“`html
Пам’яті полковника Миколи Павлишена (позивний «Дракон») Хвилина мовчання 06.03.2026 09:00 Укрінформ Демобілізувавшись з армії задовго до початку війни, він за велінням серця знову став до лав Збройних Сил, коли вона розпочалася
Полковник, досвідчений офіцер, керівник відділу підготовки 19-го армійського корпусу оперативного командування «Південь» Микола Павлишен народився 6 березня 1967 року в селі Яланець Томашпільського району Вінницької області в родині звичайних працівників колгоспу. Середню освіту здобув у місцевій школі, там само зустрів свою майбутню дружину.
Микола пройшов усі етапи військової служби.
Після строкової служби, де він показав лідерські здібності та фізичну форму, у 1986 році вступив до Рязанського вищого повітряно-десантного училища на факультет десантно-штурмових військ.
Після закінчення навчання лейтенанта Павлишена відправили до міста Хирів, що на Львівщині. Там він пройшов перші ступені офіцерської військової кар’єри – від командира взводу до командира десантного батальйону військової частини.
У червні 2002 року завершив навчання в Національній академії оборони та приступив до служби в одній з найкращих десантних бригад на посаді заступника командира бригади.
Наприкінці 2003 року Микола почав викладати у Військовій академії в Одесі, а пізніше — у Львівській національній академії. Здійснив шлях від викладача до заступника начальника факультету та начальника кафедри аеромобільних військ. Підготував за час перебування у військовому закладі багато майбутніх офіцерів, більшість із яких зараз керують військовими частинами та займають провідні посади командування Сил оборони України.
У 2010 році звільнився з армії, проте з початком російської агресії у 2014 році за покликом серця повернувся до лав Збройних Сил. Створив батальйон спеціального призначення «Шторм» в Одесі та керував ним протягом двох років. Підрозділ успішно здійснював важкі бойові завдання на сході країни та захоплював «трофеї» у вигляді броньованої техніки та зброї.
У 2019-2020 роках продовжив службу вже у прикордонних військах на посаді начальника центру підготовки мобільних сил і резервістів Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України, а потім звільнився в запас.
Але 20 грудня 2021 року, усвідомлюючи подальше загострення на фронті, яке готував ворог, Микола повертається на службу на одну з ключових посад в оперативному командуванні «Південь» Сухопутних військ ЗСУ.
З початком повномасштабної агресії полковник Павлишен очолював оборону одного зі стратегічно важливих об’єктів у місті Южноукраїнськ і запобіг прориву військ супротивника. Згодом завдяки ефективним управлінським діям зміг організувати оборону та забезпечити безпеку в регіоні.
Через декілька місяців полковник Павлишен вчасно почав виконувати бойові завдання заступника командувача угруповання військ, бригадного генерала Михайла Драпатого на південному напрямку з метою звільнення Херсонщини.
Як про сильного лідера та справжнього патріота згадує про полковника Павлишена міський голова Вознесенської міської територіальної громади Євген Величко.
«Мав честь особисто знати полковника Павлишена, позивний «Дракон», як відданого офіцера, сильного керівника та справжнього патріота України. Під час бойових дій на Вознесенщині нам часто доводилося разом приймати важливі рішення, спрямовані на зміцнення обороноздатності та безпеки Вознесенської громади. Його професійні рішення, стратегічне бачення та бойовий досвід мали значний вплив на організацію оборони південного напрямку та захист Вознесенщини», – розповів керівник міста.
За словами Величка, «Дракон» брав безпосередню участь в обороні стратегічно важливих об’єктів, управлінні військами під час контрнаступальних операцій в Херсонській області, а також зробив великий внесок у створення ефективної системи підготовки підрозділів ЗСУ. Микола постійно перебував у зоні бойових дій або на полігонах, готуючи бійців. Він завжди щиро вірив у наших людей, в українську ідентичність та наш дух.
«Микола Миколайович завжди ставив солдата на перше місце. Він ставився до підлеглих так, що всі його вважали наставником, брали приклад справжнього офіцера. Мав величезний досвід, яким ділився постійно. Коли «оркостан» почав тероризувати цивільну інфраструктуру дронами, він швидко зібрав групу інструкторів, навчив та підготував з метою поширення досвіду. Організував підготовку груп протидії. На той час не було ні програм підготовки, ні якихось посібників, цивілізований світ вперше зіткнувся з такою загрозою. Завдяки великому військовому досвіду Миколайович навчив, підготував та організував протидію БПЛА на південному напрямку», – говорить інструктор одного з навчальних центрів Сухопутних військ на позивний «Гора».
Під час служби Миколи родина змінювала багато місць проживання, але завжди була разом. Із дружиною Ларисою вони виростили двох дочок.
«Коля для мене і наших дітей завжди був надійною підтримкою, порадником, взірцем честі та мужності. Він був надзвичайно турботливим батьком і чоловіком. Про нього можна говорити безкінечно, це була людина з добрим щирим серцем, жартівливий, розумний. Ми жили чудове життя, при можливості багато подорожували, проводили разом багато часу, поки не почалася війна у 2014 році», – говорить пані Лариса.
Микола був найкращим прикладом офіцера, людиною честі, вірності, сили та витривалості. На нього орієнтувалися всі, хто його добре знав. Був вірним присязі українському народові до кінця.
Полковник Павлишен загинув під час виконання службових обов’язків 20 листопада 2025 року. Похований офіцер на західному кладовищі в Одесі.
На сайті Президента України створена петиція про надання полковнику Миколі Павлишену почесного звання Героя України (посмертно), яку можна підтримати за цим посиланням.
«До останнього дня Микола Миколайович залишався у строю, вірним військовій присязі та українському народові. Вважаю справедливим і необхідним належним чином вшанувати його подвиг. Підтримую збір підписів щодо надання йому звання Героя України (посмертно)», – говорить керівник міста Вознесенська Євген Величко.
«Він перебував на службі до останнього дня. Вірний присязі. Вірний Україні. Його життя — це приклад честі, професіоналізму та відданості. Ми просимо жителів Південноукраїнська підтримати цю петицію та поширити її. Підпис — це наш спосіб сказати: ми пам’ятаємо, ми вдячні, ми не забудемо», – закликають у КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня».
Вічна пам’ять і шана Герою!
Павло Бальковський
Фото: Фейсбук-сторінка Валерій Курко, з відкритих джерел
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання “`