Збільшення і запалення глоткового мигдалика у дітей і пов’язані з цим проблеми з диханням – найпоширеніша причина звернення до лікаря-отоларинголога. Якщо консервативна терапія не принесла належного результату, маленькому пацієнтові показано видалення аденоїдів. Цей вид хірургічного втручання називається аденоїдектомія або аденотомія. Проконсультуйтеся з отоларингологом в клініці «JMC» та дізнайтеся чи потрібне дитині таке втручання. Докладніше за посиланням: https://jmc.org.ua/.
Що таке аденоїди?
Це частина лімфоїдного глоткового кільця, яке захищає слизові оболонки глотки і гортані від вірусів, бактерій і алергенів. Це захисне коло складається з кількох мигдалин:
- непарного носоглоткового, розташованого в задньо-верхній ділянці глотки;
- непарної язикової в слизовій кореня язика;
- парної піднебінної за відповідними дужками в глибині рота;
- парної трубної поблизу отворів слухових труб.
У мигдалинах сконцентровані імунні клітини, які першими стають на шляху патогенів.
Носоглотковий мигдалик являє собою лімфоїдну тканину, з якою стикається струмінь повітря, що вдихається. Лімфоцити, що продукуються цим органом, заважають проникненню всередину дихальної системи збудників і чужорідних речовин, що потрапили в носоглотку. Якщо атаки патогенів та алергенів повторюються одна за одною, то людина хворітиме частіше, а носоглотковий мигдалик розростеться. У такому вигляді її називають аденоїдами, а її гостре або хронічне запалення – аденоїдитом.
Аденоїди можуть бути збільшені з різних причин, зокрема і з народження. Ще аденоїдит (збільшення аденоїдів) може бути викликаний бактеріальною інфекцією, наприклад стрептококовою. Також його провокують деякі віруси, включно з вірусом Епштейна-Барра, аденовірусом і риновірусом.
Видаляють аденоїди в дітей і дорослих, якщо лімфоїдна тканина, що розрослася, значно ускладнює носове дихання, а консервативне лікування не допомагає.
Чим відрізняється від тонзилектомії?
Видалення аденоїдів відрізняється від іншої поширеної хірургічної операції – тонзилектомії (видалення гланд). Тонзилектомію виконують через рот, показанням слугує хронічне запалення парних глоткових мигдаликів (тонзиліт). Видалення аденоїдів (збільшеної піднебінної мигдалини) виконують здебільшого через утруднення або відсутність носового дихання, операцію роблять через ніс.
Чи може хвороба минути самостійно?
Аденоїди зазвичай зменшуються з віком – до початку статевого дозрівання. За незначного розростання лімфоїдної тканини добре допомагає консервативне, медикаментозне лікування. Однак у разі прогресування захворювання з наростанням вираженості симптомів постає питання про необхідність хірургічного втручання.
Показання до операції
Батьки зазвичай уникають хірургічних втручань зі страху, і сподіваються, що аденоїди пройдуть самі, з віком. Лікар не наполягатиме на операції, якщо консервативне лікування дає хороший результат. Однак у деяких ситуаціях аденоїдектомія є єдиним способом полегшити стан дитини та уникнути ускладнень.
Показання для аденотомії:
- Дитина хворіє на бронхіти, тонзиліти та інші респіраторно-вірусні захворювання частіше ніж чотири рази на рік; Інфекційні процеси в ЛОР-органах виникають через скупчення слизу і порушення тканинного дихання. Постійне вогнище запалення при аденоїдах легко поширюється на сусідні тканини і розноситься по всьому організму;
- Дитина постійно дихає ротом. Попадання в дихальні шляхи холодного повітря, не очищеного від патогенної мікрофлори ворсинками слизової оболонки носа, сприяє застудним захворюванням;
- Проблеми з вухами: часте запалення середнього вуха і погіршення слуху;
- Виражені зовнішні ознаки аденоїдів – зміна рис обличчя, порушення прикусу тощо.
- Хропіння, неспокійний сон, апное (стан, за якого уві сні дихання призупиняється багато разів за ніч, іноді більш ніж на 10 секунд).
Операція з видалення аденоїдів у дітей призначається строго за індивідуальними показаннями після повного обстеження.
Протипоказання
Крім вікових обмежень існує низка інших протипоказань для видалення аденоїдів:
- злоякісні новоутворення будь-якої локалізації;
- загострення інших хронічних захворювань;
- інфекції будь-якої етіології – грип, вітрянка та інші;
- зниження показників згортання крові;
- деякі анатомічні особливості будови судин у носоглотці;
- нещодавно зроблені щеплення.
Рішення про час проведення аденоїдектомії ухвалює лікар з урахуванням усіх можливих ризиків і ймовірності ускладнень.
З якого віку роблять операцію?
Лімфоїдна тканина розростається дуже повільно, і до двох років аденотомія дітям не призначається. Оптимальним віком для неї вважають 3-4 роки (і вище).
Дорослі нечасто потребують аденоїдектомії. Їхні аденоїди зазвичай зменшуються самі, тож найімовірніше не викличуть проблем. Але бувають випадки, коли дорослим теж потрібна операція.
Як проходить операція?
Сучасна медицина має у своєму розпорядженні багато передових малоінвазивних методик видалення аденоїдів, але, в будь-якому разі, операцію призначають тільки після всебічної діагностики та за відсутності протипоказань.
Операція проходить в умовах стаціонару, виконується хірургом-отоларингологом і займає близько півгодини. Після цього дитина повинна залишатися під наглядом лікаря щонайменше добу, якщо післяопераційний період протікає без ускладнень.
Діагностика
Першим етапом є збір анамнезу та огляд отоларингологом. Після цього призначаються необхідні обстеження:
- Фарингоскопія – огляд глотки для оцінки стану мигдалин: парних глоткових і трубних (за показаннями), непарних язичкової та носоглоткової (піднебінної);
- Передня риноскопія – огляд порожнини носа «через ніздрі» для оцінки стану слизової. Перед оглядом у ніс капають судинозвужувальні засоби, щоб у лікаря з’явилася можливість розглянути аденоїди;
- Задня риноскопія – огляд порожнини носа через ротоглотку;
- Рентгенографія. Знімок носоглотки в бічній проекції дає змогу максимально точно визначити стадію розвитку аденоїдів;
- Ендоскопія. Один із новітніх і найдостовірніших методів діагностики. Маленьким дітям обстеження проводиться під місцевою анестезією.
Результати комплексного обстеження дають змогу лікареві ухвалити рішення про необхідність видалити аденоїди й вибрати відповідний метод проведення процедури.
Підготовка
Важливим етапом підготовки є огляд педіатра. Перед тим, як почнеться операція, пацієнту необхідно пройти лабораторне обстеження:
- загальний аналіз крові для визначення наявності в організмі вогнищ запалення, виключення анемії тощо;
- біохімічний аналіз крові для оцінки функціонального стану внутрішніх органів і виключення порушень метаболізму;
- коагулограму для визначення здатності крові до згортання;
- аналіз крові на наявність інфекцій – ВІЛ, гепатиту С і В, та інших;
- мазок на бактеріальний посів із горла і носа;
- електрокардіограма, для оцінки стану серцево-судинної системи.
Повідомте лікаря, якщо у вашої дитини за тиждень до операції була застуда або боліло горло. Якщо у дитини висока температура і кашель, операцію, можливо, доведеться відкласти аж до повного одужання.
Щонайменше за 12 годин до операції дитині не можна давати жодної їжі, а щонайменше за годину до процедури забороняється пити навіть воду.
Під яким наркозом проходить?
Операція з видалення аденоїдів у дітей проводиться під загальним наркозом. Така анестезія необхідна для того, щоб дитина не відчувала болю і не заважала лікарю проводити операцію.
Перед початком процедури пацієнту обов’язково проводять пробу на препарат для наркозу для виключення алергії. Для профілактики алергічної реакції за схильності дитини до діатезу та інших форм алергії можуть бути введені антигістамінні препарати.
Якщо у вашої дитини в анамнезі відмічені важкі та/або часті напади тонзиліту, лікар може запропонувати видалити мигдалики й аденоїди одномоментно.
Види операцій
Аденоїдектомія у дітей проводиться кількома способами:
- Радіохвилями. Радіохвильовий вплив дає змогу висікти аденоїди без втрати крові швидко і безболісно;
- Лазеротерапія. Найефективніший метод аденоїдектомії, за якого скальпель замінюється лазерним променем;
- Ендоскопія. Ендоскоп дає змогу хірургу повністю контролювати процес операції. Методику можна поєднувати з лазеротерапією і висіченням тканин радіохвилями;
- Холодноплазмовий метод. Аденоїди під час процедури руйнуються і видаляються холодною плазмою, що дає змогу швидко і безболісно ліквідувати їхні розростання.
Обираючи клініку для проведення аденотомії, батьки повинні звертати увагу на технічне оснащення кабінету і проконсультуватися з фахівцем для визначення оптимальної тактики проведення операції.
Які можуть бути ускладнення?
У переважній більшості випадків операція проходить без ускладнень, але повністю виключити їх можливість не можна.
Основні ускладнення після аденотомії:
- алергічна реакція на препарат для наркозу;
- кровотечі;
- потрапляння в рану інфекції та розвиток запальних процесів.
Для профілактики бактеріальних інфекційних ускладнень лікар може призначити курс антибіотиків.
Також серед ускладнень, які не потребують спеціального лікування, можна виокремити біль у вусі, закладеність у носі, обмеження рухів нижньої щелепи, зміну тембру голосу і неприємний запах із рота.
Операція дає результат на все життя, чи можливі рецидиви?
Під впливом негативних факторів у 4-5% дітей після аденоїдектомії глотковий мигдалик знову розростається. Найчастіше це зумовлено слабким імунітетом і неякісно проведеною операцією.
Зважаючи на особливості розвитку дитячого організму, повторного втручання зазвичай не потрібно. Це пояснюється такими чинниками:
- лімфоїдна тканина розростається тільки через рік після видалення;
- за час реабілітаційного періоду нормалізується носове дихання і відновлюється слух;
- дитина росте, відповідно збільшується і просвіт носоглотки, тому зростання глоткового мигдалика не завдає колишнього дискомфорту.
Повторна операція з видалення аденоїдів у дітей потрібна надзвичайно рідко. Важливу роль у запобіганні рецидивів аденоїдів мають профілактичні заходи. Фактори ризику розвитку патології значно знижуються при виконанні простих рекомендацій:
- своєчасне грамотне лікування гострих респіраторних захворювань та інфекційної патології ЛОР-органів;
- дотримання запобіжних заходів у людних місцях, виключення близьких контактів із хворими людьми;
- правильний збалансований раціон, вживання великої кількості овочів і фруктів;
- фізична активність – плавання, біг, спортивні ігри;
- своєчасне вологе прибирання і провітрювання в дитячій кімнаті.
Необхідно повністю виключити самолікування і звертатися до лікаря за перших ознак утруднення дихання. Вчасно надана лікарська допомога дасть змогу вилікувати патологію на ранній стадії, не вдаючись до хірургічного втручання.
