Ірина Сироїд, радниця в Barbashyn Law Firm, адвокатка з вирішення спорів, податкового права та бізнес-практики, у колонці для AIN пояснює, чому наявність житла, роботи та посвідки на проживання за кордоном не стає автоматичною підставою для податкового резидентства.
Міграція українців за кордон, викликана повномасштабним вторгненням, та тривале проживання громадян України в інших країнах, актуалізували складне питання — визначення податкового резидентства. Багато громадян, які облаштували побут, працевлаштувалися, чи відкрили бізнес за кордоном, прагнуть офіційно підтвердити зміну свого податкового статусу, аби уникнути подвійного оподаткування та спорів з податковими органами.
Проте, чи можна розв’язати це питання «превентивно» у судовому порядку, встановивши юридичний факт втрати статусу резидента України? Аналіз актуальної судової практики свідчить про те, що українські суди мають чітку та консолідовану позицію з цього приводу. У цьому огляді ми розглянемо два показові кейси, які демонструють, чому наявність житла, роботи та посвідки на проживання за кордоном не є автоматичною підставою для задоволення подібних заяв. А також розбираємо, яку помилку найчастіше допускають заявники, обираючи способи захисту своїх прав.
Кейс № 1. Скасування рішення про втрату статусу резидента України та набуття статусу громадянина України-нерезидента
Рішенням Печерського районного суду міста Києва заяву задоволено, встановлено факт, що громадянин України з 01.01.2023 р. втратив статус резидента України та набув статус громадянина України-нерезидента.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з таких мотивів:
Податковим кодексом України та будь-яким нормативно-правовим актом не передбачено спеціального порядку для підтвердження факту наявності у відповідної особи статусу громадянина України-нерезидента;заявник із сім’єю постійно проживає на території Великої Британії, має посвідку на проживання, офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, має власну нерухомість, реалізує конституційні права на території Великої Британії;права та інтереси заявника не мають бути порушені в частині подвійного оподаткування.
Київський апеляційний суд рішення скасував, провадження закрив.
Касаційний цивільний суд залишив без змін постанову Київського апеляційного суду, та наголосив на наступному:
вирішення питання про встановлення факту втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника;вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ щодо оподаткування доходів заявника чи порушення ним митних правил, а не в окремому чи позовному провадженні за правилами цивільного судочинства. Кейс № 2. Відмова у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту втрати статусу податкового резидента України та набуття статусу податкового резидента Королівства Іспанії
Заявник звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту втрати нею статусу податкового резидента України та набуття статусу податкового резидента Королівства Іспанії з 24.11.2022 р. Обґрунтовуючи заяву, посилається на те, що з 2021 року фактично проживає за межами України, отримала посвідку на проживання в Іспанії, сплачує податки на території цієї держави та вважає, що встановлення відповідного факту є необхідним для уникнення подвійного оподаткування та належного застосування положень міжнародних договорів.
Дарницький районний суд міста Києва відмовив у відкритті провадження, зокрема, з огляду на таке:
відсутність реального спору про право або конкретного рішення податкового органу, яке порушує чи оспорює права заявника, виключає можливість розгляду відповідної заяви в порядку окремого провадження;заявником не наведено обставин, які б свідчили про існування на момент звернення до суду рішення чи дій податкового органу України, що порушують або оспорюють її права, а також не доведено неможливість захисту таких прав у разі їх порушення в порядку адміністративного чи позовного провадження.Аналіз судових кейсів
Аналіз наведених судових кейсів дозволяє сформулювати кілька ключових висновків щодо встановлення статусу податкового нерезидента в судовому порядку:
Неможливо «абстрактно» встановити факт: суди чітко вказують, що питання зміни чи втрати податкового статусу не може розглядатися судом безвідносно до конкретного спору. Суд не є органом, який замінює собою податкову службу або видає довідки про нерезидентство на майбутнє.Окреме провадження (встановлення юридичних фактів) не може бути використане для визначення податкового статусу особи, якщо у неї немає реального, поточного спору з контролюючими органами. Бажання «уникнути подвійного оподаткування в майбутньому» визнається судами гіпотетичним, а не реальним порушенням прав.Для того, щоб ініціювати судовий процес, має виникнути певний спір. У такому випадку захист прав відбувається в порядку адміністративного судочинства шляхом оскарження конкретних дій чи рішень податкових органів, а не у порядку окремого провадження, коли встановлюється факт.Наявність посвідки на проживання, закордонної нерухомості та офіційної роботи в інших юрисдикціях є вагомими аргументами для підтвердження центру життєвих інтересів за кордоном. Проте підтверджувати ці факти доведеться або в досудовому порядку, або в межах адміністративного спору, коли контролюючі органи винесуть податкові повідомлення-рішення або вчинять певні дії.
Нагадаємо, що серед критеріїв для визначення податкового резидента — місце проживання, місце постійного проживання, тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів), перебування в країні понад 183 дні на рік, громадянство.
Критерії можуть враховуватися за різними підходами — як в сукупності, так і за каскадним принципом.
Каскадний принцип застосування критеріїв податкового резидентства — це визначений ієрархічний алгоритм, який використовується для встановлення того, податковим резидентом якої саме країни є фізична особа.
Головна мета «каскаду» — запобігти ситуації, коли обидві країни одночасно претендують на оподаткування доходу особи.
Суть «каскаду» полягає в тому, що критерії перевіряються покроково, один за одним. Якщо перший критерій дає однозначну відповідь, процес зупиняється. Якщо ж особа підпадає під критерій одразу двох країн, робиться крок далі — до наступного рівня каскаду.
Хочемо звернути окрему увагу на те, що кожен випадок варто розглядати індивідуально, оскільки не рекомендовано просто покладатися на фактичне перебування 183+ днів поза країною.