: Потоплені в липні 12.08.2026 12:50 Укрінформ
Як на середину літа анулювалися мільярди російського ВПК
Протягом минулого місяця Сили оборони України продовжували знищення найдорожчих зразків озброєнь та військової техніки противника. Головною ціллю наших ударів традиційно залишалися засоби протиповітряної оборони: зенітні ракетні комплекси, радари та техніка радіоелектронної боротьби. Водночас, перелік «вагомих» втрат у бойових порядках ворога суттєво поповнили літаки, гелікоптери та кораблі, які також невипадково опинялися під прицілом українських операторів.
Про найбільш резонансні липневі втрати російської армії – у черговому огляді Укрінформу.
ШТУЧНИЙ ТОВАР
Рахунок досягнень другого місяця літа українські захисники відкрили в окупованому ворогом Криму. 2 липня оператори спецпідрозділу ГУР МО України «Кабул 9» ліквідували два ударно-розвідувальні безпілотники «Оріон» на території аеродрому поблизу Керчі. Ці апарати, що виготовляються компанією «Кронштадт», належать до найдорожчих у своєму класі. За оцінками нашої розвідки, вартість двох знищених БпЛА перевищує 10 мільйонів доларів США.
Ударно-розвідувальний безпілотник «Оріон».
«Оріон» важить майже тонну, здатний залишатися в повітрі до 30 годин і нести високоточне озброєння, зокрема керовані авіабомби та ракети.
Дрон має чотири точки підвіски – дві під фюзеляжем та ще дві під крилами. Арсенал боєприпасів, якими його оснащують, включає керовані ракети «Х‑БПЛА» (адаптація ПТРК «Корнет», дальність пуску до 8 км), кориговані авіабомби КАБ-20 та КАБ-50 (з лазерним або супутниковим наведенням), планерні бомби УПАБ-50 та крилаті ракети S8000 «Бандероль» (інтегровані в систему озброєння наприкінці 2024 року для ударів на більшу дистанцію, виробляються цим же підприємством).
У нижній носовій частині БпЛА встановлено поворотну оптико-електронну систему, яка містить тепловізійну камеру високої роздільної здатності та лазерний далекомір-цілевказівник, необхідний для наведення високоточних боєприпасів. Додатково дрон може комплектуватися цифровою камерою для аерофотозйомки або компактною радіолокаційною станцією.
Попри заявлені плани нарощування виробництва, такі безпілотники в окупантів залишаються штучним товаром.
Зенітний ракетний комплекс «Тор-М2».
Наступної ночі на Запоріжжі було знищено черговий зенітний ракетний комплекс «Тор-М2» – один із найсучасніших російських комплексів ближньої дії, призначений для прикриття військ від літаків, гелікоптерів, крилатих ракет та безпілотників. Через тотальне нищення цих комплексів українськими дронами протягом останніх кількох місяців, «Тори» нині зустрічаються на шляху наших БПлА значно рідше. Тому ураження цього комплексу справді є джек-потом на 25–30 мільйонів доларів США.
6 липня «призовий фонд» українських ударів суттєво зріс. У Керчі «розплавилася від спеки» радіолокаційна станція «Небо-У» (мінус 100 мільйонів доларів США), біля села Глазівка – пускова установка зенітного ракетного комплексу С-400 «Тріумф», а ще один ЗРК С-400 – спопелили на Брянщині. Вартість окремої самохідної пускової установки цього аналогівнетного комплексу (наприклад, 5П85ТЕ2) без урахування завантажених ракет орієнтовно становить 15–25 мільйонів доларів США. Якщо ж пускові установки були нерозряджені, то ціна втрат для росіян виявилася ще вищою.
Пускова установка зенітного ракетного комплексу С-400 «Тріумф».
Базові зенітні ракети (наприклад, серії 48Н6 різних модифікацій з дальністю 150–250 км) коштують близько 300 000 – 500 000 доларів США за одиницю, а найновіші далекобійні ракети (40Н6Е з дальністю до 380–400 км), які мають комбіновану головку самонаведення, коштують від 1,2 до 2 мільйонів доларів США. Отже, повна «заправка» однієї пускової установки (4 ракети 40Н6Е) коштує понад 5–7 мільйонів доларів США.
Того ж дня СБУ повідомила про успішну операцію на аеродромі «Гвардійське» у Криму, де було уражено три ангари з авіаційною технікою, а також зенітний ракетно-гарматний комплекс (ЗРГК) «Панцир-С2» – поблизу Сімферополя.
УТИЛІЗАЦІЯ ВІД «РОСТЕХУ»
Цей «Панцир» став однією з найцікавіших «вагомих» цілей липня. Він є новітньою модифікацією добре відомого «Панцира-С1», яку Росія почала постачати до війська лише кілька років тому. Машина отримала нову багатофункціональну РЛС із фазованою антенною решіткою, збільшену до 40 км дальність ураження повітряних цілей і суттєво кращі можливості для боротьби з малорозмірними безпілотниками. Саме «Панцирами-С2» росіяни намагаються прикривати позиції ЗРК С-400, аеродроми та інші стратегічні об’єкти.
Також відомо, що для цієї версії ЗРГК росіяни розробили малогабаритні мініракети для боротьби з масовими атаками дешевих FPV-дронів (замість однієї стандартної ракети, в комірку встановлюється касета з чотирьох малих).
За різними оцінками, вартість одного комплексу перевищує 20 мільйонів доларів США, а його виробництво забезпечує тульське КБ приладобудування, яке нині працює в умовах високого навантаження державного оборонного замовлення.
Зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир-С2».
Підприємство входить до складу холдингу «Високоточні комплекси» державної корпорації «Ростех», його неодноразово атакували Сили оборони України. Востаннє це сталося зовсім нещодавно, на початку серпня 2026 року. Місцеві мешканці публікували кадри сильних вибухів та пожежі на вулиці Щегловська засіка в Тулі, де розташовані корпуси КБП.
Наступною підтвердженою дорогою втратою для російської армії став багатоцільовий винищувач Су-35, збиття якого Генеральний штаб ЗСУ підтвердив 8 липня.
Су-35С є найглибшою серійною модернізацією сімейства Су-27 і належить до покоління «4++». Літак оснащений РЛС «Ірбис-Е» із пасивною фазованою антенною решіткою, двигунами АЛ-41Ф1С із керованим вектором тяги. Він здатний застосовувати практично весь спектр сучасного російського авіаційного озброєння: від ракет класу «повітря-повітря» великої дальності до керованих авіабомб. Саме цих винищувачів регулярно залучають для прикриття ударної авіації, що запускає КАБи по українських позиціях і прифронтових містах, а також для боротьби з українською авіацією.
Багатоцільовий винищувач Су-35С.
За відкритими даними, експортна вартість одного Су-35 перевищує 100 мільйонів доларів США, хоча для міноборони РФ вона нижча.
Серійне виробництво літаків здійснює Комсомольський-на-Амурі авіаційний завод, який одночасно виконує контракти на випуск Су-35С і Су-57. В умовах санкцій, переходу на три зміни та спроб наростити військове виробництво, реальні обсяги випуску літаків цим підприємством досить обмежені, фактична спроможність становить від 10 до 15 нових винищувачів Су-35С на рік.
Відома динаміка постачань за останні роки. У 2021 році було виготовлено п’ять літаків, а передано до ВКС РФ лише три. У 2022‑му завод передав росармії ще сім винищувачів цього типу. У 2023 році підприємство офіційно звітувало про розширення виробництва, але загальна кількість переданих бортів балансувала в межах 10–12 одиниць. У 2024-му КнААЗ випустив і передав міністерству оборони РФ чотири партії «тридцять п’ятих», загальною кількістю близько 15 одиниць. Минулого року було випущено рекордні сім партій Су-35С.
Оскільки Об’єднана авіабудівна корпорація (ОАК) «Ростех» (до якої входить цей авіазавод), засекретила точні обсяги виробництва у звітах, а бортові номери на фото затирають. Аналітики припускають, що розмір однієї партії не перевищує 2–3 літаків. Тож орієнтовно сумарно за 2025 рік було здано 14–16 винищувачів.
ДОНЕЦЬКА ТРІЙНЯ
Того ж дня, 8 липня, на Донеччині окупанти втратили одразу три потужних РЛС. Дві 1РЛ131 П-18 та РЛС 1Л22 «Пароль-4».
Головна цінність добре відомої нам 1РЛ131 П-18 «Терек» у сучасних реаліях полягає в її робочому частотному діапазоні (УКХ/метровий). Радіохвилі метрової довжини фізично нівелюють технологію геометричної малопомітності («стелс»), що робить П‑18 надзвичайно ефективною для виявлення малопомітних повітряних цілей, крилатих ракет та безпілотників. Саме за допомогою РЛС типу П-18 у 1999 році в Югославії було вперше підсвічено американський літак-невидимку F-117 Stealth, який згодом збили зенітно-ракетним комплексом С-125 «Нева».
Радіолокаційна станція 1РЛ131 П-18 «Терек».
Ринкова вартість РЛС 1РЛ131 П-18 та її сучасних модифікацій суттєво різниться залежно від року випуску, глибини модернізації та умов постачання (державне оборонне замовлення чи експорт). Базову радянську РЛС П-18 у старій радянській комплектації на базі вантажівок «Урал-375» за залишковою вартістю військового майна оцінюють у 200 000 – 400 000 доларів США. Сама собою вона є застарілою, тому купується переважно як «донор» або платформа під капітальний ремонт.
Більш сучасна П-18-2 «Прима», де антена автоматично згортається на одному шасі КамАЗ, у межах держоборонзамовлення РФ коштує близько 3,5 – 4,5 мільйонів доларів США.
Не менш цікавою знищеною ціллю була РЛС 1Л22 «Пароль-4» – наземний радіолокаційний запитувач (НРЗ). Він є критично важливим технічним компонентом єдиної системи радіолокаційного розпізнавання, більш відомої як система «свій –чужий». Цей комплекс призначений для автоматичного визначення державної належності повітряних і надводних цілей, виявлених радіолокаційними станціями, з якими він працює в парі. Коли головна РЛС виявляє об’єкт, то 1Л22 направляє в бік цієї цілі закодований радіозапит. Якщо літак або безпілотник є «своїм», його бортовий відповідач дешифрує сигнал і автоматично надсилає назад також закодовану відповідь. Станція розпізнає сигнал і маркує ціль на моніторі оператора ППО як «свою». Якщо ж відповіді немає або коди застаріли – ціль вважається потенційним ворогом, і її намагаються збити наявними засобами ППО.
Наземний радіолокаційний запитувач РЛС 1Л22 «Пароль-4».
Апаратура комплексу «Пароль-4» найчастіше монтується на базі автомобілів Урал‑375 або Урал-4320 й оснащена характерною прямокутною гратчастою антеною.
Оскільки комплекс «Пароль-4» є вузькоспеціалізованою військовою технікою радіоелектронної боротьби та розпізнавання, його точна балансова ціна у відкритих джерелах засекречена. Проте, за оцінками експертів, вартість відновлення або закупівлі модернізованих компонентів подібного блоку НРЗ становить орієнтовно від 1 до 2 мільйонів доларів США – залежно від стану колісної бази та інтегрованих криптографічних блоків шифрування коду.
КРИМСЬКЕ «ЛИШЕНЬКО»
13 липня далекобійні безпілотники СБУ завдали ударів по авіабазі «Багерове», де було уражено ангари з військовою технікою та спеціальним обладнанням, два патрульні катери проєкту 12150 «Мангуст» у Чорному морі, а також три стаціонарні радіолокаційні станції, що використовувалися для виявлення українських морських дронів та ударних безпілотників.
Патрульний катер проєкту 12150 «Мангуст».
Катери проєкту 12150 «Мангуст», звісно, не можна назвати найбільшими кораблями російського флоту, однак, вони належать до найдорожчих швидкісних патрульних платформ свого класу. Побудовані Рибінським суднобудівним заводом, ці плавзасоби водотоннажністю близько 30 тонн здатні розвивати швидкість понад 50 вузлів (до 96 км/год). Їх застосовують для охорони військово-морських баз, патрулювання прибережної акваторії та протидії безекіпажним катерам. Через складне навігаційне та спеціальне обладнання вартість одного «Мангуста» оцінюють до 1,5 мільйона доларів США.
Також за повідомленням 414-ї окремої бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра», протягом 12–13 липня було знищено ще п’ять елементів російської ППО: пускову установку С-400 «Тріумф» у районі Керчі, комплекс «Тор-М2», зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир-С1» та дві радіолокаційні станції «Небо-У».
Трикоординатна радіолокаційна станція далекого виявлення «Небо-У».
Тут показовими стали повторні втрати РЛС «Небо-У». Ці трикоординатні станції далекого виявлення належать до найдорожчих і найдефіцитніших засобів російської радіолокації. Вони мають забезпечувати контроль повітряного простору на сотні кілометрів та є одним із ключових елементів ешелонованої системи ППО.
Те, що Сили оборони двічі поспіль протягом двох тижнів уражали «Небо-У» в Криму, не було випадковістю. Найбільш технологічні «очі» російської протиповітряної оборони на півострові виносилися якраз на початку операцій СБС «МоЛоЧКа» та «Кримський рубильник off». Тобто дуже вчасно – на старті нищення енергетичної системи півострова та масового танкероциду тіньового флоту РФ в Азовському та Чорному морях.
ВІДЛІТАЛИСЯ Й ПОТОНУЛИ
14 липня Генеральний штаб ЗСУ до списку відпрацьованих «вагомих» цілей ворога офіційно додав прикордонний сторожовий корабель 2-го рангу «Ізумруд». ПСКР було знищено поблизу Новоросійська ударом морського безекіпажного комплексу Sargan-3000.
Прикордонний сторожовий корабель 2-го рангу «Ізумруд».
Ця «фсбшна» посудина вартістю близько 28 мільйонів доларів США як ціль для України мала ще й символічне значення. Саме ПСКР «Ізумруд» 25 листопада 2018 року безпосередньо брав участь у збройному нападі й тарані української групи кораблів (катерів «Бердянськ», «Нікополь» та буксира «Яни Капу») в Керченській протоці, після чого українських моряків узяли в полон. Командир «Ізумруда» (на той момент капітан 3-го рангу Андрій Шипіцин) в Україні офіційно визнаний воєнним злочинцем і перебуває під підозрою.
Ударний гелікоптер Мі-28Н «Нічний мисливець».
Наступного дня над болотистою Білгородщиною перетнулися шляхи українського дрона та російського гелікоптера Мі-28 «Нічний мисливець». Полювання для екіпажу гвинтокрила закінчилося «атріцатєльно» вдало. Базові версії Мі-28Н для армії РФ коштують приблизно 15–16 мільйонів доларів США.
17 липня СБУ повідомила про знищення стратегічного бомбардувальника Ту-95 на військовому аеродромі «Енгельс» у Саратовській області РФ. Ці літаки давно стали символом російського повітряного терору проти України. Після славнозвісної операції СБУ «Павутина» їхнє поголів’я на болотах значно поменшало, тож утилізація кожного з тих, що залишилися, – величезний успіх. Тим паче, що цю авіаційну техніку в Росії більше не створюють.
Стратегічний бомбардувальник Ту-95МС.
За даними українських спецслужб, у сучасних бойових реаліях вартість модернізованого літака Ту-95МС, обладнаного новітнім навігаційним та пусковим обладнанням, перевищує 100 мільйонів доларів США.
Про інші вдалі ураження того ж дня повідомив і Генеральний штаб ЗСУ. У Керчі Сили оборони знищили сторожовий корабель проєкту 10410 «Світляк».
Наступної доби підтвердилося ураження ще одного корабля цього ж типу.
Сторожовий корабель проєкту 10410 «Світляк».
«Світляки» є основою прикордонних сил ФСБ на мілководних ділянках Чорного та Азовського морів. Вони використовуються для патрулювання акваторії, супроводу суден і охорони державного кордону. Попри відносно невелику водотоннажність – близько 375 тонн, це сучасні платформи зі спеціалізованими навігаційними та радіотехнічними комплексами. Серійне будівництво кораблів цього проєкту давно завершене, тому кожна підтверджена втрата фактично є безповоротною.
Внутрішня контрактна ціна, за даними офіційних держзакупівель РФ, становила від 1,37 до 1,86 мільярда рублів. Наприклад, контракт на постачання пари кораблів наприкінці 2010-х років становив 3,7 млрд рублів. Експортна вартість (модифікація 10412) для іноземних замовників із урахуванням навчання екіпажу та озброєння була вищою і становила близько 35 мільйонів доларів США – саме за таку суму експортний «Світляк» свого часу купувала Словенія.
КУБАНСЬКИЙ ОКТЕТ
19 липня під удар Сил оборони потрапив зенітний ракетний комплекс «Бук» поблизу Зеленопілля, на тимчасово окупованій території Запорізької області. Попри появу новіших систем, «Буки» залишаються одним із головних засобів середньої дальності у російській військовій ППО. Вартість одного комплексу обчислюється десятками мільйонів доларів США.
Зенітний ракетний комплекс «Бук-М1».
Наступної доби українські підрозділи перенесли операцію «ППОпад» на Кубань. Лише за одну ніч було підтверджено ураження щонайменше восьми елементів російської ППО. У районі Єйська знищено «Тор-М2», радіолокаційні станції «Каста-2Е2», «Гамма-С1М» та дві РЛС «Небо-СВ». Ще одну «Небо-У» уразили поблизу Приморсько-Ахтарська, а на тимчасово окупованій частині Запорізької області – «Бук-М1» та ще одну РЛС.
РЛС «Небо-СВ».
Особливу увагу привернула поява серед підтверджених втрат РЛС «Гамма-С1М». На відміну від добре відомих нам станцій сімейства «Небо», цей комплекс рідко фігурував у повідомленнях про бойові втрати. «Гамма-С1М» належить до найсучасніших російських трикоординатних радарів середньої та великої дальності. Він здатний одночасно супроводжувати сотні повітряних цілей, працювати в умовах інтенсивної радіоелектронної боротьби та інтегруватися в автоматизовані системи управління ППО. Саме такі радари забезпечують формування повної повітряної обстановки для зенітних дивізіонів.
РЛС «Гамма-С1М».
Станція «Гамма-С1М» є складним та дефіцитним комплексом із фазованою антенною решіткою, тож її ринкова і балансова вартість дуже висока. За оцінками військових експертів, ціна одного повного комплексу «Гамма-С1М» становить від 5 до 7 мільйонів доларів США (залежно від модифікації колісної бази та наявності виносних операторських пунктів).
Із кубанського октету також виділяється РЛС «Каста-2Е2». Вона є вкрай дорогою та дефіцитною системою. Її ринкова вартість залежно від комплектації (типу автомобільної бази та наявності висотної щогли) стартує від 60 мільйонів доларів США. Росія ретельно маскує та ховає ці станції у глибокому тилу, адже вони є дефіцитними.
РЛС «Каста-2Е2».
Оскільки «Каста-2Е2» виступає «очима» для виявлення українських низьколітаючих БпЛА та крилатих ракет «Нептун», ЗСУ ведуть за ними безкомпромісне полювання. Через колосальні втрати на фронті Росія змушена екстрено знімати радари «Каста-2Е2» навіть із кордону з Фінляндією, щоб бодай якось перекрити нестачу ППО в Україні.
ВІД ХЕРСОНЩИНИ ДО КАСПІЮ
21 липня Генеральний штаб підтвердив ураження ще однієї нетипової цілі – спеціалізованої РЛС «Буссоль-С» поблизу населеного пункту Хорлів на Херсонщині. На відміну від більшості знищених у липні радарів, ця РЛС не відстежувала літаків чи ракет. Її завдання – контроль морської обстановки: виявлення, супровід і координатне забезпечення надводних цілей.
Такі станції – рідкісні. Відомо, що міноборони РФ свого часу укладало контракти на постачання партій із 18 одиниць стаціонарних РЛС «Буссоль-С» для облаштування берегових постів. Орієнтовна вартість комплексу становить приблизно від 1,5 до 3 мільйонів доларів США за одну станцію, залежно від комплектації постачання, типу берегової щогли та наявності інтегрованих систем зв’язку.
Того ж дня 15-та окрема бригада артилерійської розвідки «Чорний ліс» успішно відпрацювала по аеродрому «Халіно» в Курській області, уразивши винищувач МіГ‑29 та зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир-С1».
Винищувач МіГ‑29.
Щодо літака, то оскільки виробництво базових версій МіГ-29 припинено, залишкову вартість цих винищувачів з урахуванням зносу планера оцінюють в середньому від 5 до 8 мільйонів доларів США. Новіші російські корабельні чи модернізовані версії (наприклад, МіГ-29К чи МіГ-35) коштують понад 35–40 млн доларів.
24 липня СБУ повідомила про ураження РЛС «Небо-У» на аеродромі «Бельбек» у Криму. Наступної ночі вже в Ростові-на-Дону під удар потрапили багатофункціональна РЛС 92Н6Е Grave Stone зі складу С-400 «Тріумф», її антенний комплекс, зенітно-ракетний комплекс «Тор-М2» та комплекс РЕБ «Поле‑21».
РЛС 92Н6Е Grave Stone.
Як відомо, саме 92Н6Е є одним із найцінніших компонентів ЗРК С-400. Вона забезпечує супровід повітряних цілей, розподіл їх між пусковими установками та наведення ракет. Фактично це командний центр дивізіону: без нього навіть справні пускові установки різко втрачають бойову цінність. Ураження радара 92Н6Е миттєво паралізує весь дивізіон С-400, перетворюючи дорогі пускові установки на звичайні мішені. Ці РЛС є ціллю №1 для Сил оборони України.
До того ж, оскільки радар 92Н6Е є одним із найскладніших радіоелектронних пристроїв у російському ВПК, його вартість є астрономічною. За оцінками міжнародних контрактів та профільних експертів, ціна однієї такої станції становить від 20 до 30 мільйонів доларів США (залежно від інтегрованих блоків зв’язку та шифрування).
А ще під ураження українських захисників потрапив ракетний катер «Ступинець» проєкту 12418 «Молнія». Його дістали в акваторії Каспійського моря.
Цікаво, що «Ступинець» – єдиний корабель цього типу у складі Каспійської флотилії РФ. Він отримав бортовий номер 705, і це абсолютно нова, фактично найсвіжіша бойова одиниця Росії у Каспії.
Той самий ракетний катер «Ступинець» проєкту 12418 «Молнія» з бортовим номером 705 під час спуску на воду.
Лінійку таких катерів заклали ще раніше, але конкретно «Ступинець» модернізували й урочисто спустили на воду лише 29 липня 2024 року на суднобудівному заводі «Вимпел» у Рибінську, за особистою участю ексголови Радбезу РФ Миколи Патрушева. Увесь 2025 рік корабель проходив ходові та державні випробування й лише нещодавно став у стрій.
Вартість будівництва та повного оснащення ракетоносців проєкту 12418 «Молнія», за останніми контрактами ОПК РФ, оцінюють орієнтовно у 4,5 – 5,2 мільярда рублів, що в перерахунку становить близько 50–60 мільйонів доларів США за ринковим курсом.
Практично водночас із новиною про ураження катера в Каспії Генеральний штаб повідомив про знищення ще однієї станції раннього виявлення в Криму, а ГУР відзвітував про ліквідацію пускової установки ЗРК С-400 разом із всевисотним радаром 96Л6.
Всевисотний радар 96Л6.
Якщо РЛС 92Н6Е, про яку ми згадували раніше, відповідає за наведення ракет, то 96Л6 є одним із ключових засобів виявлення цілей на малих і середніх висотах – саме там, де найчастіше діють крилаті ракети й ударні безпілотники. Крім С-400, цей радар використовують також у складі комплексів С-300 і С-350, що робить його універсальним елементом сучасної російської системи ППО.
«ЧЕРВОНОКНИЖНИКИ» І НЕВДАХИ
27 липня до переліку російських втрат додався важкий ударно-розвідувальний безпілотник «Форпост-Р», збитий нашим дроном-перехоплювачем «Чаклун-КМ» над Курською областю. На відміну від масових «Орланів», «Форпост-Р» є носієм високоточного озброєння, зокрема авіабомб КАБ-20 із лазерним наведенням.
Важкий ударно-розвідувальний безпілотник «Форпост-Р».
Його вважають одним із найдорожчих безпілотників на озброєнні армії РФ, його вартість становить приблизно 6–7 мільйонів доларів США. Таких апаратів Росія має небагато, тому кожна підтверджена втрата є не лише болісною, а й рідкісною.
Згодом список утилізованого російського брухту поповнили ще кілька нетипових цілей.
Поблизу мису Фіолент оператори ГУР уразили станцію стратегічного комплексу РЕБ «Мурманськ-БН». Її знищення є дуже знаковим, оскільки ця приблуда призначена для глобальної радіорозвідки, перехоплення та тотального придушення каналів зв’язку та навігації на короткохвильовому (КВ) діапазоні в оперативно-стратегічних ланках управління противника. Заявлена дальність глушіння складає від 3000 до 5000 кілометрів (за ідеальних умов та відповідного проходження радіохвиль через іоносферу).
Стратегічний комплекс РЕБ «Мурманськ-БН».
Донедавна Росія заявляла, що «Мурманськ-БН» здатний повністю вивести з ладу електроніку будь-якого літака чи дрона на підльоті. Проте українські спецслужби розвінчали цей міф. Далекобійний дрон-камікадзе зміг безперешкодно підлетіти та поцілити безпосередньо в розгорнуту антенну щоглу комплексу, засвідчивши перше історичне ураження цієї рідкісної системи за весь час війни.
Також були уражені машина управління комплексу «Підльот» та іще один радіолокаційний запитувач «Пароль-4», черговий «Панцир-С1», а також РЛС «Небо-СВУ» та трасовий радіолокаційний комплекс (ТРЛК) «Сопка-2».
Трасовий радіолокаційний комплекс (ТРЛК) «Сопка-2».
Зазначимо, що «Сопка-2» поєднує в собі три незалежні радіолокаційні системи в одному корпусі. Йдеться про первинний радар, оснащений фазованою антенною решіткою (ФАР), яка відповідає за пряме виявлення фізичних об’єктів у небі та два вторинні локатори, антени яких змонтовані на тильній стороні головної решітки. Верхня антена працює за внутрішнім національним військовим стандартом радіозапиту «свій – чужий», а нижня є моноімпульсною антеною великої вертикальної апертури для зчитування даних на міжнародних частотах.
Також у комплексі виділено окремий канал, що дає змогу паралельно отримувати інформацію про метеоумови (інтенсивність та межі хмарності) подібно до профільних метеолокаторів. Для стаціонарних постів «Сопка-2» зазвичай захищається масивним радіопрозорим куполом-кулею сферичної форми, що оберігає антени від сильного вітру, снігу та криги. По суті, це дорогий капітальний виріб стратегічного рівня. З огляду на трикомпонентну архітектуру радарів (включно з ФАР) та необхідність інфраструктурного будівництва (захисні куполи, щогли тощо), вартість одного повного комплекту ТРЛК оцінюють у 20–25 мільйонів доларів США.
На фініші липня українські захисники уразили катер проєкту 1100М «Сарґан», який базувався в тимчасово окупованій Керчі, окупанти його використовували для охорони й патрулювання підступів до Кримського мосту.
Катер проєкту 1100М «Сарґан».
Варто нагадати, що проєкт цього катера має драматичну історію. Його розробили українські корабели для потреб вітчизняних спецструктур, і перші замовлення планувалися для охорони Президента України. Проте, після анексії Криму, у 2014 році, Росія незаконно захопила суднобудівний завод «Море» у Феодосії, привласнила документацію і добудувала серію катерів проєкту для власних силових відомств – Росгвардії та берегової охорони ФСБ. Орієнтовна ринкова вартість патрульного катера «Сарґан» становить близько 6 мільйонів доларів США.
Насамкінець згадаймо про наш традиційний рейтинг «Невдаха місяця».
РЛС «Небо-СВУ».
Якщо у квітні й травні найбільше від українських ударів потерпали комплекси «Тор», а в червні – «Панцир», то липень беззаперечно став найгіршим місяцем для сімейства радіолокаційних станцій «Небо». За підтвердженими повідомленнями Сил оборони України протягом другого місяця літа щонайменше дев’ять радарів цього сімейства – модифікацій «Небо-У», «Небо-СВ» і «Небо-СВУ» перетворилися на гору дороговартісного непотребу. Кожна з цих стратегічних РЛС коштувала російському бюджету від 100 мільйонів доларів США.
Тож лузерами липня вони стали цілком заслужено.
Іван Ступак, місто Київ
Фото ілюстративні, з відкритих джерел.
Війна Війна з Росією