Вже цього вівторка, 24 лютого, відзначимо четверту річницю з моменту, як Росія розпочала повномасштабну агресію проти України. Водночас, ця дата стане початком нового року відліку трагічного конфлікту, який, на жаль, триває. Чи стане 2026 рік завершенням цієї великої війни, і яка роль у цьому процесі відведена політико-дипломатичним зусиллям? Відповіді на ці питання шукав Фокус.
Напередодні 24 лютого — четвертої річниці з дня початку широкомасштабної війни, яку РФ розв’язала проти незалежної України, спеціальний представник президента США Стів Віткофф повідомив про «позитивні зрушення» у питанні мирного врегулювання. Більше того, представник адміністрації Трампа припустив можливість проведення зустрічі між Зеленським і Путіним у найближчому майбутньому.
«Україна і Росія ведуть безглузду війну за території. Усі говорять про «гідність». Але чи варта гідність такої кількості смертей?… Вони (Україна і Росія. — Фокус.) не виглядають зацікавленими у продовженні війни, і я сумніваюся, що вони цього хочуть», — заявив Віткофф, додавши, що головна перешкода на шляху до миру полягає «у позиціях керівництва обох країн».
«Ми з Джаредом (Кушнером, зятем Трампа — Фокус.) плануємо представити обом сторонам декілька пропозицій, які допоможуть їм зблизитися протягом наступних трьох тижнів і, можливо, навіть організувати саміт між Зеленським і президентом Путіним», — підкреслив представник Білого дому, не виключивши можливості участі Дональда Трампа у цій зустрічі. Разом з тим, Віткофф зазначив, що американський лідер «не бажає відвідувати зустріч, якщо не впевнений у можливості досягнення позитивного результату».
Варто нагадати, що після тристоронніх переговорів за участю України, США та Росії, які відбулися у Женеві 17–18 лютого, президент Володимир Зеленський відзначив значний прогрес, але лише у військовій, а не в політичній сфері.
Що, чому і коли могло перешкодити Путіну розпочати повномасштабне вторгнення в Україну
Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук та експерт-міжнародник, також переконаний, що політична ситуація далека від остаточного врегулювання конфлікту. «Найімовірніше, 2026 рік буде супроводжуватися як бойовими діями, так і новими спробами досягти перемир’я. Однак, на мою думку, у поточному році буде надзвичайно важко досягти суттєвих політико-дипломатичних успіхів, оскільки Росія не змінює і, здається, не має наміру змінювати свою позицію на переговорах, отже, готова продовжувати активну фазу війни», — зазначив експерт у розмові з Фокусом.
Констатуючи, що ні Україна, ні РФ не можуть кардинально змінити ситуацію на свою користь, Станіслав Желіховський зауважив: «Сьогодні, напередодні четвертої річниці повномасштабного вторгнення, ми знаходимося у ситуації виснаження для всіх сторін, але важко передбачити, коли настане переломний момент. Цей момент буде стосуватися припинення бойових дій, але не означатиме завершення війни, а лише її перехід у стан паузи».
Аналізуючи чотирирічну історію повномасштабної російсько-української війни, політолог підкреслив: «На мою думку, на початку повномасштабного вторгнення була допущена помилка в оцінці ситуації з боку української держави та наших західних партнерів. Цей фактор, можливо, був використаний Путіним на свою користь. З іншого боку, Путін, очевидно, не очікував такого опору з боку українського суспільства. Українці продемонстрували диво самовідданості та мужності, давши жорстку відсіч російській агресії без значної допомоги Заходу на початковому етапі. Однак, якби були вжиті належні превентивні заходи, невідомо, чи зважився б Путін на розв’язання цієї кривавої війни».
Власне, ті факти, підсумовує Станіслав Желіховський, що на момент повномасштабного вторгнення Україна вже мала боєздатну армію, загартовану війною на Донбасі, та психологічно готове суспільство, «буквально врятували країну».
«Я вважаю, що українське керівництво не повною мірою скористалося вікном можливостей для підготовки, незважаючи на попередження західних розвідок. Водночас, слід об’єктивно визнати, що західні держави також не повністю оцінили виклики та ризики, що призвело до недостатнього забезпечення України необхідними ресурсами, особливо зброєю. Багато рішень іноземних союзників були прийняті із запізненням, зокрема щодо захисту повітряного простору. Україна з перших днів повномасштабного вторгнення наполегливо просила про закриття неба, але воно й досі не закрите повною мірою, чим користується ворог для посилення своїх переговорних позицій», — стверджує політичний експерт.
Окремо Станіслав Желіховський наголошує: «До цього слід додати відсутність дієвих механізмів, які б дозволили завдати серйозного удару по економіці Російської Федерації. Лише останнім часом Євросоюз та США почали вживати більш рішучих заходів щодо Росії у вигляді санкцій. До цього часу санкції були малоефективними, і Росія швидко адаптувалася до нових умов, продовжуючи бойові дії проти України. Сьогодні головна проблема полягає у вичерпанні наших ресурсів та можливостей. Якщо найближчим часом не будуть прийняті нові стратегічні рішення, нам буде важко, зокрема й у переговорному процесі, оскільки країна-агресор робить все для підвищення своїх дипломатичних позицій».
Крім того, «надзвичайно великим викликом» для України, на думку експерта, залишається американська адміністрація, «яка має особливі погляди на російсько-українську війну».
На це нашаровується й те, що європейські країни, в умовах, що склалися, не мають чіткого плану підтримки України власними зусиллями, підсумовує Станіслав Желіховський.
Які політико-дипломатичні кроки змусять Путіна піти на мир
Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента», як і Станіслав Желіховський, аналізуючи «багаж», з яким Україна підійшла до четвертої річниці повномасштабної війни, насамперед акцентує увагу на самокритиці.
«Підготовка до повномасштабної війни з нашого боку була недостатньою. За словами генералів Наєва та Залужного, військові, на свій страх і ризик, почали розосереджуватися та виводити війська з місць постійної дислокації за день до початку агресії. За їхніми словами, це врятувало ситуацію. Якби Україна запровадила воєнний стан превентивно, як писала The Guardian, посилаючись на Залужного, це дозволило б якісно змінити ситуацію на нашу користь», — підкреслює політолог.
Також експерт, нагадавши про вимоги окремих депутатів Верховної Ради щодо збільшення бюджетних видатків на ЗСУ на 50 млрд грн на початку війни, констатував: «Цього не було зроблено, і було закуплено лише 25% необхідного палива для військових. Цей проблемний ланцюг здається безкінечним. Якщо б весь комплекс заходів було задіяно на практиці, ситуація на Півдні склалася б зовсім по-іншому, оскільки Південь, на жаль, було втрачено протягом десяти днів».
За словами Олександра Леонова, залишається відкритим питання, чи наважився б Путін на цю «авантюру», якби розумів наслідки. «200 тисяч військових, зосереджених на кордонах, було недостатньо для виконання всіх планів… Розуміння Путіним неготовності України до війни стало одним із вирішальних факторів нападу Росії у 2022 році», — каже політолог.
Експерт з жалем констатує, що США, де-факто єдиний модератор мирного процесу, систематично підігрують Росії.
Фактично всі пункти мирного врегулювання стосуються поступок з боку України, а відсутність європейських гравців за столом переговорів також грає проти Києва, оскільки мир і безпека в Україні дорівнюють миру і безпеці в Європі, зауважує Олександр Леонов.
Водночас, експерт зазначає, що якщо у США зміниться політика потурання Росії, термін, протягом якого РФ зможе вести війну з такою ж інтенсивністю, може бути значно скорочений, можливо, до двох років або й менше.
Спільні санкції та синергічні кроки Євросоюзу та США, на переконання Олександра Леонова, дозволять говорити з Росією про завершення війни з позиції сили. «Згадаймо історію Першої світової війни, коли імператорська Німеччина програла, втративши значну частину територій і населення через колапс економіки та суспільства», — зауважує політолог. За його словами, на порозі п’ятого року протистояння України повномасштабному вторгненню РФ зберігається ймовірність такого сценарію. Однак, цей сценарій потребує «жорсткого, серйозного і консолідованого тиску на Москву» з боку Вашингтона та Брюсселя. Ситуація з Венесуелою продемонструвала можливості Заходу для швидкого «обрубання сили осі зла». Ми перебуваємо у моменті, коли остаточно не вирішено питання реального, а не декоративного тиску на Росію, підсумував політолог.
У кремлівській риториці немає жодного натяку на мир
У своєму відеозверненні з нагоди радянського свята 23 лютого Путін заявив, що РФ продовжить масштабне нарощування військового потенціалу та закликав до мілітаризації населення.
Путін назвав російських військових «справжніми патріотами та опорою держави», а 2026 рік оголосив «роком єдності народів Росії навколо священного обовʼязку». В цілому, путінський виступ не містив натяків на бажання припинити війну проти України, а навпаки — був пронизаний мілітаризмом та імперськими амбіціями.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News