Чим пахнуть болота і що з цим робити 02.09.2025 09:40 Укрінформ Про те, як нам протидіяти російським інформаційним технологіям
Днями в Києві відбувся міжнародний форум «Інформаційна війна: від опору до стійкості». Учасники зустрічі, організованої Головним управлінням Міністерства оборони України та Інститутом національної стійкості та безпеки, обговорили широкий спектр питань, пов’язаних із викликами нашій національній безпеці, що виникли внаслідок російської агресії проти України. Лейтмотивом у доповідях та виступах учасників форуму було: театр бойових дій цієї війни – це не лише фронт, лінія бойового зіткнення. Бій, не менш руйнівний та жорстокий, триває в іншій, інформаційній, площині, де полем бою є людська свідомість.
Як саме, і якими інструментами, росіяни намагаються зламати стійкість українців на фронті та в тилу, протистояти намірам та діям ворога, цими думками з учасниками форуму поділився колишній керівник ГУР та СЗР України генерал-лейтенант Валерій Кондратюк. Основні тези його виступу «Російські когнітивні та інформаційні технології дестабілізації демократичного світу» пропонує вашій увазі Укрінформ.
СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ ТОВАРИША МАЙОРА
Валерій Кондратюк
За словами Валерія Кондратюка, однією з найсерйозніших загроз сучасності є інформаційний вплив країни-агресора. На його думку, російський вплив у сучасному інформаційному полі будується як системна стратегія, що поєднує методи радянських спецслужб та новітні інструменти 21 століття.
Його мета — змінити свідомість людей, підірвати демократії та створити паралельну інформаційну реальність, побудовану на дезінформації. Путін живе в паралельній реальності. На жаль, проблема полягає в тому, що він намагається змусити нас усіх жити в ній разом з ним. У 21 столітті захист правди є не менш важливим компонентом національної та глобальної безпеки, ніж захист території. І саме від того, наскільки добре ми зможемо її захистити, залежить майбутнє демократії у світі.
За словами колишнього керівника українських спецслужб, своїми діями Росія переслідує кілька основних цілей:
1) Делегітимізація демократії. Таким чином, Москва систематично прагне зруйнувати довіру до демократичних інституцій: виборів, судів та ЗМІ. Її мета — посіяти сумніви щодо чесності виборів, неупередженості судів та незалежності ЗМІ. Вона інвестує в кампанії, які зображують демократію як «хаос», а авторитаризм — як «стабільність».
2) Розкол між союзниками. Важливо усвідомити, що Кремль знає, що перемогти Україну можна лише за умови розділення Заходу. Тому Росія активно працює над тим, щоб налаштувати країни ЄС одна проти одної та Європу проти Сполучених Штатів. Класичні меседжі: «Американці використовують Європу», «НАТО втягне вас у війну».
3) Послаблення підтримки України. Очевидно, що кремлівська пропаганда прагне створити картину «втоми від війни». Для цього вони використовують, мабуть, найпопулярніші «запоребрицькі» наративи: «корупція в Україні», «допомога крадеться», «санкції шкодять вам більше, ніж Росії».
4) Нормалізація агресії. Ще одна мета – представити війну як «оборонну» або «вимушену». Російська Федерація поширює тезу: «НАТО спровокувало війну», «Росія бореться за мир». Так формується ґрунт для зняття санкцій та повернення співпраці з Москвою.
5) Використання виборів як інструменту впливу. Ми вже давно чуємо кремлівську пісню про українські вибори. Правда в тому, що росіяни бачать «вікна можливостей» у виборах в Україні, Європі та США. Їхнє завдання — делегітимізувати процес («це фарс») або підтримати «своїх» корисних кандидатів.
Як приклади такої стратегії генерал Кондратюк навів кампанії на підтримку проросійських політиків у Молдові, Болгарії та Словаччині; спроби підтримати «мирного кандидата» в Україні.
МЕХАНІЗМИ, ІНСТРУМЕНТИ, ЦІЛІ
Для досягнення своїх стратегічних цілей російські інформаційні розвідники використовують певні інструменти та виконавців. Це три керівники російського «Змія Горинича»: ГРУ, ФСБ та СВР.
ГРУ: підрозділи APT28 (“Fancy Bear”) та Sandworm, відомі нападами на США, Францію та Україну.
ФСБ: Центр інформаційної безпеки, який здійснює кібератаки та поширює хвилі паніки.
СЗР: зовнішня розвідка, що діє через дипломатичне прикриття та псевдоекспертів, «Фабрика тролів» у Санкт-Петербурзі: масові кампанії у Facebook, X, TikTok.
Їхні основні тактики та методи включають:
– клонування медіа-сайтів (операція «Двочник»);
– злом та витік інформації: злом та витік документів;
– Діпфейки та аудіофейки: фейкові звернення лідерів;
– «темна» реклама та мікротаргетинг, спрямовані на чутливі групи;
– Масові SMS-атаки та атаки через месенджери, що викликають паніку.
Ці атаки спрямовані на дуже конкретні цільові аудиторії: політичні еліти та парламенти, журналісти та редакції, військові сім'ї, переміщені особи, релігійні громади, молодь та діаспори тощо.
СЦЕНАРІЇ ТА АКТОРІ
Валерій Кондратюк вважає особливо небезпечними атаки на вибори. Якщо вони відбудуться в Україні найближчим часом, вплив Росії на цей процес проявлятиметься через спроби делегітимізації, з поширенням тези «вибори під час війни незаконні», запуском різного роду діпфейків у «день тиші», атаками на Центральну виборчу комісію та місцеві вебсайти, просуванням «вигідних» кандидатів, які йтимуть з гаслами «мир за будь-яку ціну». Також варто очікувати використання так званих кандидатів-спойлерів та подвійних кандидатів.
За словами експерта, Росія не обов'язково робитиме ставку на відверто проросійських політиків – після 2014 року це стало токсичним брендом. Натомість Кремль зможе покластися на тих кандидатів, які будуть позиціонуватися як «прагматики» або «миротворці». Їхні меседжі: «мир за будь-яку ціну», «заморожування війни заради економіки», «санкції шкодять простим людям», «Україна має домовитися безпосередньо з Росією без Заходу» – чітко вкажуть нам, звідки дме вітер.
Кондратюк назвав п'ять основних російських векторів способів підтримки таких кандидатів:
1) Інформаційне підживлення: масове просування своїх цитат у Telegram, YouTube та клонованих медіа; створення ілюзії підтримки через ботнети.
2) Дискредитація опонентів: поширення компрометуючих матеріалів, діпфейків та фейкових «розливів» проти конкурентів.
3) Фінансування через посередників: використання іноземних громадських об’єднань, «фондів миру» та бізнес-структур для прихованої підтримки.
4) Мікротаргетинг у соціальних мережах: реклама для вразливих груп (сім'ї мобілізованих, переміщені особи, малий бізнес).
5) Кандидати-спойлери: технічні дублери для відбору голосів та штучна конкуренція з проєвропейськими силами.
Загалом, ключовим ризиком для України у разі появи кандидата-“миротворця”, який працюватиме в інтересах Кремля, буде підрив довіри до виборчого процесу, загострення розколу в суспільстві за лінією “мир за будь-яку ціну” проти “перемоги до кінця”.
ПРЕМ'ЄРИ ТА ПЕРШІ ВИСТУПИ КРЕМЛІВСЬКОГО ХОРУ
Генерал-лейтенант Кондратюк окреслив нові тенденції, що проявилися в російських інформаційних атаках у 2024–2025 роках.
Перш за все, це стосується використання штучного інтелекту (ШІ). Кремль використовує генеративні моделі для масового виробництва текстів різними мовами, синтетичних відео та аудіо для імітації голосів та облич політиків. Автоматизовані «ферми ботів» створюють десятки тисяч реалістичних акаунтів. У 2024 році було виявлено мережу, яка поширювала тексти, згенеровані ШІ, у соціальних мережах ЄС.
Використання багатоплатформних кампаній також тепер чітко контролюється. Для порівняння, Росія зараз одночасно працює в Telegram, TikTok, YouTube, X і навіть в ігрових чатах. Це створює ефект поліфонії, коли одне й те саме повідомлення повторюється десятками різних «незалежних» джерел.
Ще однією новою тенденцією є «локалізація» дезінформації. Кремлівські меседжі адаптуються до місцевих контекстів: у Польщі – про біженців, у Німеччині – про енергетику, у США – про «втому від України». До цього залучені місцеві блогери, журналісти і навіть політики.
Наступним російським ноу-хау є синергія кібератак та інформаційних атак. Expect попереджає, що після витоку даних росіяни негайно розпочнуть інформаційні кампанії. Приклад: хакери ГРУ викрали документи з виборчих штабів, які потім були опубліковані «незалежними» вебсайтами як «сенсаційність».
Також будуть маніпулювати алгоритмами соціальних мереж. Кремль вже активно використовує «ферми ботів геолокації» для просування повідомлень у певних країнах, а також «ферми лайків» для створення ілюзії масової підтримки. Це спричиняє і продовжуватиме спричиняти підрив довіри до технологій.
І звісно, буде застосована всім відома тактика використання діпфейку, яка не лише вводить в оману, а й створює відчуття, що «нікому зараз не можна довіряти». Її результатом є руйнування основ суспільної довіри та ослаблення демократії зсередини.
ВІД КОНТУДАРСІВ ДО АТАКИ
Що слід зробити, щоб протидіяти діям ворога в таких умовах?
Валерій Кондратюк пропонує п'ять основних напрямків інформаційної контрзаходів:
1) Регулювання та співпраця з платформами. Це вимагає створення єдиного стандарту прозорості політичної реклами, впровадження спільних баз даних фейків та ботнетів, а також забезпечення того, щоб платформи швидко маркували та видаляли координаційні кампанії протягом 24–48 годин.
2) Кіберстійкість. Для цього необхідно посилити захист виборчої інфраструктури (міжвідомчі закордонні справи, резервні сервери, гарячі резерви), регулярно проводити навчання для державних службовців та журналістів, а також інтегрувати Україну до спільного альянсу CERT з ЄС та НАТО.
3) Інструменти комунікації. Тут слід використовувати пребанкінг – попереднє пояснення можливих фейків, а також швидке реагування – інституціоналізовану модель «30 хв – 3 год – 24 год». Необхідно створити єдину національну платформу «вікон правди».
4) Соціальна стійкість. Це одна з найважливіших умов – медіаграмотність у школах та університетах, робота з вразливими групами (сім'ями військовослужбовців, переміщеними особами, пенсіонерами), а також підтримка незалежних ЗМІ та ініціатив з перевірки фактів.
5) Міжнародна координація. Це стосується проведення спільних розслідувань з партнерами, запровадження санкцій проти організаторів дезінформаційних кампаній та активного просування контрнаративів.
Підсумовуючи свій виступ, колишній голова СБУ та СБУ наголосив, що інформаційна війна Росії проти України – це не допоміжний інструмент, а повноцінний фронт, який діє цілодобово. Це реальна, реальна загроза, на яку Україна та українське суспільство повинні реагувати не менш серйозно, ніж на авіаатаки чи спроби зламати наш опір на фронті. Головною метою українського інформаційного опору має бути відбиття спроб ворога посіяти розбрат в українському суспільстві, підірвати довіру громадян до власної держави, залишити Україну саму перед обличчям агресії.
За словами Валерія Кондратюка, українці здатні впоратися з цими викликами. Ми вже витримали найжорстокіші інформаційні атаки, створили ефективні механізми перевірки фактів та кризових комунікацій. І ми не самотні у своїй боротьбі: Європейський Союз заблокував основні російські пропагандистські канали, а НАТО визнало інформаційну сферу повноцінним оборонним простором, поряд із сухопутним, морським, повітряним та кіберпросторовим.
Наступним кроком має бути перехід до проактивної стратегії. Настав час для системних, проактивних дій – передбачення російських дезінформаційних кампаній до їх початку, розвиток суспільної стійкості через освіту та медіаграмотність, а також створення глобальної коаліції демократій для швидкого реагування на атаки Кремля.
Іван Ступак, Київ
Фото: Євген Котенко, Укрінформ
Інформаційна безпека Кібератака Дезінформаційна війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
