Примарна неміч: як балачки про “розбрат у Кремлі” здатні слугувати задумом Путіна для нарощування репресій.

Все частіше циркулюють різноманітні плітки про те, що російський лідер Володимир Путін зрештою став уразливим. Його спільників затримують, високопоставлені урядовці зникають, а чергова хвиля репресій у російському онлайн-просторі свідчить про занепокоєння на найвищому рівні.

Як зазначає Foreign Policy, не слід покладати надії на значний розлад у режимі Путіна. За понад 26 років він збудував систему, навмисно розраховану на виживання в умовах пліток, інакомислення та внутрішніх махінацій.

У виданні припускають, що значна частина подій, які сьогодні трактуються як ознаки вразливості Путіна, насправді може застосовуватися спецслужбами для ще більш суворого укріплення тих самих методів, які десятиліттями утримували очільника Кремля при владі.

Журналісти нагадали, що Путін був штатним працівником КДБ і прийшов до влади з усвідомленням масового спостереження, примусу та контролю над елітою зсередини. За роки перебування при владі він отримав досвід з невдач інших диктаторів.

“У можливому курсі “Світові диктатори та автократи” він отримав би виключно відмінні оцінки за останні чверть століття”, – йдеться в матеріалі.

У виданні додали, що Путін також обіймав посаду голови Федеральної служби безпеки (ФСБ) наприкінці 1990-х років. Журналісти зауважили, що експрезидент Росії Борис Єльцин частково призначив його прем’єр-міністром тому, що кремлівське керівництво вважало, що Путін зможе захистити родину Єльцина та її прибічників від розслідувань у справах про корупцію та політичні утиски після його відходу.

Обійнявши посаду, Путін негайно вжив заходів проти кожного, хто міг створити для нього загрозу. Олігархи, такі як Михайло Ходорковський і Борис Березовський, опинилися у в’язниці, у вигнанні або втратили політичний вплив. Незалежні осередки влади зникали один за іншим. ФСБ та інші спецслужби стали інструментами не тільки національної безпеки, а й збереження режиму, наголосили у виданні.

Журналісти констатували, що вбивства, отруєння, загадкові випадіння з вікон та інші сумнівні смерті стали звичайною частиною російського політичного життя. Кремль зберігав можливість правдоподібного заперечення за допомогою безлічі інтриг, але багатьом людям було зрозуміло, хто за цим стоїть.

У виданні зазначили, що російський апарат безпеки, який захищає Путіна, є масштабним і багаторівневим. У його центрі розташовується ФСБ.

Журналісти нагадали, що ще до повномасштабного вторгнення в Україну, за оцінками різних джерел, чисельність ФСБ становила від 350 000 до 400 000 осіб, включаючи приблизно 200 000 прикордонників.

У радянських і російських традиціях ці прикордонні сили ніколи не були просто звичайними військами. Хоча до їхнього складу входили призовники, це були воєнізовані підрозділи, яким було доручено охороняти державу.

Крім того, у структурі ФСБ існують спеціалізовані оперативні групи, яким доручено виконувати будь-які завдання, які Кремль вважатиме за необхідне. Такі спецпідрозділи, як “Альфа” і “Вимпел”, здавна асоціюються з боротьбою з тероризмом, визволенням заручників, таємними операціями. Протягом багатьох років їх пов’язували з арештами дисидентів, вбивствами, кампаніями залякування та іншими операціями всередині та за межами Росії.

Окрім того, існує Росгвардія, утворена Путіним у 2016 році спеціально для укріплення внутрішньої безпеки режиму, нагадали у виданні. Перевівши елітні підрозділи внутрішньої безпеки з традиційних міністерств до окремого командування, лояльного лише президенту, Путін зменшив ризик появи конкуруючих центрів влади.

Також у виданні відзначили Федеральну службу охорони РФ (ФСО), найближче оточення Путіна. Ця структура відповідає не тільки за охорону російського диктатора, а й за безпеку ключової державної інфраструктури, захищений зв’язок і безперебійність роботи уряду.

У ФСО працює близько 50 000 осіб, у тому числі деякі з найбільш перевірених охоронців і агентів Путіна, додали у виданні.

Журналісти додали, що політичне виживання Путіна тривалий час залежало не тільки від контролю над реальною опозицією, а й від сприйняття цієї опозиції. Плітки, розслідування, арешти та вибіркові чистки можуть слугувати політичним цілям.

У виданні вважають, що Путін і його працівники служб безпеки можуть самі стояти за останніми чутками про зростаюче невдоволення всередині РФ. Таким чином вони можуть спробувати виправдати ще більш жорстокі репресії проти суспільства країни.

Журналісти звернули увагу на інтерес ФСБ до популярного месенджера Telegram. Під час пошуків колишнього верховного лідера Ірану Алі Хаменеї ізраїльтяни, ймовірно, отримали доступ до власних камер відеоспостереження режиму та інших технологій, що не залишилося непоміченим Путіним і ФСБ.

“Репресії проти Telegram, ймовірно, підживлюються параноєю Путіна і ФСБ щодо доступу Заходу до цифрових додатків та інших технологій. Аналогічно, Путін заборонив своєму найближчому оточенню використовувати будь-які цифрові пристрої”, – підкреслили у виданні.

Журналісти переконані, що найімовірнішим результатом на тлі пліток про невдоволення та потрясіння в Росії є не швидкий крах режиму, а подальші репресії. Путін десятиліттями вивчав, як диктатори втрачають владу, і систематично створював механізми захисту від подібних невдач.

Читають зараз: Переворот у Кремлі: хто і навіщо поширює чутки.