Оборонний сектор не підготувався: вплив близькосхідної війни на українську систему ППО

Два одночасних широкомасштабних протистояння – в Україні та на Середньому Сході – виявили проблему, до якої світова оборонна сфера виявилася не повністю підготовленою. Ракети для системи ППО Patriot використовуються набагато швидше, ніж їх реально виготовити.

Яка вірогідність серйозної нестачі цих ракет і до чого слід готуватися Україні – аналізувало РБК-Україна.

Загострення ситуації навколо Ірану суттєво збільшило тиск на американські комплекси протиповітряної оборони. Мається на увазі насамперед системи Patriot, що добре проявили себе у знищенні ракет, БПЛА та літаків.

Власне, ці комплекси наразі допомагають США та державам Перської затоки відбивати іранські атаки в регіоні, а Україні – протистояти російським ракетним ударам. І навіть якщо країни-замовники змушені роками очікувати на доставку цих зенітно-ракетних комплексів, ще більш обмеженим є виготовлення ракет-перехоплювачів до них. Особливо – у модифікації PAC-3, котрі можуть боротися з балістичними цілями.

Одночасний розвиток двох великих збройних конфліктів і можливий початок нових вже зараз формує конкуренцію за ресурси ППО. І набагато більший виклик для України становить не стільки гіпотетична черга на нові комплекси Patriot через декілька років, скільки ще більш відчутна нестача ракет до наявних систем у найближчій перспективі.

Математика виснаження

За офіційними відомостями, за 16 днів нового етапу конфлікту Тегеран здійснив пуски по державах Середнього Сходу та Перської затоки вже понад тисячу ракет і більш ніж 3 тисячі БПЛА-камікадзе.

Найбільша інтенсивність атак припала на перший тиждень конфлікту, після семи днів кількість запущених КВІРом ракет і дронів почала стрімко зменшуватися, фактично скоротившись в 3-4 рази. Можливо припустити, що це є результатом вичерпання власних запасів, а також активного “полювання” Штатів та Ізраїлю на пускові установки іранських військ.

США та їх союзникам у регіоні вдається вражати понад 90% ракет і дронів. Для відбиття атак використовуються американські комплекси THAAD, корабельні системи Aegis, винищувальна авіація – F-15, F-16, Rafale, та системи малого радіуса дії. Проте перехоплення більшості балістичних цілей забезпечується саме комплексами Patriot. Найбільша кількість таких систем у Саудівської Аравії – до 25 fire unit або батарей.

Інформація в західних ЗМІ та підрахунок відкритих даних вказує на те, що для перехоплення іранських ракет і дронів США та їхні союзники могли випустити вже понад тисячу ракет PAC-3. Цей показник може бути і значно більшим, враховуючи те, що за нормативами американські зенітники відстрілюють навіть до 4 перехоплювачів на одну ціль. До того ж цей комплекс країни Перської затоки використовують і для збиття “шахедів”.

Для співставлення цифр: раніше в ОП заявляли, що за чотири роки з початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від партнерів тільки близько 600 ракет PAC-3. При цьому лише за цю зиму, згідно зі звітами Повітряних сил, наша ППО збила 117 балістичних, аеробалістичних та гіперзвукових ракет, запущених росіянами.

Якщо припустити, що українські зенітники економно застосовують ракети до Patriot і відстрілюють проти ворожої цілі лише по одному перехоплювачу, то 117 ракет – це приблизно 1/6 від річного обсягу виробництва. Тисяча ракет, якими відбивались Штати та їхні союзники від атак Ірану – це обсяг двох років виробництва.

Поки Lockheed Martin тільки розгортає можливості, щоб вийти на темп 2000 ракет на рік до 2033-го, реальність 2026-го значно суворіша: американська компанія у 2025 році виробила 620 PAC-3 MSE, у 2024-му – близько 500, а план поточного року – близько 650 одиниць. Цикл виготовлення однієї такої ракети наразі становить 25 місяців.

Для України це означає не просто конкуренцію, а боротьбу за фізичну наявність ракет на складах партнерів. Західні перехоплювачі стають дуже цінним дефіцитом сучасності, в той час як балістичний арсенал РФ та Ірану поповнюється “прямо з конвеєра”.

Українська ППО і до цього працювала на максимумі можливостей. І президент, і в командуванні Повітряних сил вже раніше говорили, що цієї зими наша ППО неодноразово стикалася з випадками, коли ЗРК стояли майже без боєкомплекту.

“Зараз у нас немає великої кількості ракет. Але я вважаю, що ця війна (на Середньому Сході, – ред.) вплине на скорочення кількості ракет, зменшення можливості отримати більше ракет”, – нещодавно сказав Володимир Зеленський.

Вже в розпал конфлікту у Перській затоці Німеччина разом з іншими своїми союзниками зібрала для України 35 ракет-перехоплювачів PAC-3 до Patriot. Як зазначає видання Spiegel з посиланням на оцінку німецьких офіцерів, цього пакета допомоги нам може вистачити всього на пів місяця – залежно від інтенсивності російських атак.

“Чим довше затягується війна на Середньому Сході – тим більше для нас це стає проблемою. Очевидно, що для Вашингтону більш важливим буде захист власних сил та партнерів там. Вже зараз ціна на ракети до Patriot зростає. Навіть після припинення вогню там це не знімає ризики – країни Перської затоки будуть намагатися поповнити використане і зробити запаси на випадок повторного розгортання конфлікту”, – пояснює один з обізнаних військових, з яким спілкувалось видання.

Співрозмовники РБК-Україна по-різному оцінюють період, через який Україна може зіткнутися з критичною нестачею перехоплювачів до Patriot. Проте всі оцінки відносяться до близької перспективи – від одного до трьох місяців.

“Якщо говорити про найближчу перспективу, то досить швидко ми можемо зіткнутися з тим, що нам будуть потрібні ракети до Patriot, а ми ніде не знайдемо навіть 30, тому що їх, можливо, не буде ні у Європи, ні в США. І це буде велика проблема. І виходить, що росіяни встигають виготовити більше балістичних ракет, ніж американці в теорії здатні виготовити ракет до Patriot”, – пояснює військовослужбовець 413-го полку СБС Рейд, експерт з озброєнь Defense Express Іван Киричевський.

Пошук рішень

Для ударів Іран застосовує дуже схожий арсенал засобів, що і її партнер – Росія: переважна більшість ракет у залпі – балістика малої та середньої дальності, значно менше – крилатих ракет, і рої “шахедів”.

Більше того, як стверджують обізнані джерела РБК-Україна, Москва почала допомагати Тегерану з комплектуючими до “шахедів”, в тому числі – з системами зв’язку “Комета-М”. Чи надходять від росіян готові вироби – це питання ще додатково вивчається, зазначає один із співрозмовників видання.

При цьому сама ж Москва, як стверджують джерела РБК-Україна, наразі вже не відчуває критичної залежності від комплектуючих для своїх “гераней” з Ірану.

Український досвід боротьби з “шахедами” та масованими комбінованими ударами стає цінним експортним знанням, а дрони-перехоплювачі, які вже використовуються нашою армією і виготовляються вітчизняними виробниками, можуть здешевити ураження. Президент уже відправив команди фахівців до країн Середнього Сходу, щоб допомогти їм своїм досвідом у протидії іранським БПЛА.

Він також заявив, що в обмін на допомогу Україна хотіла б отримати в першу чергу дефіцитні ракети до Patriot або їхню дипломатичну допомогу країн Затоки у підштовхуванні Росії до припинення вогню. Щоправда, кілька співрозмовників РБК-Україна скептично оцінили реалістичність того, наскільки країни Перської затоки зможуть нам у цьому допомогти. На їхню думку, інтерес Середнього Сходу скоріше може відкрити новий ринок для українських виробників. Але мова йде в першу чергу про інвестиції, нарощування власного виробництва та репутаційні переваги для України як гравця на оборонному ринку.

“Якщо говорити про критичні оцінки щодо того, де ми будемо брати протиракети восени та взимку – з іншого боку, це точно призведе до покращення нашої внутрішньої ефективності. Можливо, саме дефіцит постачань ракет ППО зрештою підштовхне наше виробництво до пошуку рішень та прискорить появу власних протибалістичних розробок. Я думаю, що в результаті цілеспрямованої роботи всіх складових та організмів Сил оборони України, структур українського ОПК, органів військово-політичного управління якийсь асиметричний вихід до цієї осені буде знайдено”, – вважає Киричевський.

Президент нещодавно заявив, що вже визначив серед стратегічних пріоритетів для нової команди Міноборони – побудову власної системи протиповітряної оборони та закриття неба.

Ще одним рішенням для України можуть стати активні дії проти російського ВПК – підприємств, що залучені у ланцюг виготовлення та збирання балістики. Один з прикладів таких наших активних дій нещодавно стався на заводі “Кремній-Ел”, що спеціалізується на виробництві мікроелектроніки, у Брянську.

Наразі Patriot – це єдиний тип ЗРК, що є на озброєнні нашої армії, здатний боротись з балістичними ракетами, офіційних даних щодо збиття таких ракет з франко-італійських SAMP/T немає.

“Цей комплекс добре показує себе у враженні аеродинамічних цілей. Але у збитті балістики у 2023 році виявили проблеми. Головний нюанс полягає у характеристиках радара і обчислювальних потужностях на системі управління вогнем. Але французи врахували ці моменти і допрацювали це програмне забезпечення, щоб він міг таки боротись з балістикою. При цьому відомо, що корабельна версія ракет Aster 30 вже перехоплювала протикорабельні балістичні ракети, випущені єменськими хуситами”, – каже Киричевський.

Як пояснює експерт, європейці вже кілька років працюють над вдосконаленням свого комплексу. Якщо на початку 2023 року цикл виготовлення однієї ракети до SAMP/T складав 48 місяців – чотири роки, то зараз вдалось скоротити цей цикл до 21 місяця.

Консорціум Eurosam пішов далі і вирішив створити оновлену модель системи – SAMP/T NG, яка має збивати і балістику, і “Кинжали”. Франція уже пообіцяла передати нам вісім таких новітніх комплексів, перші з них мають надійти вже в цьому році і будуть випробовуватись у реальних бойових умовах. Фактично вони теж можуть частково компенсувати майбутню проблему з Patriot.

Для України головний ризик від війни навколо Ірану – це навіть не абстрактне “перемикання уваги світу” – хоча і це теж, а конкуренція за обмежений боєзапас ППО.

Загострення на Середньому Сході не означає автоматичного зменшення допомоги нам, але воно може посилити глобальний дефіцит систем ППО і ракет до них. Світ входить у епоху, коли попит на протиракетну оборону значно перевищує обсяги виробництва. А Україна в цьому світі залишається одним із головних фронтів нової війни технологій.

За таких умов дедалі важливішими для нас стають розвиток власних засобів протиповітряної оборони, інтеграція нових озброєнь та асиметричні рішення. Саме вони можуть стати тим фактором, який дозволить зменшити залежність від дефіцитних ракет Patriot.