«Коли збив перший дрон – не спав добу, настільки яскравими були емоції» Репортаж 13.03.2026 11:02 Укрінформ Журналісти Укрінформу провели бесіду з військовими з групи БпЛА-перехоплювачів «Хантер» 208-ї зенітно-ракетної Херсонської бригади.
Російська армія, переглядаючи тактику атак на Україну, почала використовувати ударні дрони типу «Шахед» на надзвичайно низьких висотах. У відповідь українські воїни зміцнюють протидроновий захист та роблять акцент на дронах-перехоплювачах. Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський інформував, що у Києві та біля підступів до столиці у лютому дрони-перехоплювачі ліквідували понад 70% «Шахедів». Військові співпрацюють з виробниками над покращенням ефективності різних зразків дронів-перехоплювачів, продовжують формувати та тренувати екіпажі, а також укомплектовують дивізіони ППО безпілотними системами.
“ЦЕ ЯК АВТОМОБІЛЬ НА ДИСТАНЦІЙНОМУ КЕРУВАННІ, ЛИШЕ ЛІТАЄ З ВИБУХОВИМИ РЕЧОВИНАМИ”
Дістатися до місця розташування, де базуються бійці, було складно: від даної позиції до тимчасово окупованих російськими військами територій – лише декілька кілометрів. У групі «Хантер» – два пілоти, сапер і водій. Хлопці працюють з дронами Sting, що в перекладі означає «жало». Перехоплювач отримав дану назву через свою функцію – миттєво вражати ворожі безпілотники, як оса чи бджола. Sting може здійматися на висоту до 5 тисяч метрів. Це українська розробка.
Військовослужбовець 208-ї зенітно-ракетної Херсонської бригади, оператор БпЛА-перехоплювачів Олександр виконує завдання у складі мобільної вогневої групи вже півтора роки. Початок війни він зустрів у Новій Каховці, де проходив строкову службу. Тоді йому було 22 роки. Після звільнення в запас продовжив службу на контрактній основі.
– Коли я вперше побачив Sting, відразу захотів на ньому політати. Навчатися керувати перехоплювачем ми почали у грудні 2025 року. Ті, хто вміє керувати FPV-дроном, без проблем можуть пересісти на Sting. Зараз FPV мені здається дуже неквапливим птахом, так як має швидкість до 100 км/год, а Sting – більше 200 км/год. Перший «Шахед» збили напередодні Нового року – це задоволення, – розповідає Олександр.
Говорить, робочі дні іноді бувають дуже напруженими, останнім часом ворожих атак стало більше. Бійці підтримують один одного, жартують, що харчуються з однієї миски і вже стали майже рідними.
– Наприклад, сьогодні ми вже добре політали. Трапляється й по 10 вильотів на день. Наш екіпаж загалом збив 11 бойових повітряних об’єктів, з них – два дрони-розвідники. Їх збивати важко, тому що ці дрони дуже невеликі. Найчастіше тут літають «Молнії», «Шахеди» і «Гербери», – зазначає Олександр.
Sting має повністю ручне керування – дроном управляє пілот за допомогою комп’ютера або VR-окулярів, що дають змогу оператору бачити траєкторію польоту в режимі реального часу. У дощ і туман, за словами Олександра, підіймати перехоплювач марно.
– Це як іграшкова машинка на пульті керування, лише літає з вибухівкою. При зіткненні з ворожою ціллю вибухає. Комфортно, класно, чудова картинка – дуже якісний комплекс, – додає.
Олександр зауважує, що іноді нудьгує за своєю дружиною, яку рідко бачить.
– У такі хвилини кажу собі, що повинен протриматися на один день більше. Буває дуже складно. Разом з тим ми усвідомлюємо, які наслідки можуть бути, якщо ми не зіб’ємо ціль. Дружина вчора говорила, що пишається своїм чоловіком – я розповів їй, як ми збили два «шахеди» за 10 хвилин, – розповідає він.
ПЕРЕХОПЛЮВАЧ НАЗДОГАНЯЄ ЦІЛЬ ЗА 5 ХВИЛИН – ВІН ШВИДШИЙ ЗА “ШАХЕД”
Оператор групи Максим у війську більше року. На його рахунку – два збиті «Шахеди».
– У небі відсутні орієнтири, неможливо зачепитися, наприклад, за гілку. Якщо ворожі об’єкти йдуть низько, то орієнтуємося по землі. Якщо вище хмар – доводиться розраховувати на радари. Коли збив перший дрон – не спав цілу добу, настільки яскравими були відчуття. Я уявляв, скільки горя міг спричинити цей дрон, якби влучив у об’єкт, і був радий, що зміг цьому завадити, – розповідає Максим.
Едуард
А ось сапер групи Едуард зіткнувся з війною у 2019 році. Зараз йому 27, він так само, як Олександр, служить за контрактом. Родом із Миколаївщини, служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, потім через серйозні поранення опинився у 208-й зенітно-ракетній Херсонській бригаді. Наразі він займається виготовленням вибухівки і спорядженням перехоплювачів для вильоту. Говорить, що на «збір» дрона для вильоту йому потрібно до 30 секунд.
– Нам дають готовність, ми стежимо за об’єктом. Коли він входить у нашу зону ураження, я беру дрон, споряджаю його на місці пуску, пілот запускає – і приблизно за 5 хвилин він наздоганяє ціль, адже швидший за “Шахед”. Захоплення. Розумієш, що ця ворожа мерзота вже нікуди не долетить, від неї ніхто не загине, і ти робиш свою роботу не даремно. Якщо об’єкт не збитий, перехоплювач повертається і я його розряджаю. Іноді, коли втрачаємо управління, можемо самостійно підірвати перехоплювач, – розповідає Едуард.
Він побував у гарячих точках на Донеччині та Луганщині.
– До повномасштабного вторгнення я був 8 місяців в АТО – там для мене почалася війна. Згодом повоював у багатьох місцях: Лиман, Покровськ, Сєверодонецьк, Мар’їнка, Слов’янськ. Я був розвідником, постійно на передовій. Тричі був в оточенні. Осколкові поранення, травми хребта – кілька разів думав, що помру, – розповідає Едуард.
Підтримує Едуарда його дружина. Зараз жінка займається вихованням їхньої дворічної доньки Уляни.
– Коли я служив у штурмовиках, дуже хотів, щоб у мене колись народилася донька. Тоді я ще навіть не був знайомий зі своєю майбутньою дружиною, а ось про доньку – мріяв. Можливо, ця мрія і вберегла мене від смерті. Завтра малій виповнюється два роки, я сподіваюся, мене відпустять хоч на декілька годин її привітати. Подарую їй золотий ланцюжок. Вона хоч і маленька, а вже знає слово «золотце», як справжня леді. Її усмішка – моє життя, – каже Едуард.
Його старший брат теж обороняє країну. Спершу він служив у морській піхоті, але після поранення перевівся до іншого підрозділу. Едуард розповідає, що саме приклад брата надихнув його піти у військо. Додає, що війна його трансформувала.
– Я пішов на війну у 22 роки. І зараз можу сказати, що тоді навіть не уявляв собі, якою вона є, – каже Едуард. – Але якби зараз мені надали можливість змінити свою долю, я б усе одно пішов цим шляхом. Це моя країна, мій дім і дім моєї доньки. Ми повинні вистояти і подолати зло. У нас просто не існує іншого вибору, і це повинен усвідомлювати кожен.
Ганна Бодрова, Одеса
Фото Ніни Ляшонок
Безпілотник БПЛА ЗСУ Військові Дрон ППО