В Україні офіційно розпочав роботу Defence City, який пропонує податкові преференції та полегшені процедури для підприємств оборонної сфери. Першою компанією, що отримала статус резидента, став виробник безпілотних літальних апаратів, хоча експерти наголошують на потенційних небезпеках та потребі в удосконаленні цього режиму.
В Україні офіційно функціонує спеціальний юридичний режим Defence City, створений з метою розширення оборонного виробництва, залучення інвестицій та посилення українського оборонно-промислового сектору. Перша компанія вже отримала статус резидента. УНН досліджував, які переваги надає статус резидента Defence City та які існують складнощі.
Що являє собою Defence City та хто став резидентом
За інформацією Міністерства оборони України, на початку січня першою компанією, яка набула статусу резидента Defence City, став виробник безпілотних апаратів, включаючи дрони “Vampire”, “Shrike” та перехоплювачі “шахедів”, котрі використовуються росією для інтенсивних атак по території України.
Defence City є складовою комплексної державної стратегії в області безпеки та оборони. Даний юридичний режим має забезпечити сприятливі умови для збільшення обсягів оборонного виробництва, залучення капіталовкладень та розвитку українського ОПК.
Уряд працював над впровадженням Defence City з літа 2025 року. Зокрема, 21 серпня 2025 року Верховна Рада схвалила в другому читанні та в цілому два ключові законопроекти, які формують правову основу для введення в дію Defence City – спеціального механізму підтримки оборонно-промислового комплексу (ОПК), а саме законопроекти №13420 та №13421. Кабінет міністрів 17 грудня постановою №1745 затвердив всі основні підзаконні акти: Порядок ведення реєстру Дефенс Сіті; Порядок подання та розгляду заяви про надання статусу резидента Дефенс Сіті; Порядок здійснення контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на розвиток його діяльності; Методику розрахунку кваліфікованого доходу (“оборонного доходу”); Порядок обмеження доступу до публічних електронних реєстрів у частині інформації (відомостей) про резидентів Дефенс Сіті та Порядок подання та розгляду звіту про відповідність резидента Дефенс Сіті.
Які пільги мають резиденти Defence City
Резиденти Defence City отримують набір економічних та операційних стимулів, які повинні зменшити фіскальне навантаження та прискорити розширення виробництва.
До переліку податкових стимулів входить звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у власний розвиток, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного податків.
Крім того, для резидентів Defence City будуть застосовуватися спрощені митні процедури; особливі гарантії захисту інформації та конфіденційності даних підприємства під час дії режиму; державна підтримка переміщення та підвищення захищеності виробничих потужностей у разі потреби.
Для середнього оборонного підприємства з обсягом продажів €5-10 млн загальна економія може досягати €500K-1 млн щороку. Головна умова – реінвестування вивільнених коштів у розширення. Контроль здійснює податкова служба, яка інформує Міноборони про порушення. Режим чинний до 1 січня 2036 року або до приєднання України до ЄС – тобто з великою вірогідністю 3-7 років, а не десять
– вважає президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко.
Щоб здобути статус резидента, компанія ОПК повинна подати до Міністерства оборони відповідну заявку та комплект документів. Мається на увазі відповідність вимогам законодавства; фінансову та аудиторську звітність, а також інформацію про участь у виконанні державних оборонних замовлень.
За наслідками розгляду приймається рішення про надання статусу, відмову або повернення заяви без розгляду. У випадку позитивного рішення компанія заноситься до офіційного реєстру Defence City.
Складнощі: застереження фахівців
Президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко акцентує увагу на тому, що незважаючи на очевидні переваги режиму, Defence City має ряд ризиків, які бізнесу варто враховувати вже на самому початку.
Податкова буде перевіряти цільове використання вивільнених коштів. Номінально гроші повинні йти на розширення виробництва, R&D, закупівлю устаткування. Виведення в дивіденди або непрофільні активи = втрата пільг + штрафи за весь період використання
– попереджає Михайленко.
Крім того, за його словами, методологія визначення “оборонного доходу” ще не пройшла практичної перевірки.
Перші резиденти фактично стануть випробувачами системи. Ризик – непередбачувані трактування податкової
– додав Михайленко.
За словами експерта, також необхідно враховувати, що після вступу України до ЄС режим Defence City необхідно буде адаптувати до правил державної допомоги ЄС, що може істотно змінити його умови.
Defence City створений для “підприємств стратегічного значення”, але критерії цього значення залишаються нечіткими. Чи зможуть отримати статус середні компанії з оборотом €1-2 млн, чи режим стане пільгою для обраних топ-гравців галузі – покажуть найближчі місяці
– підкреслив Дмитро Михайленко.
Часткова підтримка авіабудівних підприємств
Серед тих, хто може претендувати на резидентство Defence City, – авіабудівні компанії. Часто, крім обслуговування та ремонту авіатехніки для військових, ці компанії також займаються виготовленням дронів.
Як повідомляв раніше УНН, пропозиції авіації були враховані в законодавстві частково. Разом з основними можливостями, які Defence City відкриває для всіх учасників ініціативи, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа резидентів суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”, які були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки. Ці підприємства, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих та технологій, які одночасно використовуються у військовій і цивільній авіації. Повний перелік цих підприємств не включили, але дозволили резидентство для тих, у кого частка доходів від оборонного напрямку складатиме не менше ніж 50%.
Водночас авіації вдалося домогтися вилучення норми, яка могла б стати “прихованою міною” для всієї оборонки: раніше пропонувалося зобов’язати компанії в разі втрати статусу резидента Defence City відшкодовувати всі податки та штрафи за попередні роки. Після обговорень у парламенті ретроспективні санкції були вилучені.
Окремо розглядалася пропозиція виключити обмеження щодо податкової заборгованості та прострочення виконання оборонних контрактів. Йшлося про можливість включати до Переліку підприємства з податковою заборгованістю за умови її погашення протягом трьох років, з огляду на безпекові ризики, обстріли, релокацію, перебої в постачанні та інші фактори, що не залежать від виробника. У фінальному тексті цей критерій повністю не врахували, проте його вимоги були частково пом’якшені.
Попри прогрес, низка пропозицій авіаційної спільноти не увійшла до фінального тексту закону. Зокрема, не були враховані ініціативи щодо розширення підстав для включення підприємств до Переліку резидентів – пропонувалося враховувати не лише контракти Міноборони, а й міжнародні договори у сфері оборони та подвійного призначення. Також відхилили пропозицію додати до напрямів використання звільненого від оподаткування прибутку фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з літакобудування. Не було підтримано і ідею встановити окремий порядок використання вивільнених коштів суб’єктами літакобудування за рішенням Кабінету Міністрів України (по аналогії з постановою КМУ від 07.06.2017 №476, яка діяла до 01.01.2025 року). Окрім того, не була помʼякшена норма щодо відсутності відкритих кримінальних проваджень проти компаній.
“Бойове випробування” і необхідність вдосконалень
Запуск Defence City безсумнівно став важливим сигналом для розвитку оборонної промисловості, однак перші місяці роботи режиму показують: процес отримання резидентства просувається значно повільніше, ніж очікував ринок. Незважаючи на наявність усіх підзаконних актів і заявлену готовність держави підтримувати ОПК, станом на початок 2026 року статус резидента отримала лише одна компанія.
Вочевидь мова йде не про відсутність інтересу з боку бізнесу, а про надмірну складність самої процедури та надто жорсткі критерії відбору. Наприклад, відповідно до закону “Про національну безпеку України” до заявки на отримання статусу резидента Defence City необхідно подати звіт про відповідність резидента Defence City, а не кандидата на надання статусу резидента Defence City за період з 1 січня по 31 грудня відповідного календарного року, що неможливо.
Фактично Defence City лише починає проходити “бойове випробування” практикою. Проте вже зараз стає зрозуміло, що для багатьох середніх виробників, у тому числі з авіаційної галузі, бар’єри залишаються стримуючим фактором, навіть попри очевидні фінансові переваги.
Окремою проблемою залишається те, що значна частина пропозицій галузевих спільнот, зокрема авіабудівної, у фінальній редакції законодавства була врахована лише частково або взагалі відхилена, що може значно звужувати коло потенційних резидентів. Таким чином виникає ризик того, що Defence City може перетворитися на режим для обраних великих гравців і не стане масовим інструментом розвитку оборонної промисловості.
Очевидно, що законодавство про Defence City потребує вдосконалення. Йдеться не про зміну концепції, а про точкове спрощення процедур, чіткіші критерії резидентства, більшу гнучкість щодо фінансових і формальних вимог та зменшення регуляторної невизначеності. Без цього темпи приєднання нових резидентів і реальний ефект для галузі можуть залишитися дуже низькими.