Льон чи “хлопок”? Житомирську депутатку Ірину Костюшко “по-тихому” вигнали з фракції за російський паспорт

В Житомирі розгорається скандал через наявність російського громадянства у депутатки обласної ради, СЕО агрофірми “Зоря Агро Груп” Ірини Костюшко. В квітні цього року вона «за власним бажанням і через політичні розбіжності» покинула фракцію “Пропозиція”, за списками якої пройшла до облради в 2020 році. Проте тільки зараз у місті починають обговорювати справжню причину “розриву”: російські паспорти, які раніше були у Костюшко і здачу яких вона не змогла підтвердити колегам з фракції.

59-річна власниця групи агрокомпаній “Зоря Агро”, що є одним із великих виробників льону, Ірина Костюшко уже не перше скликання є депутатом обласної ради. Ще 2015-го вона балотувалась за мажоритарним округом у Коростенському районі, згодом увійшла до провладної тоді партії “Блок Петра Порошенка”, була представником пʼятого президента на одному з округів Житомирщини. В 2020 році – коли влада помінялась і потрібно було шукати новий “політичний дах” – перейшла до політичного проекту мерів кількох крупних міст – партії “Пропозиція”, на чолі якої разом із колишнім головою Житомирської ОДА Ігорем Гундичем – обралась до місцевої облради вдруге.

Утім, на початку цього року керівництву фракції “Пропозиція” в Житомирській облраді, найімовірніше, стало відомо про факт наявності у Костюшко російського паспорту і ризики, які він несе і для політичної сили і для регіону в цілому.

Звідки у успішної української бізнесменки, патріотки і відроджувальниці народних традицій (в запалі передвиборчих баталій Костюшко спонсорувала відповідні “льняні фестивалі” в себе на округах) – такі тісні звʼязки із країною агресором? Профільні аграрні ЗМІ рясніють численними інтервʼю про успішний успіх Костюшко. Закінчила школу в Южно-Сахалінську, вчиться в медичному училищі в Казахстані, потім вступила до Хабаровського медичного інституту. В середині 90-х довчається в Києві на лікаря-гінеколога. До початку 2010-х уже має успішний дистрибуційний бізнес – мережу аптек. Проте різко змінює напрямок діяльності і після навчання в бізнес-школі починає розвивати аграрну компанію “Зоря” на базі одного із господарств на Житомирщині. Отже часу вийти з громадянства росії, особливо після вторгнення до Криму і на Донбас в 2014 році – було вдосталь.

У відкритих даних про Костюшко є інформація щонайменше про два паспорта країни-агресора, один із яких їй видавали в посольстві Росії в Києві. Наприклад, раніше через простий пошук можна було знайти згадку про паспорт 53 02 94622 (найімовірніше помилка в номері , він має бути шестизначний, зазвичай в реєстрах пропускають нуль – 094622).

Крім того, доступні також дані, за якими Костюшко, на той момент власниця ресторану «Італідзе» в  Києві, отримувала послуги Приватбанку не пізніше 2018 року – як російська громадянка (паспорт, за даними витоку, виданий посольством росії в Україні).

В розпорядженні редакції є сканкопія цього паспорту

Попри те, що у витоці вказано, що паспорт видано посольством, 51 15 – це серія, що відповідає Коряцькому автономному округу (раніше був окремим регіоном, зараз приєднаний до Камчатського краю). Відповідний підрозділ 821-001 і ймовірно, формально видав паспорт і передавав через посольство, підставою для громадянства могли бути дальні звʼязки родичів. Оскільки Костюшко вчилась у Южно-Сахалінську і Хабаровську, не дивно, що вона обрала для отримання документів не пафосну Москву, а “простіший” і більш екзотичний регіон, де можна знайти звʼязки.

Згідно з даними сервісу перевірки російських паспортів, обидва документи, станом на зараз, є дійсними. 

В розпорядження редакції також потрапили дані про подачу окремої заявки на громадянство росії ще в 2009 році на імʼя Ірини Миронюк (попереднє прізвище Костюшко)

Чому на російське громадянство депутатки Ірини Костюшко  не звертали  увагу її політичні покровителі? Оскільки обласна рада це не центральний парламент, кандидати не проходять таких ретельних перевірок (втім, як показує досвід, колаборантів і прихованих “ждунів” росії у Верховній раді також вистачає), втім за найменших зусиль з відкритих джерел можна було дізнатись, що до 2018 року Костюшко володіла рестораном “Італідзе” в Києві саме як громадянка росії.

Політичні партії закривали очі на «такі дрібнички», вочевидь, тому, що в аграрному регіоні, яким є зокрема і Житомирщина, наявність серед списку кандидатів “міцного господарника” чи “господарниці” з агросектору – запорука “взаєморозуміння” із відповідним кластером виборців – потенційних найманих працівників, клієнтів, контрагентів, партнерів такого депутата. Ймовірно саме тому Ірина Костюшко довгий час залишалась “цінним активом” для Петра Порошенка і його партії в регіоні.

Для самої Костюшко місце в обласній раді – виключно комерційний проект, який дозволяє контролювати питання виділення і оподаткування землі під власними угіддями, створювати коаліції та “фронти” із іншими “аграрними” депутатами, входити до профільної комісії із виділення відповідних субсидій, податкових пільг та інших офіційних та неофіційних преференцій для сільськогосподарського бізнесу. Тож не дивно, що Костюшко входила саме до цієї комісії в облраді, а публічно коментує переважно популістично чутливі питання землі та зайнятості на селі.

Втім збережене Костюшко громадянство рф на четвертому році війни – це те, що може поховати репутацію будь-якої політичної сили і керівництва регіону. Тож, за даними джерел, на рівні регіональної влада було рекомендовано щонайменше виключити жінку з фракції, а в подальшому – позбавити мандату депутатки обласної ради. Схоже, що Костюшко все ж доклала чималих фінансових зусиль для просування своїх інтересів в регіональному парламенті, тому їй дозволили вийти з фракції, зберігши формально обличчя.

В результаті офіційно вона сама написала заяву про вихід з депутатського обʼєднання, пояснивши цей факт прісним “розходженням у поглядах”: «Моє рішення про вихід із фракції є результатом певного етапу моєї політичної еволюції. З часом мої погляди на ключові питання почали відрізнятися від позиції більшості фракції, і я вважаю, що для мене важливо діяти відповідно до своїх переконань та обіцянок перед виборцями», – пояснила депутатка. “Політична еволюція”, ймовірно, полягає в тому, що до пані Ірини прийшло розуміння потенційної політичної відповідальності за носіння паспорта з гербом країни-агресора під час війни без інформування про це виборців.

Наразі українське законодавство не передбачає прямої кримінальної відповідальності депутатів обласних рад за подвійне громадянство з росією. Проте проголосовані в першому читанні зміни, ухвалені в законопроекті № 11469, передбачають, що наявність російського документа буде майже автоматичною підставою для позбавлення українського паспорта. А це – в свою чергу – є очевидним приводом для позбавлення депутатського мандату в обласній – та й у будь-якій іншій раді.

Очевидно, що назріло також питання більш ретельної перевірки не лише безпосередньо кандидатів на посади в регіональних органах місцевого самоврядування, але й їхніх бізнесів на предмет звʼязків із країною агресором. Наприклад, варто було б звернути прискіпливу увагу на торгових експортно-імпортних партнерів групи “Зоря Агро Груп” та інших бізнесів Костюшко, а також на законність відшкодування її підприємствам податку на додану вартість при експорті товарів, які потенційно можуть потрапити на територію росії чи повʼязаним із нею контрагентам. Або ж звʼязки іншого бізнесу Костюшко – британської PHARMATRIALS GROUP (UK) LTD, яку вона купила у батька російського забудовника Владіміра Шлюсавера – Анатолія Шлюсавера.

Весь цей набір даних дає в загальних рисах розуміння про коло інтересів і спілкування Ірини Костюшко, і коло запитань до неї з боку правоохоронних органів та ЗМІ, які варто було б задати – замість банальних питань про стагнуючий ринок землі та зубожілих селян, без праці яких бізнес депутатки Костюшко просто втратить економічний сенс свого існування.

Источник: kp.ua