Війна, розпочата російським очільником Володимиром Путіним в Україні, поступово підриває його прихований “суспільний договір” із громадянами, який передбачав захист від негативних наслідків. Водночас, одним із можливих сценаріїв виходу з неї може стати напад на країну-члена НАТО з наступним пред’явленням ультиматуму з боку Путіна — відведення військ в обмін на певні поступки, як вважає оглядач The Hill, відомий політолог Леон Арон.
Згідно з думкою експерта, до такого повороту подій Путіна спонукають такі фактори: значні втрати, відсутність технологічних досягнень, зменшення надходжень від продажу нафти та газу, безперервні атаки на нафтопереробні заводи та криза з паливом, а також плачевний стан російської економіки. На цьому тлі спостерігається спад популярності Путіна.
Крім того, сприятливим для цього стає подвійне ставлення США до НАТО. А також “неморальність (або нездатність) Трампа розрізняти справедливі та загарбницькі війни”.
Вразливість НАТО
Автор зазначає, що дві країни-учасниці НАТО, розташовані поблизу РФ, — Естонія та Латвія — є особливо вразливими. Їхнє сукупне населення ледь перевищує 3 мільйони осіб, причому п’ята частина з них — етнічні росіяни.
Російські спецслужби вже розробляють схеми, які можуть стати приводом для провокацій. Наприклад, лунали заяви про те, що українські оператори дронів нібито діють на території цих держав. Також були висловлені більш прямі погрози з боку посла РФ в ООН Василя Небензи.
“Вторгнення може розпочатися з того, що Росія завдасть удару по злітно-посадкових смугах за допомогою безпілотників та ракет. Вони намагатимуться завадити повітряному перекиданню підкріплень. Також вони спробують вивести з ладу Варшавсько-Каунаську залізницю, яка є єдиним залізничним маршрутом НАТО до країн Балтії. За таких умов силам швидкого реагування НАТО, які налічують 40 000 осіб, знадобиться від кількох днів до тижнів, щоб перекинути туди основні контингенти”, – пише автор.
Перед цим, згідно з регламентами НАТО, лідери країн-союзниць муситимуть зібратися в Брюсселі, одноголосно ухвалити рішення про те, що “мала місце агресія”, та активувати 5-ту статтю статуту організації. Лише після цього НАТО зможе надати допомогу постраждалим державам.
“Однак Путін не прагне відкритої конфронтації з НАТО, яке значно перевершує його за військовою міццю. Кремль міг би прагнути окупувати одну з двох невеликих територій Естонії або Латвії: Іда-Віруський повіт площею понад 1100 квадратних кілометрів, де три чверті населення становлять етнічні росіяни. Або Латгальську область площею понад 5600 квадратних кілометрів, де третина населення — росіяни”, – вважає він, нагадуючи про здатність Путіна швидко проводити “референдуми” на захоплених територіях і потім погрожувати застосуванням ядерної зброї для захисту “російських земель”.
Саме в такому випадку Путін міг би запропонувати Європі “дійти згоди” та забезпечити “тривалий мир”. Ці домовленості, на його думку, також включатимуть умови для врегулювання ситуації в Україні. РФ у такому разі знову може порушувати питання про виведення українських військ з території Донецької області, а також сприяти міжнародному визнанню анексованих територій.
Більш того, вона знову може запропонувати Європі переділити сфери впливу на континенті. Автор переконаний, що Росія може знову спробувати змусити НАТО відмовитися від розширення, яке відбулося в 1990-х роках.
Читають зараз: Саміт НАТО в Анкарі: чотири питання, які залежать від Трампа.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
