Пам’яті танкіста Леоніда Сухацького (позивний «Бак») Хвилина мовчання 25.07.2026 09:00 Укрінформ
Вороги іменували його танк «чорною смертю», а він – «наш дружочок»
Леонід народився 10 липня 1969 року в місті Тетіїв Київської області. Після школи здобував освіту в профтехучилищі №34 у Радомишлі на Житомирщині. Відбув строкову службу в радянській армії. Служив старшим сержантом, керував танком у польському місті Катовіце.
У період з 1993 по 2000 роки ніс службу в органах внутрішніх справ, а згодом ще вісім років працював у пожежній службі Тетієва, де обіймав посаду командира відділення. У 2008 році зайнявся діяльністю газозаправника.
З початком збройного конфлікту з Росією у 2014 році добровільно приєднався до Збройних Сил України. Як особа з досвідом військової служби та відповідною спеціалізацією, Леонід був направлений до 17-ї окремої танкової бригади. Він керував танком Т-80, а вдруге йому довірили командувати машиною Т-64М. Леоніду довелося пройти додаткове навчання на полігоні у Львові.
"Прямою наводкою б’ю на 4 кілометри, але вчусь бити навісом на 10 кілометрів. Нехай їм буде сюрпризом", – згадував чоловік.
Вів бойові дії на Маріупольському напрямку. Брав участь в обороні міста. За два місяці йому вдалося знищити три ворожі бойові машини. Екіпаж Леоніда двічі вступав у танкові протистояння та виходив із них переможцем. Вороги іменували його танк "чорною смертю", а він ласкаво називав його "наш дружочок".
"Коли тут вели вогонь перші місяці – люди з окопів не могли підняти голови. В них єдиний порятунок був – це цей танк. Вони нас (екіпаж танку – ред.) тоді називали "ангелами-охоронцями". Він нас виручає, ще й дуже виручає – що не вистріл, то попадання в ціль", – згадував про початок служби Леонід.
Згідно зі спогадами свідків, іноді екіпажу Сухацького було достатньо з’явитися на позиції, щоб бойовики припинили обстріли.
У передачі "Хоробрі серця" на каналі 1+1 на запитання, чому вороги дали таке прізвисько його танку, відповів, що "не було можливості у них запитати. Думаю, що бояться". На запитання, чому він називає танк "наш дружочок", говорив, що "друг – це той, хто завжди допомагає та виручає".
22 лютого 2015 року Леонід разом із бійцями батальйону "Свята Марія" здійснював розвідку позицій під Маріуполем. Загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання бойового завдання.
Похований у місті Тетіїв. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. У Тетіївській загальноосвітній школі №1, де навчався Леонід Сухацький, було відкрито меморіальну дошку на його честь. Це стало першим об’єктом пам’яті російсько-української війни у місті.
Слава Захисникові!
Фото: Книга пам’яті полеглих
За матеріалами: "Хоробрі серця" на 1+1, ТетіївInfo та Книга пам’яті полеглих
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання