.

Гласні позаштатні співробітники на період виконання певного завдання можуть отримувати тимчасові посвідчення. Саме такі документи від СБУ допомогли позаштатникам (як запевняють у службі – колишнім) вивезти з України ексдепутата Київради Дениса Комарницького, якого НАБУ називає організатором корупційного злочинного угрупування. За чутками, після цього скандалу у службі провели тотальну перевірку позаштатників і викреслювали їх ледь не списками.

В радянські часи “стукачів” було багато. Тоді жартували над цим тайкома, а вже після розвалу СРСР – у весь голос. Джерело: papik.pro

Це не вербовка, це – посильний внесок

Негласне співробітництво також може мати досить прозаїчні форми. Наприклад, таку роль бере на себе конс’єржка, якщо є підозри, що в під’їзді мешкають особи, які становлять певну небезпеку. Жінка знає усіх мешканців і може відстежити, хто до кого ходить і що носить.

Новий спалах цікавості до позаштатних агентів виник через скандал з мобілізацією журналіста Богдана Буткевича. Фото: facebook.com/BogdanButkevych

– Можна уявити ще такий приклад: великий готель, дівчина на рецепції видає ключі, оформляє новоприбулих, пояснює, де ресторан, де басейн. Підходять двоє чоловіків з великими важкими сумками. Кремезні, руки в наколках, щось мугикають, нічим не цікавляться. Самі тягнуть багаж у номер. Вона дзвонить: «Миколо Миколайовичу, тут люди, які можуть бути тими, про кого ви мене попереджали». Це не означає, що людина завербована. Це означає, що вона надає допомогу. Як цю дівчину не готуй, скільки грошей не обіцяй, вона не зможе виконати серйозне агентурне завдання. А внести посильний внесок у безпеку може, – каже експерт.

Так само, за словами Івана Ступака, громадяни можуть надавати інформаційну підтримку, гласно чи негласно перебуваючи поза штатом спецслужби. На думку відомого блогера, розробника безпілотних систем і спеціаліста з аеророзвідки Юрія Касьянова, саме в цьому полягала допомога ГУР МО з боку Богдана Буткевича:

– Називати інформаційну роботу (ІПСО) «операціями в тилу ворога» я б не став. Навіть ті, хто запускає ударні дрони по глибоких російських тилах, так про свою роботу не говорять. Операції в тилу противника – це коли ти фізично в тилу ворога щось робиш, – написав він у фейсбуці.

Аналогічні операції проводяться і з боку ворога. Ще до великої війни, влітку 2019 року, СБУ задокументувала дії позаштатного підрозділу чисельністю у два десятки чоловік при російських військах у Луганську. Добровільні помічники окупантів займалися антиукраїнською пропагандою та збором військової і соціально-політичної інформації.

Куратор, легенда і таємний канал зв’язку

Що стосується агентів і агентурної розвідки, то це більш складний, відповідальний і небезпечний комплекс завдань. Фактично це полювання за відомостями воєнного, військово-технічного, науково-технічного характеру, інколи – економічного і політичного. Такі доручення виконують або професійні розвідники, які укорінюються у легальних установах противника, або завербовані таємні агенти, яких відбирають за фізичними та психологічними ознаками і ретельно готують, перш ніж відправити на ризик. Кожен агент має свого куратора, легенду і таємний канал зв’язку.

Радянський портретист і пейзажист Микола Глущенко тісно співпрацював з «органами». Фото: szru.gov.ua

– При серйозних операціях ні родичі, ні дружина не мають знати, чим займається людина, – зазначає експерт. – Хіба що хтось із них буде задіяний в ролі напарника.

Класичним прикладом такого агента був всесвітньо відомий радянський портретист і пейзажист Микола Глущенко з позивним «Художник», або «Ярема». У період з 1926 по 1936 рік радянська розвідка одержала від нього таємні креслення на 205 видів військової техніки. А у 1940-му – за п’ять місяців до доповіді Ріхарда Зорге – першим попередив про намір Німеччини порушити укладений з СРСР договір про дружбу.

Операції, що зараз проводяться нашими спецслужбами в тилу ворога, також свідчать про роботу секретних агентів. У серпні минулого року в коментарі для NV начальник ГУР МОУ Кирило Буданов сказав, що агентурна мережа України розвивається. Будь-яка операція починається з пошуку людей, схильних до співпраці та їх подальшого вербування. “Існують три мотиви для співпраці з розвідкою – матеріально-фінансовий, ідейно-патріотичний, а також ненависть до третьої особи або спільний ворог. Все, що ви будете так чи інакше “крутити”, призведе до одного з цих варіантів”, – пояснив Кирило Буданов.