Російський напад на Україну викликав найбільшу міграційну кризу, якої з часів Другої світової війни не знала ані Україна, ані Європа. За цей період межі України та Європи перетнули мільйони, і для багатьох із них шлях евакуації “на декілька тижнів” став початком нового життя “з чистого аркуша” за тисячі кілометрів від рідного дому.
Як Європа зустрічає біженців з України, як змінювалася політика держав ЄС щодо українців і чого очікувати в майбутньому – у матеріалі РБК-Україна.
Мільйони збитків. Небачені обсяги міграції
Вже у перші дні вторгнення РФ деякі прикордонні пункти із сусідніми державами стали схожими на гуманітарні центри. Постер із написом українською мовою “Тут ви у безпеці” – чи не перше, що бачили українці при в’їзді до прикордонної станції у польському Перемишлі.
На кордонах України та ЄС розгортали шатра уряди, волонтерські організації, і просто чуйні люди. Українцям пропонували притулок, їжу, і просто дах над головою – там, де не літають ракети.
Важливу роль у допомозі біженцям відіграла українська залізниця. Функціонували безкоштовні евакуаційні поїзди на схід, перевозили людей на захід і з Києва та інших міст. За відомостями керівництва “УЗ”, за перші три тижні вторгнення мережа перевезла близько 2,5 мільйонів пасажирів.
Ще у 2001 році в ЄС ухвалили Директиву, яка дозволила надавати терміновий тимчасовий захист у надзвичайних обставинах. Але вперше її використали лише через 21 рік, з початком повномасштабної агресії РФ проти України у 2022-му.
Українцям по суті дали “зелене світло” на повноцінне життя в Європі: можна законно перебувати в ЄС, вільно знаходити роботу, отримувати медичну допомогу нарівні з місцевими жителями, а дітям дозволено навчатися в місцевих школах. Усі держави Євросоюзу взяли це правило за основу того, як допомагати біженцям з України.
І без директиви, аналогічно вчинили і в країнах, що не входять до Європейського Союзу: українців почали приймати і в Швейцарії, Ліхтенштейні, Норвегії. Свої, відмінні від інших програми прийому українців, розгорнула Британія.
Паралельно з цим, країни почали впроваджувати для українців виплати, різні можливості: від мовних курсів до грантів на навчання. Однак, на п’ятому році повномасштабного вторгнення ряд держав вже ці “бонуси” скасували.
Проте війна триває, і тимчасовий захист для біженців в ЄС регулярно продовжують. У минулому році його продовжили до 2027 року.
Розміри виїздів за ці роки війни – колосальні. У січні цього року в Євростаті повідомили, що тимчасовим захистом в Європейському Союзі користувалися 4,35 млн осіб з України (станом на листопад 2025-го).
Ці цифри стосуються тільки ЄС: хоча там українців зараз найбільше, вони роз’їхалися і по інших країнах. Близько 200 тисяч виїхали за спеціальною програмою до США, близько чверті мільйона прийняла Канада. За інформацією Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR), у світі зафіксовано до 7 мільйонів біженців з України.
За підрахунками нашого уряду, з України виїхало близько 7,5 мільйонів людей. Це більше, ніж населення всієї Данії, або як три Молдови. Демографи називають ще більші втрати. Бо враховують не лише мігрантів, а й тих, хто через війну загинув, опинився в окупації. І тих, хто через війну просто не народиться.
“Коли я намагаюся оцінити збитки України внаслідок війни, в мене виходить жахлива цифра – 10 мільйонів людей. Це і є “демографічна прірва”. Я сюди вкладаю не всі безповоротні втрати, а й кількість тих, хто емігрував. Чи може бути інакше? Можливо, може. Але я поки що інших варіантів не бачу”, – розповідає в інтерв’ю РБК-Україна директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.
Через виїзди людей в Україні і дефіцит кадрів, і менше покупців у магазинах, менше відвідувачів ресторанів і кафе, які розвивали економіку. А народжуваність знизилася так сильно, що в минулому році навіть в Києві не було черг у дитячі садки.
Де в Європі українців найбільше
Більшість тих, хто залишається в ЄС, – мами з дітьми та жінки середнього віку: три чверті всіх українців під захистом, стверджують в Europa eu. Кожен другий біженець – неповнолітня дитина, а чоловіки – лише кожен четвертий.
Наразі топ 3 країни ЄС, де українців під тимчасовим захистом найбільше, виглядає так:
Німеччина (1 250 620 осіб, 28,7% від загальної кількості в ЄС);Польща (969 240 осіб; 22,3%);Чехія (393 055 осіб; 9,0%).
Далі йде Іспанія, там українців 255 180, на п’ятому місці – Румунія (201 865 біженців).
В кінці 2025 року кількість українців під захистом в Європі продовжувала зростати, хоча й повільно. Лише за грудень у ЄС зареєструвалося ще майже 25 тисяч українців. Це зростання відчула майже вся Європа: кількість українців збільшилася у 22 країнах із 26. Найбільше приїздили в ту ж Німеччину (+9 620), Іспанію (+2 235) та в Румунію (+2 160). Поменшало біженців у Франції (-1 250) та Естонії (-470).
Зараз з України виїздять значно рідше, ніж у 2022-му. А значна частина біженців вже повернулася додому.
“Я спостерігаю за своїми знайомими і бачу: хто дійсно хотів повернутися, той вже повернувся. А повернулося насправді вже чимало людей”, – говорить РБК-Україна доктор економічних наук Людмила Черенько.
Євростат наводить дані: у 2025 році країни ЄС видали 683 395 нових рішень про надання тимчасового захисту, що на 16,3% менше, ніж у 2024 році.
Підтримки менше? Як держави ЄС зменшують пільги українцям
Зараз загальна тенденція в країнах ЄС – зменшення розмірів соціальних виплат для українців і більш жорсткі умови для їх отримання.
Наприклад, українці мають підтвердити, що вони намагаються знайти роботу, вивчають мову, їх діти відвідують місцеві школи. Тобто загалом що вони намагаються інтегруватись в життя приймаючої країни, говорить у коментарі РБК-Україна постдокторантка Київської школи економіки Дарія Михайлишина.
“Також деякі держави роблять умови для нових біженців суворішими, ніж для старих, особливо, якщо вони вже жили в інших країнах, або виїхали з “безпечніших” регіонів України. Частково, ці люди сприймаються, як економічні мігранти, які шукають країну з більш комфортним рівнем життя, а не біженці, що тікають від війни”, – каже вона.
За її оцінками, Німеччина залишається, мабуть, найщедрішою з точки зору прямих виплат. Українці мали доступ до Bürgergeld (так званої “громадянської допомоги”) на рівні з громадянами, а не до нижчих виплат за законом про шукачів притулку. Це означало безкоштовне житло, медицину, освіту та фінансову допомогу. Також це надавало можливість отримувати 563 євро на людину на місяць.
“Але з приходом уряду Мерца на початку 2025 року ситуація змінилася: для тих, хто прибув після 1 квітня 2025-го, передбачено перехід на нижчі виплати за системою для шукачів притулку. Також наприкінці червня 2025 року Бундестаг проголосував за призупинення права на возз’єднання сімей для біженців”, – зазначає вона.
До слова, за скасування Bürgergeld українцям і за повернення додому з Німеччини українців-чоловіків призовного віку виступають дві третини німців.
Норвегія теж вирізнялася великими виплатами для українців, але з 2025-го там суттєво обмежили підтримку. Виплати у 564 євро тепер нараховують лише тим, хто мешкає у державних гуртожитках, а не приватному житлі. Скасовано і прийом в гуртожитках біженців із домашніми тваринами, а безоплатна стоматологія для молоді до 24 років стала доступною лише після 5 років проживання в країні.
Ще з серпня 2024 року Ірландія остаточно зрівняла виплати для всіх українців, що мешкають у державному житлі. Тепер незалежно від дати приїзду допомога становить 38,80 євро на тиждень замість попередніх 220 євро. Скорочення не стосувалося тих, хто орендує приватне житло або живе в родинах ірландців.
Загалом, підтримка біженців в Європі зменшилася, але не зникла, зауважує Дарія Михайлишина.
“За даними Євробарометра (весна 2025), 80% європейців все ще підтримують прийом біженців з України. Разом із тим, підтримка різниться від країни до країни”, – зазначає співрозмовниця та наводить такі дані:
найнижча в Чехії – 53% підтримують прийом біженців з України;в Болгарії – 69%;в Румунії – 71%;в Угорщині – 73%;у Польщі – 74%.
Найвища ж підтримка у:
Фінляндії – 97%;Швеції – 97%;Данії – 94%;Іспанії – 93%;Португалії – 91%.
В Чехії з осені 2024-го термін безкоштовного проживання скоротили до трьох місяців, а для продовження захисту тепер потрібне нотаріальне підтвердження оренди. З 2025 року виплати становлять 200 євро для дорослих та 143 євро для дітей. Якщо працездатний біженець не знаходить роботу протягом 150 днів, допомогу зменшують до прожиткового мінімуму – 129 євро на місяць.
Українці – скоріше вигода, ніж загроза для Чехії – так вважає 31% мешканців країни.
“60% респондентів вважають, що українці отримують з бюджету значно більше, ніж сплачують до нього, хоча з офіційного повідомлення відповідних установ ми знаємо, що все навпаки”, – каже аналітик STEM Іржі Таборський.
Польща іде шляхом жорсткої прив’язки соціальної допомоги до зайнятості. Одноразову виплату 300 злотих скасували ще влітку 2022 року. Дитячі виплати “800+” (щомісячна допомога 800 злотих на кожну дитину до 18 років – ред.) зараз прив’язані до офіційного працевлаштування або підприємницької діяльності. Це результат законопроекту, підписаного 13 вересня 2025 року після того, як президент Навроцький наклав вето на попередню версію, пояснює Михайлишина.
На початку січня 2026-го ставлення поляків до українських біженців погіршилося до історичного мінімуму: зараз їхню підтримку схвалюють 48% опитаних, а 46% виступають проти.
Найбільш скептично налаштовані жителі сіл, люди з невисокими доходами та прихильники правих партій. Більше половини мешканців Польщі підтримують завершення війни навіть ціною територіальних поступок України, а 63% вважають такий сценарій неминучим.
Гроші на повернення в Україну: чи подіє?
Деякі країни Європи за час війни в Україні розглядали програми допомоги для повернення українських біженців додому після війни. Виплати на дорогу до України надають українцям у Швейцарії (близько 500 євро), Норвегії (1500 євро).
“Швейцарія дійсно пропонувала від 1000 до 4000 швейцарських франків (приблизно 1050-4150 євро) на особу за добровільне повернення. За даними Державного секретаріату з питань міграції (SEM), щомісяця близько 1000 українців відмовляються від статусу S і повертаються. Але стільки ж щомісяця прибуває”, – каже Дарія Михайлишина.
Вона сумнівається, що це може стати масовою практикою.
“По-перше, це дорого. Якщо уявити, що Німеччина запропонувала б навіть 2000 євро на особу при 1,2 мільйона біженців – це 2,4 мільярда євро. По-друге, ефективність сумнівна. Рішення про повернення визначається не розміром одноразової виплати, а безпековою ситуацією, наявністю житла і роботи в Україні”, – вважає вона.
По-третє, рекомендації Ради ЄС від вересня 2025 року робить акцент на “добровільному поверненні з підтримкою реінтеграції” – тобто на програмах, що включають житло, медицину, працевлаштування, а не просто гроші.
Яка ситуація в Британії та що змінилося в США за Трампа
В Британії ситуація специфічна тим, що країна не є частиною ЄС і не застосовувала Директиву про тимчасовий захист.
Але у 2022 році там створили три спеціальні візові програми: Homes for Ukraine (спонсорська програма), Ukraine Family Scheme (для возз’єднання сімей, закрита для нових заявок у лютому 2024) та Ukraine Extension Scheme.
“Початкові трирічні візи почали закінчуватися у березні 2025 року. Уряд Стармера запровадив Ukraine Permission Extension (UPE) – продовження на 18 місяців, що дає можливість залишитися до вересня 2026. У вересні 2025-го було оголошено про можливість другого продовження ще на два роки. Але – і це ключове – шляху до постійного проживання (Indefinite Leave to Remain) через українські візи немає. Час, проведений у Великобританії за цими програмами, не зараховується для отримання посвідки для постійного проживання”, – каже Дарія Михайлишина.
З питанням українських біженців у США ситуація значно гірша, каже вона, і президентство Трампа кардинально змінило картину.
За Байдена у США створили програму Uniting for Ukraine (U4U) – гуманітарний пароль, через який 240 000 українців потрапили до США. Також понад 101 000 отримали Temporary Protected Status (TPS), продовжений до жовтня 2026 року.
“З приходом Трампа у січні 2025 року програма U4U була зупинена для нових заявників. Обробка продовжень гуманітарного паролю була заморожена між лютим і червнем 2025 року, а ті, хто прибув після 16 серпня 2023, втратили право на TPS. Близько 260 000 українців у США зараз перебувають у правовому лімбі (повній правовій невизначеності – ред.), у багатьох із них дозволи на роботу та навчання заморожені, а загроза депортації реальна”, – каже постдокторантка КШЕ.
Окремо варто сказати про ICE (Immigration and Customs Enforcement) – імміграційну поліцію.
“За Трампа вона стала інструментом масових депортацій. Такі депортації загрожують і українцям. Нещодавно, наприклад, було затримано українця, який не порушував міграційного законодавства”, – звертає увагу Михайлишина.
Чого очікувати після закінчення війни
Розмови про те, як діяти по відношенню до біженців після війни, точаться досить давно. 16 вересня 2025 року Рада ЄС ухвалила рекомендацію щодо “переходу від тимчасового захисту”. Це перший офіційний документ, який визнає: тимчасовий захист не може тривати вічно, потрібен план.
“Що передбачає цей план? Два шляхи. Перший – перехід на національні дозволи на проживання (робочі, навчальні, сімейні візи, Blue Card для кваліфікованих працівників тощо). Другий – добровільне повернення. Єдиного загальноєвропейського статусу для українців після закінчення тимчасового захисту не передбачено”, – описує новацію Дарія Михайлишина.
Кожна країна прийматиме рішення самостійно. За словами експертки, це створює ризик “фрагментації” – різні правила в різних країнах, а це може спровокувати переїзди з менш вигідних країн у більш вигідні. Разом із тим до березня 2027 року для українців навряд чи щось кардинально не зміниться: до цього ще триватиме статус тимчасового захисту.
Скоріш за все, значній частині біженців в ЄС запропонують залишитися. Принаймні тим, хто має роботу і працює легально – такі думки звучать і у нас, і в Європі. Аргументують це тим, що українці потрібні самій Європі: з Польщі кадри їдуть до Британії, а з Чехії – в якісь інші країни, а тим часом всі ці прогалини на ринку праці треба закривати.
Та й в Німеччині, де населення досить помітно старіє, українців часто розглядають як демографічний потенціал та платників податків. До речі, в Німеччині кожен другий український біженець знайшов роботу і працює, а це суперечить тезі, що там нібито “більшість сидять на виплатах”. Схожа ситуація і в інших країнах: українці інтегруються, ходять на курси, шукають роботу, а їхні діти вже який рік ходять до місцевих шкіл, де все навчання ведеться місцевою мовою.
Серед дорослих українських біженців 70-80% мають вищу освіту, більшість із них уже знайшли роботу та мають позитивний ефект на економіку країн ЄС.
В Польщі іноді кажуть, мовляв, що на українців країна тільки й витрачає багато грошей, а самі біженці нічого не приносять.
Насправді ж з початку повномасштабного вторгнення РФ внесок українців у ВВП Польщі склав 328,6 млрд злотих, а розмір польської допомоги Україні і біженцям склав 40,3 млрд злотих. Виходить, Польща отримала у 8 разів більше, ніж витратила на всю допомогу Україні. А рівень зайнятості серед українців у Польщі становить 75-85%, що перевищує показник серед навіть самих поляків.
З економічної точки для Європи було б корисно, щоб українські залишились там, вважає Михайлишина. Разом з тим, в Європі набувають популярність ультраправі партії, які загалом проти міграції, тому вони здебільшого не підтримують і українських біженців попри їх економічні переваги.
“Найбільш зацікавленою у поверненні біженців є Україна, так як для нас втрата великої частини працездатного і освіченого населення є великою проблемою для економіки і демографії”, – каже вона.
З виїздом біженців Україна втрачає значний потенціал: 70% жінок, які залишили країну, мають вищу освіту, каже Елла Лібанова.
В найбільш критичний період навесні 2022 року виїжджали переважно мешканки Києва та Харкова з високим рівнем кваліфікації. Загалом до 90% тих, хто втік від війни, – це жителі міст.
З іншого боку, саме на цих людей вона і покладає найбільші надії: на думку демографа, якраз освічені кваліфіковані кадри скоріше повернуться в Україну. Бо в них є вимоги до свого середовища спілкування, до свого статусу.
“Ніхто не може сказати, хто повернеться. Але спілкування з мігрантами дає мені підстави думати, що вони повернуться. Є ті, хто їхав, щоб заробити грошей. А воєнні мігранти – це зовсім інша справа. Вони їхали, щоб врятувати своїх дітей. І коли вони відчують безпеку в Україні, коли вони відчують свою затребуваність на ринку праці, і якщо вони її відчують, то вони повернуться”, – зазначає вона.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News