Схвалення дараксонасібу, нового препарату, що подовжує життя пацієнтам із раком підшлункової залози, є найбільшим досягненням за десятиліття проти хвороби, яку надзвичайно важко лікувати. Однак, дані досліджень не показують, що означають ці додаткові місяці для пацієнтів та їхніх близьких, або які колосальні ресурси потрібні для доступу до нових ліків.
Минулого тижня на саміті STAT у Бостоні Дана Сенаха розповіла про досвід свого чоловіка, який брав участь у клінічному дослідженні дараксонасібу. Після того, як рак Боббі Сенаха перестав реагувати на стандартну хіміотерапію, пошук лікування привів їхню родину до Каліфорнії, потім до Техасу, і нарешті, додому на Гаваї, де Боббі помер 25 серпня 2024 року.
Ось підготовлена промова Дани, яка починається з історії зарахування до клінічного дослідження.
До того часу, як наша родина прибула до Сан-Антоніо, Боббі вже пройшов курс FOLFIRINOX, Gem-Abrax, переніс спробу резекції пухлини та участь в іншому дослідженні Фази 1. Його рак прогресував. Він багато спав і отримував максимальну дозу знеболювальних препаратів.
Коли Боббі отримав першу дозу дараксонасібу, це стало справжнім дивом, на яке ми чекали. Протягом 24 годин його біль значно зменшився, і він зменшив дозу знеболювальних удвічі. На третій день ми пройшли понад три милі вздовж набережної Сан-Антоніо. Протягом шести тижнів його сканування показали зменшення хвороби на 45%, його метастази в легенях зникли, і зрештою він повністю припинив приймати знеболювальні.
Побічні ефекти були важкими. У Боббі з’явився болючий висип, який міг відкриватися та кровоточити, а також значне запалення та кровотечі навколо нігтів. Він також періодично страждав від різних проблем із шлунково-кишковим трактом протягом усього дослідження. Але порівняно з хіміотерапією, він почувався краще.
У нього було менше болю і більше енергії. Він знову міг ходити та бігати, подорожувати, працювати та бути присутнім поруч із нашими синами. І, що найважливіше, його рак реагував на лікування. Для Боббі побічні ефекти були ціною повернення до життя та можливості провести більше часу з нашими хлопцями. Деякий час ми вірили, що нам вдасться перемогти хворобу.
Але доступ до цього лікування вимагав величезних ресурсів. Кожен 21-денний цикл означав перельоти між Гаваями та Сан-Антоніо, візити до клініки, сканування, лабораторні аналізи та довгі дні подорожей. Мої батьки доглядали за нашими хлопцями, поки нас не було. Ми мали чудову страховку, гнучку роботу, медичні знання, підтримуючу команду лікарів, родину, яка допомагала, і спільноту за нас. Навіть з усім цим, ми були виснажені.
Боббі залишався на дослідженні 29 тижнів, перш ніж його рак мутував і почав ухилятися від лікування. Згодом ми спробували іншу хіміотерапію, одночасно з пошуком іншого клінічного дослідження. На жаль, на початку серпня 2024 року стан Боббі швидко погіршився. Після двотижневої госпіталізації Боббі мирно помер удома на Гаваях. Загалом, дараксонасіб дав нам ще 10 добрих місяців разом.
Боббі завжди вірив, що він не є статистикою і переможе рак. Він казав мені: “Коли я переможу це, нам доведеться зробити багато роботи”.
Ось чому я тут.
Боббі та інші пацієнти, які брали участь у ранньому дослідженні, допомогли зробити можливим продовження розробки цього лікування та, зрештою, його схвалення FDA. Наш інший друг, Пітер, пізніше отримав дараксонасіб через розширений доступ і тепер отримує його у своїй місцевій аптеці.
У цьому й полягає сила клінічних випробувань.
Але схвалення FDA не означає, що робота завершена. Це ліки можуть залишатися недоступними для пацієнтів, які не можуть собі їх дозволити, не мають доступу до онкологічної допомоги, або тих, хто стикається зі складними системами охорони здоров’я та страхування.
Боббі мав майже всі переваги — і навіть нам було важко. Він багато думав про пацієнтів, які не мають таких переваг. Людей, яких ми знаємо, що живуть на віддалених островах Гаваїв без доступу до спеціалістів та клінічних випробувань, людей, яких ми знаємо, хто не може дозволити собі взяти відпустку з роботи, хто не може дозволити собі ліки. Адже доступ — це не абстрактне поняття. Для пацієнтів та родин, подібних до нашої, доступ — це час, надія та можливість створити ще кілька спільних спогадів.
За даними порталу: www.statnews.com