Незважаючи на безпрецедентні санкції, розрив із Заходом, економічні труднощі та значні втрати на фронті, Кремль зумів підтримати загальну стабільність у Росії та уникнути повної міжнародної ізоляції. Це стимулює Володимира Путіна до продовження війни, оскільки він переконаний у своїй здатності здобути перемогу. Про це пише дослідниця політики Ганна Нотте, авторка книги про глобальну кампанію Володимира Путіна проти Заходу, у своїй гостьовій колонці для The New York Times.
Нотте нагадує, що після вторгнення в Україну у 2022 році багато хто прогнозував перетворення Росії на державу-ізгоя. Однак, як зазначається в публікації, Кремль швидко усвідомив затяжний характер війни та розпочав активне зміцнення позицій у країнах так званого Глобального Півдня. Значна частина держав не бажала ставати перед вибором між Росією та Заходом, що дозволило Москві зберегти міжнародні зв’язки, попри тиск санкцій.
Для вивчення причин такої стійкості Нотте відвідала понад десяток країн, спілкуючись з політиками, прихильниками Росії та росіянами, які просувають інтереси Кремля. За її висновком, Москва демонструє постійну адаптивність до нових обставин, а західна стратегія ізоляції не принесла очікуваних результатів.
Як один із ключових прикладів, авторка наводить Об’єднані Арабські Емірати. За її словами, з початком війни Дубай перетворився на важливий центр російської економічної діяльності: туди перемістився російський бізнес, через країну здійснювалися поставки товарів, а також проводилися фінансові операції в обхід доларової системи. Це, на думку дослідниці, допомогло Росії частково нівелювати наслідки санкцій.
Крім того, Нотте розповідає про інформаційні кампанії Кремля в Африці та дипломатичну роботу Росії в міжнародних інституціях. Вона зазначає, що Москва активно експлуатує антиколоніальні настрої, а також такі платформи, як БРІКС, для демонстрації свого впливу та залучення союзників.
Водночас авторка підкреслює, що підтримка Росії у світі не є монолітною. У Південній Африці вона зумовлена історичною пам’яттю про підтримку СРСР під час боротьби з апартеїдом, тоді як в інших країнах політичні сили співпрацюють з Москвою насамперед з прагматичних міркувань.
Однак, під час своїх поїздок Нотте також спостерігала ознаки поступового ослаблення російського впливу. У Казахстані наростають настрої щодо необхідності дистанціюватися від Росії, а у Вірменії значна частина населення сприйняла бездіяльність Москви під час подій у Карабаху як зраду союзницьких зобов’язань.
На думку авторки, попри успіхи Кремля у пошуку партнерів, “глобальна міць Росії поступово зменшується”. Особливо це стало помітно після падіння режиму Башара Асада в Сирії, якого Москва підтримувала десятиліттями.
Проте війна в Україні залишається вирішальним чинником для міжнародного становища Росії. Як зазначає Нотте, Володимир Путін переконаний, що результат конфлікту визначить майбутню роль його країни у світі, і він досі вірить у можливість геополітичної перемоги.
“Що б не робив Захід, Росія не відступиться. (…) Попри всі ризики війни, Путін зробив ставку на те, що він переживе Захід. У світі, де, здається, існує невичерпне джерело прихильників і послідовників, а також незліченна кількість посередників і пособників, його ставка може виявитися виправданою”, – підсумовує аналітикиня.
Читають зараз: Ставка Путіна на Глобальний Південь та затяжна війна дозволяють Росії уникати повної ізоляції, – NYT.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
