“`html
Балістика проти Patriot: чи справді Росія знайшла “ключ” до американських ЗРК 10.10.2025 19:00 Укрінформ РФ не оновила ракети “Іскандер” та “Кинджал”, а скоригувала їхні програми. Роз’яснюємо, як діє тактика противника і якою має бути наша реакція
Нещодавно впливове видання Financial Times надрукувало матеріал, який викликав резонанс в інформаційному просторі: американські комплекси ППО Patriot, нібито, втрачають ефективність у боротьбі з російськими балістичними ракетами. Згідно з інформацією видання, Росія начебто удосконалила свої "Іскандери" та "Кинджали", навчивши їх уникати перехоплювачів. Стверджується, що відсоток збитих балістичних цілей відчутно зменшився, що породило сумніви у дієвості західних технологій. Але чи дійсно ситуація настільки критична? Наскільки здійсненна така «модернізація» в умовах суворих обмежень, і чи не є сенсаційні публікації частиною інформаційної боротьби Кремля? Спробуємо розібратися за допомогою авторитетних українських військових аналітиків.
Міфи та дійсність “покращення” балістики ворога
Перше питання, яке виникає після ознайомлення зі статтею FT: чи могла Росія, перебуваючи під санкційним тиском, здійснити глибоку технологічну модернізацію своїх ракетних комплексів? Більшість фахівців схиляються до думки, що радикальні зміни у конструкції ракет є вкрай сумнівними.
Авіаційний експерт Костянтин Криволап, колишній інженер-випробувач ДП «Антонов», підкреслює, що “будь-які спроби вплинути на будову ракети – це надзвичайно складний процес”. “Я не розумію, як можна легко, швидко та без проблем змінити балістичну ракету без проведення додаткових випробувань – це майже нереально”, – зауважив експерт.
На його думку, єдиною можливою сферою для втручання є програмне забезпечення ракети, її "софт”, тому що основні функції були закладені в неї ще на етапі створення.
Цю точку зору підтверджує і авіаційний експерт Валерій Романенко. Він зауважує, що росіяни не створили нічого кардинально нового. "Ще під час розробки цих ракет були передбачені варіанти зміни курсу польотів, тобто маневрів, як на початковій ділянці балістичної траєкторії, так і на фінальному відрізку, коли ракета стрімко летить вниз", — пояснює експерт. Раніше, за його словами, РФ не використовувала ці можливості в повній мірі, оскільки Україна не мала засобів для збиття балістики. Тепер же, зіткнувшись із Patriot, росіяни почали "ускладнювати програми, максимально використовувати маневрені характеристики ракети, і це ускладнює нам їх збиття".
Аналітики військового видання Defense Express також відзначають, що інформація про застосування ворогом маневрів і радіолокаційних перешкод не є новою. Про це Повітряні сили повідомляли ще у травні. "Можливість балістичної ракети "Іскандер" маневрувати на кінцевій ділянці декларувалася ще з моменту її розробки. А радіолокаційні пастки також є стандартними її засобами, і вони помічались ще у 2022 році", — йдеться у їхньому дослідженні.
Вони пропонують ще одне логічне пояснення, яке не передбачає фізичного оновлення ракети, а лише зміну її польотного завдання. "Досить ймовірним можливим поясненням є нова крута траєкторія польоту балістичної ракети "Іскандер" на термінальному етапі, тобто перед атакою цілі. Таку зміну траєкторій можливо здійснити без оновлення самих ракет, а лише шляхом перепрограмування, що набагато простіше та швидше. Більш крута траєкторія атаки зменшує час на перехоплення. І тактика полягає у тому, щоб проскочити зону дії ЗРК Patriot якомога швидше".
Окрім маневрів, Росія використовує й інші хитрощі. Валерій Романенко нагадує про використання засобів радіоелектронної боротьби: "Була інформація, що вони ставлять генератори радіоперешкод на свої ракети. І ці генератори також створюють проблеми, ставлять імітаційні або прямошумові перешкоди. Це також заважає ефективно працювати протиракетній обороні". Раніше, за його словами, росіяни використовували помилкові цілі, але їх було легко розпізнати, оскільки вони швидко втрачали швидкість.
Отже, "модернізація", про яку пише FT, скоріше за все, полягає не у створенні нової "суперракети", а в активації та поліпшенні на програмному рівні тих можливостей, що були закладені в конструкцію "Іскандерів" та "Кинджалів" ще багато років тому. Це постійний процес конкуренції "меча та щита", як відзначає Костянтин Криволап: "Конкуренція розробників під час війни – звичайне явище. Алгоритми змінюються постійно – це ітераційний процес. Щось оновили росіяни – відреагували американці. Додали одні – змінили інші. І так безперервно".
Проте основною причиною зниження відсотка збитих цілей експерти одноголосно називають зовсім інший фактор, який не має нічого спільного з технологічним проривом Росії.
Проблема не в Patriot, а в їхній кількості: математика проти маніпуляцій
Головний недолік аналізу Financial Times, на думку українських спеціалістів, – це спрощений підхід до статистики. Журналісти взяли загальну кількість запущених балістичних ракет і загальну кількість збитих, отримавши середній відсоток ефективності. Однак такий метод зовсім не враховує найважливіший фактор – географію ударів та обмежену кількість систем ППО в Україні.
Директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь розкладає цю маніпуляцію на складові: "На підставі чого, яких даних іноземні журналісти зробили свій висновок? А просто взяли загальну кількість пусків, поділили на кількість збиттів і отримали середній показник. Але вони не врахували одну важливу річ: у нас немає повного покриття системами Patriot по всій території України". Він наводить простий і зрозумілий приклад: "Якщо, наприклад, п’ять ракет “Іскандер” летять по місту “К”, яке захищає ЗРК Patriot, то відсоток їхнього збиття може становити 80–100%. А якщо росіяни того ж дня б’ють по іншому місту — “Ч”, де немає Patriot чи інших протибалістичних систем, і запускають ті самі п’ять “Іскандерів”, то результат може бути зовсім інший — аж до нуля збитих ракет. От і маємо ситуацію: за один день по двох українських містах ворог запускає десять балістичних ракет, а збито — лише половину. Формально це дає середній показник у 40–50%. І тут починаються “аналітичні” висновки: мовляв, “Україна стала гірше збивати балістику”… Вибачте, але такі твердження — це, як то кажуть, “притягування за вуха”".
Самусь категорично відкидає версію про те, що ракети навчилися "обходити" Patriot. "Балістична ракета фізично не може “обійти” Patriot, якщо ця система там є. А от якщо її в конкретному районі немає — тоді, звичайно, може бути результат у вигляді влучання".
Логіку росіян експерт пояснює ретельною розвідкою. Перед кожним ударом вони збирають максимум інформації про розташування українських систем ППО і свідомо вибирають цілі там, де захист найслабший. "Коли планують черговий удар і вибирають ціль, вони аналізують розвіддані. Якщо бачать, що в певному районі не зафіксовано Patriot, але там є важливий об’єкт — наприклад, енергетичний, — туди й спрямовують удар. Запустили два “Кинджали” — жоден не збито, бо не було чим. Це елементарно", – констатує Самусь.
З цією оцінкою повністю згодні інші експерти.
Аналітики Defense Express: "РФ не б'є балістичними ракетами там, де знаходяться ЗРК Patriot. Тобто якщо ворог запустив 10 ракет по цілі, яка не прикрита Patriot, то очевидно, що всі 10 не будуть перехоплені, але це зовсім не говорить про ефективність".
Костянтин Криволап: "Якби була саме статистика по ударах у зону досяжності Patriot, і якби система їх не перехоплювала, тоді можна було б говорити про зниження ефективності".
Територія України велика, а кількість систем, здатних збивати балістику, критично мала. На сьогодні, за різними оцінками, Україна має від трьох до восьми систем Patriot та одну систему SAMP/T. "На 24 області у нас всього менше десятка комплексів Patriot і один комплекс SAMP-T, який не підтвердив свою ефективність по балістиці", – уточнює Валерій Романенко.
Михайло Самусь додає: "Один Patriot створює умовно “захисну бульбашку” радіусом лише 30–50 кілометрів. Самі розумієте, щоб повністю захистити всю країну та убезпечити всі великі міста, потрібно декілька десятків таких систем".
Друга, не менш серйозна проблема – це нестача самих ракет-перехоплювачів. Це дорогий і складний у виробництві боєприпас, запаси якого обмежені. У Defense Express зазначають: "Зазвичай цей ЗРК для збиття однієї балістичної цілі має використовувати дві, а іноді й до чотирьох протиракет. Але якщо існує дефіцит боєприпасів, то запускати не те що по чотири, навіть по дві ракети буде неможливо".
Валерій Романенко підтверджує цю проблему: "Ми в середньому по одному "Кинджалу", що наближався, запускали чотири антиракети. Зараз ми не можемо собі такого дозволити, тому що потрібні запаси ракет. Їх нам дають в невеликих обсягах… Ми змушені зараз намагатися збивати однією-двома ракетами. Вірогідність збиття значно знижується, тому в нас з цим проблеми. Математика цих процесів не залежить від героїзму та майстерності".
Крім того, важливо розуміти, що не всі ракети до Patriot однаково ефективні проти балістики. "Ми отримали від Ізраїлю і від, здається, Румунії, і від Німеччини ракетні комплекси ПАК-2. По ракетах він працює, а от по балістиці ефективно працює лише комплекс ПАК-3. ПАК-2 може просто збити ракету, нанести ушкодження, але бойова частина все одно впаде на землю. А ПАК-3 працює методом прямого влучання антиракети в ракету. І він, як правило, ініціює підрив бойової частини в повітрі", – пояснює Романенко.
Отже, уявне "зниження ефективності" Patriot – це насправді наслідок трьох ключових факторів:
-
недостатня кількість самих комплексів для захисту всієї території України;
-
зміна тактики РФ, яка цілеспрямовано б'є по незахищених районах;
-
гострий дефіцит ракет-перехоплювачів, особливо найсучасніших версій PAC-3.
Якою має бути відповідь
Фахівці сходяться на думці, що відповідь України має бути всебічною. По-перше, і це головне, — подальше посилення системи ППО. Військовий експерт Антон Міхненко наголошує: "Основою нашої системи протиповітряної оборони проти таких засобів є саме Patriot. І тому наші партнери… мають бути усвідомлені того, що Росія модернізується, а тому нам потрібні ракети більш сучасні для цих комплексів. Україна отримує не останні версії ракет, і слід наполягати на передачі найсучасніших зразків, які можна випробувати в реальних бойових умовах”.
По-друге, необхідно діяти на випередження. Це включає системне знищення військового потенціалу ворога на його території. "Будь-який об'єкт військовий, який РФ може використати, в тому числі для запуску/виробництва ракет, повинен бути знищений заздалегідь. Це послаблює її потенціал… Ми бачимо, як наші дрони-камікадзе залітають в глибину території Росії майже на 2,000 км… Потрібно системно діяти в цьому напрямку надалі", — заявляє Міхненко. Він закликає систематично завдавати ударів по вразливих місцях російської економіки та ОПК: нафтопереробних заводах, підприємствах, що виробляють порох та компоненти для ракет. І з цим неможливо не погодитися, адже найнадійніший спосіб збити російську ракету – це знищити її ще на землі, разом із заводом, що її виготовив, та пусковою установкою, що готується до залпу. Робота в цьому напрямку постійно проводиться. Як повідомив головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський, у вересні Сили оборони уразили 70 виробництв пально-мастильних матеріалів, вибухових речовин, інших складових російського воєнно-промислового комплексу.
По-третє, це адаптація власних тактик та розвиток вітчизняних технологій. Війна — це постійний ітераційний процес, де кожна сторона намагається знайти слабкі місця супротивника. Як зазначав Костянтин Криволап, на маневри російських ракет американські розробники відповідають новими алгоритмами наведення. Україна, зі свого боку, має продовжувати розвивати власні засоби ураження, здатні діставати ворога в глибокому тилу. А такі засоби у нас є — від FP-5 «Фламінго» і сімейства «Нептун» (відомо про три версії української крилатої ракети: Р-360 із заявленою дальністю 280 км, Р-360Л ("Нептун-Д", "Довгий Нептун") із дальністю 1000 км, а між ними із вірогідною дальністю 500 км – "Пузатий Нептун" із конформними баками) до далекобійних дронів-камікадзе (“Лютий” “Пекло”, FP-1 та FP-5 тощо). Ключове завдання: вивести їх у стабільне серійне виробництво.
Висновок
Аналіз думок провідних українських експертів показує, що тривожні заголовки у світових ЗМІ є результатом скоріше спрощеного погляду на складну динаміку війни, аніж доказом реального технологічного прориву Росії. Так, ворог адаптується, змінює тактику, намагається максимально використати вразливі місця української оборони. Однак причина проблеми полягає не в раптовій неефективності Patriot, а в їхній критичній нестачі.
Україна захищається від ракетного терору в умовах гострої нестачі сучасних систем ППО та боєприпасів до них. Кожен успішний російський удар — це найчастіше не підтвердження “модернізованої” ракети, а наслідок відсутності “купола” Patriot над конкретним об’єктом.
Тому відповідь на цей виклик знаходиться у двох площинах. Перша — негайне та значне посилення української протиракетної оборони. Україні потрібно не декілька, а десятки систем Patriot та SAMP/T, щоб створити надійний щит над ключовими містами та об’єктами. Друга — розширення можливостей України для завдання ударів у відповідь по військово-промисловому комплексу ворога. Лише поєднання надійного захисту та здатності карати агресора може змінити правила цієї жорстокої гри. І це головний меседж, який має прозвучати у відповідь на будь-які спекуляції про “нові” російські ракети.
США Україна ЗСУ Росія Україна проти Росії Війна Іскандери Повітряні сили ЗСУ Війна з Росією Patriot ППО Балістичне озброєння далекобійні ракети “`
Источник: www.ukrinform.ua
