“`html
Евакуація: найцінніший скарб у броньовику для алмазів Звіт 28.01.2026 13:57 Укрінформ У Запорізькій області жителів населених пунктів, до яких наближається лінія фронту, евакуюють на спеціалізованому транспорті, наданому міжнародними волонтерами.
Російські війська методично знищують чергове село в Запорізькому регіоні. З кожним днем зі «схеми» області стираються будівлі, а часом – і цілі вулиці поселення Юрківка Таврійської громади.
Раніше тут проживало понад 1700 осіб, а зараз залишились поодинокі мешканці. Від початку року ворожа армія атакує його дронами з оптоволокном і обстрілює керованими авіабомбами. Місцеві жителі, які до кінця сподівались, що «ось-ось все владнається», покидають свої оселі та виїжджають…
Працівники Укрінформу разом із запорізькими правоохоронцями та головним капеланом по Запорізькій області вирушили до Юрківки, щоб евакуювати 11 літніх громадян, серед яких двоє – з обмеженою мобільністю.
ПЕРЕЧЕКАТИ БОМБАРДУВАННЯ
Ми виїхали із Запоріжжя близько 9 ранку. На півдорозі отримали повідомлення про повітряну тривогу. Повітряні Сили інформували про загрозу повітряного нападу. Слава Богу, чи то операторам зв’язку, інтернет на дорозі «працював» добре. Побачили, що авіація росіян прямує на позиції запуску, звідки здійснюють пуски КАБів саме по Юрківці, Комишувасі та інших селах, через які ми мали проїжджати. Вирішили почекати, зупинились на автошляху. Ми були не одні. Безліч автомобілів, що рухались у тому ж напрямку, також очікували завершення повітряної тривоги вздовж дороги. Вдалині було видно темний дим, лунали окремі вибухи – кудись «прилітали» КАБи.
Ми намагались відстежувати інформацію моніторингових каналів, прислухались до неба, визначаючи характерні «гуп», але замість «відбій», там писали: «Ще на старті», «Напрямок той же», «наближаються до Юрківки». Обстріл тривав півгодини. Коли обстановка стала безпечнішою, ми поїхали далі. Зустрівшись із капеланом, дільничним офіцером, евакуаційним загоном поліції, нарешті вирушили до Юрківки, де на нас чекали шість сімей – 11 осіб.
ДВІЧІ ТІКАТИ ВІД ВІЙНИ
По дорозі спостерігаємо згарища – сліди «прильотів», на місці одного з них ще навіть була пожежа, вогонь «доїдав» рештки чийогось будинку.
Зруйновані будинки, пошкоджені автомобілі на дорогах, обірвані лінії електропередач і… бригада енергетиків, яка, щойно закінчилася тривога, відновлювала електропостачання тим, хто ще перебуває у прифронтових населених пунктах.
Перша зупинка – майже крайня вулиця села. Вона знаходиться найближче до лінії бойових дій. Від неї до передової близько 12 км.
«Сюди все досягає. Дуже багато оптоволокна, ви ж бачили, як на сонці відбиває. Переміщатися селом потрібно швидко і кожна поїздка сюди – це ризик. Ось ми заїхали вперше, а вдруге може не вийти, тому що нас можуть виявити ворожі розвідники і тоді почнуть атакувати FPV-дрони. А нам треба повертатися до Юрківки, плануємо декілька поїздок, тому що сім’ї чекають. Потрібно дуже оперативно діяти», – каже капітан поліції, очільник відділу ювенальної превенції Запорізького районного управління поліції Євгеній Токарєв.
Євгеній Токарєв
Він пояснює, що він із колегами вже декілька місяців попереджали людей, що становище ускладнюється і їм варто евакуюватися. Після того, як розпочалися масовані «прильоти» по селу, люди самостійно звертаються і просять їх вивезти.
Першими забираємо літню пару – Параску Олексіївну та її чоловіка Володимира. Обом більше 70 років. Це вже їхня друга евакуація за час повномасштабної війни.
Параска Олексіївна та її чоловік Володимир
«Ми жили в Оріхові. У нас була квартира. В Юрківку їздили як на дачу, тут жили мої батьки і це колись їхній дім був. У 2023 році під час обстрілу нашу квартиру зруйнувало – завалило девʼятий поверх і нашу квартиру разом з ним. КАБ влучив, будинок горів. У нас в телефоні є фотографії цього жахіття. Приїхали сюди. Обробляли город і з нього жили та допомагали дітям. У нас троє дітей, четверо онуків і двоє правнуків. На городі вирощували картоплю, помідори, огірки, малину, полуницю, кавун… поки здоров’я дозволяло. Тепер ми залишилися ні з чим. Вже три доби не спимо зовсім. Боїмось. Постійно «геп, геп, геп», – розповідає жінка.
Ми не встигаємо закінчити розмову з пані Параскою, правоохоронці говорять, що треба терміново їхати на іншу адресу. В повітрі небезпечно. Постійно кудись прилітає.
АВТО ДЛЯ АЛМАЗІВ
На сторожі з антидроновою рушницею постійно стоїть дільничний офіцер Дмитро Бєсєдін. Він і водій, і захищає групу від дронів.
«Захист важливий. Ми вже неодноразово працювали по дронах під час евакуації. Допомагає», – пояснює Дмитро.
Дмитро Бєсєдін
Він родом з тимчасово окупованого Мелітополя. Але не встиг там попрацювати дільничним, був змушений евакуюватися до Запоріжжя. Говорить, що спочатку працював у Біленьківській громаді, а з 2024 року перейшов у Таврійську і працює тут до цього часу.
«До початку 2026 року було відносно тихо. З нового року обстріл громади відбувається щоденно. Обстрілюють саме житлові будинки. Це комбіновані атаки. Не буває такого, що лише дрони або КАБи. В цілому тут постійна загроза дронів з оптоволокном. Сьогодні нам пощастило, тому що несприятливі погодні умови. Ми завжди дуже швидко працюємо. Люди по селу не ходять. Магазини закриті, найближча аптека – в Комишувасі», – розповідає дільничний.
Він закликає мешканців виїжджати, поки є змога, коли пропонують, щоб потім не було запізно.
«Зараз настав критичний момент і слід думати про життя, здоровʼя, а не матеріальні цінності», – заявляє він.
Одну з останніх забирали з дому 71-річну Діну Василівну. Її син військовий, невістка доглядає свого батька в Харкові. В будинку, де мешкає літня жінка, нещодавно внаслідок ворожого удару пошкодило вікна та двері. Пані Діна закрила їх чим змогла… старою ковдрою.
«Тут за два дні у половини села немає дахів. Люди виїжджають. Постійно дрони, «шахеди» літають. У підвал бігала. Хоча знаю, що є випадки, коли люди біжать у підвал і там гинуть. У нас в селі мало постраждалих, дякувати Богу», – каже жінка.
Вона зважилася на евакуацію, тому що запросила сусідка. Поки що їде до Запоріжжя, квартиру будуть винаймати, а далі – видно буде.
Правоохоронці передали всіх громадян капелану Ігорю Корнієнку, який вивозив їх до Запоріжжя на спеціальному захищеному автомобілі.
«Це броньований мікроавтобус, один із тих, що у нас є. Ми на ньому евакуюємо людей. Тут багато місць. Бувало, що і 20, і 30 людей вивозили. Колись він перевозив діаманти десь в Італії, а сьогодні вивозить населення», – розповідає священник.
Він також підкреслює, що ситуація в громаді складна і вивезти таку кількість людей з різних місць в один день дуже важко. Проте, коли цивільні громадяни просять про допомогу, просять врятувати, то вони повинні бути поруч.
Фото Військові Запоріжжя Війна з Росією
“`