Українські війська успішно розпочали контрнаступ у Сумській області, звільнивши село Кіндратівка та наблизившись до інших населених пунктів, що утримуються російськими військами. Ці локальні успіхи демонструють, що наступ Росії не є нездоланним, та зміцнюють позиції України в можливих мирних переговорах.
Про це пише «Нью-Йорк Таймс».
Український піхотинець провів 22 дні в окопі. Кожна спроба піднятися та просунутися до окупованого Росією села, за його словами, відчувалася як поїздка в один кінець. «Постійний мінометний обстріл. Безпілотники літають над головою», – сказав піхотинець, який, згідно з військовим протоколом, назвав лише свій позивний «Князь». «Ми бігаємо та ховаємося під деревами. Ми копаємося в лісосмугах. Ми там спимо. Ми там живемо».
Після місяця боїв підрозділ Князя звільнив село Кіндратівка, що знаходиться на північному сході Сумської області, за даними незалежних груп, що спостерігають за полем бою. Це село – одне з двох, які Україна повернула в регіоні цього літа, і зараз її війська наближаються до інших сіл, що перебувають під контролем Росії, – невеликі здобутки, які багато значать для Києва.
Успішний контрнаступ України в Сумах, що межують з Росією, є рідкісним явищем на полі бою, яке значною мірою контролюють російські війська. З травня Росія щомісяця захоплює від 170 до 215 квадратних миль території, повідомляє DeepState, група, яка відстежує події на фронті. Українські командири в інтерв'ю наголошували, що Росія постійно поступається їм чисельністю та озброєнням.
Повернення невеликих територій у Сумській області допомагає Україні спростувати наратив Москви про «непереможні» наступальні дії та про те, що Київ повинен прийняти мир, навіть якщо це означає відмову від території. Прогрес Москви в Сумській області сповільнився настільки, що вона перекидає війська з цього району на інші фронти, зокрема в Донецьку область, де намагається оточити кілька ключових міст.
«Операція Росії в Сумській області провалилася», – заявив журналістам у середу президент України Володимир Зеленський. «Вони зазнали значних втрат, насамперед у живій силі», – додав він, зазначивши, що тих, хто залишився, перекидають на інші ділянки фронту.
Просування України в Сумській області спирається на знайому тактику: безперервні удари безпілотників та атаки піхоти. Але їх виконання деякими елітними підрозділами Києва, зокрема десантниками, допомогло забезпечити успіх.
Ці здобутки є особливо значними, оскільки вони можуть послабити переговорну позицію Росії. Москва запропонувала обміняти захоплені території Сумської області на землі в Донецьку, яких вона прагне в рамках мирної угоди. Президент Трамп підтримав ідею такого «обміну територіями», хоча пропозиція Кремля була вкрай невигідною.
Максим Скрипченко, президент Центру трансатлантичного діалогу, київського аналітичного центру, який працює над мирними переговорами, заявив, що повернення частин Сумської області мало на меті послабити переговорну позицію Москви. «Навіщо нам обмінюватися територіями, якщо ми можемо їх повернути?» — сказав він.
Росія все ще має перевагу у вогневій потужності. Невпинні бомбардування майже повністю зруйнували села, які Україна відвоювала в Сумській області. Коли в липні солдат 225-го окремого штурмового полку підняв український прапор у Кіндратівці, кадри з дрона полку, які переглянула The New York Times, показали цілі вулиці, перетворені на руїни.
«Протягом останніх двох років вони завжди мали чисельну перевагу», – сказав у нещодавньому інтерв’ю про російські війська в регіоні перший лейтенант Анвар, командир батальйону 225-го полку, також використовуючи свій позивний.
Багато в чому його присутність у Сумській області символізує нездатність України встановити умови потенційного обміну територіями. Рік тому перший лейтенант Анвар командував одним із перших підрозділів, які вторглися до західного Курську, що межує із Сумською областю. Пізніше Зеленський описав цю несподівану операцію як спробу захоплення російської території, яку можна було б обміняти на українську.
Український контроль над Курськом розвалився навесні після місяців російських наступів, зокрема за участю північнокорейських військ. Російські війська відкинули київські підрозділи назад у Сумську область, а потім просувалися, захоплюючи село за селом. До середини червня вони були ледве за дванадцять миль від обласного центру Сум, міста з населенням близько 250 000 осіб.
Полк першого лейтенанта Анвара був терміново перекинутий до регіону, щоб зупинити просування росіян. Він сказав, що його підрозділ застосував ту саму тактику, яку Москва використовувала, щоб витіснити українські війська з Курська: спочатку безперервні атаки безпілотників на дороги та техніку, щоб перерізати російські лінії постачання, а потім, коли ворог виснажувався і у нього закінчувалися продукти харчування та вода, атакувала піхота.
Масштабні механізовані наступальні операції, характерні для перших днів війни, зараз неможливі через постійне спостереження та удари за допомогою дронів. Підполковник Ігор, командир батальйону 80-ї окремої повітряно-десантної бригади, який попросив назвати лише своє ім'я, розповів, що солдати зараз атакують парами: рухаються «обережно та тихо» кілька десятків метрів, риють невеликий окоп, відкривають вогонь по ворогу, а потім рухаються далі. Через відсутність безпечних доріг їжу та воду доставляють за допомогою дронів.
«Ворог бачить усе, кожен наш рух, і миттєво відповідає ударами», – сказав підполковник Ігор.
Через це атаки виснажливі та тривають тижнями. Розповідаючи про битву за Кіндратівку, четверо солдатів з 225-го полку виглядали виснаженими, їхні обличчя були зморшкуваті від втоми, а голоси уривалися від кашлю.
«Перші кілька днів, так, це страшно», – сказав 45-річний сержант Пальма, використовуючи свій позивний. Але він додав, що до постійних обстрілів швидко звикаєш. «Страх повертається, коли закінчується ротація. Ти сидиш мовчки – і це страшніше. Бо мовчання означає, що щось не так. Можливо, росіяни повзають навколо».
Солдати кажуть, що виживання на полі бою, де кожен рух фіксується дронів, залежить від копання окопів та непомітності. «Чим глибше ви копаєте, тим безпечніше ви», – сказав сержант Пальма.
Але оператори дронів вчаться потрапляти навіть у найменші окопи. Нещодавно в Сумській області оператор дрона з 95-ї повітряно-десантної бригади тримав пульт дистанційного керування та дивився пряму трансляцію через окуляри, тренуючись політ квадрокоптера через кільця шириною всього кілька футів, встановлені на стовпах у полі.
«Річ не в швидкості, а в майстерності та контролі», – сказав лейтенант Андрій, командир підрозділу безпілотників бригади. На задньому плані лунали постріли з інших підрозділів, які тренувалися на полігоні. Більшість військовослужбовців щойно повернулися або їх ось-ось мали відправити до Юнаківки, великого села, де Україна та Росія ведуть запеклі бої.
Завдання може стати легшим для Києва після нещодавнього переміщення російських військ із Сумської області до Донецької. Перший лейтенант Владислав, командир роти 13-го окремого повітряно-десантного батальйону, який воює в Юнаківці, сказав, що нові російські війська, з якими вони зіткнулися, були менш навченими та погано оснащеними.
Але росіяни зберігають значну перевагу: керовані бомби вагою в сотні фунтів, які вони використовують для руйнування оборонних споруд перед наступом та придушення українських атак, перш ніж вони зможуть просунутися вперед.
Підполковник Ігор зазначив, що Росія часто бомбардує райони, по три-шість за раз, навіть знищуючи підземні бункери. Він говорив з одного з таких бункерів у лісі, де мережа тунелів виглядала так, ніби крізь землю прорився велетенський черв'як.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net у Google News
Источник: www.vesti-ua.net
