Пам’яті штурмовика з Австралії Брока Тенанта Грінвуда Хвилина мовчання 06.08.2026 09:00 Укрінформ
Він приїхав боронити Україну, хоча не має тут жодного коріння
Брок Грінвуд народився у містечку Харві-Бей, штат Квінсленд, Австралія. Від ранніх років захоплювався історією, вивченням іноземних мов та літературою.
«Брок був найменшим із чотирьох дітей у родині, надзвичайно добрим та щирим хлопцем», – згадує про сина його мати Кассандра Паркер.
Жінка зізнається, що в рідній Австралії вона не хотіла, аби син вирушив на війну в Україну. Намагалася його відмовити, але зусилля були марними.
«Першого разу він не встиг на літак, але це його не зупинило. Через пів року він вилетів в Україну», – переповідає Кассандра для ТРК Надвірна.
У березні 2023 року Брок приєднався до лав ЗСУ. Служив у Другому Інтернаціональному Легіоні оборони України. Згодом очолив штурмову розвідувальну групу Міжнародного легіону ГУР МО «Thorne Group». Обрав собі псевдонім Chippy, що є скороченням від Fish and Chips – улюбленої страви, яку він часто купував на узбережжі океану в рідному Харві-Бей.
«Чіппі був одним із перших членів команди Thorne Group. Понад рік він служив по всій Україні, виконуючи диверсійно-розвідувальні операції на півночі та беручи участь у позиційних боях на Донбасі. Без нього команда не була б такою, якою є зараз», – підкреслив його командир Джейк Ваддінгтон з Великої Британії.
Під час війни Брок розпочав писати книгу. Маючи хист до графічного дизайну, він самостійно створював шеврони, емблеми та елементи мерчу для «Thorne Group».
«Ми познайомилися з Броком взимку 2023 року у Львові, де я тоді навчалася. Він приїхав захищати Україну, хоча не мав тут жодного зв’язку з корінням… Брок був неймовірно відважним, гарним і прагнув допомогти всім, навіть тим, кого особисто не знав. Про Україну він дізнався з підручників», – розповідає Софія.
Вона зазначає, щойно Брок дізнався про російську агресію, одразу вирушив боронити Україну зі своєї батьківщини, Австралії. Його участь у війні тривала понад 15 місяців.
«Коли Брок вирушав на позиції, він записував для мене короткі відео. Казав, що надто великий, аби його вбили. Просив не турбуватися… Ми планували з ним багато подорожувати», – згадує Софія.
Свою останню відпустку Брок провів разом із Софією у місті Надвірна, що на Івано-Франківщині.
«Я була дуже горда ним і рада, що він прийняв моє запрошення відсвяткувати Великдень разом із моєю родиною. Йому сподобалося наше місто, і він зазначив, що хотів би жити в такому охайному, невеличкому містечку біля гір. Броку дуже подобалися наші Карпати», – додає Софія.
Брок загинув під час артилерійського обстрілу 5 липня 2024 року у Серебрянських лісах, поблизу міста Кремінна на Луганщині. Він останнім залишав позиції, аби забезпечити безпеку особового складу. Його побратими доклали максимум зусиль, аби вивезти тіло Брока з поля бою. У Києві з ним попрощалися на Байковому кладовищі 17 липня 2024 року. Після цього відбулася кремація. Прах було відправлено до Австралії, де Брока поховали 23 серпня 2024 року.
«Тепер я намагаюся якомога більше розповідати про Україну, аби більше людей знали про цю війну та докладали більше зусиль для її завершення. Для мене Україна — це частина мене, і частина моєї родини тепер також живе в Україні», – поділилася Кассандра Паркер, коли вперше приїхала в Україну, аби взяти участь у заходах до другої річниці загибелі сина.
Ці заходи проходили на Алеї Слави у Надвірній, де встановили банер на вшанування пам’яті 24-річного Брока.
«Прийшло багато людей. Було дуже емоційно…», – розповідає Кассандра.
В Івано-Франківську Кассандрі Паркер вручили медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», якою її сина посмертно відзначили за мужність, самопожертву та значний внесок у боротьбу за свободу й незалежність України.
«Твоя мама подолала тисячі кілометрів, щоб дістатися міста, де знаходиться твій прапор пам’яті, і зустрітися зі мною, бо ти хотів, аби ми завжди були разом… Люди, які ніколи не бачили тебе і яких ти ніколи не мав шансу зустріти, прийшли вшанувати Твоє життя і Твою жертву. До Твого портрету люди принесли стільки квітів, мій Брок… Але жодна церемонія і жодна нагорода ніколи не зменшать мого болю від втрати Тебе», – написала згодом дівчина Брока, Софія.
Брок Тенант Грінвуд нагороджений Хрестом Добровольця «Честь і слава».
У Брока залишилися батько Стівен, брати Шейн і Вілсон, сестра Коуді, кохана Софія та мама Кассандра. Попри біль від втрати, вона тепер продовжує справу свого сина — підтримує українських дітей та родини, які постраждали від війни.
Слава Герою!
Ірина Дружук
Фото зі сторінки Софії Николайчук та голови Івано-Франківської ОДА Світлани Онищук
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Австралія Пам’ять Загибель Хвилина мовчання