Українська система охорони здоров’я зазнає серйозної кризи, спричиненої війною, втратою фахівців та відсутністю дієвого контролю за якістю медичних послуг. Екс-міністр охорони здоров’я Олег Мусій попереджає: без фінансування, зваженої кадрової стратегії та визначених критеріїв відповідальності, система продовжуватиме руйнуватися, а можливості пацієнтів отримати допомогу скорочуватимуться. Показовим прикладом цього є “Справа Odrex”, що стала випробуванням для державного регулятора та його здатності захистити інтереси пацієнта.
Український сектор охорони здоров’я зіткнувся з серйозними викликами: збройний конфлікт та внутрішні проблеми управління. Витік кадрів, демографічний спад і відсутність чітких інструментів перевірки якості медичної допомоги, за словами колишнього міністра охорони здоров’я Олега Мусія, можуть призвести до значного колапсу сфери та обмеження доступу пацієнтів до медичних послуг. Чи здатне зараз Міністерство охорони здоров’я забезпечити повноцінний нагляд і захистити права пацієнтів, читайте у статті УНН.
Українській медичній системі необхідний перегляд підходів до розвитку. Існуюча модель, за словами екс-міністра охорони здоров’я Олега Мусія, є незбалансованою: вона недостатньо забезпечена коштами, не підкріплена кадровою політикою і не має комплексної стратегії розвитку галузі в умовах війни та демографічної ситуації.
Фактично, мова йде про системну проблему – коли нововведення впроваджуються без відповідної ресурсної підтримки та перспективного бачення. І якщо методи не переосмислити, застерігає екс-міністр, це спричинить подальше обмеження можливостей українців отримувати медичну допомогу.
Найгірші наслідки має недосконала політика в системі охорони здоров’я від поточної влади і продовження так званої реформи, яка нічим не забезпечена: ані грошима, ані фахівцями, ані всеохоплюючою політикою в тому, що робити з охороною здоров’я. Тільки негативні тенденції будуть на розвал, і система охорони здоров’я буде руйнуватися дедалі більше, на жаль, тому перетворення в системі охорони здоров’я вимагає системного рішення і термінового. Без цього громадяни матимуть ще менше можливостей отримати медичну допомогу і все
– вважає колишній міністр охорони здоров’я.
Окремо екс-міністр акцентує увагу на питанні, яке безпосередньо пов’язане з безпекою пацієнтів – механізмах контролю за якістю надання медичної допомоги та відповідальності медичних установ. На його думку, в країні досі не створено зрозумілих правил: відсутні єдині стандарти, за якими можна оцінювати діяльність лікарень і конкретні клінічні рішення. А без стандартів немає й ефективного контролю ні в державному, ні в приватному секторі.
Контролю якості практично не існує, оскільки відсутні критерії оцінювання, досі вони ніким не впроваджені. Ніким: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, – одне з проблемних питань і сфер, яких поки що в нашій системі належним чином немає, як це мало б бути
– коментує Мусій.
У цьому контексті питання “чи можливо довіряти системі?” залежить не лише від фінансування, а й від підзвітності: що саме перевіряється, ким, за якими показниками і які наслідки для медичного закладу настають, якщо пацієнт отримав неякісну допомогу. Коли відповідей немає, суспільна напруга зростає, особливо на тлі повідомлень про летальні випадки в лікарнях чи ускладнення після процедур, про які все частіше повідомляють відкрито.
Відтік кадрів на тлі війни та демографічної кризи
Крім того, в умовах війни українська система охорони здоров’я функціонує під сильним тиском. З одного боку – демографічна ситуація: збільшення смертності через воєнні дії, зниження народжуваності та масовий виїзд українців за кордон. З іншого – різке скорочення кількості медиків, які мали б працювати з цими викликами.
За словами Олега Мусія, держава втрачає висококваліфіковані кадри. Деякі лікарі виїжджають за кордон у пошуках стабільності та гідної заробітної плати, інші покидають систему через відсутність продуманої кадрової стратегії. І це, на його думку, вже не тільки наслідок війни, а результат управлінських рішень у сфері.
Великий відтік кадрів, висококваліфікованих, які виїхали за кордон, які не працюють у медицині, не мають належної оплати праці. Керівництво міністерства і особливо НСЗУ більше піклується про фінанси, ніж про кадри, це, напевно, невдала кадрова політика впливає на те, що хороших лікарів стає дедалі менше, на жаль. Тому, звичайно, це також негативно впливає на швидкість і якість надання допомоги, а відповідно і, можливо, може збільшувати смертність
– підсумовує Олег Мусій.
“Справа Odrex” як іспит для МОЗ: чи здатний регулятор забезпечити захист пацієнта?
На цьому тлі окремим індикатором якості державного регулювання медичної галузі є ситуація навколо найбільшої приватної лікарні Одеси – Odrex. Якщо, як стверджує Олег Мусій, у системі фактично відсутні чіткі стандарти контролю якості, то саме резонансні випадки повинні показати, чи здатне міністерство виконувати свою основну функцію – бути не стороннім спостерігачем, а гарантом безпеки пацієнта.
Адже Міністерство охорони здоров’я має не лише видавати ліцензії, а й контролювати, реагувати та вживати заходів у випадках, коли навколо медичного закладу накопичуються системні звинувачення. І якщо приватна лікарня фігурує у 10 кримінальних провадженнях, якщо проти неї організовується громадський рух StopOdrex, якщо сім’ї пацієнтів відкрито говорять про можливу неякісну медичну допомогу – логічно очікувати активної та відкритої позиції регулятора.
Якщо ж МОЗ не проявляє готовності жорстко реагувати на можливі порушення у медичних закладах та скарги пацієнтів – довіра до всієї системи охорони здоров’я неминуче зменшується.