“`html
Соцмережі активно просувають вранішні звички, представляючи їх як загальний ключ до досягнень. Проте, наукові дані показують, що прокидання на світанку не гарантує ні підвищення працездатності, ні поліпшення самопочуття. Основним фактором виступає особистий хронотип та узгодження режиму з біологічними ритмами, інформує ScienceAlert.
Хронотип визначає, коли людина зазвичай відчуває себе бадьорою чи втомленою, і значною мірою зумовлений генетично. Дослідження підтверджують, що час відходу до сну та пробудження частково закодований в генах і може передаватися у спадок. Протягом життя хронотип зазнає змін: юнаки схильні до більш пізнього засинання, у той час як літні люди частіше стають “ранніми пташками”, але більшість не належить до крайніх типів і знаходиться між ними.
Люди з раннім хронотипом зазвичай прокидаються рано навіть без будильника та швидко відчувають підйом сил. Особи з пізнім хронотипом, або “сови”, мають найбільшу енергію в більш пізній час і часто найпродуктивніші ввечері або вночі. Дослідження виявляють різницю між цими групами — “жайворонки” частіше показують кращі результати в навчанні та рідше заявляють про вживання спиртного, тютюну чи наркотичних речовин, а також регулярно займаються спортом.
“Сови” в середньому показують більш високі рівні виснаження та частіше висловлюють незадоволення щодо погіршення ментального та фізичного стану. Однією з причин є так званий “соціальний джетлаг” — невідповідність між біологічним годинником та робочим або навчальним графіком. А життя всупереч природному ритму також пов’язане з підвищеною ймовірністю діабету, гіпертензії та надмірної ваги.
Як підкреслює Крістоф Рендлер, професор біології Тюбінгенського університету, поширена ідея, що вранішня рутина автоматично принесе позитивні наслідки, не бере до уваги фізіологічні обмеження. Хронотипи важко піддаються зміні, а спроби різко перемістити розклад можуть викликати дефіцит сну, зниження концентрації та погіршення самопочуття.
Експерименти з раннім підйомом часто дають нетривалий ефект завдяки мотивації та новизні, однак з часом розбіжність між біологією та розкладом стає важче ігнорувати. Рендлер рекомендує спочатку визначити власний хронотип. Для цього потрібно вести щоденник сну, де буде зафіксовано час відходу до сну та пробудження у будні дні та вихідні, а також відстеження рівня енергії та емоційного стану.
Якщо засинання займає менше ніж пів години, це зазвичай свідчить про те, що обраний час сну є оптимальним. Якщо ж заснути не виходить більше ніж годину, це може вказувати на інший хронотип.
Змінити природний ритм непросто, але, за словами професора, можливі поступові зміни — наприклад, лягати спати трохи раніше навіть у вільні дні. Ранкове сонячне світло та обмеження використання екранів у вечірній час також можуть підтримати “зміну розкладу”.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News
“`