Пам'яті актора, атлета, оборонця Івана Кононенка (позивний «Конон») Хвилина мовчання 25.01.2026 09:00 Укрінформ Загинув у ході боїв у Курській області, майже рік лічився зниклим безвісти
Постійно йшов попереду. Постійно боронив своїх. Постійно надихав – все це говорять про Івана Кононенка ті, хто його знав особисто або в інтернет-мережах.
Іван з’явився на світ 26 липня 1983 року в Києві. Середню освіту отримав у школі №179 з поглибленим вивченням фізичної культури, де на заняттях він не просто робив нормативи, а перевищував їх. У 2000 році вступив відразу до двох університетів, але вибрав факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України (колишній Національний аграрний університет- ред.). Під час навчання брав активну участь у наукових конференціях, завершив декілька наукових робіт з ветеринарної хірургії.
Одночасно Іван закінчив військову кафедру й отримав звання молодшого лейтенанта запасу (зв'язок), бездоганно опанував англійську мову. З 2004 року працював лікарем стаціонарного відділення у приватній ветеринарній лікарні «Еквус», де рятував життя найбільш незахищених – звірів.
У 2008 році Іван захистив магістерську працю.
Проте разом з тим життя Івана було з’єднане з творчістю та спортом. Він входив до команди легендарного Василя Вірастюка (важка атлетика та стронґмен), займався загартовуванням, був призером і переможцем десятків змагань: Ukraine Open 2006 Olimp Strongman (Київ, 2006), 2 місце «МоржФест» (2018), «Спорт для всіх» Голосіївського району (2019, 2020, 2021, 2022, численні 2-і та 3-і місця та медалі). Головним досягненням як атлета стала звитяга на Ukraine Open 2006 Olimp Strongman у Києві. Ця подія стала переломною, після неї Івана запрошували до професійних турнірів по всій державі.
А ще як фітнес-інструктор чоловік проводив тренування в київських спортзалах, де навчав початківців основним засадам. У соцмережах вів популярні сторінки, де ділився легкими й ефективними вправами «з тим, що є поруч» – гантелями з пляшок, поперечинами з гілок, саморобними штангами.
Крім цього, Іван закінчив курси акторської майстерності й багато років знімався в кіно, серіалах і рекламі (здебільшого ролі охоронців, інструкторів, силовиків). Одна з перших важливих робіт – участь у серіалі «Київ вдень та вночі», де він зіграв персонажа, що втілює динаміку міського життя. Далі була комедія «Скажене весілля», в якій зіграв товариша нареченого, чий гумор і сила знімають напругу, роль, яка віддзеркалила його власну вдачу.
У фільмі «Кріпосна» він виступив як суворий поміщик. Стрічка «Перші ластівки» принесла роль наставника молоді, де Іван передавав досвід, ніби в реальному житті на тренуваннях. А в «Слузі народу» він грав охоронця та фітнес-інструктора президента, і цей персонаж додав комедійного забарвлення, наголошуючи на абсурдності бюрократії.
В історичній драмі «Пекельна Хоругва, або Козацьке Різдво» Іван грав козака, чия відвага нагадувала про коріння нації. У детективі «Реальна містика» він розкрився як загадковий слідчий. «Дозор», «Жовта Зірка», «Вересень», «Слідчі», «Карась» – кожна стрічка розширювала спектр його талантів, від комедії до трилера.
Але найбільшою втіхою для Івана було проводити час із сім’єю, виховувати двох синів.
…24 лютого 2022 року, дізнавшись про початок повномасштабного вторгнення, чоловік добровільно вступив до тероборони Голосіївського району Києва. Побратими згадують, що «Ваня був з нами з першого дня. Був абсолютно безстрашною людиною. З перших днів – Чернігівщина, потім Донбас: Бахмут».
У листопаді 2022 року «Конон» отримав важке поранення в бою й майже рік був на реабілітації. Лікарі говорили, що він не зможе повністю відновитися. Проте Іван створив свою програму реабілітації, записував відео, щоб його досвід змогли використати інші.
Попри те, що міг залишитися вдома через стан здоров’я, чоловік повернувся на службу. «Для мене війна ще не завершена», – говорив він. Після реабілітації Іван Кононенко певний час працював у територіальному центрі комплектування, але щойно стан здоров’я дозволив, відразу повернувся на передову, підписав контракт із ЗСУ, отримав звання старшого лейтенанта й очолив стрілецький взвод військової частини А1815. Офіцера нагороджено відзнаками за стійкість, рішучість і відповідальність командира.
У листопаді 2024 року Іван писав на своїй сторінці у соцмережах, що їде за кордон у відрядження та повідомляв, що тривалий час буде не на зв’язку. Його останній допис був обнадійливим, але сповненим тривоги: «Все, поїхав знову за кордон (термінове відрядження), повернусь хз коли, буду без зв’язку». За інформацією сестри Івана, зв'язок із братом вона втратила 16 листопада 2024 року, а сповіщення про те, що він вважається безвісти зниклим отримала 25 листопада 2024 року. Як з'ясувалося, військовий загинув на території Курської області РФ – біля населеного пункту Нижній Клин. Чоловікові був 41 рік.
Родина не мала жодної інформації, окрім офіційного повідомлення, що він пропав безвісти під час бойових дій на ворожій території. Минув більше року, пошуки тривали, але дива не сталося – Герой повернувся додому на щиті.
Прощання з Іваном Кононенком відбулося 9 грудня 2025 року в Михайлівському Золотоверхому соборі у Києві. Поховали оборонця на Алеї Слави Лісового кладовища. У нього залишилися двоє синів, дружина, батьки та сестра.
Вічна повага Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Іван Кононенко
За матеріалами Пам'ять, NV, Янголи спорту
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання