Пацієнти з онкологічними захворюваннями, «непрямі жертви війни», отримують допомогу в лікарні «Мати Милосердя»
Понад десять років лікар-місіонер Том Катена керує найбільшою лікарнею в Нубійських горах – території розміром з Австрію, яка останнім часом перебуває в епіцентрі жорстокої громадянської війни. У лікарні «Мати Милосердя» немає онколога, але війна руйнує систему охорони здоров’я країни, і пацієнти, як Фатума Махді Ахмед Саїд, яка хвора на рак шийки матки, продовжують звертатися до Катени.
Діагноз було поставлено минулого року приватним лікарем у її рідному місті Ньяла, столиці Південного Дарфуру. Саїд була змушена здійснити небезпечну подорож на сотні миль до лікарні Катени в центральному Судані.
«Я відчувала сильний біль і відчайдушно потребувала лікування, – розповіла вона. – Подорож була дуже важкою, але я не боялася. Я йшла далі. Я знаю, що мій час настане, коли Бог вирішить».
Громадянська війна в Судані розпочалася у 2023 році, коли дві ворогуючі фракції боролися за контроль над військовими силами країни.
За даними ООН, близько 13 мільйонів людей були змушені покинути свої домівки в Судані, що наразі є найбільшою кризою переміщення у світі. Обидві сторони звинувачуються в невибіркових нападах на лікарні та медичні клініки. Згідно зі звітом ООН, з початку війни було скоєно 205 нападів на медичні заклади. Скорочення міжнародної допомоги ще більше ускладнило ситуацію, «змусивши зруйнувати вже й так крихку систему охорони здоров’я», – заявили «Лікарі без кордонів» у своїй заяві цього місяця.
Як наслідок, людям з онкологічними та іншими хронічними захворюваннями стає важко отримати лікування, яке раніше було легкодоступним. «Вони є непрямими жертвами війни», – сказав Катена про онкохворих, які одужують поруч із пораненими цивільними у його переповнених палатах. Сам він спочатку спеціалізувався на сімейній медицині, а тепер є єдиним постійним хірургом у Нубійських горах.
«Якби був мир, вони б отримали лікування в Хартумі, Дарфурі чи Ель-Обейді. Тепер цих лікарень немає», – додав Катена.
Свіжих даних про смертність від раку в Судані немає, але ситуація подібна до проблем, з якими стикаються пацієнти з хронічними захворюваннями під час інших конфліктів. «Візьміть будь-який конфлікт у світі – Газу, Україну – всі ці хворі люди все ще там», – сказав Катена.
До війни в Ньялі були хороші лікарні, де Саїд могла б пройти діагностику та лікування, але багато з них зруйновані або сильно пошкоджені в боях. Навіть за підтримки міжнародних медичних благодійних організацій, таких як «Лікарі без кордонів», відновлення основних послуг відбувається повільно.
Коли STAT відвідав лікарню «Мати Милосердя» на початку цього року, Катена та його персонал ввели близько 15 доз хіміотерапії за один день пацієнтам, яким більше нікуди було звернутися.
Саїд розповіла, що їй довелося продати одного зі своїх телят і звернутися за допомогою до родини, щоб оплатити діагностику раку приватним лікарем.
Минулого року вона вперше поїхала з Дарфуру до сусідньої Південного Судану в пошуках допомоги, уникаючи ударів безпілотників, які гуділи, як бджоли, над головою. Її супроводжували сестра та син, харчуючись лише борошном, з якого готували прості страви. Іноді їх зупиняли на блокпостах, які контролювали загрозливі солдати. Коли Саїд втомлювалася, вона лягала відпочити прямо на землю.
Відмовившись, родина продовжила шлях до Нубійських гір, де Катена її лікував у «Матері Милосердя». Отримати хоч якусь допомогу – це вже велика удача для Саїд.
Коли STAT розмовляв з нею, вона вдруге приїхала до лікарні для контрольного огляду, подолавши шлях крізь зруйнований війною Судан. Після цього вона повернулася додому в Дарфур, лише щоб знову приїхати до лікарні, де зараз проходить черговий курс хіміотерапії. Катена не знає, чи зможе її вилікувати.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) повідомляє, що близько 37% закладів охорони здоров’я Судану зруйновані бойовими діями, а напади на цивільних лікарів, клініки та машини швидкої допомоги є частими. Країни Африки вже стикаються з особливо високим тягарем ракових захворювань. У 2022 році ВООЗ зафіксувала 560 000 смертей від раку на континенті.
Згідно з дослідженням, опублікованим у 2025 році в американському медичному журналі Global Oncology, Судан колись був регіональним лідером у лікуванні раку. Але тепер препарати для хіміотерапії та інші життєво важливі ліки важко отримати, а звичайні ланцюги постачання порушені конфліктом.
Не маючи онколога в штаті та обладнання для аналізу біопсії, лікарні «Мати Милосердя» доводиться надсилати зразки тканин до Сполучених Штатів, і отримання результатів може зайняти до шести місяців. В результаті Катена часто змушений ставити діагнози на основі клінічного огляду, виявляючи вже явні ознаки раку. Він оцінює, що найближча лікарня, здатна надавати онкологічну допомогу, знаходиться в Порт-Судані, за 700 миль, через активну лінію фронту.
Минулого року одна з ворогуючих фракцій, Сили швидкої підтримки (RSF), оголосила про союз із Народно-визвольним рухом Судану-Північ (SPLM-N), повстанським угрупованням, яке контролює Нубійські гори. Тепер ці колись віддалені пагорби стали плацдармом для бойовиків RSF, які намагаються пробитися назад до Хартума, столиці країни, яку контролює їхній суперник – Суданські збройні сили.
До моменту, коли люди доходять до Катени, їхній рак часто перебуває в занедбаній стадії.
Іфра Ахмед, яка страждає на остеосаркому, вид раку кісток, має 10 років. Так само, як Саїд не могла отримати належної допомоги в Дарфурі, Ахмед була змушена покинути рідне місто Бабануса в Західному Кордофані, де система охорони здоров’я зруйнована.
Друзі та сусіди розповіли її родині про лікарню «Мати Милосердя», тому Ахмед здійснила подорож на рикші зі своєю бабусею, відчуваючи біль у правій нозі. Після прибуття ногу довелося ампутувати від стегна. Катена також ввів дівчинці дві дози хіміотерапії.
З кучерявим волоссям та у яскравій рожевій футболці Ахмед сором’язливо посміхалася. «Я хочу бути здоровою і бути з мамою в безпечному місці», – сказала вона.
З того часу Ахмед повернулася додому, але Катена зазначив, що остеосаркома часто поширюється на легені, і вона повинна повернутися на обстеження до кінця року. Бойові дії тривають, що ускладнює подорожі.
Є й інші, кого Катена не може врятувати.
Аббаст Абонджа з родиною приїхав з Південного Судану, що є ще одним свідченням того, наскільки обмежені ресурси в цьому регіоні.
76-річний чоловік провів у лікарні два тижні, останні чотири дні не міг їсти. Худий і слабкий, він помер у день, коли STAT відвідав лікарню.
Біля його ліжка його дружина плакала. «Що ти зробив, щоб заслужити таку смерть?» – запитала вона.
Дізнатися більше на: www.statnews.com