Вшанування Героя України, головного сержанта Андрія Орлова (позивний «Сармат») Хвилина мовчання 02.08.2026 09:00 Укрінформ
Першим удостоєний звання Героя України за визволення Херсона
Андрій Орлов пройшов горнило боїв у найзапекліших точках Донеччини, але з початком повномасштабної війни вдруге став на захист Батьківщини. Він першим отримав найвищу відзнаку – звання Героя України – за деокупацію Херсона.
Фото: Сторінка у Фейсбуці Andrii Orlov
Андрій народився 29 жовтня 1983 року у Полтаві. Навчався у ліцеї №1 імені Івана Котляревського, брав участь у різноманітних гуртках, мав хист до мов, видатну пам’ять, багато читав, захоплювався спортом. Після завершення школи вступив до Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка, де здобув кваліфікацію викладача англійської мови.
«Він був надзвичайно освіченою, інтелектуальною людиною, всебічно розвиненою. Це була моя дитина. Дуже розумний, надзвичайно відповідальний, із чудовим почуттям гумору. Ще з ліцейських та інститутських років брав участь у команді КВК. Я пишалася. Мені гріх було коли-небудь скаржитися на сина», – поділилася спогадами мати воїна, пані Олена.
Фото: Сторінка у Фейсбуці Andrii Orlov
З 2006 по 2014 роки Андрій працював у міжнародних компаніях, обіймаючи посади спеціаліста з навчання персоналу в Metro Cash&Carry та менеджера проєкту в «Nestlé Україна» у Києві. У вільний час поглиблено вивчав історію України, читав літературу про козацькі походи, що значно сформувало його світогляд. Друзі характеризують його як оптиміста з витонченим почуттям гумору, здатного розрядити найскладнішу атмосферу жартом. У Полтаві Андрій зустрів свою обраницю Тетяну, і поява на світ їхнього сина Дениса принесла йому величезну радість.
Фото: Сторінка у Фейсбуці Andrii Orlov
Вперше на захист України він став у 2014 році. За словами матері, Андрій мав «білий квиток» і був частково придатним до служби в армії у воєнний час. Однак чоловік прийняв тверде рішення захищати державу. Через пів року його зарахували до складу батальйону спеціального призначення Нацгвардії «Донбас», де він отримав позивний «Сармат». «Я тоді спитала: "Синку, навіщо?" А він відповів: "Заради країни, заради сина". Він прагнув, аби Україна стала європейською державою», – ділиться спогадами Олена Євгенівна.
Сам Андрій у одному з інтерв’ю розповідав: «У 2014 році я прийшов добровольцем у батальйон "Донбас" без будь-якої військової підготовки, прямо з цивільного життя. Уже тоді "Донбас" був відомою структурою. Ми проходили навчання у центрах підготовки Нацгвардії. Нами займалися інструктори, зокрема й іноземні. Мені все подобалося, я досить швидко засвоював нові знання. Перші півтора року я був стрільцем, потім командиром відділення. А згодом став заступником командира снайперського взводу, який працював окремо». У складі батальйону «Сармат» прослужив два роки, пройшов крізь бої на Донбасі, брав участь у протистояннях у Маріуполі, Широкиному та Дебальцевому.
Фото: Сторінка у Фейсбуці Andrii Orlov
На початку 2017 року Андрій повернувся до цивільного життя, працював у Полтаві перекладачем з англійської мови, а пізніше знайшов роботу в Польщі. Під час відпустки в Україні почалася пандемія COVID-19, через що він залишився вдома. Згодом знову виїхав за кордон на заробітки.
На момент повномасштабного вторгнення перебував у Багдаді, де працював охоронцем в одній із міжнародних компаній. Мати воїна згадує: «У 2022 році він мав можливість не їхати, адже був далеко від країни… Міг залишатися там, але прийняв таке рішення. Я його просила: "Синку, не треба. Тут, дивися, які черги у військкомат стоять. Синку, тут вистачить". А він відповів: "Мамо, їх поки навчать. А я вже вмію". Він уже 24-го ввечері телефонував, що повертається. Дуже всі просили, і я, і дружина, аби не повертався. Він: "Ні, я мушу бути там"».
Фото: Зміст
24 лютого 2022 року Андрій Орлов розірвав робочий контракт. З березня служив на посаді головного сержанта 3-го взводу 2-ї розвідувальної роти 131-го окремого розвідувального батальйону Сухопутних військ ЗСУ. Очолював групу «Браво», яка спеціалізувалася на розвідці. Він навчав підлеглих уникати помилок, наголошуючи на важливості координації, що врятувало не одне життя. Гасло розвідників залишається незмінним: «Завжди попереду». Андрій, як батько, мав і особисту мотивацію: не бажав, аби його син, коли підросте, мусив брати зброю і йти воювати. Його особистим прагненням було вийти на російський кордон і пройти ще кілометрів 20 вглиб, усе зачистити та перетворити на «сіру» зону.
«Сармат» воював переважно на Херсонському напрямку. Телефоном підтримував зв’язок із рідними, запевняючи, що все гаразд. Родина завжди була для нього опорою, дружина й син – джерелом сили. За час війни йому вдалося відвідати родину лише кілька разів. Спілкуючись із близькими, про військову службу розповідав небагато, прагнучи уберегти їх від хвилювань. «Він із тих, хто казав: "У мене все добре". Дізнавалися про щось зі ЗМІ або коли хтось із друзів проговорювався. Я про перше поранення дізналася від Президента. Друге поранення – це коли він уже приїхав після лікування додому, я побачила свіжий шрам. Телефонував, ми спілкувались, але він не казав, що дзвонить із госпіталю. Мало він розповідав. І про 2014-й рік трохи розповідав, уже будучи демобілізованим. Він казав, що це різні війни. І за інтенсивністю, і за способом ведення, використовуваною зброєю, а також за тим, хто з тієї сторони і з цієї», – розповідає Олена Євгенівна.
Фото: Сторінка у Фейсбуці Наталія Нагорна
У вересні 2022 року у складі розвідувальної групи «Сармат» вдало коригував вогонь артилерії та авіації по скупченню ворога поблизу села Мала Сейдеминуха Бериславського району на Херсонщині. Було знищено техніку та особовий склад противника. Розвідувальна група вела стрілецький бій з переважаючими силами ворога. Ворог відступив. Під час бою сержант Орлов отримав осколкове поранення шиї.
10 листопада 2022 року у складі розвідувального загону Андрій брав участь у визволенні Снігурівки Миколаївської області (місто перебувало під російською окупацією з березня 2022 року). Він особисто підняв український прапор над будівлею деокупованої районної адміністрації у Снігурівці, а в січні 2023-го – на острові Великий Потьомкінський на річці Дніпро біля Херсона.
Фото: Сторінка у Фейсбуці Andrii Orlov
У листопаді 2022 року головному сержанту Андрію Орлову було присвоєно звання Героя України. Нагороду вручив Президент Володимир Зеленський 14 листопада. У відеозверненні того дня глава держави зазначив, що Андрій Орлов ще у вересні продемонстрував відвагу та результативність у боях на Херсонщині. Був поранений, одужав, після чого повернувся на передову. Перш за все, що зробив «Сармат» після отримання найвищої державної нагороди, – це відправив фото своєму синові, якого любив понад усе на світі. Останньою людиною з рідних, з ким він спілкувався, також був Денис. Батько повідомив, що вирушає на завдання, а через два дні зателефонує.
Фото: ОП
6 вересня 2023 року під час виконання розвідувальних завдань поблизу села Одрадокам’янка Херсонської області головний сержант Андрій Орлов отримав численні поранення. Олена Євгенівна згадує: «Того дня вранці побратим сина зателефонував до свого друга. І вже його друг подзвонив мені й дружині. Він нас заспокоював, казав, що не думає, що в Андрія буде щось складне. Мовляв, обійдеться невеликою операцією».
Проте реальність виявилася іншою: «Сармат» помер у Бериславській районній лікарні того ж дня. Йому було 39 років…
Прощання з Героєм України відбулося 11 вересня у Полтаві. Воїна поховали на Алеї Героїв центрального кладовища. В Андрія залишилися мати, дружина та син.
Фото: Суспільне Полтава
У листопаді 2023 року Героя України Андрія Орлова було нагороджено відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг» (посмертно).
Фото: Зміст
В пам’ять про Героя у грудні 2023 року Студентський сквер у Полтаві перейменували на честь Андрія Орлова. У червні 2024 року встановили дві меморіальні дошки на алеях у Студентському сквері, який носить його ім’я. 19 грудня 2024 року на фасаді полтавського ліцею №1, де навчався Андрій, відкрили меморіальну дошку.
Фото: Зміст
Честь і слава Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне Полтава, Зміст, Урядовий кур’єр, ВУЕ, Експрес
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Полтава Війна Війна з Росією Хвилина мовчання