Ізраїльський філософ, історик та письменник Юваль Ной Харарі написав колонку для Financial Times, у якій стверджує, що Україна виграє війну з Росією, здивувавши весь світ, після того, як у 2014 році вона здавалася безпорадною, і після того, як весь світ очікував програшу після початку повномасштабного наступу Збройних сил Росії у лютому 2022 року.
Ніхто не очікував, що Україна досягне успіху на полі бою у 2022 році
Харарі зазначає, що на той час російське керівництво та багато спостерігачів у всьому світі очікували, що Росія захопить Київ і завдасть вирішальної поразки українській армії протягом кількох днів. Навіть західні прихильники України були настільки невпевнені в її шансах на опір, що запропонували евакуювати президента Зеленського та його команду та допомогти їм сформувати уряд у вигнанні.
Але Володимир Зеленський залишився в Києві, заявивши американцям, що йому потрібні боєприпаси, а не «паспорт».
Збройні Сили України приголомшили світ, відбивши російський наступ на Київ. Наприкінці літа 2022 року українська армія розпочала контрнаступ, здобувши дві великі перемоги в Харківській та Херсонській областях і звільнивши значну частину території, захопленої росіянами на першому етапі вторгнення.
Відтоді, попри обмежені успіхи з обох сторін, лінія фронту майже не зрушила з місця. Росіяни намагаються створити враження невпинного наступу, але фактом є те, що з весни 2022 року їм не вдалося захопити жодного стратегічно важливого міста, такого як Київ, Харків чи Херсон.
«У 2025 році ціною приблизно 200 000-300 000 убитих і поранених російській армії вдалося захопити лише тонку смужку прикордонної зони, яка, за найдостовірнішими даними, становить близько 0,6% від загальної території України. Якщо темпи 2025 року збережуться, то теоретично Росії знадобиться близько 100 років і десятки мільйонів жертв, щоб підкорити решту України. Фактично, у серпні 2025 року Росія контролювала менше території в Україні, ніж у серпні 2022 року», – нагадує Харарі.
На його думку, ситуація нагадує Західний фронт Першої світової війни, коли безжальні генерали пожертвували десятками тисяч солдатів, щоб отримати «кілька кілометрів брудних руїн». І, як і російські ЗМІ, газети того часу також приховували масштаби втрат, друкуючи карти, які нібито демонстрували великі успіхи.
Як зазначав історик Тобі Такер, газети часів Першої світової війни часто навмисно використовували великий масштаб, «роблячи «успіхи» вражаючими, але будь-який проникливий читач міг побачити, що… вони були незначними. У багатьох газетах точні географічні деталі прямо суперечили постійним повідомленням про «успіхи» та «досягнення». Те саме стосувалося й останніх російських успіхів».
Україна загнала Росію в глухий кут
З військової точки зору, для України має сенс здійснювати тактичні відступи, зберігаючи свої сили та життя солдатів, тоді як Росія виснажує себе, розпочинаючи дороговартісну атаку з невеликою вигодою. Правда полягає в тому, що Україні вдалося загнати Росію в кут.
На морі українські досягнення були не менш вражаючими. 24 лютого 2022 року Чорноморський флот Росії мав повну перевагу на морі, і здавалося, що Україна не має засобів протистояти йому. Спочатку флагман Чорноморського флоту Росії, крейсер «Москва», загрожував гарнізону на острові Зміїний, але Україна відбила острів і потопила «Москву», змусивши росіян сховати свій флот у безпечних гаванях далеко від фронту.
У повітрі Росія також зазнала невдачі. Російські ВПС зазнали нищівних втрат, зокрема в результаті української операції «Павутинка».
Росія відповіла, використовуючи ракети далекого радіуса дії та безпілотники для тероризування українських міст. Україна утрималася від ударів по цивільних цілях у Росії та не завдавала ударів по них, але українські безпілотники продемонстрували значну здатність уражати аеропорти та інфраструктуру, особливо нафтопереробні заводи, що знаходяться за сотні кілометрів від російської території.
Харарі нагадує нам, що українська армія досягла всього цього без прямого військового втручання ззовні. Поки що єдиною третьою стороною, яка безпосередньо втрутилася у війну, була Північна Корея, яка відправила понад 10 000 своїх солдатів воювати на боці Росії. Країни НАТО надали Україні значну підтримку у вигляді зброї та інших ресурсів, але жоден з її солдатів офіційно не брав участі в реальних бойових діях.
Він нагадує, що до 24 лютого 2022 року, і протягом тривалого часу після цього, країни НАТО відмовлялися постачати Україні багато видів сучаснішого важкого озброєння, а також обмежували використання інших. Деякі з цих обмежень діють досі.
Харарі зазначає, що якби Україні було надано повну підтримку у 2022 році, Збройні сили України цілком могли б виграти війну до кінця 2022 року або до літа 2023 року, перш ніж Росія встигне відновити свою армію та військову економіку.
Найслабша ланка в обороні України знаходиться в головах її західних союзників
«У 2025 році найслабшою ланкою в обороні України залишаються її західні друзі», – вважає Харарі.
Поширюючи пропаганду про неминучість перемоги Росії, Кремль сподівається, що американці та європейці занепадуть духом, позбавлять Україну підтримки та змусять її капітулювати. Харарі нагадує нам, що піддатися цій пропаганді буде катастрофою не лише для України, а й для країн НАТО, які втратять значну частину свого авторитету, а також кращий захист від зростаючих російських загроз.
«Найбільшою та найдосвідченішою бойовою силою, що стоїть між російською армією та Варшавою, Берліном і Парижем, є українська армія. Польська, німецька та французька армії мають близько 200 000 солдатів кожна, більшість з яких ніколи не брали участі в бойових діях. Українська армія, навпаки, має близько мільйона солдатів, більшість з яких є досвідченими ветеранами», – пише Харарі.
Він вважає, що європейцям варто врахувати, що якщо Росія завтра нападе на Європу, а Сполучені Штати вирішать не втручатися, українська армія стане головним військовим активом Європи. А американським військовим також варто повчитися в України, враховуючи її бойовий досвід та передові розробки в галузі озброєння, особливо безпілотників.
Путін не зміг досягти своєї головної мети в Україні
Юваль Ной Харарі, як історик, нагадує нам, що війну виграє не той, хто завойовує більше земель, руйнує більше міст чи вбиває більше людей. Війну виграє той, хто досягає своїх політичних цілей. А в Україні вже очевидно, що Путін не зміг досягти своєї головної військової мети — знищення української нації.
Він нагадує, що російський президент постійно стверджував, що українці ніколи не були «справжньою нацією». Він розпочав війну, щоб довести світові, що української нації не існує, що українці насправді є росіянами, і що за найменшої нагоди «українці із задоволенням стануть частиною Матінки-Росії».
«Незалежно від того, як розгортатиметься війна в найближчі місяці, пам’ять про російське вторгнення, російські звірства та українські жертви продовжуватиме підживлювати український патріотизм для майбутніх поколінь», – підсумовує Харарі.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net у Google News
Источник: www.vesti-ua.net
