Поряд із узбережжям Папуа-Нової Гвінеї фахівці з науки виявили новий тип так званих “ходячих” акул. Мова йде про невеликих рифових представників цього виду, які використовують свої грудні та черевні плавці для пересування по мілких водах.
Ця інформація наведена у публікації Live Science.
Новий вид отримав назву Hemiscyllium dugeonae. Його помітили підводники у водах, що оточують рифи на південно-східній частині Папуа-Нової Гвінеї. Спочатку команда вела пошук іншого різновиду “ходячої” акули — Hemiscyllium michaeli, проте звернула увагу на особину з незвичною плямистістю на тілі.
Акула мала коричневі цятки та дрібні білі смужки, які відрізняли її від уже відомих представників виду. На початковому етапі дослідники не були певні, чи це дійсно новий вид, чи просто унікальна ознака конкретної тварини.
Згодом науковці дослідили сусідні рифові утворення та протягом двох днів ідентифікували ще 11 подібних акул у трьох різних локаціях. Серед них були як молоді, так і дорослі особини, самці та самки — усі демонстрували однаковий характерний візерунок.
Після цього науковці провели генетичний аналіз у лабораторії, розташованій в Австралії. Вони порівняли генетичний матеріал нових акул зі зразками дев’яти інших видів “ходячих” акул та підтвердили, що це раніше неописаний вид.
Це відкриття було детально описано 15 червня у виданні Journal of the Ocean Science Foundation. Завдяки цій знахідці загальна кількість визнаних видів “ходячих” акул досягла десяти.
Науковці зауважують, що це відкриття є особливо значущим, адже нові види акул та скатів частіше виявляють у глибоководних зонах. У даному випадку акула була виявлена на дуже неглибокій ділянці — менш ніж за метр від поверхні води.
“Ходячі” акули не переміщуються по суші у прямому розумінні. Вони рухаються по дну та рифах, використовуючи свої плавці, ніби роблячи кроки. Така здатність допомагає їм залишатися активними під час відпливу, коли частини рифу тимчасово ізолюються від глибших вод.
Науковці припускають, що ця особливість могла сформуватися як адаптація до життя на тропічних мілководних рифах, де концентрація кисню може стрімко коливатися через припливи та відпливи. Деякі види “ходячих” акул здатні витримувати умови з низьким вмістом кисню протягом кількох годин.
Наразі Hemiscyllium dugeonae було зафіксовано лише у трьох місцях на території Папуа-Нової Гвінеї. Якщо подальші дослідження підтвердять, що ареал поширення цього виду є доволі обмеженим, ця акула може стати вразливою до знищення рифів, змін клімату та надмірного рибальства.
Читають зараз: У Бразилії акула Рітінья стала провісником ЧС-2026 з футболу і вже передбачила успіх своєї команди.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
