Як дві сестри і брат із Тернопільського краю підкорили п'єдестали світу та України 01.04.2026 16:30 Укрінформ Родина біатлоністів Тарасюків впевнена, що їхня сила прихована в генах, міцності духу та взаємодопомозі
Біатлоністки Тетяна, Тарас та Ірина Тарасюки з містечка Копичинці на Тернопільщині цього року гідно виступили на загальноукраїнських та міжнародних турнірах, де завоювали понад десяток медалей. Зокрема, Тетяна здобула Малий кришталевий глобус на юніорському Кубку IBU. Тарас здобув срібну нагороду на юнацькому чемпіонаті світу з біатлону в Арбері. Виступаючи разом, Тетяна і Тарас здобули золото на юніорському Євро з біатлону в одиночній змішаній естафеті. Ірина завоювала золоту медаль у спринті та бронзу в індивідуальній гонці на чемпіонаті України з біатлону.
Журналістка Укрінформу провела розмову з сім’єю Тарасюків. Мова йшла про родинні секрети виховання успішних атлетів, шлях до звитяг юних біатлоністів, важливість підтримки близьких, особливості цього сезону та плани на майбутнє.
ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ПРИМУШУВАЛИ ДІТЕЙ ЗАЙМАТИСЯ БІАТЛОНОМ
Впродовж останніх місяців прізвище Тарасюк неодноразово фігурує у спортивних новинах і лунає під час нагороджень на світових та українських подіумах. І це не випадково. Цей змагальний період став найбільш успішним для трьох молодих біатлоністів з однієї родини: Ірини, Тетяни і Тараса Тарасюків. Сестри і брат – друге спортивне покоління у сім'ї. Особливо горді дітьми батьки – Василь Тарасюк та Людмила Сагайдак. Вони обидва атлети у минулому, майстри спорту, котрі сьогодні працюють наставниками. Людмила – срібна призерка всесвітньої зимової Універсіади в естафеті, призерка чемпіонату світу з літнього біатлону. Подружжя виховує п'ятьох дітей. Троє старших – успішні атлети. Найперше запитую батьків, як так вийшло, що діти продовжили їхню справу.
– Ми жодного разу не примушували дітей займатися біатлоном. Найперше робили все для того, щоб вони добре навчалися та мали різноманітні захоплення. Часом навіть застерігали, що не візьмемо їх на тренувальні збори, якщо матимуть низькі оцінки у школі. Але, безперечно, змалечку вони бачили, що ми з чоловіком любимо спорт, активний спосіб життя. Першими їхніми забавками були наші медалі, – з посмішкою розповідає Людмила Сагайдак.
Старша донька Тарасюків Ірина додає, що мама була справжньою зіркою в Копичинцях, а у школі, де вони навчалися, красувалася на стіні її світлина.
Ірина Тарасюк
– Ми знали, що вона була успішною спортсменкою, і дуже цим пишалися, прагнули бути схожими на неї. Тому коли мама почала тренувати дітей у Копичинцях, ми також приходили на заняття. Нам тоді було приблизно 6–7 років. Одягали такі старенькі лижі на три дірки та спускалися. Нам це дуже подобалося. І навіть коли не було тренувань, брали зі сестрою лижі та йшли на схил, – додає Ірина.
Водночас у дітей було безліч різних хобі – дівчата закінчили музичну школу у класі фортепіано, займалися народними танцями. Тарас грав на сопілці та саксофоні. Також любили грати у волейбол та баскетбол.
– Ми мали можливість займатися усім, що нам було до вподоби, у всьому себе випробувати. Ймовірно, саме тому біатлон став нашим усвідомленим вибором. А ще ми часто мандрували з батьками, їздили в табори, на річку чи на море. Вони усюди брали нас з собою, навчили плавати, грали з нами в різноманітні ігри. Мама з татом робили усе для того, щоб у нас було радісне дитинство. Велика вдячність їм за це, – зазначила дівчина.
ЗМАГАННЯ МІЖ НАМИ СТИМУЛЮВАЛО ДО КРАЩИХ ПОКАЗНИКІВ
Займатися біатлоном систематично Ірина, Тетяна і Тарас почали у 2017-му, коли пані Людмила після кількарічної перерви відновила роботу секції в Копичинцях.
– Ми були дуже раді, що з'явилася така нагода, і одразу почали ходити до мами на тренування. Мені тоді було 12 років. Полюбляла кататися на лижах, адже це весело. А якщо вас багато і ви змагаєтеся, то стає ще більш цікаво. До того ж між нами зі сестрою і братом завжди була невеличка конкуренція, котра стимулювала нас вдосконалюватися і показувати кращі результати, – розповідає Тетяна Тарасюк.
Тетяна і Тарас
Тарас молодший за сестер. Хлопець каже, йому було 8–9 років, коли почав займатися біатлоном.
– Так сталося, що після декількох тренувань, як тільки я навчився стояти на лижах і спускатися зі схилу, мене відправили на перші змагання. І там якимось дивом мені вдалося зайняти третє місце. Звісно, я був задоволений. Це досягнення мене мотивувало більше тренуватися, займатися, щоб отримувати медалі та перемагати, – розповідає Тарас.
Тарас Тарасюк
Молодих обдарованих атлетів помітили у біатлонній спільноті Тернопільщини та запросили до обласної команди.
– Приблизно шість років я тренувалась у Тернопільській школі вищої спортивної майстерності. За цей період встигла отримати звання майстра спорту України. У 18 років потрапила до юніорської національної збірної, яку тренує Оксана Юріївна Хвостенко, і під її наставництвом я змогла ще більше розкритися. Робота у колективі була мені на користь. Я перебувала у команді два роки і багато чого навчилася. Радію, що все склалося саме так, – зазначила Тетяна.
Ірина Тарасюк
Тараса взяли до юніорської команди у зимовому сезоні 2024–2025, а Ірина у 2025 році перейшла з юніорів до команди «Б» збірної України з біатлону.
– У мене був дуже успішний дебют минулого року. На Європейському юнацькому олімпійському фестивалі разом із Вікторією Хвостенко ми завоювали золото в одиночній змішаній естафеті. Також я фінішував шостим на юніорському чемпіонаті світу з біатлону в Естерсунді (Швеція), – розповідає Тарас.
ЦЕЙ СЕЗОН БУВ ДЛЯ НАС ДУЖЕ УСПІШНИЙ
Цього року Тарасюки успішно виступили на міжнародних та всеукраїнських змаганнях. Їм вдалося значно перевершити свої сподівання щодо нагород.
Тетяна Тарасюк під час нагородження
– Напередодні сезону я сподівалася хоча б на одну особисту медаль, але не більше. Звісно, знала, що у нас з'явиться нова сервіс-бригада, і що тепер вікова категорія юніорок скоротилася до 2006–2005 років народження, та все ж не уявляла, що так все складеться, – розповідає Тетяна.
Тетяна виграла Малий кришталевий глобус
Спортсменці вдалося здобути медалі на етапах юніорського Кубку IBU, стати чемпіонкою Європи серед юніорів в естафеті, здобути бронзу в естафетній гонці юніорського чемпіонату світу в німецькому Арбері. Також Тетяна виграла Малий кришталевий глобус у заліку спринтів.
– Свій цьогорічний сезон оцінюю як дуже вдалий, хоча є те, що мені не вдалося, наприклад, особиста медаль на юнацькому чемпіонаті світу, або ж Кришталевий глобус за загальний залік. Попри все, я зробила більше, ніж могла. Тому ні про що не шкодую. На цьому моя юніорська кар'єра завершилась, і починається новий етап у моєму житті, а саме – дорослий біатлон. Мені є ще багато над чим працювати, не хочеться зупинятися на досягнутому. Тому чекайте на мене в новому сезоні! – поділилася враженнями дівчина.
Тарас Тарасюк
Тарас Тарасюк за версією НОК України став найкращим юним спортсменом лютого. Хлопцеві також вдалося в цьому сезоні продемонструвати чудові результати – він привіз срібло з юнацького чемпіонату світу з біатлону, що проходив у німецькому Арбері. Також у цих змаганнях Тарас двічі брав участь у квітковій церемонії, потрапивши до списку шести найкращих атлетів.
Тетяна і Тарас під час нагородження
Однією з найемоційніших перемог стало золото на юніорському Євро з біатлону в одиночній змішаній естафеті, яке вибороли Тетяна і Тарас Тарасюки, виступаючи разом. Україна вперше в історії здобула золото чемпіонату Європи серед юніорів у змішаній естафеті.
– Це була дуже емоційна гонка. Ми хвилювалися один за одного. Адже відстоювали не лише власну честь і честь країни, а й своєї родини. Дуже хотілося показати найкращий результат, – розповів Тарас.
Тепер у Тетяни, котра перейшла до дорослої збірної, є нова мрія – пробігти естафету зі старшою сестрою Іриною на міжнародному рівні та завоювати в ній медаль.
Ірина цього року стала чемпіонкою України зі спринту, пройшовши усі вогневі рубежі без промахів, та здобула бронзу в індивідуальній гонці на чемпіонаті України з біатлону, який нещодавно завершився в Буковелі.
– Цей рік був для мене першим у дорослій команді. Я дуже багато тренувалася, почала працювати з новим наставником, і це дало змогу значно зрости в результаті. Це моє перше серйозне досягнення, – поділилася Ірина.
ВІД БАТЬКІВ УСПАДКУВАЛИ ГАРНУ СТРІЛЬБУ
Зібрати в одному місці усю родину Тарасюків – непросте завдання. Старші діти більшу частину часу тренуються у своїх командах, а також навчаються у вишах, молодша Вікторія – школярка, а наймолодший член родини Максим – у дитсадку.
Родина Тарасюків
– Ми дуже щасливі, коли з'являється нагода побути разом. Нещодавно ми зустрілися у Буковелі на чемпіонаті України з Танею, Тарасом і батьками. Після цього декілька днів провели у рідних Копичинцях, – розповідає Ірина.
Спортсмени зізнаються, що підтримка близьких для них надзвичайно важлива.
– Я дуже люблю наші зустрічі. Ми говоримо про спорт, про нашу майбутню кар'єру, про результати за сезон, обговорюємо роботу, котру виконали, і що можна покращити. Я дуже ціную те, що мої батьки мене розуміють, підтримують, дають настанови. Взагалі, це дуже зручно, коли тато – твій особистий тренер, – каже Таня.
Наприкінці розмови запитую Тарасюків, у чому ж секрет їхнього успіху.
– Я впевнена, що нам від батьків передалася гарна стрільба і, гадаю, це одна з причин наших досягнень, – каже Тетяна.
– Я теж вважаю, що генетика має важливе значення, адже біатлон – то не лише м'язи, потрібно діяти логічно, бути психологічно стійким. Тому найбільша боротьба під час гонки – це боротьба зі своєю головою, коли ти цілишся і прагнеш швидко натиснути пальцем та зробити постріл. Натомість маєш почекати та відчути мить, коли можеш стріляти, щоб поцілити. Це не всі здатні зробити. Батьки нас цього навчили, і завдяки їм нам вдається демонструвати гарні результати у стрільбі. А ще, гадаю, нам дуже допомагає величезна підтримка одне одного, – додає Ірина.
Спілкуючись із Тарасюками, починаєш розуміти, що їхня справжня надсила – у їхній родині. Це і гени, і виховання, і віра одне в одного. Щиро бажаємо їм багато нових звитяг та досягнень.
Фото з родинного архіву Тарасюків та Rock race
Біатлон Чемпіонат світу Спорт Тернопільщина Родина Чемпіонат