Команда психологів з Університету Падуї під керівництвом Федеріки Анджеліні протягом трьох років спостерігала за 1211 голландськими школярами у віці від 10 до 15 років. Фахівці відстежували, як часто підлітки переглядають контент, публікують пости, спілкуються та діляться особистими переживаннями. Паралельно оцінювалися їхні психологічні мотиви: страх упустити щось важливе, бажання популярності, потребу близькості.
За допомогою статистичного аналізу вчені виділили чотири типи користувачів. Найбільша група – «універсальні користувачі» (54%) – помірковано займалася всіма видами активності: і гортала стрічку, і публікувала пости, і спілкувалася. Ці підлітки підтримували якісні дружні стосунки протягом усього дослідження. Для них соцмережі стали продовженням здорового офлайн-життя.
Друга за величиною група – “малоактивні користувачі” (30%) – рідко заходила в соцмережі. Здавалося б, менше екранів – краще для психіки. Проте дані показали інше: ці підлітки спочатку мали слабші дружні зв'язки. Вони не «відмовлялися» від технологій усвідомлено — їм просто не було з ким там спілкуватися.
Самі собою соцмережі не заважають спілкуванню і не стимулюю його — вони лише посилюють ті тенденції, які вже є.
Близько 8% склали відверті користувачі, які активно ділилися особистими переживаннями і секретами онлайн. Незважаючи на підвищений рівень тривожності та депресії, вони зберігали міцну дружбу. Можливо, онлайн-спілкування без зорового контакту та невербальних сигналів допомагало їм розкриватися.
Нарешті, 7% виявилися «егоцентричними користувачами» — вони багато публікували себе, але мало цікавилися іншими. Їхнім мотивом був не зв'язок з друзями, а самопрезентація та статус. Саме в цій групі якість дружби знижувалась протягом трьох років. Гонитва за аудиторією, схоже, не сприяє поглибленню особистих стосунків.
Головний висновок дослідження виявився простим: соціальні мережі працюють як підсилювач того, що вже є. Підлітки з міцними зв'язками використовують платформи підтримки. Ті, хто зазнає труднощів у спілкуванні офлайн, не знаходять у технологіях порятунку — швидше навпаки, ризикують ще більше віддалитися від соціуму. Це важливий сигнал для батьків та педагогів: універсальні поради про обмеження екранного часу можуть приносити набагато менше користі, ніж увага до того, як саме і навіщо підліток використовує соцмережі. До речі, незважаючи на те, що дослідження вивчало поведінку підлітків як самої зануреної в онлайн спілкування групи, його результати справедливі для людей будь-якого віку.