Після вторгнення російських безпілотників до Польщі міністр оборони Джон Гілі заявив, що доручив збройним силам країни підготувати варіанти посилення протиповітряної оборони НАТО в регіоні. Подібні заклики лунали й від інших країн НАТО, зокрема Франції, Німеччини та Нідерландів, які оголосили про намір розгорнути додаткові засоби оборони. Це абсолютно неправильна реакція, яка грає на руку Росії, каже полковник Річард Кемп, колишній офіцер британської армії, пише ZN.ua.
Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що цей інцидент наблизив Польщу до військового конфлікту «ніж будь-коли з часів Другої світової війни», назвавши це «масовою провокацією». Інші, включаючи Гілі та низку експертів з питань оборони, заявили, що Росія перевіряє реакцію НАТО.
Полковник додає, що нічого з цього не відповідає дійсності. Путіну не потрібно перевіряти нашу реакцію на вторгнення безпілотників у повітряний простір НАТО, бо він уже точно знає, якою вона буде: жодною.
Це не було ні спробою випробувати польську протиповітряну оборону з метою подальшого широкомасштабного наступу, ні провокацією з метою спровокувати НАТО до у відповідь проти її території. Схоже, що максимум 19 безпілотників увійшли до польського повітряного простору, чого недостатньо для серйозної відповіді. НАТО підтвердило це, зазначивши, що немає підстав для активації статті 5 – «напад на одного є нападом на всіх».
Тож якщо це насправді не була провокація, ескалація чи перевірка реакції, то що це було?
«Це було частиною тієї ж схеми дій, якої Росія дотримувалася з моменту повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Очікуючи бліцкригу, за яким мала б відбутися швидка капітуляція Києва, Путін натомість застряг у повільній та надзвичайно дорогої війні, яка триває вже понад три роки», – додає Кемп.
Головною причиною цього було постійне постачання зброї та боєприпасів із Заходу. Страх перед ескалацією стримував Європу та Сполучені Штати від надсилання Україні достатньої кількості боєприпасів, щоб відбити росіян, але поки що цього було достатньо, щоб вона могла триматися. Без цих поставок, попри неймовірний бойовий дух українських військ, їхні бойові навички та виробництво зброї, Київ би давно впав.
Це спонукало Путіна розпочати надзвичайно ефективну пропагандистську кампанію, а також саботаж, підпали, кібератаки, замахи на вбивства та залякування в західних країнах, намагаючись переконати їх скоротити або повністю припинити постачання зброї.
Значна частина цієї політичної кампанії була спрямована на погрози європейським країнам майбутньою російською агресією безпосередньо проти них, включаючи ядерну зброю. Метою було показати урядам та їхнім виборцям, що їхня власна потреба в національній обороні була більшою, ніж необхідність продовжувати озброєння свого українського союзника.
Це також було справжньою метою вторгнення дронів: посіяти страх серед країн НАТО, щоб вони прагнули зосередити більше засобів протиповітряної оборони для захисту Польщі та, як наслідок, позбавити Україну ресурсів, яких вона так конче потребує.
Отже, правильна відповідь на вторгнення є протилежною тому, чого хоче Путін. Це не означає, що країни НАТО не повинні зміцнювати власну протиповітряну оборону – вони повинні, і вони мали б робити це роками. Проблема полягає в тому, що ця сфера значно недорозвинена на Заході, навіть попри те, що потенційні супротивники все частіше отримують ракети та безпілотники.
Але враховуючи критично обмежені ресурси протиповітряної оборони, пріоритетом країн НАТО зараз має бути максимальне перенаправлення існуючих систем в Україну, а не збереження їх у резерві на випадок війни, яка наразі не є реальною загрозою.
Звичайно, така війна проти Заходу може статися в майбутньому, але Путін не збирається її розпочинати найближчим часом. У нього забагато справ в Україні, і останнє, чого він хоче, це посилювати цей конфлікт. Це було зрозуміло з самого початку: попри свою агресивну антизахідну риторику, він був надзвичайно обережним, щоб уникнути прямої конфронтації з НАТО.
«Найкращий спосіб запобігти такому розвитку подій — позбавити його перемоги, яка йому так відчайдушно потрібна в Україні саме зараз. І найкращий спосіб зробити це — не зберігати важливі військові активи на західних складах чи навіть розгортати їх у Польщі чи деінде в Європі, а нарощувати бойову міць Києва, щоб він міг чинити якомога більший опір», — підсумував Кемп.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net у Google News
Источник: www.vesti-ua.net
