У Херсоні понад 200, у Києві – одне: чому столиця не будує модульні укриття

Фото: КМДА

Вдруге в ту саму річку, тепер – з подачі очільника столичної військової адміністрації. Тимур Ткаченко заявив про намір винести на Раду оборони Києва питання про модульні укриття: «Майже три з половиною роки великої війни – і жодного модульного укриття в столиці. Мерія саме це поняття ставить на “стоп”. Жодної гривні, жодного кроку назустріч киянам. Натомість – мільйони на скляні зупинкові комплекси», – написав він у телеграмі. Голова КМВА посилається на позитивний досвід Одеси, Харкова, Херсона, інших міст і докоряє цивільній владі столиці за толерантність до будівельних норм. У чому камінь спотикання, чи ефективні при ворожих ударах наземні бетонні прихистки – з’ясовувала журналістка Коротко про.

Коштують недорого і легко монтуються

Тимур Ткаченко трохи помилився, коли стверджував, що «жодного нема». Принаймні одне модульне укриття в столиці встановили на березі Дніпра у спортивно-розважальному комплексі Х-Park наприкінці червня 2023 року. Про це повідомила пресслужба Київської адміністрації, додавши до допису яскраві фото. Зразково-показове укриття назвали «пілотним», обладнали лавочками, засобами пожежогасіння, водою, медичними наборами.

Перед тим, 13 червня, мер Києва Віталій Кличко потішив містян новиною про 200-250 модульних укриттів, на які місто планувало виділити 300 мільйонів гривень. Тоді це прозвучало цілком реалістично, бо в 2023 році почався справжній «бум» на такі схованки від обстрілів.

Одне модульне укриття у Києві точно є – у Х-Park. Фото: КМДА

Відносно недорогі – від 1 до 2 мільйонів гривен, вони могли закопуватися в землю або розміщуватися на поверхні ґрунту, легко монтувалися зі спеціально підігнаних модулів, займали в середньому 65 квадратних метрів і могли вмістити від 20 до 40 чи 60 чоловік – залежно від кількості модульних секцій. Перед прямими попаданнями – ніде правди діти – такі споруди безсилі, але можуть захистити від уламків дронів, ударної хвилі і артобстрілів.

У жовтні 2023-го на сайті DOZORRO з’явилась інформація: Громадський контроль держзакупівель проаналізував витрати різних міст на закупівлю модульних укриттів (їх іще називають мобільними або шелтерами, крім залізобетону іноді модернізують контейнери для морських перевезень. – Ред.). Найбільше захисних конструкцій придбала Дніпропетровська область – на 162 млн грн, Донецька – 152 млн грн, Херсонська – 103 млн грн, Полтавська – 71 млн грн та Київська – 65 млн грн.

По Києву відомостей не було.

У Дніпрі модульні укриття є – над тим, чи вписується воно в архітектуру міста, не особливо задумуються, безпека важливіша. Фото: Суспільне. Дніпро

Краще так, ніж нічого

У Дніпропетровській області найбільше витрат припали на обласний центр – 53 млн гривень. У Дніпрі модульні укриття різної конфігурації встановлюють з листопада 2022-го – перше з’явилося біля зупинки громадського транспорту на проспекті Богдана Хмельницького. Ця адреса досі є в переліку укриттів, які в квітні цього року склав сайт Дніпро Оперативний. Крім проспекту, названі ще сімнадцять адрес та наведені правила користування. В принципі вони прості і зводяться до прохань поводитися пристойно.

У Херсоні – місті, що піддається ледь не щоденним обстрілам, – від березня по кінець літа 2023-го закупили 164 наземні та підземні мобільні укриття. На сьогодні, як відомо з репортажу Суспільне. Херсон, їх встановлено близько 205 одиниць. Журналісти розшукали чоловіка, який вважає, що таке сховище врятувало йому життя під час артобстрілу 27 березня цього року. Втім, думки херсонців неоднозначні.

– Я не вважаю, що міська влада намарне витратила гроші, але сталося те, що прогнозувалося, – поділився з Коротко про Олександр, власник невеликої хлібопекарні. – Бункери пристосували для себе безхатченки. Я за день багато кілометрів намотую містом, і максимум, що бачу під час повітряних тривог, – це одного, двох людей, які стоять на вході в бункер і виглядають маршрутку. З іншого боку, ми вже так призвичаїлися до тих артобстрілів, що особливо не реагуємо. Якщо близько гупає, то люди біжать не в сховище, а подалі від цього місця.

Водночас Олександр каже, що у певних ситуаціях такі споруди дійсно можуть врятувати як мінімум нервові клітини.

– Коли на Таврійському був дуже сильний артобстріл, мій персонал зачинив пекарню і пересидів небезпеку у модульному укритті. Тому якщо говорити про коефіцієнт корисної дії, це краще, ніж нічого, – підсумовує наш співрозмовник.

В Херсоні укриття є, але користуються ними мало. Фото: Суспільне Херсон

Що ж сталося в Києві?

У столиці до питання поставилися з усією серйозністю. 7 липня 2023 року з публікацій ЗМІ стало відомо, що Віталій Кличко направив листа Денису Шмигалю про можливість внесення до фонду захисних споруд бункерів модульного типу. В середині липня авторитетні представники київської влади зібралися на «круглий стіл», де констатували, що будівельні норми не дозволяють встановлення модульних укриттів, а за порушення ДБН відповідальних осіб можуть покарати. Поважне зібрання поговорило про необхідність внесення змін до нормативних документів – і по тому все.

Власне, це мав на увазі Тимур Ткаченко, коли говорив, що цивільній адміністрації нібито заважають будівельні норми. Наскільки це принципово, питання відкрите, з огляду на досвід Дніпра чи Херсона. Але член-кореспондент Української академії архітектури, експерт з містобудування Віктор Глеба вважає, що причина в іншому.

– Не поділили гроші. По кіосках домовились – кіоски зносять, ставлять нові за електронними торгами. А тут не домовились, – висловлює свою думку експерт з містобудування. – Інша справа, яка була б естетична і функціональна цінність цих споруд. У нас ніхто не хоче враховувати досвід Ізраїлю, що такі укриття повинні мати подвійне призначення: торгова точка, де під час тривог можуть сховатися люди, а заразом попити кави. Ми розробляли і представляли такі проєкти.

Проєкти модульних укриттів подвійного призначення, які розроблялися в ДП «НДПІ містобудування». Фото: надано Віктором Глебою

Брак місця плюс людський фактор

У соцмережах ідею Тимура Ткаченка обговорюють не дуже активно. Мовляв, один раз обіцяли – обіцяйте ще, а краще наведіть лад у тому, що запустили. Віктор Глеба також вважає, що закупівля модульних укриттів не зовсім на часі хоча б тому, що їх ніде ставити.

– У нас немає місця для паркингів, мамі з коляскою, буває, ніде проїхати через автомобілі. Найпростіше рішення – встановити захисні споруди вздовж транспортних магістралей, наприклад, на пасажирських зупинках. Але чи можна уявити, що хтось із влади візьметься зносити скляні кіоски з «табачкою», коли там бізнес-інтереси тих же представників влади?

Віктор Глеба звертає увагу ще на один момент – рівень захисту укриття може залежати від чисто людського фактору.

– Пам’ятаєте, як у Херсоні (грудень 2023 року. – Ред.) артснаряд розбив наземне укриття, були жертви? Бо вкрали на бетоні. Під час розслідувань я бачив, як залізний кунг (різновид кузова-фургона), закопаний в землю, називався укриттям, і на нього списували по 1-1,5 млн гривень. Я бачив, як залізобетон товщиною 10 см, де арматура 3 мм, теж класифікувався як укриття, хоча це не витримувало жодної критики. У нас є два акти ДБН, які висувають до захисних споруд різні вимоги, і за три роки війни ніхто в цьому порядку не навів. Чи наведе Ткаченко, я не знаю.

Водночас експерт визнає, що проєкти модулів подвійного призначення, наприклад, кав’ярня-укриття, складно реалізувати через те, що вони потребують обслуговування і можуть бути збитковими для орендарів.

Тим часом в Україні послуги з виробництва і встановлення модульних укриттів пропонують два великі підприємства і з десяток будівельних фірм. Якщо є пропозиція, то має бути і попит. Віктор Глеба каже, що основними споживачами таких послуг є власники елітних котеджів. Особливо тих, що модно будувалися зі скла та алюмінію.