Пам’яті Захисника України, капітана Віктора Оцерклевича (позивний «Крєпиш») Мить мовчання 10.05.2026 09:00 Укрінформ Був чесним командиром і бився за майбутнє своїх дочок
Віктор з’явився на світ 10 травня 1986 року у Болграді, що на Одещині. Його тато був військовим, учасником війни в Афганістані та ліквідатором наслідків Чорнобильської аварії. Брат Віктора Олексій – також професійний воїн.
Тому після школи юнак теж марив про військову кар’єру, і у 2004 році вступив на строкову службу, де із звичайного солдата отримав звання старшини, що було нечастим явищем серед строковиків.
Після служби Віктор працював інспектором-кінологом у лавах Держприкордонслужби. Про цей період він не любив згадувати, крім своєї вівчарки Сандри, яку обожнював усім серцем.
У 22 роки хлопець зустрів Ольгу, котра через пів року стала його дружиною. Контракт із ДПСУ закінчився і пара переїхала до Кривого Рогу. Тут чоловік пішов на роботу на шахту «Батьківщина» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Спочатку був учнем прохідника ділянки, згодом сам став прохідником. Одночасно з працею на шахті навчався у Криворізькому національному університеті.
У 2015-2016 роках Віктор служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» на Донеччині. Був учасником боїв за Піски. З того часу в нього залишилися шрами на плечах від фосфорних снарядів.
«Воно так гарно було. Бачу – опускається красиве, ніби тихий феєрверк. А коли влучило в мене, то пропалило форму і обпекло шкіру. Мене врятував бронежилет, інакше були б сильніші опіки», – говорив згодом Віктор.
Після демобілізації у 2016 році він закінчив навчання в університеті та вирішив повернутися на військову службу, підписавши контракт з 54-ю окремою механізованою бригадою, з якою воював на Світлодарській дузі.
Якийсь час служив під командуванням брата – Олексія «Купола» Оцерклевича, тому Віктора називали «Купол-молодший». Згодом брат перейшов служити в інше місце, а Віктор став командиром роти. Підлеглі говорять з повагою про «Крєпиша», як про чуйного командира. Якось він відпустив у відпустку бійця, в якого незабаром мала народити дружина, прямо посеред навчань. «Це ж дитина з’являється на світ. То священне. Як можна не відпустити? Нічого, потім надолужить», – пояснював чоловік.
Щоб бути поряд з родиною, Віктор перевівся до 17-ї окремої танкової бригади імені Костя Пестушка. Найважливішим для нього були доньки Віка та Іра і дружина Ольга.
«Вітя – найкращий чоловік і батько. Найбільшим бажанням у нього було відвести Ірочку до першого класу. Він дуже сумував, що у нього не виходило приїхати та відвести Віку 1 вересня, тому він завжди казав, що де б не був, але Ірочку з бантиками заведе до школи», – розповідає Ольга.
Повномасштабне вторгнення РФ Віктор зустрів на посаді заступника командира батальйону. Підрозділ відбивав атаки супротивника в районі Новотошківки на Луганщині. Декілька разів росіяни брали їх у напівкільце, однак, незважаючи на втрати, українські танкісти давали відсіч.
«Ситуація була критичною: ворог обстрілював позиції важкою артилерією, неодноразово заходив у напівкільце. Підрозділ капітана Оцерклевича тримався до останнього. Через інтенсивність вогню вивезення поранених і загиблих було неможливим, а незабаром територія опинилася під окупацією», – розповів побратим Богдан Крупський.
На початку квітня 2022 року Віктор вивів підлеглих із ворожого оточення в Луганській області. Він сів за кермо БМП і виїхав на захоплений ворогом спостережний пункт, де ціною власного життя знищив російських окупантів. Завдяки цьому весь особовий склад вийшов із кільця. Віктор поліг 6 квітня внаслідок артилерійського обстрілу. Тривалий час його тіло знаходилося на окупованій території. Поховати героїчного капітана змогли лише 22 травня 2025 року в Києві.
28 червня 2023 року капітан Віктор Оцерклевич удостоєний звання Героя України посмертно.
Вічна пам’ять Герою!
За матеріалами: Новинарня, Суспільне Одеса
Фото: Новинарня
Підготовано Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Російсько-українська війна Хвилина мовчання